про відкриття провадження в адміністративній справі
30 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/3814/25
Суддя Волинського окружного адміністративного суду Ксензюк А.Я., вивчивши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітрейн» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76а/303) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Логітрейн» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0083120408 від 11.04.2024.
Ухвалою судді від 16.04.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви (із зазначенням способу їх усунення) - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
25.04.2025 від позивача на усунення недоліків позовної заяви надійшла заява про усунення недоліків з обґрунтуванням причин для поновлення процесуального строку звернення до суду.
Частиною першою статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Пропуск звернення до суду представник позивача обґрунтовує тим, що в період 2023-2024 років, щодо позивача було винесено близько 10 податкових повідомлень рішень, тоді директор понадіявся на адвокатів, котрі прийняли в роботу всі справи товариства, проте виконували її неналежним чином. Відповідно, директор Чемерис Дмитро не був обізнаним про оскаржуване ППР тоді, його не отримував, фактично скарги не писав. Він, з 2024 року, є однією працевлаштованою особою на підприємстві, без відповідної юридичної освіти, котрий скористався правовою допомогою адвокатів, котрі неналежним чином виконували взяті на себе обов'язки, після розірвання договору з ними, не передали належним чином документи, не оскаржили своєчасно податкові повідомлення-рішення. Окрім того, сам ОСОБА_1 в цей період часу перебував на лікуванні, та не міг самостійно вчинити юридично-значимі дії.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 підкреслив значущість положень статті 55 Конституції України щодо захисту кожним у судовому порядку своїх прав і свобод від будь-яких рішень, дій чи бездіяльності органів влади, посадових і службових осіб, а також стосовно неможливості відмови у правосудді.
Європейський суд з прав людини у своїй практиці також наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати, як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.
Позиція ЄСПЛ засвідчує, що основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинно чинитися правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто при розгляді справи адміністративний суд повинен установити, що у зв'язку з прийняттям рішенням чи вчиненням дій (допущення бездіяльності) суб'єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача. Наявність чи відсутність порушеного права (свободи, охоронюваного законом інтересу), питання щодо відповідності обраного позивачем способу його захисту, встановлюється при розгляді справи по суті.
У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
Суд зазначає, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зазначений підхід неодноразово був застосований Верховним Судом, зокрема у постановах від 21 травня 2021 року у справі № 1.380.2019.006107, від 22 липня 2021 року у справі № 340/141/21, від 16 вересня 2021 року у справі № 240/10995/20 та від 12 вересня 2022 року у справі №120/16601/21-а.
На думку суду, зазначені обставини у своїй сукупності свідчать про поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, що, з урахуванням необхідності забезпечення права позивача на доступ до суду, є підставою для задоволення заяви про поновлення строку звернення до суду.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені КАС України, відсутні.
Позовна заява подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позовна заява відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дану позовну заяву належить розглядати за правилами адміністративного судочинства та її подано з дотриманням правил підсудності.
Позивач звернувся до суду з даним адміністративним поза межами шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.
Позов подано у строк, установлений законом.
Підстави для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, відсутні.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4, частини другої, пункту 10 частини шостої статті 12, частин першої - третьої статті 257, частини п'ятої статті 262 КАС України дана справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.
Керуючись статтями 171, 248, 262 КАС України, суд
Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Логітрейн» (43020, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Рівненська, 76а/303) до Головного управління ДПС у Волинській області (43027, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Логітрейн» строк звернення до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.
Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін суддею одноособово.
Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу.
Зобов'язати відповідача у строк для подання відзиву на позовну заяву надати суду належним чином засвідчені копії документів які стали підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Встановити позивачу триденний строк з дня отримання копії відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Встановити відповідачу триденний строк з дня отримання копії відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до нього доказів позивачу.
Роз'яснити, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив та заперечення повинні відповідати вимогам частин другої - четвертої статті 162 КАС України.
Повідомити учасників справи, що інформацію у справі, яка розглядається, вони можуть отримати за такою веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: https://court.gov.ua/sud0370/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена окремо від рішення суду.
Суддя А.Я. Ксензюк