м. Вінниця
29 квітня 2025 р. Справа № 120/16846/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив військову службу у військові частині НОМЕР_1 .
Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 №136 від 13.05.2024 року його виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
На переконання позивача, індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 13.05.2024 року йому проведено з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Вказав, що відповідачем неправильно визначено місяць для обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, яким, на думку позивача, має бути січень 2008 року, за період з 01.01.2023 року по 13.05.2024 року - березень 2018 року, за період з 01.03.2018 року по 13.05.2024 року - з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.2003 року №1078.
Також, на переконання позивача, грошова допомога на оздоровлення за 2016-2024 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2017-2019 роки, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016-2024 роки, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2026-2024 роки та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачена без врахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення, у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 23.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
08.01.2025 року представником Військової частини НОМЕР_1 подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного адміністративного позову.
Ухвалою суду від 14.04.2025 року витребувано у Військової частини НОМЕР_1 інформацію та документи, які підтверджують обсяг і характер виплачених позивачу сум, в тому числі грошовий атестат.
21.04.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 14.04.2025 року, відповідачем подано витребувані судом документи.
Визначаючись щодо питання дотримання строків звернення до суду, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1, 2 статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними.
Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Згідно частиною 5 статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Водночас суд звертає увагу на те, що положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.07.2024 року у справі №990/156/23 та в постановах Верховного Суду від 27.12.2024 року у справі №420/15311/23, від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22, від 19.01.2023 року у справі №460/17052/21, 27.04.2023 року у справі №300/4201/22 та від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22.
Відповідно до частини другої статті 233 КЗпП України (у редакції, чинній до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19.07.2022 року, частини 1,2 статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
З матеріалів справи встановлено, що предметом спору у даній справі, зокрема, є нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 року по 13.05.2024 року, з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, нарахування та виплати позивачу одноразових видів грошового забезпечення за період 2022-2024 роки, без урахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
За змістом підпункту 11.1 пункту 11 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту, затверджених наказом Міністра оборони України від 22.05.2017 року №280 грошовий атестат видається військовослужбовцю військовою частиною, в якій він перебуває на грошовому забезпеченні, у таких випадках:
вибуття до нового місця служби (навчання) з виключенням зі списків особового складу військової частини;
зарахування військової частини, що не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, на фінансове забезпечення від однієї військової частини до іншої;
звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби);
відрядження військовослужбовців до органів виконавчої влади та інших цивільних установ із залишенням на військовій службі.
Згідно з положеннями підпункту 11.2 пункту 11 Правил на грошовому атестаті зазначаються, серед іншого, розмір окладу за військовим званням і виплачена сума, тарифний розряд за останньою займаною посадою, розмір посадового окладу та виплачена сума, розмір надбавки за вислугу років та виплачена сума, виплачені щомісячні додаткові види грошового забезпечення, виплачені одноразові додаткові види грошового забезпечення, виплачена грошова допомога на оздоровлення, виплачена матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
У підпункті 11.3 пункту 11 Правил визначено, що грошовий атестат виписується у двох примірниках на кожного військовослужбовця окремо (друкованим способом або ручкою), підписується командиром військової частини і начальником фінансового органу і засвідчується особистим підписом власника грошового атестата та відтиском гербової печатки з найменуванням частини, зазначеної в атестаті, та реєструється в журналі реєстрації вихідної документації. Перший примірник грошового атестата видається під підпис у картці особового рахунку військовослужбовця, в якій зазначається дата його видачі, а другий залишається в діловодстві фінансового органу військової частини.
Отже, у день звільнення з військової служби з військовослужбовцем має бути проведений повний розрахунок грошового забезпечення та виданий грошовий атестат, й відтоді бере початок відлік строку звернення до суду у такій категорії спорів із вимогами за період з 19.07.2022 року.
З наданих відповідачем документів вбачається, що позивач звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 13.05.2024 року та 13.05.2024 року отримав грошовий атестат, що підтверджується підписом позивача.
Таким чином, позивач з моменту отримання грошового атестату - 13.05.2024 року при виключені зі списків Військової частини НОМЕР_1 мав бути обізнаним про нараховані йому суми грошового забезпечення, тобто про їх розмір.
Відтак, саме з цього часу для нього розпочався трьохмісячний строк звернення до суду (з урахуванням п. 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651, відлік такого строку розпочався з 01.07.2023 року).
Водночас, з адміністративним позовом до суду звернувся лише 17.12.2024 року, тобто з пропуском тримісячного строку звернення до суду, визначеного частиною 2 статтею 233 КЗпП України.
З урахуванням позиції Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеної у постанові від 21.03.2025 року у справі №460/21394/23, є підстави вважати, що позивачем пропущений встановлений законом тримісячний строк звернення до суду з цим позовом про перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 13.05.2024 року.
Згідно з частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини 1 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Частиною 13 статті 171 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статті 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Враховуючи наведене, позивачу необхідно подати заяву із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
З огляду на викладене вважаю, що дану позовну заяву (в частині вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 року по 13.05.2024 року) необхідно залишити без руху, надавши особі, яка її подала, строк для усунення недоліків.
Керуючись ч. 13 ст. 171, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу у 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви (в частині вимог, які стосуються періоду з 19.07.2022 року по 13.05.2024 року), шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку.
Дану ухвалу направити позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович