Номер провадження: 11-кп/813/1058/25
Справа № 523/12521/22
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
03.04.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретарки судового засідання: ОСОБА_5 ,
прокурора: ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні (in absentia) апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 01.11.2024року відносно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця в м.Золочів Львівської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.5 ст.111-1 КК України у кримінальному провадженні № 42022000000000366 від 06.03.2022 року,
установив
Зміст оскарженого судового рішення та обставини, встановлені судом першої інстанції
Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 01.11.2024року ОСОБА_8 визнано винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.111-1, ч.2 ст.111 КК України, та йому призначено покарання:
- за ч.5 ст.111-1 КК України у виді 10 (десяти) років позбавлення волі із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг строком на 15 (п'ятнадцять) років;
- за ч.2 ст.111 КК України у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, що належить обвинуваченому.
На підставі ч.1,2,3 ст. 70 КК України ОСОБА_8 призначено остаточне покарання за сукупності злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим із приєднанням додаткових покарань, у виді 15 (п'ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією усього майна, що належить обвинуваченому, із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг строком на 15-ть (п'ятнадцять) років.
Згідно оскаржуваного вироку:
ОСОБА_8 , будучи радикально налаштованим до діючої легітимної влади в Україні, 04 вересня 2021 року перетнув контрольний пункт в'їзду-виїзду через адміністративний кордон України на межі з анексованою рф АР Крим «Каланчак», після чого вирушив до рф через «Керченський міст».
Перебуваючи на території рф ОСОБА_8 у період часу з 04 вересня 2021 року по 02 лютого 2022 року, за невстановлених обставин установив контакт з невстановленими досудовим розслідуванням її представниками, матеріали щодо яких виділені в окреме провадження, погодившись на їх пропозицію про надання допомоги в проведенні підривної діяльності проти України. Після чого, 02 лютого 2022 року перетнув контрольний пункт в'їзду-виїзду «Каланчак» у зворотному напрямку та, перебуваючи на території Херсонської області, очікував подальших вказівок.
Після початку повномасштабного вторгнення збройних сил рф на територію України, що відбулось 24 лютого 2022 року, та окупації значної частини території Херсонської області, зокрема м. Каховка Херсонської області, ОСОБА_8 , продовжив надавати рф, та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
Так, ОСОБА_8 16 березня 2022 року та 21 березня 2022 року, діючи в умовах воєнного стану на тимчасово окупованій території м. Каховка Херсонської області за вказівкою представників рф та спільно з невстановленими військовослужбовцями збройних сил держави-агресора, з метою створення сепаратиських настроїв у мешканців міста, позитивного іміджу рф, виклику почуття лояльності до окупаційного режиму та зневаги до легітимної влади України, використовуючи штучно створені умови інформаційної ізоляції населення, організував масовий захід з роздачі гуманітарної допомоги начебто від рф, у якому самостійно прийняв участь.
Отримавши завдяки своїм діям підтримку окупаційної влади держави-агресора, маючи політичний досвід та впізнаваність на території м. Каховка Херсонської області, ОСОБА_8 , не пізніше 01 квітня 2022 року, перебуваючи у невстановленому місці, вирішив реалізувати свої політичні амбіції шляхом зайняття посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора у м. Каховка Херсонської області.
Так, у невстановлені час та місці, але не пізніше 01 квітня 2022 року, ОСОБА_8 , домовився із невстановленими військовослужбовцями збройних сил рф про силове забезпечення йому умов для керівництва м. Каховка, в тому числі за рахунок примушування легітимних органів місцевого самоврядування та працівників комунальних підприємств до визнання ОСОБА_8 новим керівником міста.
На виконання таких домовленостей 01 квітня 2022 року, в приміщення Виконавчого комітету Каховської міської ради, розташованого за адресою м. Каховка, вул. Велика Куликовська, 103, увійшли озброєні військовослужбовці рф, які, зібравши працівників Виконавчого комітету, повідомили їм, що від цього дня керувати містом буде ОСОБА_8 та, погрожуючи звільненням, запропонували співпрацювати з ним.
Не пізніше 02 квітня 2022 року окупаційною владою на тимчасово окупованій території Херсонської області створено військову комендатуру АДРЕСА_3 на чолі з військовим комендантом.
На виконання злочинної домовленості між ОСОБА_8 та невстановленими представниками рф, наказом військової комендатури м. Нова Каховка, Каховка, Таврійськ від 02 квітня 2022 року створено на тимчасово окупованій території окупаційну адміністрацію держави-агресора - тимчасову військово-цивільну адміністрацію м. Каховка, керівником якої призначено ОСОБА_8 .
Відповідно до злочинного наказу, на ОСОБА_8 покладено обов'язки та надано повноваження забезпечити організацію роботи всіх служб, організацій, підприємств міст та наближених населених пунктів, зокрема, що належать до організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій.
Реалізація ОСОБА_8 зазначених функцій забезпечувалось силовою підтримкою з боку військовослужбовців збройних сил рф та фактичним примушуванням місцевих мешканців до визнання його повноважень.
Громадянин України ОСОБА_8 , усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, керуючись особистими мотивами та з метою надання рф, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, нехтуючи Конституцією України та Законами України, перебуваючи у м. Каховка Херсонської області, 02 квітня 2022 року добровільно зайняв посаду керівника тимчасової військово-цивільної адміністрації м. Каховка, пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у окупаційній адміністрації держави-агресора, створеній на тимчасово окупованій території м. Каховка Херсонської області.
Не зупинившись на скоєному, ОСОБА_8 продовжив після 02 квітня 2022 року надавати іноземній державі, її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану.
У період з 02 квітня 2022 року по 23 вересня 2022 року ОСОБА_8 займаючи посаду керівника тимчасової військово-цивільної адміністрації м. Каховка Херсонської області та користуючись підтримкою окупаційних військ держави-агресора, перебуваючи у м. Каховка Херсонської області, активно сприяв зусиллям рф заподіяти шкоду національній безпеці України, зокрема шляхом втручання у внутрішню політику України, розпалювання сепаратиських настроїв серед населення регіону, участі в інформаційній експансії з боку рф, створення умов для діяльності на території України представників держави-агресора, примушування до покори патріотично налаштованих громадян, впровадження на окупованій території законів та інших нормативно-правових актів рф, створення окремої від української влади та бюджету системи оподаткування, вжиття заходів щодо встановлення економічної залежності окупованих територій від рф.
Так, у період з 02 квітня 2022 року по 23 вересня 2022 року, ОСОБА_8 , перебуваючи у м. Каховка Херсонської області, фактично керував м. Каховка спільно з окупаційною владою рф та діючи в її інтересах на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній безпеці України, організував отримання коштів військово-цивільною адміністрацією м. Каховка з державного бюджету рф, налагодив незаконне постачання товарів із АР Крим та рф, запровадив реєстрацію суб'єктів господарювання на окупованій території за російським законодавством, невиконання якого може призвести до штрафних санкцій, налагодив схему оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності, змушуючи останніх сплачувати визначений ним розмір «податку» за можливість продовження здійснювати господарську діяльність, взяв участь у створенні місцевих незаконних «правоохоронних» органів, підтримував зв'язок та погоджував дії із військово-політичним керівництвом держави-агресора.
Разом з тим, ОСОБА_8 перебуваючи на території м. Каховка Херсонської області, діючи з єдиним умислом, направленим на надання іноземній державі, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, систематично поширював шляхом публікацій на своїй персональній сторінці « ОСОБА_9 » в соціальній мережі «Фейсбук», власні відеозвернення та текстові повідомлення до жителів м. Каховка, які спрямовані на ототожнення окупованої частини Херсонської області із рф, спростування надії мешканців на деокупацію території, необхідність співпраці із окупаційною владою задля збереження «миру» на зазначеній території.
Так, 04 квітня 2022 року, перебуваючи у м. Каховка Херсонської області, ОСОБА_8 забезпечив розміщення відеозвернення у відеохостінгу Youtube, на якому він, виконуючи роль керівника окупаційної адміністрації м. Каховка Херсонської області, діючи у співпраці з рф та приймаючи участь у її інформаційній експансії, висловив промову про начебто наявність негласних домовленостей про добровільну передачу Україною до рф Херсонської області, та, про те, що Президент України начебто погрожує мирним мешканцям міста, які бажають «русского мира», яке набрало розголосу на окупованій території м. Каховка та використовувалось агентами рф для дискредитації легітимної української влади.
Того ж дня, 04 квітня 2022 року ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому місці, надав інтерв'ю російському інформаційному цілодобовому телеканалу «Россия 24», що входить до складу Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії, приймаючи участь у інформаційній експансії з боку рф.
Разом з тим, 09 червня 2022 року ОСОБА_8 у період з 14:00 год до 18:00 год, продовжуючи свою злочинну діяльність, провів зустріч із працівниками КП «Територіальний центр соціального обслуговування Каховської міської ради» за адресою: Херсонська область, м. Каховка, вул. Гоголя, 65, під час якої схиляв працівників комунального підприємства до визнання російської влади на території м. Каховка та в Херсонській області, які начебто мають увійти до складу рф.
Вимоги апеляційних скарг та узагальнені доводи осіб, що їх подали
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 вважає вирок незаконним та таким, що підлягає скасуванню.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на наступне:
- у жодному з показів свідків та письмових доказах не міститься ані якого навіть натяку на мотиви дій засудженого;
- в обвинувальному акті не в повному обсязі сформульоване обвинувачення, а судом першої інстанції вказане питання не досліджене, у вироку не знайшло свого відображення;
- судом першої інстанції, окрім показань свідків, навіть не відображений їх зміст: протоколів оглядів соціальної мережі ФЕИСБУК; протоколів оглядів телеграм-каналів; протоколів оглядів офіційного сайту Каховської міської територіальної громади; протоколу огляду відеохостингу ЮТУБ; протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімком, проведеним із громадянином України матеріалів негласних слідчих (розшукових) дій;
- окремо звертає увагу суду на показання свідка, який пояснив суду, що він бачив як ОСОБА_8 роздавав російську гуманітарну допомогу. Він бачив його особисто у супроводі двох «Тигрів», які його супроводжували, а саме привозили та відвозили, що може вказувати на вчинення дій під примусом.
На підставі цього, з урахуванням зміни вимог під час апеляційного розгляду, просить вирок відносно ОСОБА_8 скасувати та закрити провадження відносно ОСОБА_8 за відсутністю складу інкримінованих злочинів.
Позиції учасників судового розгляду стосовно поданої апеляційної скарги.
В судовому засіданні прокурор просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, посилаючись на необґрунтованість її доводів.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні апеляційного суду підтримала подану апеляційну скаргу з урахуванням доповнень, просила її задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_8 у судові засідання суду 1-ої інстанції та апеляційного суду не з'являвся, причини неявки не повідомляв. Він неодноразово викликався до суду шляхом публікації повісток про виклик в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур'єр»), на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, на офіційному веб-сайті Суворовського районного суду м. Одеси. Йому також направлялися повістки про виклик до суду та копії процесуальних документів через призначеного захисника.
Судом також було встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, закріплено право кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку. Тобто зловживання процесуальними правами, спрямоване на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників цього процесу та вимоги названих Конвенції та Кодексу.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду слідує, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
У справах «Рябих проти Росії» (заява № 52854/99, рішення від 24 липня 2003 року, пункт 52) та «Пономарьов проти України» (заява № 3236/03 від 03 квітня 2008 року, пункт 40) Європейський суд з прав людини зазначив, що сторона, яка приймає участь у судовому процесі, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Враховуючи викладене, апеляційний суд відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, та приймаючи до уваги позицію прокурора та захисника, які не заперечували проти продовження розгляду справи, продовжив апеляційний розгляд за відсутності обвинуваченого.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд дійшов до висновків про таке.
Мотиви апеляційного суду
Відповідно до приписів ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Вимоги до мотивування судових рішень засновані на положеннях ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання про те, чи виконав суд свій обов'язок, може бути визначено тільки з урахуванням конкретних обставин справи. Зважаючи на позиції ЄСПЛ про неможливість тлумачення п. 1 ст. 6 цієї Конвенції як такого, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент під час обґрунтування судами своїх рішень (справа «Салов проти України»), у цьому кримінальному провадженні такі стандарти дотримано.
Дослідивши докази у кримінальному провадженні з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства та оцінивши їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.5 ст.111-1 КК України за обставин, наведених у вироку.
Суд, дослідивши надані прокурором докази, у т.ч. вислухавши показання свідків, оцінивши доводи обвинувачення та захисту, прийшов до висновку про що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111 КК України та ч.5 ст.111-1 КК України.
Так, допитані в судовому засіданні суду 1-ої інстанції свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 пояснили суду, що після вторгнення рф бачили як ОСОБА_8 роздавав російську гуманітарну допомогу. При цьому, ОСОБА_10 бачив його особисто у супроводі двох «Тигрів», які його супроводжували, а саме привозили та відвозили, а ОСОБА_11 , інформацію щодо дій ОСОБА_8 вона брала з соціальних мереж. Також в мережі інтернет було розповсюджено, що він пропонував людям співпрацювати з окупаційною владою.
Покази свідків щодо обставин, викладених в обвинувальному акті, узгоджуються між собою, доповнюють один одне, не містять протиріч, а тому визнаються належними доказами, які в сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_8 у пред'явленому обвинуваченні.
Судом також були досліджені письмові докази:
- протоколи оглядів соціальної мережі ФЕЙСБУК, а саме інтернет сторінок користувачів « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 », протоколами оглядів телеграм - каналів «Херсонськая народная республика» та «Южньій регион новороссия», протоколом огляду офіційного сайту Каховської міської територіальної громади, протоколом огляду відеохостингу ЮТУБ сюжету «Ответ на угрозьі Зеленского жителям Херсонской области»;
- протоколи пред'явлення особи для впізнання за фотознімком, проведеним із громадянином України ОСОБА_15 ;
- матеріали негласних слідчих (розшукових) дій, а саме зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, що передається телефонними каналами зв'язку через номер НОМЕР_1 , який належить обвинуваченому ОСОБА_8 , а також візуальним спостереженням за публічно доступним місцем з використанням відеозапису, фотографування, спеціальних технічних засобів для спостереження - великою залою засідань комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування Каховської міської ради».
Судом також дослідженні процесуальні рішення слідчого і прокурора, а також слідчого судді щодо організації спеціального досудового розслідування і вжитих заходів забезпечення кримінального провадження з метою перевірки дотримання належної правової процедури під час спеціального досудового розслідування.
Суд 1-ої інстанції, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, прийшов до правильного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Так, дії обвинуваченого ОСОБА_8 правильно кваліфіковані:
- за ч. 5 ст.111-1 КК України - як добровільне зайняття громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, а саме в окупаційній адміністрації держави-агресора;
- за ч. 2 ст.111 КК України - як надання іноземній державі, її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчиненому в умовах воєнного стану.
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.
Апеляційний суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні дотримано вимог статей 10, 22 КПК, створено необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою в поданні доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Всі клопотання учасників процесу розглянуті відповідно до вимог закону.
Аналізуючи доводи апеляційної скарги захисника про те, що в обвинувальному акті не в повному обсязі сформульоване обвинувачення, а судом першої інстанції вказане питання не досліджене, апеляційний суд визнає їх хибними.
Так, в мотивувальній частині вироку суд, відповідно до вимог п.2 ч.3 ст.374 КПК України виклав обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_8 , в ході судового розгляду кримінального провадження встановив дійсні обставини кримінального провадження та виклав обвинувачення, визнане судом доведеним за ч. 5 ст. 111-1, ч. 2 ст.111 КК України.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про те, що судом 1-ої інстанції не відображений зміст письмових доказів, апеляційний суд вважає їх необґрунтованими.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові ККС ВС від 07.12.2020 року в справі № 728/578/19, згідно ст. 85 КПК України, належними також є докази, які прямо чи непрямо підтверджують достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
При цьому, чинний КПК України, не містить заборони щодо встановлення тих чи інших обставин на підставі сукупності непрямих (стосовно конкретного факту) доказів, які хоча й безпосередньо не вказують на відповідну обставину, але підтверджують її поза розумним сумнівом на основі логічного аналізу їх сукупності та взаємозв'язку.
Також колегією суддів враховується, що стороною захисту не надано суду переконливих та об'єктивних даних, які б підтвердили версію захисту або спростовували сукупність досліджених доказів, які переконливо вказують на те, що саме обвинувачений ОСОБА_8 вчинив інкриміновані злочини.
Навпаки, ст. 94 КПК України визначає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює не тільки кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, але й сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
При цьому, суд навів всі встановлені обставини, які, відповідно до ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, а також навів оцінку та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів з зазначенням підстав, з яких приймав ці докази.
Натомість, вказані доводи апеляційної скарги спростовуються сукупністю доказів, ретельний аналіз та оцінка яким наданим вище,
Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питань щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недостовірними, неналежними чи недопустимими. Разом з тим, сторона захисту вважала, що досліджені в суді докази не доводять вини ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, а тому просить закрити кримінальне провадження відносно ОСОБА_8 за відсутністю в його діях складу кримінальних правопорушень, посилаючись при цьому на те, що згідно показань свідка ОСОБА_10 , він бачив обвинуваченого особисто у супроводі двох «Тигрів», які його супроводжували, а саме привозили та відвозили, що може вказувати на вчинення дій під примусом.
Апеляційний суд вважає, що такі доводи спростовуються сукупністю досліджених доказів, зокрема протоколами оглядів соціальної мережі ФЕЙСБУК, а саме інтернет сторінок користувачів « ОСОБА_12 », « ОСОБА_13 », « ОСОБА_14 », протоколами оглядів телеграм - каналів «Херсонськая народная республика» та «Южньій регион новороссия», протоколом огляду офіційного сайту Каховської міської територіальної громади, протоколом огляду відеохостингу ЮТУБ сюжету «Ответ на угрозьі Зеленского жителям Херсонской области» з яких вбачається, що 04 квітня 2022 року, перебуваючи у м. Каховка Херсонської області, ОСОБА_8 забезпечив розміщення відеозвернення у відеохостінгу Youtube, на якому він, виконуючи роль керівника окупаційної адміністрації м. Каховка Херсонської області, діючи у співпраці з рф та приймаючи участь у її інформаційній експансії, висловив промову про начебто наявність негласних домовленостей про добровільну передачу Україною до рф Херсонської області, та, про те, що Президент України начебто погрожує мирним мешканцям міста, які бажають «русского мира», яке набрало розголосу на окупованій території м. Каховка та використовувалось агентами рф для дискредитації легітимної української влади.
Важливо підкреслити, що ці дії були вчинені без будь-яких ознак примусу чи тиску. Навпаки, вони мають характер свідомого і цілеспрямованого сприяння інтересам держави-агресора. Цей висновок підтверджується і тим, що того ж дня ОСОБА_8 , перебуваючи у невстановленому місці, надав інтерв'ю російському пропагандистському телеканалу «Россия 24», що входить до складу Всеросійської державної телевізійної і радіомовної компанії, добровільно долучившись до інформаційної кампанії рф проти України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_8 носили усвідомлений, добровільний та антидержавний характер, що виключає наявність будь-яких обставин, які могли б свідчити про його вимушеність або примус.
Натомість, в апеляційній скарзі, захисником не вказано, в чому підлягає неповнота або порушення судом 1-ої інстанції при досліджені всіх обставин, та на яких, передбачених законом підставах, а всі його доводи фактично зводились до незгоди із прийнятим судовим рішенням, у зв'язку з чим колегія суддів перевіряє вказані доводи, виходячи із аналізу вироку суду у співвідношенні з матеріалами провадження.
Разом з тим, під час судового розгляду судом 1-ої інстанції ретельно були досліджені та вирішені по суті клопотання сторони захисту щодо невизнання фактичних обставин та суті пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення та надана ним оцінка.
Дослідивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо дослідивши кожний наданий доказ як окремо, так і їх сукупність у взаємозв'язку, суд 1-ої інстанції прийшов до висновку, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого винним по пред'явленому обвинуваченні, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч.3 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 року.
Судом також було встановлено, що дане кримінальне провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) відповідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Судом використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, право на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя. Також судом у повному обсязі було забезпечено змагальність процесу.
Відповідно до ст. 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Всі перелічені вище письмові докази, у співвідношенні з показаннями свідків та матеріалами справи мають доказове значення у цьому провадженні.
Так, частиною 2 ст. 17 КПК передбачено, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, суд 1-ої інстанції обґрунтовано висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість обвинуваченого у вчиненні інкримінованих злочинів.
Відтак, колегія суддів ретельно дослідила матеріали судової справи, в яких містяться докази, що мають значення для з'ясування змісту і спрямованості умислу винних, встановила обставини та спосіб вчинених злочинів, поведінку винного і всі інші обставин, що мали відношення до справи.
Судом створені необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їх процесуальних обов'язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист, досліджені всі представлені сторонами докази.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 та ч.2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, версія сторони захисту щодо недоведеності винуватості обвинуваченого у скоєнні інкримінованих йому кримінальних правопорушень спростовується сукупністю обставин справи, встановлених під час судового та апеляційного розгляду на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які виключають будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміновані злочини були вчинені і обвинувачений є винним у вчиненні цих злочинів, стороною обвинувачення, на переконання апеляційного суду, поза розумним сумнівом доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
Щоб бути справедливим, покарання не повинно перевищувати міру суворості, яка є достатньою для утримання людей від злочинів. Мета покарання полягає не в катуванні і муках людини і не в тому, щоб зробити неіснуючим вже скоєний злочин. Покарання не може бути марною жорстокістю і знаряддям злоби. Однією з головних складових мети покарання є прагнення перешкодити винному знову завдати шкоду суспільству й утримати інших від вчинення тих самих дій. Тому на думку суду слід застосовувати тільки такі покарання, які при збереженні пропорційності зі злочинами залишали б найбільш сильне і найбільш тривале враження на душу людей і були б найменш болісними для тіла злочинця.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції, зазначив, що враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень (злочинів), особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують його покарання.
Згідно ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
При призначені покарання обвинуваченому, судом було враховано суспільну небезпеку вчинених обвинуваченим злочинів проти основ національної безпеки України в умовах воєнного стану, яка посягає на захист життєво важливих інтересів громадян, суспільства та держави, на її суверенітет, територіальну цілісність, недоторканість та обороноздатність, а також на суспільні відносини, які забезпечують саме існування України як суверенної, незалежної, демократичної і правової держави та дані про особу винного, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд дійшов висновку, що конкретні обставини кримінального провадження та наведені вище дані про особу обвинуваченого, дають підстави для призначення ОСОБА_8 покарання у межах санкцій інкримінованих йому статей, з конфіскацією майна, а також із позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, займатися діяльністю, пов'язаною з наданням публічних послуг.
Призначення вказаного покарання у виді позбавлення волі, буде відповідати загальним засадам кримінального провадження, тяжкості скоєних злочинів, їх обставинам, особі обвинуваченого, а також не тільки меті покарання передбаченого ст. 50 КК України, а й меті правосуддя, невід'ємною частиною якого є справедливість та верховенство права.
Відповідно до приписів п. 1 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.
Разом з тим, ретельно перевіривши всі доводи апеляційної скарги сторони захисту, апеляційний суд вважає їх такими, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, оскільки 1-ої інстанції дослідив обставини справи в повному обсязі, обґрунтування у вироку основані на досліджених матеріалах кримінального провадження, тому підстави для зміни або скасування вироку відсутні.
Керуючись ст. 370, 376, 404, 405, 407, 409, 418, 420, 532 КПК України, апеляційний суд,
ухвалив
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 01.11.2024року відносно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.5 ст.111-1КК України - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня набрання законної сили.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4