20 січня 2025 рокуСправа №160/17616/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії/бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги за письмовим зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги від 14 та 28 травня 2024 року.
- зобов'язати Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правничої допомоги призначити позивачу адвоката, який надає безоплатну вторинну правничу допомогу, у порядку, визначеному цим Законом.
В обґрунтування позовних вимог у заявах по суті позивач зазначає, що звернувся за отриманням правової допомоги як викривач в кримінальному провадженні щодо корупційного правопорушення, проте отримав їх безпідставне повернення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 р. відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників процесу. Тією ж ухвалою суду запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Відповідачем до суду надіслано відзив, в якому останній заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що повертаючи заяви позивача, Центр діяв в порядку та у спосіб передбачені законом, оскільки позивачем не надано доказів, що останній є викривачем.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного законодавства, суд виходить із такого.
Судом встановлено, що 14.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Директора Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги ОСОБА_2 з письмовим зверненням про наданні безоплатної вторинної правничої допомоги у якому просив, надати вторинну правову допомогу передбачену ч. 2 ст. 13 Закону України «Про безоплатну правову допомогу» для захисту його прав викривача.
Підставою для звернення за правничою допомогою стало те, що 13 травня 2024 р., позивачем було подане до Національного антикорупційного бюро України та до Державного бюро розслідувань повідомлення про вчинення кримінального корупційного правопорушення.
28.05.2024 р. від Павла Довгопола помічника юриста, надійшла копія відповіді відповідача № Щ-88/005/70 від 16.05.2024 р., з якої встановлено, що звернення за правничою допомогою позивачу повернуте, так як до звернення не долучені документи, які підтверджують належність заявника до категорії суб'єктів права на БВПД (ч. 2 ст. 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу»).
Позивачем була направлена повторна заява про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, до якої додано лист НАБУ № 112-050/14702 від 22.05.2024 р., а також лист Офісу Генерального прокурора від 27.05.2024 №31/5/1-52271-22 про передачу повідомлення про корупцію за належністю до Дніпропетровської обласної прокуратури.
31.05.2024 р. від Міжрегіонального центру надійшов лист № Щ-131/005/91 від 30.05.2024 р. з повторним поверненням мого звернення.
02 червня 2024 р на електронну адресу Координаційного центру з надання правової допомоги, викривачем була подана скарга на дії/бездіяльність Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідь від Координаційного центру № Щ-1342/001/1559 від 20.06.2024 надійшла на електронну адресу позивача 25.06.2024 р, до цього Відповідач 24.06.2024 р. надавав повторну відповідь № Щ-154/005/136, в якій стверджує що «заяві не викладена суть питання, для вирішення якого Ви звертається за безоплатною вторинною правничою допомогою.»
Вважаючи подібні дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із цим позовом.
При вирішені спору суд виходить із того, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зміст права на безоплатну правничу допомогу, порядок реалізації цього права, підстави та порядок надання безоплатної правничої допомоги, державні гарантії щодо надання безоплатної правничої допомоги визначено Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» від 02.06.2011 року №3460-VI (далі по тексту - Закон №3460-VI).
Статтею 13 Закону №3460-VI визначено, що безоплатна вторинна правнича допомога - вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя.
Безоплатна вторинна правнича допомога включає такі види правничих послуг: 1) захист; 2) здійснення представництва інтересів осіб, що мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складення документів процесуального характеру.
Відповідно до п.2 ч.1 статті 14 Закону №3460-VI, право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з цим Законом та іншими законами мають такі категорії фізичних осіб, діти - на всі види правничих послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону.
Згідно зі ст.15 Закону №3460-VI суб'єктами надання безоплатної вторинної правничої допомоги в Україні є: 1) центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) адвокати, включені до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу.
Приписами ст.16 Закону №3460-VI передбачено, що Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські), місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) та міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) центри з надання безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правничої допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідних адміністративно-територіальних одиниць та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги. Центри з надання безоплатної правничої допомоги є неприбутковими організаціями, користуються правами юридичної особи, мають власні бланки, печатку із своїм найменуванням. Центри з надання безоплатної правничої допомоги фінансуються з Державного бюджету України, інших не заборонених законодавством джерел. Центри з надання безоплатної правничої допомоги забезпечують надання всіх видів правничих послуг, передбачених частиною другою статті 7 і частиною другою статті 13 цього Закону. Повноваження та порядок діяльності центрів з надання безоплатної правничої допомоги встановлюються Положенням про центри з надання безоплатної правничої допомоги, що затверджується Міністерством юстиції України. Під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри з надання безоплатної правничої допомоги взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування. Діяльність центру з надання безоплатної правничої допомоги поширюється на територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці.
Повноваження центрів з надання безоплатної вторинної правничої допомоги визначені статтею 17 Закону №3460-VI та полягають у: 1) прийнятті рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги або про відмову в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги; 2) забезпеченні складення процесуальних документів за зверненням суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу; 3) забезпеченні участі захисника при здійсненні досудового розслідування та судового провадження у випадках, коли захисник відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії; 4) забезпеченні участі захисника у розгляді справи про адміністративне правопорушення; 5) забезпеченні здійснення представництва інтересів суб'єктів права на безоплатну вторинну правову допомогу в судах, інших органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 6) укладенні контрактів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на постійній основі; 7) укладенні договорів з адвокатами, включеними до Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, для надання такої допомоги на тимчасовій основі (на підставі окремих договорів про надання послуг); 8) виданні доручення для підтвердження повноважень захисника або повноважень адвоката для здійснення представництва інтересів особи в судах, органах державної влади, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 9) прийнятті рішення про заміну адвоката відповідно до статті 24 цього Закону; 10) поданні клопотання до Координаційного центру з надання правничої допомоги про виключення адвоката з Реєстру адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 24 цього Закону; 11) прийнятті рішення про припинення надання безоплатної вторинної правничої допомоги; 12) поданні Координаційному центру з надання правничої допомоги звітів про свою діяльність; 13) виконанні інших функцій, передбачених Положенням про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Статтею 19 Закону №3460-VI визначено порядок розгляду звернень про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, за змістом частин 1, 2 якої, У разі звернення особи про надання безоплатної вторинної правничої допомоги, яка належить до однієї з категорій фізичних осіб, визначених пунктами 1, 2, 9-29 частини першої статті 14 цього Закону, або її законного представника, патронатного вихователя/представника центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення та документів, що підтверджують належність такої особи до відповідної категорії, приймає рішення про надання безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає такій особі або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення.
Якщо особа не має підстав для отримання безоплатної вторинної правничої допомоги, центр з надання безоплатної правничої допомоги протягом 10 робочих днів з дня надходження звернення приймає рішення про відмову в наданні такій особі безоплатної вторинної правничої допомоги і надсилає їй або її законному представнику, патронатному вихователю/представнику копію зазначеного рішення з одночасним роз'ясненням порядку оскарження такого рішення.
Відповідно до статті 20 Закону №3460-VI, особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правничої допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частинами першою - третьою статті 14 цього Закону; 2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу; 3) вимоги особи щодо захисту стосуються вчинення дій чи підготовки документів, що не передбачені законодавством; 4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правнича допомога з одного і того ж питання; 4-1) особа використала право на отримання безоплатної вторинної правничої допомоги відповідно до частини четвертої статті 14 цього Закону; 5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правничої допомоги.
Місцеві центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги здійснюють свою діяльність на підставі Положення про центри з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 02.07.2012 року №967/5.
Відповідно до п.1 Положення центри з надання безоплатної правничої допомоги (далі - центри) утворюються, реорганізовуються та ліквідовуються Міністерством юстиції України за пропозицією Координаційного центру з надання правничої допомоги (далі - Координаційний центр) з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної правничої допомоги і є територіальними відділеннями Координаційного центру.
Відповідно до п.6 Положення під час виконання функцій з надання безоплатної правничої допомоги центри взаємодіють із судами, органами прокуратури та іншими правоохоронними органами, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб'єктами надання безоплатної правничої допомоги, органами адвокатського самоврядування, громадськими об'єднаннями.
Закон України «Про безоплатну правничу допомогу» передбачає можливість повернення заяви без ухвалення рішення про надання чи відмову, якщо заявник не надав (незважаючи на вимоги) ключову інформацію або документи, що підтверджують його належність до відповідної пільгової категорії.
Повернення заяви із пропозицією доопрацювати чи доповнити - це належна процедура, спрямована на повне з'ясування обставин і запобігання формальному чи передчасному ухваленню рішення. Така дія Центру не може вважатися відмовою в наданні допомоги.
У частині першій статті 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу» зазначено:
«Разом із зверненням про надання безоплатної вторинної правничої допомоги подаються документи ... що підтверджують її належність до однієї з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону».
Тобто викривач, звертаючись до центру з надання БПД, має або (а) додати підтвердні документи, або (б) подати відомості, які дають змогу Центру перевірити цей статус шляхом доступу до відповідних реєстрів чи органів (зокрема, офіційна відповідь від НАБУ, ДБР, прокуратури тощо про реєстрацію повідомлення, відкриття провадження та визнання особи викривачем).
Надані позивачем документи (включаючи листи від НАБУ № 112-050/14702 від 22.05.2024 р. та від Офісу Генерального прокурора від 27.05.2024 р.) не містять чіткого формулювання про визнання позивача саме «викривачем» і не підтверджують, що заявник звертається «з питань, пов'язаних із захистом його прав у зв'язку з повідомленням про корупцію».
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 18 Закону України «Про безоплатну правничу допомогу», у разі ненадання підтверджувальних документів, Центр може витребувати їх за власного ініціативою, якщо такі відомості офіційно доступні. Проте у випадку із «викривачем» обсяг і порядок розкриття інформації про факт викриття корупції (особливо якщо така інформація становить таємницю досудового розслідування або конфіденційні відомості) є чітко обмеженими законом. Без належного підтвердження з боку самого заявника Центр не вправі отримувати таку інформацію в «автоматичному» чи «примусовому» порядку.
За таких обставин відсутні підстави для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій, бездіяльності Дніпровського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
З системного аналізу матеріалів справи, наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 8 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», відомості про інші судові витрати позивача у матеріалах справи відсутні.
Розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
Рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Л.Є. Букіна