Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відмову у забезпеченні позову
30 квітня 2025 року Справа №200/2878/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Логойди Т.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення поданого ним адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
22 квітня 2025 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернувся до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 23 квітня 2025 року), в якому після уточнення позовних вимог просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, оформлене протоколом від 14 лютого 2025 року № 3;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути його заяву від 17 січня 2025 року про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та прийняти за нею рішення.
28 квітня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подав до суду заяву про забезпечення позову (заява зареєстрована в суді 29 квітня 2025 року), в якій просив заборонити ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії щодо його призову на військову службу під час мобілізації до набрання законної сили судовим рішення в адміністративній справі.
Заяву обґрунтовував тим, що він як військовозобов'язаний має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У зв'язку з цим 17 січня 2025 року особисто направив до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву від 17 січня 2025 року про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі наведених положень Закону, до якої додав підтверджуючі документи.
Проте, 20 лютого 2025 року у відповідь на заяву отримав лист-повідомлення відповідача 15 лютого 2025 року № 09/1942, яким його повідомлено про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлену протоколом від 14 лютого 2025 року № 3, у зв'язку з не особистим поданням заяви та документів, що підтверджують право на відстрочку або копій таких документів, засвідчених в установленому порядку.
Також у повідомленні зазначено, що він підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на загальних підставах.
Вказане рішення (про відмову) він вважав протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом та заявою про забезпечення позову.
Вважав, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених прав або інтересів Позивача, оскільки, якщо позивач буде призваний на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде юридичного статусу військовослужбовця, що унеможливить реалізацію його права на відстрочку в разі встановлення наявності у нього такого права.
Розглянувши заяву суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Частиною 4 ст. 150 вказаного Кодексу визначено, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 151 вказаного Кодексу позов може бути забезпечено:
- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
- забороною відповідачу вчиняти певні дії;
- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
При цьому заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч. 2 ст. 151 вказаного Кодексу).
Судом встановлено, що згідно з поданим адміністративним позовом предметом спору є рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14 лютого 2025 року № 3 про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, яке оформлене протоколом.
З 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2105-IX, оголошено проведення загальної мобілізації.
Відповідно до ч. 9 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
18 травня 2024 року набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560.
Цей Порядок визначає, зокрема:
процедуру оповіщення військовозобов'язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу СБУ чи відповідного підрозділу розвідувальних органів;
процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;
процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;
організацію медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;
процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
механізм відправлення військовозобов'язаних та резервістів до місць проходження військової служби (п. 1 Порядку).
Пунктом 2 цього Порядку визначено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов'язані, які придатні до військової служби за станом здоров'я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин (центрів) (далі - військові частини) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями (далі - Збройні Сили та інші військові формування).
Пунктом 6 цього Порядку визначено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.
Призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:
оповіщення резервістів та військовозобов'язаних про виклик до районного (об'єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;
прибуття резервістів та військовозобов'язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
проходження резервістами та військовозобов'язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;
перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;
документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;
відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.
Пунктом 20 цього Порядку визначено, що з оголошенням мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
резервісти та військовозобов'язані, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти СБУ - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів - за викликом керівників відповідних підрозділів.
Обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», згідно з ч. 1 якої громадяни зобов'язані, зокрема з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Згідно з положеннями зазначеного Прядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, повістка є лише засобом оповіщення військовозобов'язаного для його прибуття на зазначену в ній дату до територіального центру комплектування, та не має обов'язкового наслідку призову на військову службу під час мобілізації. Разом з тим, обов'язок військовозобов'язаного з'явитися за викликом до відповідного територіального центру комплектування у строки, зазначені в отриманих ним документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях), проходити медичний огляд тощо, встановлений Законами України «Про військовий обов'язок і військову службу» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 вересня 2022 року у справі № 300/1263/22.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
Посилання заявника як на підставу необхідності забезпечення позову на те, що відповідач може його мобілізувати - призвати на військову службу під час мобілізації, в особливий період, внаслідок чого зі статусу військовозобов'язаного він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, що унеможливить реалізацію права на відстрочку, а також ускладнить виконання рішення суду, - є неприйнятними, оскільки відповідно до наведених норм права призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає в тому числі перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення.
Отже, такі посилання заявника не свідчать про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав заявника в такій мірі, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль, або захист цих прав буде неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
Крім того, положеннями ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачена можливість звільнення військовослужбовців з військової служби, в тому числі під час дії воєнного стану, за наявності для цього визначених законом підстав, зокрема сімейних чи інших обставин.
Сама по собі можливість настання негативних наслідків чи порушення прав заявника в майбутньому не може визнаватися достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову. Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, адже покликання суду - здійснення захисту реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 вересня 2019 року у справі № 826/13306/18.
Твердження заявника, що зазначені у заяві, сформульовані як можливість/ймовірність, яка ґрунтуються виключно на припущеннях.
Проте рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства, що є недопустимим.
Крім того, зупинення дії чи заборона вчиняти будь-які дії відповідно Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» та будь-яких інших законів України не входить до повноважень адміністративного суду та не може бути реалізовано в рамках розгляду заяви про забезпечення позову.
Сама лише незгода заявника із рішенням, діями або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з відповідним позовом не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову.
Отже, наведені позивачем обґрунтування не свідчать про наявність підстав для забезпечення позову, що визначені ч. 2 ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України. Таких підстав не встановлено і судом.
З огляду на наведене подана заява задоволенню не підлягає.
Крім того, норми Кодексу адміністративного судочинства України, що регулюють питання забезпечення позову, не є імперативними, а встановлюють право судді на вчинення таких процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 150, 151, 154, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення поданого ним адміністративного позову до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 30 квітня 2025 року.
Суддя Т.В. Логойда