Рішення від 29.04.2025 по справі 640/4634/19

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року Справа№640/4634/19

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни, треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України про визнання бездіяльності та дій протиправними, визнання відсутності повноважень,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Донецького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни, треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною з 05.12.2018 року бездіяльність Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та не належного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати з 19.12.2018 року протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у Весельської Тетяни Федорівни з 19.12.2018 року та зобов'язати Весельську Тетяну Федорівну утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати з 24.10.2018 року протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у Козьякова Сергія Юрійовича з 24.10.2018 року та зобов'язати Козьякова Сергія Юрійовича утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати протиправною з 29.03.2019 року бездіяльність Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та не належного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати з 29.03.2019 року протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у Макарчука Михайла Андрійовича з 29.03.2019 року та зобов'язати Макарчука Михайла Андрійовича утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати з 29.03.2019 року протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- у Мішина Миколи Івановича з 29.03.2019 року та зобов'язати Мішина Миколу Івановича утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати з 29.03.2019 року протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у Тітова Юрія Георгійовича з 29.03.2019 року та зобов'язати Тітова Юрія Георгійовича утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати з 29.03.2019 року протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у Устименко Валентини Євгенівни з 29.03.2019 року та зобов'язати Устименко Валентину Євгенівну утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати з 29.03.2019 року протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни щодо здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України;

- визнати відсутність повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у ОСОБА_2 з 29.03.2019 року та зобов'язати ОСОБА_2 утриматись від здійснення повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 27 червня 1996 року Указом Президента України №482/96 Штульмана І.В. призначено на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області. 21 червня 2001 року Постановою Верховної Ради України №2576-ІІІ ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області. 17 січня 2002 року Указом Президента України №35/2002 Штульман І.В. переведено на посаду судді Оболонського районного суду м. Києва. 09 лютого 2006 року Постановою Верховної Ради України №3433-IV Штульман І.В. обрано на посаду судді Апеляційного суду м. Києва. 14 грудня 2006 року Постановою Верховної Ради України №470-V ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого адміністративного суду України.

17 травня 2018 року Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням №85/пс-18 вирішила рекомендувати ОСОБА_1 для переведення у найбільш віддалений від Києва та ліквідований Донецький апеляційний адміністративний суд.

02 серпня 2018 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України оголошено конкурс на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких до: Вищого антикорупційного суду 27 посад суддів; Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду 12 посад суддів.

Позивачем у строки та в порядку, визначеному ВККС України було подано документи для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

23 жовтня 2018 року Вища рада правосуддя залишила без розгляду та повернула Вищій кваліфікаційній комісії суддів України рекомендацію про переведення ОСОБА_1 , що була затверджена рішенням ВККС України від 17 травня 2018 року №85/пс-18.

В рамках проходження конкурсу ВККС України, в тому числі і за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . ОСОБА_8 приймали рішення щодо подальшого проходження Позивачем кваліфікаційного оцінювання, зокрема: рішення про допуск до проходження кваліфікаційного оцінювання; рішення про допуск до складення анонімного тестування, рішення про допуск до складення практичного завдання, рішення про допуск до психологічного тестування тощо.

Позивачу стало відомо, що члени ВККС України - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 приймали участь в прийнятті рішень без належних на те правових підстав та після того як закінчився строк її повноважень.

Також, позивачем зазначено, що на час звернення із даним позовом (березень 2019 року) члени ВККС України - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 продовжують вчиняти дії як члени ВККС України, не зважаючи на те, що строк їх повноважень закінчився, тому є нагальна потреба зобов'язання їх утриматись від вчинення дій як члена ВККС України, оскільки це може призвести до повторних протиправних дій, наприклад під час вирішення питання про переведення Позивача.

У зв'язку з викладеним, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

У поданому до суду відзиву на позовну заяву відповідач член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельська Тетяна Федорівна заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Розпорядженням Уповноваженого ВРУ з прав людини від 12 грудня 2014 року №01/35-14, відповідно до статей 92 та 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначено Весельську Т.Ф. Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить шість років з дня набуття повноважень. Таким чином, зазначене розпорядження Уповноваженого ВРУ з прав людини є єдиним документом щодо призначення ОСОБА_3 членом Комісії.

29.03.2015 року набув чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ, яким вносились зміни, зокрема й до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ. Розділом ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №192-VІІІ, окрім порядку набуття чинності окремими положеннями закону було установлено, що члени ВККС України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим ВРУ з прав людини, Головою ДСА України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення. Таким чином, Законом №192-VІІІ відбулося уточнення строку виконання повноважень членом Комісії ОСОБА_3

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_3 знову був уточнений - до закінчення строку, на який її було призначено.

Таким чином, строк на який ОСОБА_3 було призначено членом Комісії спливає не 19 рудня 2018 року, а 19 грудня 2020 року.

Щодо тверджень позивача про те, що розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №192-VІІІ є самостійною частиною законодавства є чинним та не підлягає застосуванню до тих членів комісії, які були призначені до набрання чинності даним законом, зазначає що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VІІІ, як такі, що хронологічно прийняті пізніше та більш повно та точно врегульовують конкретні правовідносини та не призводять до звуження обсягу та змісту конституційних прав і свобод. Зазначає, що аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 року у справі №640/2620/19.

У поданому до суду відзиву на позовну заяву відповідач член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішин Микола Іванович заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено ОСОБА_6 . Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення Мішина М.І. членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_6 знову був уточнений - до закінчення строку, на який його було призначено.

Таким чином, строк на який ОСОБА_6 було призначено членом Комісії спливає не 29 березня 2019 року, а 25 вересня 2020 року.

У поданому до суду відзиву на позовну заяву відповідач член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцька Анастасія Олексіївна заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено Заріцьку Анастасію Олексіївну. Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення Заріцької А.О. членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_2 знову був уточнений - до закінчення строку, на який її було призначено.

Таким чином, строк на який ОСОБА_2 було призначено членом Комісії спливає не 29 березня 2019 року, а 25 вересня 2020 року.

У поданому до суду відзиву на позовну заяву відповідач член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчук Михайло Андрійович заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено ОСОБА_5 . Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення Макарчука М.А. членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_5 знову був уточнений - до закінчення строку, на який його було призначено.

Також зазначено, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо неналежного ним здійснення повноважень з організації роботи та не належного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обґрунтована виключно посиланням на помилковий висновок позивача про припинення повноважень члена ВККС Макарчука М.А. та не містить будь-яких об'єктивних даних щодо невідповідності дій Козьякова С.Ю. п.2 ст.19 Конституції України.

У поданому до суду відзиву на позовну заяву відповідач член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітов Юрій Георгійович заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено ОСОБА_7 . Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення Тітова Ю.Г. членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_7 знову був уточнений - до закінчення строку, на який його було призначено.

У поданому до суду відзиву на позовну заяву відповідач член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентина Євгенівна заперечила проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено Устименко Валентину Євгенівну. Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення Устименко В.Є. членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_8 знову був уточнений - до закінчення строку, на який її було призначено.

Таким чином, строк на який Устименко В.Є. було призначено членом Комісії спливає не 29 березня 2019 року, а 25 вересня 2020 року.

У поданому до суду відзиву на позовну заяву відповідач Голова Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьяков Сергій Юрійович заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членами ВККС призначено ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 . Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення ОСОБА_6 , Заріцьку А.О., Макарчука М.А., Тітова Ю.Г. членами Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень членами Комісії ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 знову був уточнений - до закінчення строку, на який їх було призначено.

Таким чином, строк на який ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 було призначено членами Комісії спливає не 29 березня 2019 року, а 25 вересня 2020 року.

У зв'язку з викладеним вважає, що вимога позивача про визнання протиправною бездіяльність Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо неналежного ним здійснення повноважень з організації роботи та не належного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України обґрунтована виключно посиланням на помилковий висновок позивача про припинення повноважень членів ВККС ОСОБА_6 та ОСОБА_2 та не містить будь-яких об'єктивних даних щодо невідповідності дій ОСОБА_4 п.2 ст.19 Конституції України.

Від третьої особи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до суду надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких зазначено, що Розпорядженням Уповноваженого ВРУ з прав людини від 12 грудня 2014 року №01/35-14, відповідно до статей 92 та 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначено Весельську Т.Ф. Відповідно до ч. 2 ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить шість років з дня набуття повноважень. Таким чином, зазначене розпорядження Уповноваженого ВРУ з прав людини є єдиним документом щодо призначення ОСОБА_3 членом Комісії.

Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено ОСОБА_6 . Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення ОСОБА_6 членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_6 знову був уточнений - до закінчення строку, на який його було призначено.

Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено ОСОБА_2 . Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення ОСОБА_2 членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_2 знову був уточнений - до закінчення строку, на який її було призначено.

Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено ОСОБА_5 . Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення Макарчука М.А. членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_5 знову був уточнений - до закінчення строку, на який його було призначено.

Таким чином, строк на який ОСОБА_5 було призначено членом Комісії спливає не 29 березня 2019 року, а 25 вересня 2020 року.

Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членом ВККС призначено ОСОБА_7 . Відповідно до ч. 2 ст.92 Закону України №2453-VІ (у редакції чинній на момент призначення) строк повноважень члена ВККС України становив 6 років з дня набуття повноважень. Таким чином, Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України» є єдиним документом щодо призначення ОСОБА_7 членом Комісії.

02 червня 2016 року був прийнятий Закон України №1402-VІІІ «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 30.09.2016 року та яким строк виконання повноважень члена Комісії ОСОБА_7 знову був уточнений - до закінчення строку, на який його було призначено.

Таким чином, строк на який ОСОБА_7 було призначено членом Комісії спливає не 29 березня 2019 року, а 25 вересня 2020 року.

Щодо тверджень позивача про те, що розділ ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №192-VІІІ є самостійною частиною законодавства є чинним та не підлягає застосуванню до тих членів комісії, які були призначені до набрання чинності даним законом, зазначає що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №1402-VІІІ, як такі, що хронологічно прийняті пізніше та більш повно та точно врегульовують конкретні правовідносини та не призводять до звуження обсягу та змісту конституційних прав і свобод. Зазначає, шо аналогічний правовий висновок викладений в рішенні Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 року у справі №640/2620/19.

Вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та такими що не підлягають задоволенню.

Від позивача до суду надійшла відповідь на відзиви та на пояснення третьої особи, в якій зазначено, що відповідно до абз.5 п.3 рішення Конституційного суду України №4-зп від 03.10.1997 року конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативно правовими актами однакової сили, що за змістом суперечать один одному. Також зазначає, що норми Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» та норми Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року не суперечать один одному, а доповнюють одна одну, в частині визначення строку повноважень членів ВККС України, які були призначені на посади як до прийняття Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» так і до прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року. Також вважає посилання відповідача та третьої особи на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.03.2019 року у справі №640/2620/19 помилковими та такими що не можуть братися до уваги при ухваленні рішення в даній справі.

Ухвалою суду Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.03.2019 прийнято до розгляду та відкрито провадження за позовною заявою ОСОБА_9 до Члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, в якому просив визнати протиправними дії члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни з ухвалення та підписання рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 13.02.2019 № 1/ко-19; встановити відсутність визначених законом України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 1402-VIII від 02.06.2016) у члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України з 20.12.2018, до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №640/4634/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 28.03.2019 об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 640/4634/19, № 640/4635/19 та присвоєно об'єднаним справам загальний № 640/4634/19.

Ухвалою суду від 22.04.2019 об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 640/4634/19, № 640/4729/19 та № 640/5915/19 та присвоєно об'єднаним справам загальний № 640/4634/19.

31.05.2019 представником Штульмана І.В. через канцелярію суду подано клопотання про об'єднання справ в одне провадження, а саме справ №№ 640/5889/19, 640/5883/19, 640/5876/19, 640/5874/19, 640/5873/19, 640/9122/19, 640/9309/19.

Ухвалою суду від 11.06.2021 клопотання представника Штульмана І.В. про об'єднання позовних заяв, задоволено частково. Об'єднано до спільного розгляду і вирішення адміністративні справи № 640/4634/19, № 640/5889/19, № 640/5883/19, № 640/5874/19, №640/5873/19 та № 640/9122/19. Присвоєно об'єднаним справам загальний № 640/4634/19. У задоволенні іншої частини клопотання, відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року клопотання представника позивача про залишення позову без розгляду в частині первісних позовних вимог, задоволено. Залишено без розгляду об'єднану адміністративну справу за позовом ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_1 , Громадської організації «Контроль судової системи», ОСОБА_11 до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни, треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, про визнання протиправними дій, скасування наказу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2022 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 листопада 2021 року - скасовано в частині залишення без розгляду позовних заяв ОСОБА_1 до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни, треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України, про визнання протиправними дій, скасування наказу. Справу в цій частині направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2022 року поновлено провадження в адміністративній справі № 640/4634/19. Продовжено розгляд адміністративної справи №640/4634/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

На виконання вимог пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2825-IX та Порядку №399 на підставі Акту приймання-передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва від 15.01.2025, згідно супровідного листа КОАС від 15.01.2025 №01-19474/25 до Донецького окружного адміністративного суду передано 4132 судові справи, у тому числі адміністративну справу №640/4634/19.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.02.2024 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В.

Ухвалою суду від 14.02.2025 року суддею Донецького окружного адміністративного суду Ушенко С.В. заявлено самовідвід в адміністративній справі №640/4634/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни, треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України про визнання дій протиправними та скасування наказу. Адміністративну справу №640/4634/19 вирішено направити керівнику апарата Донецького окружного адміністративного суду для організації автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024 року зазначену справу було передано на розгляд судді Донецького окружного адміністративного суду Христофорова А.Б.

Ухвалою суду від 18.02.2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №640/4634/19 за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Інститутська, 21/8), Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ЄДРПОУ 37316378; юридична адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), Рада суддів України (юридична адреса: 01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5) про визнання бездіяльності та дій протиправними, визнання відсутності повноважень. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено строк для подання відповідачами відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, якими він обґрунтовується, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду, копія відзиву та доданих до нього документів повинна бути надіслана іншим учасникам справи.

Ухвалою суду від 18.02.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни, треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України про визнання бездіяльності та дій протиправними, визнання відсутності повноважень, залишено без руху та надати позивачу строк в 5 (п'ять) днів з дня вручення їй копії цієї ухвали для надання суду: нового тексту позовної заяви із зазначенням актуальної адреси місцезнаходження або місце проживання чи перебування, номерів засобів зв'язку, адрес електронної пошти, відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету відповідачів: члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни.

Ухвалою суду від 28.02.2025 року продовжено розгляд адміністративної справи №640/4634/19 за позовом ОСОБА_1 до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни, треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України, Вища кваліфікаційна комісія суддів України, Рада суддів України про визнання бездіяльності та дій протиправними, визнання відсутності повноважень. Здійснено повідомлення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни, через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який було неодноразово продовжено та який триває станом на дату розгляду даної справи.

02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.

Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.

Дослідивши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27 червня 1996 року Указом Президента України №482/96 Штульман І.В. призначено на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області.

21 червня 2001 року Постановою Верховної Ради України №2576-ІІІ ОСОБА_1 обрано безстроково на посаду судді Чаплинського районного суду Херсонської області.

17 січня 2002 року Указом Президента України №35/2002 Штульман І.В. переведено на посаду судді Оболонського районного суду м. Києва.

09 лютого 2006 року Постановою Верховної Ради України №3433-IV Штульман І.В. обрано на посаду судді Апеляційного суду м. Києва.

14 грудня 2006 року Постановою Верховної Ради України №470-V ОСОБА_1 обрано на посаду судді Вищого адміністративного суду України.

17 травня 2018 року Вищою кваліфікаційною комісією суддів України прийнято рішення №85/пс-18 яким рекомендовано ОСОБА_1 для переведення до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Позивачем було подано документи для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

23 жовтня 2018 року Вищою радою правосуддя залишено без розгляду та повернуто Вищій кваліфікаційній комісії суддів України рекомендацію про переведення ОСОБА_1 , що була затверджена рішенням ВККС України від 17 травня 2018 року №85/пс-18.

В рамках проходження конкурсу ВККС України, за участю ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 були прийняті рішення щодо подальшого проходження позивачем кваліфікаційного оцінювання, зокрема: рішення про допуск до проходження кваліфікаційного оцінювання; рішення про допуск до складення анонімного тестування, рішення про допуск до складення практичного завдання, рішення про допуск до психологічного тестування тощо.

Судом також встановлено, що рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членами ВККС призначено ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .

Розпорядженням Уповноваженого ВРУ з прав людини від 12 грудня 2014 року №01/35-14, відповідно до статей 92 та 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VІ членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України призначено Весельську Т.Ф.

Член ВККС ОСОБА_4 - призначений членом ВККС України за квотою Мінюсту України 24 жовтня 2014 року, в порядку передбаченому ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-71 від 07.07.2010 року, в діючій редакції на 24 жовтня 2014 року). Наказ Міністерства юстиції України № 1781/5 від 24.10.2014 року «Про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

В матеріалах справи наявний Висновок науково-правової експертизи від 25.04.2019 року №126/73-е, виконаний на запит адвоката Кравця Р.Ю. у відповідності із Законом України «Про науково-технічну експертизу», відповідно до якого замовником ставились питання:

1. Чи має місце колізія норм п.п.1 п.5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ від 12.02.2015 року та норми п. 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року?

2. Яким є законодавчо визначений строк повноважень членів ВККС України ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , Весельської Т.Ф., Заріцької А.О., Макарчука М.А., Мішина М.І., Тітова Ю.Г., Устименка В.Є., які призначені на цю посаду до набрання чинності Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ від 12.02.2015 року та Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року?

Висновок:

1. Положення п.п.1 п.5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ від 12.02.2015 року та норми п. 26 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року не є колізійними.

2. Разом з тим. Перехідні положення Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ від 12.02.2015 року, згідно з якими члени ВККС, призначені з'їздом суддів до набрання ним чинності, «здійснюють свої повноваження протягом 4 років» від набрання чинності, суперечить ст. 102 Закону, яка встановлює чотирирічний строк повноважень членів ВККС. Вказані члени ВККС розпочали здійснення своїх повноважень ще 9 грудня 2014 року, а тому чотирирічний строк їх повноважень сплив 9 грудня 2018 року, а не 28 березня 2019 року, як передбачено в перехідних положеннях ЗУ від 12.02.2015 року, тобто законний 4-річний строк самим же законом збільшено на 3,5 місяці. Так само, перехідним положенням ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» №192-VІІІ від 12.02.2015 року, згідно з якими члени ВККС, призначені до 28.03.2015 року Мінюстом, Головою ДСА та уповноваженими ВРУ з прав людини, здійснюють свої повноваження протягом 4 років з дня їх призначення, суперечить ст. 102 Закону, яка встановлює чотирирічний строк повноважень членів ВККС, фактично зменшено цей строк повноважень на півтора місяці та на 4 дні (не враховано, що одного з членів ВККС призначено 24.10.2014 року, а другого 05.12.2014 року, тобто до сформування і початку роботи повноважного складу ВККС 09.12.2014 року. Зазначені колізії між ст. 102 Закону та його Перехідними положеннями виникли через визначення початку строку повноважень членів ВККС залежно від різних юридичних фактів (юрфакт «набрання чинності цим Законом» та юрфакт «призначення на посаду».) Більш коректно було в даному разі визначити єдиний юридичний факт - «сформування повноважного складу ВККС» або «початок роботи ВККС»).

3. Визначений законом строк повноважень усіх членів ВККС України існуючого зараз складу становить 4 роки. в т.ч.: ОСОБА_4 - з 24.10.2014 року до 24.10.2018 року; ОСОБА_12 - з 05.12.2014 року до 05.12.2018 року; ОСОБА_3 - з 19.12.2014 року до 19.12.2018 року; ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - з 09.12.2014 року до 28.03.2019 року. Відтак починаючи з 29.03.2019 року у складі ВККС залишаються вісім з шістнадцяти, повноваження яких не закінчилися.

Також, в матеріалах справи наявний Висновок Факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянської Академії» від 15.05.2019 року №66/15, в якому зазначено, що при визначенні строку повноважень членів ВККС України які були обрані (призначені) до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до набрання чинності положеннями Закону №192-VІІІ від 12.02.2015 року, видається обґрунтованим застосування положень редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів», яка діяла на момент їх обрання (призначення) на посади та встановлювала шестирічний строк їх повноважень.

Також, в матеріалах справи наявний Науково-правовий висновок на запит виконавчого директора адвокатського об'єднання «С.Т. Партнерс» Національної академії правових наук України, в якому зазначено, що застосуванню підлягає п.26 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року, що знаходиться у системному зв'язку зі ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 року (у редакції до 28.03.2015 року), якої передбачено, що строк повноважень члена ВККС України становить шість років з дня набуття повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 90 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року №2453-VI (далі - Закон №2453-VI, в редакції станом на момент спірних правовідносин) Вища кваліфікаційна комісія суддів України є постійно діючим органом у системі судоустрою України.

Частиною 2 статті 92 Закону №2453-VI передбачено, що строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України становить шість років з дня набуття повноважень.

12 лютого 2015 року Верховною Радою України прийнято Закон України Про забезпечення права на справедливий суд №192-VIII (далі - №192-VIII), пунктом 1 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення якого визначено, що цей Закон набирає чинності через тридцять днів з дня його опублікування, крім пунктів 6 та 8 розділу I цього Закону, а також крім цього пункту, пунктів 3 і 4 цього розділу, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Вимогами підпунктів 1 та 5 пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №192-VIII передбачено, що після набрання чинності цим Законом:

- члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені з'їздом суддів України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня набрання чинності цим Законом;

- члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначені Міністром юстиції України, Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини, Головою Державної судової адміністрації України до набрання чинності цим Законом, здійснюють свої повноваження протягом чотирьох років з дня їх призначення.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02 червня 2016 року №1402- VIII (далі - Закон №1402- VIII).

Пунктом 26 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII визначено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).

Як встановлено судом Рішенням ХІІ позачергового з'їзду суддів України від 25 вересня 2014 року «Про призначення членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України», відповідно до частини 1 статті 93, п.5 ч.2 ст. 123, ч.6 ст.126 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №2453-VІ від 07.07.2010 року членами ВККС призначено ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 .

Член ВККС Козьяков С.Ю. - призначений членом ВККС України за квотою Мінюсту України 24 жовтня 2014 року, в порядку передбаченому ст. 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (№ 2453-71 від 07.07.2010 року, в діючій редакції на 24 жовтня 2014 року). Наказ Міністерства юстиції України № 1781/5 від 24.10.2014 року «Про призначення члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України».

Станом на момент призначення вище зазначених членів ВККС України чинне законодавство визначало строк їх повноважень у шість років.

При цьому, вимогами пункту 26 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII конкретизовано продовження повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обраних (призначених) на посади до набрання чинності цим Законом, до закінчення строку, на який їх обрано (призначено).

Аналіз наведених норм свідчить про наявну колізію між дією підпункту 5 пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №192-VIII та пункту 26 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, які регулюють спірні правовідносини.

У постанові від 21 січня 2019 року Верховний Суд зазначив, що колізія має вирішуватися з додержанням принципу верховенства права в частині визнання людини, її прав та свобод найвищими цінностями, які визначають зміст та спрямованість держави, з урахуванням дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій, зумовленої фінансово-економічними можливостями для збереження справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, без порушення сутності відповідних прав.

Крім того, на думку суду, при вирішенні даного спору мають бути враховані й використані висновки, відображені у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2008 року у справі № 08/10, в якій Верховний Суд України констатував, що Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Суд не погоджується з доводами представника позивача стосовно того, що зміст підпункту 5 пункту 5 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №192-VIII та пункту 26 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII не суперечать один одному, оскільки вказані норми чинного законодавства врегульовують питання продовження виконання повноважень членом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, призначеного, зокрема, Державною судовою адміністрацією України (тобто є однопредметними), однак визначають різний термін, протягом якого такі повноваження обраний до набрання чинності вказаними Законами, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України продовжує виконувати.

Суд приходить до висновку, що при наявній колізії двох або більше спеціальних норм між собою, перш за все, потрібно брати до уваги наступне:

- особливості, властиві нормам права залежно від їх галузевої приналежності;

- при колізії спеціальних норм, прийнятих у різний час, застосуванню підлягає норма, прийнята хронологічно пізніше, за винятком норма зворотної дії, яка пом'якшує або скасовує відповідальність особи;

- застосуванню підлягає та спеціальна норма, яка більш повно та точно врегульовує конкретні правовідносини.

При вирішенні даної справи суд також враховує висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 07 листопада 2018 року №9-р/2018 та від 22 травня 2018 року №5-р/2018, відповідно до яких згідно з положеннями частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України вже здійснював тлумачення зазначених конституційних положень, а також сформулював юридичну позицію, за якою зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики (абзаци п'ятий, шостий пункту 4 мотивувальної частини Рішення від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005).

Крім того, Конституційний Суд України вказав, що скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація; звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням (абзац четвертий підпункту 5.2 пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005).

Конституційний Суд України наголошує на конституційному обов'язку держави утверджувати і забезпечувати права і свободи людини та вважає за необхідне розвинути і конкретизувати сформульовані ним юридичні позиції щодо змісту положень частини третьої статті 22 Основного Закону України.

Конституційний Суд України виходить із того, що положення частини третьої статті 22 Конституції України перебувають у системному зв'язку з іншими положеннями цієї статті.

Згідно зі статтею 22 Основного Закону України права і свободи людини, закріплені Конституцією України, не є вичерпними (частина перша); конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга); при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя).

Оскільки стаття 22 міститься у розділі ІІ Права, свободи та обов'язки людини і громадянина Конституції України і в ній сформульовано загальну вимогу щодо законодавчого регулювання існуючих прав і свобод, то положення частини третьої цієї статті необхідно інтерпретувати у взаємозв'язку з положеннями частин першої, другої статті 22, частини першої статті 64, частини першої статті 157 Основного Закону України та розуміти як такі, що поширюються на всі існуючі права і свободи людини, гарантовані Конституцією України.

Звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини є їх обмеженням. Верховна Рада України повноважна ухвалювати закони, що встановлюють обмеження, відповідно до таких критеріїв: обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються права і свободи людини, гарантії цих прав і свобод. Але, визначаючи їх, законодавець може лише розширювати, а не звужувати, зміст конституційних прав і свобод та встановлювати механізми їх здійснення.

Отже, положення частини третьої статті 22 Конституції України необхідно розуміти так, що при ухваленні нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих конституційних прав і свобод людини, якщо таке звуження призводить до порушення їх сутності.

Суд зауважує, що вимогами підпунктів 1 та 5 пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №192-VIII звужуються існуючі конституційні права і свободи, зокрема, щодо можливості обіймати посаду протягом строку, визначеного статтею 90 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07 липня 2010 року №2453-VI, а відтак суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 26 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, як такі, що хронологічно прийняті пізніше та більш повно та точно врегульовують конкретні правовідносини та не призводять до звуження обсягу та змісту конституційних прав і свобод.

Також суд зазначає, що пунктом 5 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, у спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Компетенція - це сукупність повноважень, прав та обов'язків суб'єкта владних повноважень, які він зобов'язаний використовувати для виконання своїх функціональних завдань.

Компетенційним спором вважається спір між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління (публічної адміністрації), у тому числі - делегованих повноважень.

У компетенційних спорах позивачем є суб'єкт владних повноважень, якщо він вважає, що інший суб'єкт владних повноважень своїм рішенням або діями втрутився у його компетенцію або що прийняття такого рішення чи вчинення дій є його прерогативою.

Спори, визначені пунктом 3 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, можуть виникати внаслідок різного тлумачення суб'єктами владних повноважень законодавства щодо їхньої компетенції на вирішення певних питань у сфері управління. Також спори з приводу компетенції виникають у разі виявлення привласнення повноважень іншого суб'єкта владних повноважень або перевищення власних повноважень.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Щодо доводів позивача стосовно того, що дії ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ОСОБА_8 , які обіймали в протизаконний спосіб посаду члена ВККС України, є свавільними, та такими, які не базуються на положеннях законів, що ставить під сумнів і легітимне прийняття рішень ВККС України, за незаконної участі члена ВККС України, повноваження якого припинилися, суд зазначає наступне.

Статтею 8 Основного Закону встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні їй відповідати.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, заборона зворотної дії в часі закону, що погіршує становище (звужує права) закріплена Конституцією України.

Усі члени ВКККС України, щодо повноважень яких у позивача виникли сумніви, були призначені у період дії Закону України Про судоустрій і статус суддів від 07.07.2010 № 2453-VI зі змінами, внесеними Законом №4094-VI від 09.12.2011, відповідно до приписів частини другої статті 92 якого строк повноважень члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України складає шість років з дня набуття таких повноважень.

Пізніше, Законом №192-VIII (підпункт 5 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень) відбулось скорочення строку повноважень члена ВККС України до чотирьох років, і такому законодавчому положенню надано ретроспективної дії, - що суперечило закріпленому статтею 58 Конституції України принципові.

Однак, 30 вересня 2016 року, тобто до спливу строку повноважень означених позивачем членів ВККС України, був прийнятий Закон №1402-VIIІ (набрав чинності 30 вересня 2016 року), пунктом 26 Прикінцевих та перехідних положень якого передбачено, що обрані/призначені до набрання чинності цим законом члени ВККС продовжують здійснювати свої повноваження до закінчення терміну, на який їх було обрано/призначено, тим самим було скасовано обмеження, запроваджені пунктом 5 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону №192-VIII.

Цей теоретико-правовий принцип застосування в часі нормативно-правових актів однакової сили, які регулюють конкретну сферу суспільних відносин але за змістом суперечать один одному, було неодноразово розтлумачено і Міністерством юстиції України і Конституційним Судом України, зокрема, у рішенні від 3 жовтня 1997 року №4-зп.

Так, абз. 5 п. 3 мотивувальної частини вказаного рішення визначено, що з прийняттям нового акта, якщо інше не встановлено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

З огляду на наведене, доводи позивача щодо відсутності в окремих членів ВККС України повноважень на час прийняття рішень суд відхиляє як необґрунтовані.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Також, суд звертає увагу, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак, порушення вимог Закону діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями та/або бездіяльністю.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов'язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушених саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Представник позивача у позові стверджує, що позивачем у строки та в порядку, визначеному ВККС України було подано документи для участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду. При цьому, саме в ході проведення конкурсу позивачу стало відомо, що члени ВККС України - Весельська Т.Ф., Козьяков С.Ю., Заріцька А.О., Макарчук М.А., Мішин М.І., Тітов Ю.Г. Устименко В.Є. приймали участь в прийнятті рішень без належних на те правових підстав та після того як закінчився строк їх повноважень.

Зважаючи на все вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми пункту 26 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, яким визначено, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, обрані (призначені) на посади до набрання чинності цим Законом, продовжують виконувати свої повноваження до закінчення строку, на який їх обрано (призначено), тобто в даному випадку - до 25 вересня 2020 року - члени ВККС України Козьяков С.Ю., Заріцька А.О., Макарчук М.А., Мішин М.І., Устименко В.Є. та до 19 грудня 2020 року - член ВККС Весельська Т.Ф.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі 9901/66/19 провадження № 11-582заі19.

Також, суд зазначає, що позовні вимоги про визнання протиправною з 05.12.2018 року бездіяльність Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича щодо неналежного здійснення повноважень з організації роботи та не належного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України не підлягають задоволенню, з огляду на те, що члени ВККС України - Весельська Т.Ф., Козьяков С.Ю., Заріцька А.О., Макарчук М.А., Мішин М.І., Тітов Ю.Г. Устименко В.Є. на момент спірних правовідносин приймали участь в прийнятті рішень у строк дії їх повноважень.

Окрім того, суд звертає увагу, що у справі 640/2620/19 судом вже надавалася оцінка щодо належного здійснення повноважень з організації роботи та належного здійснення загального керівництва Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича з 05.12.2018 року.

Також, не підлягають задоволенню вимоги позивача щодо зобов'язання Весельську Т.Ф., Козьякова С.Ю., Заріцьку А.О., Макарчука М.А., Мішина М.І., Тітова Ю.Г. Устименко В.Є. утриматись від здійснення повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у зв'язку з тим, що відповідно до пункту 26 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1402-VIII, яким визначено строк дії повноважень членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, в даному випадку - до 25 вересня 2020 року - члени ВККС України Козьяков С.Ю., Заріцька А.О., Макарчук М.А., Мішин М.І., Устименко В.Є. та до 19 грудня 2020 року - член ВККС Весельська Т.Ф., отже станом на час розгляду справи є такими, що припинили свої повноваження та не входять до складу Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

За таких обставин, суд приходить до висновку що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.

Питання про розподіл судових витрат не вирішується, оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 72-73, 76-77, 139, 143, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Весельської Тетяни Федорівни (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), Голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Козьякова Сергія Юрійовича (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Тітова Юрія Георгійовича (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Заріцької Анастасії Олексіївни (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Макарчука Михайла Андрійовича (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Мішина Миколи Івановича (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів України Устименко Валентини Євгенівни (адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), треті особи - Уповноважений з прав людини Верховної Ради України (адреса: 01001, місто Київ, вулиця Інститутська, 21/8), Вища кваліфікаційна комісія суддів України (ЄДРПОУ 37316378; юридична адреса: 03109, місто Київ, вулиця Генерала Шаповала, 9), Рада суддів України (юридична адреса: 01601, місто Київ, вулиця Липська, 18/5) про визнання бездіяльності та дій протиправними, визнання відсутності повноважень - відмовити.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 29 квітня 2025 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров

Попередній документ

126985877

Наступний документ

126985879

Інформація про рішення:

№ рішення:	126985878
№ справи:	640/4634/19
Дата рішення:	29.04.2025
Дата публікації:	02.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Донецький окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (24.11.2025)
Дата надходження:	02.10.2025
Предмет позову:	про визнання бездіяльності та дій протиправними, визнання відсутності повноважень

Розклад засідань:

Минулі засідання (2)

20.01.2020 15:00	Окружний адміністративний суд міста Києва
18.02.2020 11:00	Окружний адміністративний суд міста Києва

Запланованих засідань немає