29 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 640/4579/21
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - ГУ ПФУ в м. Києві, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 26.11.2020 звернувся із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення пенсії за віком. Проте відповідач листом від 03.12.2020 відмовив у призначенні пенсії по віку у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
До страхового стажу не було зараховано періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки прізвище на титульній сторінці трудової не відповідає паспортним даним, також не зараховано періоди роботи з 16.04.1991 по 31.07.1997, з 01.08.1997 по 14.07.2003, оскільки на печатках, якими завірені записи про звільнення не читається назва підприємства, де працював позивач.
Позивач не погоджується з такими твердженнями відповідача та вказує на те, що відповідно до статті 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення», основним документом про трудову діяльність працівника та таким, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Позивач вважає, що у нього достатньо страхового стажу для призначення пенсії, а відповідач безпідставно не враховує періоди його трудової діяльності, що підтверджуються записами трудової книжки, які завірені підписами та печатками підприємств. Записи містять усі необхідні відомості щодо прийому, переведень та звільнення її з роботи, як цього вимагає чинне законодавство. Тобто, за вказані спірні періоди в трудовій книжці наявні всі необхідні відомості для зарахування їх до загального стажу роботи.
При цьому зазначає, що позивач не має можливості підтвердити стаж відповідно трудової книжки, оскільки підприємства, де він працював (м. Макіївка Донецької області) знаходяться на окупованій території.
Водночас вказує на те, що відповідно до вимог підпункту 4 пункту 4.2 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ, організацій додаткові документи, передбачені чинним законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна підтвердити стаж позивача, відповідачем не здійснено.
При цьому зазначає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Враховуючи наведене вище вважає, що до страхового стажу роботи підлягає зарахуванню вказані у трудовій книжці періоди. З врахуванням наведеного просить позов задовольнити.
Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами (а.с. 26).
Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову повністю, мотивуючи тим, що позивачу правомірно було відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи, вказаних у трудовій книжці, оскільки згідно даних, що містяться в Реєстрі застрахованих осіб, загальний страховий стаж позивача становить 2 роки 3 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії по віку.
Вказує на те, що до страхового стажу не можливо зарахувати періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки прізвище, зазначене на титульній сторінці трудової книжки не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_2 ) в російській транскрипції. Крім того, не зараховано періоди роботи з 16.04.1991 по 31.07.1997, з 01.08.1997 по 14.07.2003, оскільки на печатках, якими завірені записи про звільнення, не читається назва підприємства, де працював позивач. Тому для зарахування до стажу роботи періоду з 16.04.1991 по 31.07.1997, з 01.08.1997 по 14.07.2003 позивач мав подати до Управління довідку з підприємства про періоди роботи. Однак така надана не була.
Враховуючи викладене до страхового стажу не можуть бути зараховані зазначені в ній періоди роботи. З врахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову 9а.с. 29-30).
Станом на 15.12.2022 - день набрання чинності Законом України “Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі - Закон № 2825-IX), адміністративну справу № 640/4579/21 Окружним адміністративним судом міста Києва не було розглянуто.
Згідно із переліком судових справ за формою додатку 3 до Порядку № 399 адміністративна справа № 640/4579/21 передана на розгляд Волинського окружного адміністративного суду (https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).
26.02.2025 справа № 640/4579/21 зареєстрована у Волинському окружному адміністративному суді та за результатами автоматизованого розподілу справи між суддями визначено склад суду (суддя Денисюк Р.С.) для розгляду цієї справи.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2025 прийнято дану справу до провадження, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11.04.2025 на адресу суду надійшла заява від представника позивача, у останній позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 26.11.2020 позивач звернувся із заявою до ГУ ПФУ в м. Києві про призначення пенсії за віком.
ГУ ПФУ в м. Києві листом від 03.12.2020 № 2600-0303-8/171709 (а.с. 9-10) повідомило, що відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема з 01.01.2019 по 31.12.2019 не менше 26 років.
За наданими документами та за даними, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб, загальний страховий стаж складає 2 роки 03 місяці 10 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки, оскільки прізвище на титульній сторінці трудової не відповідає паспортним даним ( ОСОБА_3 ), також не зараховано періоди роботи з 16.04.1991 по 31.07.1997, з 01.08.1997 по 14.07.2003, оскільки на печатках, якими завірені записи про звільнення не читається назва підприємства, де працював позивач.
Оскільки відсутній необхідний страховий стаж (26 років) позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно поданої заяви від 26.11.2020.
При цьому, роз'яснено, що у разі підтвердження вищевказаних періодів, озивач має право повторно звернутись до Управління з відповідною заявою та документами щодо призначення пенсії.
Позивач не погоджується з такими діями суб'єкта владних повноважень, вважає їх протиправними та такими, що порушують її право на соціальний захист, а тому звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII “Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-ІV, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24).
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону №1058-IV).
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з пунктами 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 17 Порядку №637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
У разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 17-1 Порядку № 637).
Як встановлено судом, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 01.07.1977, оскільки прізвище « ОСОБА_2 » у трудовій книжці не відповідає паспортним даним позивача « ОСОБА_4 » (в російській транскрипції).
Надаючи оцінку наведеним вище твердженням відповідача, суд зазначає наступне.
Станом на час заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затверджена 20.06.1974 № 162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі - Інструкція № 162).
Пунктом 1.4 Інструкції № 162 визначалося, що питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання та обліку, регулюються постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС віл 06.09.1973 № 656 «Про трудові книжки працівників та службовців» (далі - Порядок № 656) та цією Інструкцією.
Пунктом 2.2 Інструкції № 162 визначено, що заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижня з дня прийняття на роботу.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагороди та заохочення: нагородження орденами та медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також заохочення і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і положеннями про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, за які були видані дипломи, про використані винаходи та раціоналізаторські пропозиції та про винагороду, що виплачується у зв'язку з цим.
У трудовій книжці штрафні санкції не фіксуються.
Згідно з пунктом 2.3. Інструкції № 162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше ніж за тиждень, а в разі звільнення - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи робляться арабськими цифрами (число і місяць - двозначні). Наприклад, якщо робітник або службовиця була прийнята на роботу 5 січня 1984 року, то в графі 2 раніше встановленої форми (1938 р.) робиться запис "1984.05.01", в трудових книжках, виданих після 1 січня 1975 року; "05.01.1984".
Записи робляться акуратно, кульковою ручкою, чорним, синім або фіолетовим чорнилом.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 656 відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несе спеціально уповноважена особа, що призначається наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а у передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Також, відповідно до чинної на даний час постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Таким чином, відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на його особисті права.
Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.
Судом, на підставі запису на титульній сторінці трудової книжки позивача ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.07.1977 встановлено, що вона була видана на прізвище “ ОСОБА_2 ».
Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що прізвище на титульній сторінці трудової книжки не відповідає паспортним даним, оскільки в трудовій книжці прізвище позивача записано російською мовою « ОСОБА_2 », що при перекладі на українську мову відповідає прізвищу згідно з паспортом « ОСОБА_4 ».
Слід зазначити, що прізвище « ОСОБА_2 », яке вказано у трудовій книжці та зазначено в паспорті серії НОМЕР_2 фактично є ідентичним та відмінне лише в написанні російською мовою.
При цьому суд зазначає, що наявність у справі документів, які підтверджують прізвище позивача, вказують на те, що трудова книжка належить позивачу ОСОБА_1 та підтверджує його страховий стаж.
Суд вважає, що некоректне написання прізвища заявника не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування періоду роботи до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства. У суду відсутні підстави ставити під сумнів належність документа позивачу.
З дослідженої судом копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01.07.1977, оформленої на позивача у розділі “Відомості про роботу» вбачається, що вона містить записи стосовно його трудової діяльності у періоди: з 22.12.1976 по 05.05.1978, 09.05.1978 по 18.04.1980, з 12.06.1980 по 13.03.1981, 19.03.1981 по 17.12.1984, з 18.12.1984 по 03.10.1985, з 17.10.1985 по 15.04.1991, з 16.04.1991 по 31.07.1997, з 01.08.1997 по 14.07.2003 (записи 1-28).
Щодо незарахування періодів роботи з 16.04.1991 по 31.07.1997, з 01.08.1997 по 14.07.2003, суд звертає увагу, що в трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 01.07.1977, містяться, зокрема, записи про те, що в період з 16.04.1991 по 31.07.1997 позивач працював на посаді директора Поліграфічного підприємства «Винком» та з 01.08.1997 по 14.07.2003 - на посаді керуючого фірми «Алвин».
Посилання відповідача на те, що на печатці, якою завірено запис про звільнення, не читається назва підприємства, суд не приймає до уваги як підставу для незарахування до страхового стажу вказаного періоду роботи, оскільки вищевказані записи внесені на підставі наказів, дані щодо яких (дата, номер наказів) також містять в трудовій книжці позивача. Крім того, наявні назви організацій, в яких позивач працював в спірні періоди.
Той факт, що на печатці не читається назва підприємства не може бути достатньою підставою для незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи.
Проте, такі недоліки не можуть бути належною підставою для неврахування даних трудової книжки в цілому, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Крім того, такі дані є формальністю та не впливають на зміст самих записів.
Водночас, на особу не може покладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи на підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для невиключення вказаних періодів роботи до страхового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань та виключення відповідного періоду зі страхового стажу.
Таким чином, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для органів пенсійного органу для обмеження особи в реалізації конституційного права на соціальний захист.
Відтак, вищенаведені доводи відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду трудової діяльності є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
У даному випадку слід застосувати правовий висновок Верховного Суду викладений у постанові від 06.04.2022 у справі № 607/7638/17, який полягає у наступному.
Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства, а тому вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист в частині призначення пенсії за віком.
Також, суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
ГУ ПФУ в м. Києві не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі № 754/14898/15-а та від 10.12.2020 у справі №195/851/17 (2-а/195/161/17).
Відтак, період роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 повинні бути зараховані до його страхового стажу.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до розділу ІV Порядку № 22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Таким чином, суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу. Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним. Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію, з врахуванням спірних періодів роботи з 26.11.2020, то суд зазначає наступне.
За нормами статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 досягнув віку 60 років та набуде право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV при наявності необхідного страхового стажу не менше 26 років.
Як слідує з листа відповідача від 03.12.2020 № 2600-0303-8/171709, страховий стаж позивача на час звернення за призначенням пенсії складає 2 роки 03 місяці 10 днів (а.с. 9).
Додатково до зарахування до страхового стажу підлягає спірний період (понад 24 роки).
За приписами частини першої статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком 26.11.2020, тобто трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), то пенсія останньому підлягає призначенню саме з дати звернення 26.11.2020.
Відтак, виходячи із наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки позивач досяг пенсійного віку та за умови зарахування періодів роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 у нього наявний достатній страховий стаж роботи, тому він має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058-ІV, з 26.11.2020.
Відтак, беручи до уваги зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи вимоги статті 245 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо відмову позивачу в призначенні пенсії за віком та зобов'язання відповідача ГУ ПФУ у в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 22.12.1976 по 05.05.1978, 09.05.1978 по 18.04.1980, з 12.06.1980 по 13.03.1981, 19.03.1981 по 17.12.1984, з 18.12.1984 по 03.10.1985, з 17.10.1985 по 15.04.1991, з 16.04.1991 по 31.07.1997, з 01.08.1997 по 14.07.2003 та призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, з 26.11.2020.
Відповідно до частин першої, третьої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в м. Києві необхідно стягнути на користь позивача судовий збір в розмірі 908,00 грн, сплачений згідно з квитанцією від 08.02.2021 № 28106 (а.с. 23).
Керуючись статтями 241, 242, 243, 245, 246, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії по віку.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з 22.12.1976 по 05.05.1978, 09.05.1978 по 18.04.1980, з 12.06.1980 по 13.03.1981, 19.03.1981 по 17.12.1984, з 18.12.1984 по 03.10.1985, з 17.10.1985 по 15.04.1991, з 16.04.1991 по 31.07.1997, з 01.08.1997 по 14.07.2003 та призначити і виплачувати пенсію по віку відповідно до статті 26 Закону № 1058-IV, з 26.11.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев'ятсот вісім гривень 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368).
Суддя Р.С. Денисюк