17 квітня 2025 рокуСправа №826/7451/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у спрощеному провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» з позовом до Державної служби геології та надр України , в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної служби геології та надр України від 18.09.2015 року №288 "Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у 4 кварталі 2015 року" в частині проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996;
- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної служби геології та надр України № 299 від 24.09.2015 року «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року» в частині проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996;
- визнати протиправними дії Державної служби геології га надр України по проведенню перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРГ» код за ЄДРПОУ 31722996 на підставі наказу Державної служби геології та надр України №299 від 24.09.2015 року «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року», які зафіксовані в Акті про дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин від 09.10.2015 року №06-05/22/2015-34/п;
- визнати протиправним та скасувати припис Державної служби геології та надр України від 15.10.2015 року №553-14/06 товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996;
- визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №404 від 02.12.2015 року в частині зупинення дії спеціального дозволу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996 на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року;
- зобов'язати Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року, наданого товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996 з метою видобування пісків Гартівського родовища, розташованого в Київській області Бориспільського району на 3 км на південь від м. Бориспіль.
В обґрунтування позову представник позивача зазначив, що згідно спеціального дозволу від 30.10.2003 року Державна служба геології та надр України надала право користування товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ».
29 січня 2014 року було проведено планову перевірку ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» з питань дотримання законодавства про користування надрами.
23 вересня 2015 року Державною службою геології та надр України складено повідомлення №12432/13/14-15 про проведення планової перевірки на підставі Наказу Державної служби геології та надр України від 18.09.2015 року №288 "Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у 4 кварталі 2015 року" в частині проведення перевірки ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ».
24 вересня 2015 року Державною службою геології та надр України прийнято наказ №299 «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року» в частині проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996.
За результатами перевірки складено акт про дотримання вимог у сфері видобування корисних копалин №06-05/22/2015-34/п від 09 жовтня 2015 року.
15 жовтня 2015 року Державною службою геології та надр України видано припис Державної служби геології та надр України №553-14/06.
02 грудня 2015 року Державною службою геології та надр України прийнято наказ №404 про зупинення дії спеціального дозволу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996 на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» вважає протиправним та такими, що підлягають скасуванню, припис та накази, які винесені Державної служби геології та надр України, оскільки, по-перше, позивач є суб'єктом господарювання з середнім ступенем ризику, а відповідно згідно пункту 7 Постанови KM України від 05.11.2014 року №593 (в редакції від 05.11.2014 року) «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр і визначається періодичність здійснення планових заходів державного контролю Державною службою геології та надр» перевірка ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» може бути проведена не частіше одного разу на три роки, по-друге, пісок є корисною копалиною місцевого значення згідно Переліку корисних копалин місцевого значення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827, по-третє, видобування корисних копалин - піску, підтверджується Угодою №3275 про умови користування надрами з метою видобування копалин від 22.07.2013 року, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року визнано поважними причини пропущення позивачем строку звернення до суду та поновлено процесуальний строк звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
27 червня 2018 року на адресу суду від представника Державної служби геології та надр України надійшов відзив на позовну заяву вх.№68381/18, в якому представник відповідача з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.
Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері надрокористування.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу.
Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом №71-VIII стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.
Відтак, беручи до уваги, що завданням Державної служби геології та надр України є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, Державна служба геології та надр України не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 ст.41 Податкового кодексу України.
Отже, помилковим є посилання на пункт 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII.
Крім того, законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:
- Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;
- Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
З наведеного вбачається, що норми Закону №76-VIII стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону №71-VIII стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються є зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.
Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.
Таким чином, правовідносини пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною службою геології та надр України, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону №76-VIII від 28.12.2014, а не Законом №71-VIII та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчилися 01 липня 2015 року.
Оскаржуваний наказ прийнятий Державною службою геології та надр України 18.09.2015 року та стосується проведення планової перевірки ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Г.Арт", як надрокористувача у IV кварталі 2015 року, а тому не порушує обмеження на проведення перевірки, встановлені Законом №76-VIII від 28.12.2014.
З урахуванням викладеного, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ».
06 липня 2018 року на адресу суду від представника товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» надійшла відповідь на відзив вх.№70616/18, в якій представник позивача, ознайомившись з відзивом на позовну заяву, вважає за необхідне надати відповідь на нього та викласти свої пояснення щодо наведених у відзиві заперечень, а також мотиви їх відхилення.
Постановою Верховного Суду від 03.04.18 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18.02.2016 року у справі № 826/23874/15 скасовано та в задоволенні позову ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування Наказу № 288 від 18.09.2015 року - відмовлено.
Разом з тим, представник позивача зазначає, що адміністративний позов ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» в даній справі (826/23874/15) був поданий з інших правових підстав ніж ті, які заявлені у позовній заяві по даній справі (№826/7451/18), про що зазначалось в самому позові.
Правовою підставою позовної заяви в справі №826/23874/15 щодо визнання незаконним та скасування Наказу № 88 від 18.09.2015 стала наявність мораторію на проведення перевірок суб'єктів господарювання та саме з даної правової підстави Верховний Суд в постанові від 03.04.2018 року відмовив у задоволенні позову ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» до Державної служби геології та надр України.
Натомість, правовою підставою адміністративного позову у справі №826/7451/18 щодо визнання протиправним та скасування Наказу №288 від 18.09.2015 року є те, що перевірка ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» була проведена незаконно у зв'язку з недотриманням строків періодичності проведення перевірки суб'єктів господарювання із середнім ступенем ризику.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає про те, що Окружним адміністративним судом м. Києва вже розглядається справа №826/8533/16 щодо позовних вимог, які заявлені в позові.
Підставою позову є обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Ними будуть: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність
Окружним адміністративним судом м.Києва здійснюється розгляд адміністративної справи №826/8533/16 за позовом ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язати вчинити дії.
ТОВ «ТВФ «Г.АРТ» в даній справі було подано заяви про збільшення позовних вимог від 31.01.18 та від 02.03.18, а також заяву про зміну підстави позову від 03.06.18, які є подібними до тих, що розглядаються в даній справі.
Однак, позовні вимоги у справі №826/8533/16 заявлені з інших правових підстав, ніж ті, які заявлені у позові по даній справі.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ».
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону №2825-IX встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України "Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року, адміністративну справу №826/7451/18 передано на розгляд судді Олійнику В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року прийнято до провадження справу №826/7451/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії та визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
12 лютого 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Державної служби геології та надр України надійшло клопотання вх.№7163/25, в якому представник відповідача зазначає, що 09 липня 2018 року було отримано відповідь на відзив від позивача. Держгеонадра повністю підтримує позицію викладену в відзиві та заперечує проти задоволення позовних вимог ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ».
25 лютого 2025 року на адресу позивача надіслано ухвалу про прийняття до провадження справи № 826/7451/18.
19 березня 2025 року на адресу суду повернувся конверт з відміткою «за закінченням терміну зберігання» з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Згідно частини 11 статті 26 Кодексу адміністративного судочинства України, розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду.
У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Таким чином, позивач належним чином повідомлений про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, однак, протягом строку, визначеного в ухвалі про прийняття справи до провадження, з заявами, клопотаннями та поясненнями до суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року закрито провадження у справі №826/7451/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії, в частині пункту 2 позовних вимог: про визнання протиправним та скасування Наказу Державної служби геології та надр України від 18.09.2015 року №288 "Про затвердження Плану проведення перевірок надрокористувачів у 4 кварталі 2015 року" в частині проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» на підставі спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30 жовтня 2003 року, виданого Державною службою геології та надр України, з 2003 року здійснювало підприємницьку діяльність на Гартівському родовищі в Бориспільському районі Київської області з видобування піску, придатного для застосування в якості матеріалу для благоустрою, рекультивації та планування площадок.
29 січня 2014 року було проведено планову перевірку ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» з питань дотримання законодавства про користування надрами.
Наказом Держгеонадра України №288 від 18 вересня 2015 року затверджено План проведення перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року та доручено Департаменту державного геологічного контролю забезпечити виконання Плану проведення перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року.
На адресу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» надійшло повідомлення Державної служби геології та надр України №12432/13/14-15 від 23 вересня 2015 року про проведення планової перевірки, в якому зазначено, що відповідно до пункту 8 Порядку здійснення державного геологічного контролю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1294 від 14 грудня 2011 року, у строк з 05 жовтня 2015 року по 09 жовтня 2015 року посадовими особами Державної служби геології та надр України буде проведено планову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ», якому наданий спеціальний дозвіл на користування надрами № 3275 від 30 жовтня 2003 року.
24 вересня 2015 року Державною службою геології та надр України прийнято наказ №299 «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року» в частині проведення перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996.
За результатами перевірки складено акт про дотримання вимог у сфері видобування корисних копалин №06-05/22/2015-34/п від 09 жовтня 2015 року.
15 жовтня 2015 року Державною службою геології та надр України видано припис Державної служби геології та надр України №553-14/06.
02 грудня 2015 року Державною службою геології та надр України прийнято наказ №404 про зупинення дії спеціального дозволу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ», код за ЄДРПОУ 31722996, на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, наказ Державної служби геології та надр України №299 від 24.09.2015 року «Про проведення планових перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року» та припис Державної служби геології та надр України від 15.10.2015 року №553-14/06, наказ Державної служби геології та надр України №404 від 02.12.2015 року в частині зупинення дії спеціального дозволу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996 на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року, оскільки позивач є суб'єктом господарювання з середнім ступенем ризику, а відповідно згідно пункту 7 Постанови KM України від 05.11.2014 року №593 (в редакції від 05.11.2014 року) «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр і визначається періодичність здійснення планових заходів державного контролю Державною службою геології та надр» перевірка ТОВ «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» може бути проведена не частіше одного разу на три роки, пісок є корисною копалиною місцевого значення згідно Переліку корисних копалин місцевого значення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.12.1994 року №827, видобування корисних копалин - піску, підтверджується Угодою №3275 про умови користування надрами з метою видобування копалин від 22.07.2013 року, у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.
Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері надрокористування.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.
Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом № 71-VІІІ, стосуються лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.
Відтак, беручи до уваги, що завданням Державної служби геології та надр України є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, суд приходить до висновку, що Державна служба геології та надр України не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.
Крім того, суд звертає увагу на те, що законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:
- Закон України від 28 грудня 2014 року №71-VIII "Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;
- Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.
З наведеного вбачається, що норми Закону №76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону №71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.
Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.
Таким чином, правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною службою геології та надр України, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону №76-VIII від 28.12.2014 року, а не Законом № 71-VIII та в часовому вираженні тривали протягом січня - червня 2015 року та закінчилися 01 липня 2015 року.
А отже, оскаржуваний наказ прийнятий Державною службою геології та надр України 18.09.2015 стосується проведення планової перевірки ТОВ "Торгівельно-виробнича фірма "Г.Арт", як надрокористувача у IV кварталі 2015 року, а тому не порушує обмеження на проведення перевірки, встановлені Законом № 76-VIII від 28.12.2014.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За змістом частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд при прийнятті рішення по справі враховує правову позицію викладену в постанові Верховного Суду від 03 квітня 2018 року в справі №826/23874/15.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасування припису Державної служби геології та надр України від 15.10.2015 року №553-14/06 товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996; визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України №404 від 02.12.2015 року в частині зупинення дії спеціального дозволу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996 на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року; зобов'язання Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року, наданого товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996 з метою видобування пісків Гартівського родовища, розташованого в Київській області Бориспільського району на 3 км на південь від м. Бориспіль. суд виходить з наступного.
Підставою позову є обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду.
Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
Ними будуть: юридичні факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення; доказові факти, тобто ті, що тісно пов'язані з фактами матеріально-правового характеру і на підставі яких можна зробити висновок про їх наявність чи відсутність.
Вищевказані позовні вимоги обґрунтовані насамперед тим, що відповідач не мав права на проведення перевірки, а тому припис та наказ, які винесені за результатами проведення перевірки позивача, є протиправними.
Враховуючи відсутність в позовній заяві інших доводів та підстав для задоволення позову в цій частині, а також враховуючи висновок суду про правомірність проведеної перевірки позивача, суд не вбачає підстав і для задоволення похідних позовних вимог позивача, а саме про визнання протиправним та скасування припису Державної служби геології та надр України від 15.10.2015 року №553-14/06 товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996; визнання протиправним та скасування наказу Державної служби геології та надр України №404 від 02.12.2015 року в частині зупинення дії спеціального дозволу товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996 на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року; зобов'язання Державну службу геології та надр України поновити дію спеціального дозволу на користування надрами №3275 від 30.10.2003 року, наданого товариству з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» код за ЄДРПОУ 31722996 з метою видобування пісків Гартівського родовища, розташованого в Київській області Бориспільського району на 3 км на південь від м. Бориспіль.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ».
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича фірма «Г.АРТ» до Державної служби геології та надр України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник