Номер провадження: 11-сс/813/748/25
Справа № 522/4482/25 1-кс/522/2100/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
23.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, матеріали кримінального провадження №22024160000000461 від 10.10.2024 року за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 26.03.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білгород-Дністровський Одеської області, українки, громадянки України, офіційно не працюючої, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України,
встановив:
СВ Управління СБ України в Одеській області здійснюється досудове розслідування за матеріалами кримінального провадження № 22024160000000461 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.10.2024, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.305; ч.3 ст.307; ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України.
24.03.2025 року ОСОБА_7 затримана в порядку ст.208 КПК України та їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України.
Органом досудового розслідування встановлено, що громадянка України ОСОБА_7 , 23.03.2025 року, при невстановлених слідством обставинах, у невстановлені час і місці, маючи умисел на незаконне переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю раніше придбаних, за невстановлених розслідуванням обставин наркотичних засобів, обіг яких обмежено, помістила їх у презерватив та приховала у ніжній натільній білизні для подальшого приховування від митного контролю, а також ускладнення виявлення заборонених засобів службовими собаками правоохоронних органів України.
Після цього, ОСОБА_7 продовжуючи свою злочинну діяльність та переслідуючи мету контрабанди наркотичних засобів, обіг яких обмежено, 24.03.2025, близько 03 год. 52 хв., маючи при собі попередньо приховані наркотичні засоби, обіг яких обмежено, масою брутто 150 г., перебуваючи пасажиром рейсового автобусу марки «VAN HOOL» реєстраційний номер НОМЕР_1 сполученням «Херсон-Гданськ», прибула в зону митного контролю пункту пропуску «Рава - Руська - Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці (51, 80316, Львівська область, Жовківський район, Рата, вул. Гребінського, 28).
Перебуваючи у цей час, день, та в цьому місці, ОСОБА_7 , з метою реалізації злочинного умислу на контрабанду, будучи обізнаною із порядком перетину митного кордону України, маючи при собі наркотичний засіб кокаїн масою брутто 150 г., який підлягає обов'язковому письмовому декларуванню та обіг якого на території України обмежений, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді порушення встановленого порядку переміщення наркотичних засобів через митний кордон України не заявила про наявність при неї зазначеної речовини та не пред'явила її до митного огляду.
Однак, злочинний умисел ОСОБА_7 на незаконне переміщення наркотичного засобу кокаїну через митний кордон України з приховуванням від митного контролю не був доведений нею до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки 24.03.2025, близько 03 год. 52 хв., під час здійснення митного контролю останньої співробітниками пункту пропуску «Рава - Руська - Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці (51, 80316, Львівська область, Жовківський район, Рата, вул. Гребінського, 28) у неї із залученням службової собаки «Айрон» виявлено приховану вищевказаним шляхом порошкоподібну кристалічну речовину білого кольору масою брутто 150 г., яку тільки після виявлення, на вимогу інспектора, що проводив її огляд ОСОБА_7 , вона видала із своїй натільної білизни-трусів.
Проведеним експрес тестом «NARK II» встановлено, що виявлена у ОСОБА_7 при вищевказаних обставинах кристалічна речовина білого кольору є наркотичним засобом - кокаїном, масою брутто 150 г., що є особливо великим розміром.
25.03.2025 року слідчий в ОВС СВ УСБУ в Одеській області ОСОБА_8 звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів без визначення розміру застави.
Оскарженою ухвалою слідчого судді клопотання слідчого задоволено та до ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» до 22.05.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи прийняте рішення слідчий суддя послався на існування обґрунтованої підозри, врахував тяжкість ймовірного покарання, яке загрожує підозрюваній та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді захисник ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.
Захисник стверджує про відсутність обґрунтованої підозри та відсутність ризиків, визначених ст.177 КПК України, які слугують підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вважає, що відношення вилученої у ОСОБА_7 речовини до наркологічної та її вага є припущеннями, на яких не може обґрунтовуватись підозра.
Прокурор у судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, з заявами або клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався.
Захисник не заперечував проти розгляду справи за відсутністю прокурора.
Згідно з ч.4 ст.405 КПК України неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
З огляду на положення ч.4 ст.405 КПК України апеляційний суд вважав за можливе розглянути апеляційну скаргу сторони захисту без участі прокурора.
Заслухавши суддю-доповідача; захисника ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу; дослідивши матеріали провадження за клопотанням слідчого; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст.404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст.177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст.177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки ухвала містить достатнє мотивування прийнятого рішення, з посиланням на всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.
Вирішуючи питання про наявність обґрунтованої підозри поняття якої не міститься в національному законодавстві, слід виходити з його визначення наведеного в практиці Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчиненні правопорушення передбачає «наявність фактів або інформації, які могли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла-таки вчинити злочин». Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182), (Erdagoz v. Turkey (Ердагоз проти Туреччини).
У даному кримінальному провадженні обґрунтованість підозри ОСОБА_7 за ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України, підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами, зокрема:
- повідомленням співробітників 3 відділу ГВ ЗНД в Одеській області про виявлення ознак кримінального правопорушення від 24.03.2025;
- протоколом огляду місця події від 24.03.2025;
- експрес-тестом, який дав позитивний результат на наркотичну речовину;
- актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу громадян від 24.03.2025;
- повідомленням про протиправне діяння, що містить склад злочину;
- протоколом про порушення митних правил від 24.03.2025;
- митною декларацією від 24.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 24.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 24.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 від 24.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 24.03.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_13 від 24.03.2025;
- іншими матеріалами досудового розслідування в їх сукупності тощо.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», зазначив що факти, які викликають підозру, не обов'язково мають бути встановлені до ступеня, необхідного для засудження або навіть для пред'явлення обвинувачення, що являється завданням наступних етапів кримінального процесу.
Апеляційний суд вважає, що на даному початковому етапі досудового розслідування, додані до клопотання слідчого докази є достатніми для обґрунтування підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.305 КК України.
При цьому, відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК та Глави 28 КПК питання про встановлення вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їй злочину, оцінка зібраних доказів на предмет їх достовірності і допустимості відноситься до компетенції суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті обвинувачення, а підстав для визнання доказів недопустимими, відповідно до ст.87 КПК України, в ході апеляційного розгляду не встановлено та стороною захисту не наведено.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на таке.
Так, підставою застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваної та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь-яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
На думку апеляційного суду, обставини даного кримінального провадження, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_7 , яка підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину в сфері незаконного обігу наркотичних засобів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років, розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке її загрожує у разі доведеності вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
Існування вказаного ризику підтверджується і тим, що у підозрюваної відсутні міцні соціальні зв'язки, вона не одружена, не працює, не має утриманців.
Крім того апеляційний суд погоджується з наявністю ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі ОСОБА_7 матиме можливість здійснювати вплив на свідків у даному кримінальному провадженні.
Апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є потерпілими, свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч.1,2 ст.23, ст.224, ч.4 ст.95 КПК.
У даному кримінальному провадженні в ході проведення слідчих дій були залучені поняті та підозрюваній надано копії відповідних процесуальних документів із зазначенням їх анкетних даних та будучи обізнаною про експертну установу експертам якої доручено проведення відповідних експертиз ОСОБА_7 може незаконно впливати на зазначених експертів з метою дачі ними завідомо неправдивих висновків, а також перешкоджати проведенню досудового розслідування іншим чином, оскільки за версією органу досудового розслідування, підозрювана є лише складовою частиною добре налагодженої злочинної мережі збуту наркотичних засобів, тому будучи усвідомленою про наявні шляхи постачання та подальші шляхи збуту наркотичних засобів, перебуваючи на свободі, остання може перешкоджати органу досудового розслідування встановлювати інших можливих співучасників злочинної діяльності пов'язаної з поширенням наркотичних засобів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів, на даному етапі досудового розслідування, не зможе запобігти існуючим ризикам та забезпечить належне виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов'язків.
Обставин передбачених ч.2 ст.183 КПК України, що виключають можливість застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апеляційним судом не встановлено.
Приймаючи до уваги фактичні обставини кримінального провадження, виходячи із конкретних обставини інкримінованого підозрюваній протиправного діяння, яке характеризується надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки та визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг завдають великої шкоди здоров'ю населення, апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді, який на підставі п.5 ч.4 ст.183 КПК України не визначив ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави.
Матеріали справи не містять інших даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою за станом здоров'я. Стороною захисту апеляційному суду не надано будь-яких документів, які б свідчили про неможливість перебування підозрюваної під вартою.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність передбачених ч.2 ст.183 КПК обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК.
Приймаючи до уваги вищевикладене, апеляційний суд вважає, що висновок слідчого судді про існування достатніх підстав для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою відповідає вимогам кримінального процесуального закону, ґрунтується на матеріалах кримінального провадження, а дані про особу підозрюваної і сама підозра у вчиненні особливо тяжкого злочину, дають достатні підстави вважати, що на даний час дійсно існують зазначені слідчим суддею ризики, які виправдовують тримання підозрюваної під вартою.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів сторони захисту стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Пунктом 1 частини 3 статті 407 КПК передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 26.03.2025 року, якою в кримінальному провадженні №22024160000000461 від 10.10.2024 року до підозрюваної ОСОБА_7 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4