Справа № 486/13/25
Провадження № 2/486/435/2025
29 квітня 2025 року м. Південноукраїнськ
Южноукраїнський міський суд Миколаївської області у складі: головуючого судді Далматової Г.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,
учасники справи: позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», представник позивача Ткаченко Ю.О., відповідач ОСОБА_1 , представник відповідача Борисенко О.В.,
06 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ»), який діє через свого представника - адвоката Ткаченко Ю.О., звернулось до ОСОБА_1 з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором позики, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №75357894 в розмірі 50820 грн та судові витрати - судовий збір 2422,40 грн, та витрати, на професійну правничу допомогу - 3500 грн.
Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що 06 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (далі - ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ») та ОСОБА_1 укладено договір позики №75357894 на умовах повернення позики в кінці строку позики, за умовами якого Позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн, строк позики - 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1,99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
21 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено договір факторингу №2112, згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти.
31 березня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу №310323-ФМ, згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти.
Пунктом 5.2. Договору факторингу визначено, що перехід від клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
Відповідно до реєстру прав вимог від 31 березня 2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31 березня 2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 50820 грн, з яких: 15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35820 грн - сума заборгованості за відсотками.
Ухвалою суду від 08 січня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в цивільній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Сторонам роз'яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів. Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі; відповідачу копію позовної заяви з додатками та запропоновано подати відзив.
Учасники справи про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
23 січня 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив, у якому вказує, що з позовною заявою не погоджується в повному обсязі, оскільки жодних кредитів відповідач не брав і ніякі кошти на рахунки не надходили. На відміну від Виписки з особового рахунку, розрахунок заборгованості за договором позики, на який посилається Позивач, не передбачений законодавством України, як первинний обліковий документ, який є підтвердженням виконаних за день операцій. В той же час, розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (кредитодавця). До позовної заяви Позивачем надано копію платіжної інструкції, яка не відповідає вимогам чинного законодавства України, отже не може бути належним доказом перерахування грошових коштів Відповідачу. Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності заборгованості і її розміру, як і не надано доказів відступлення Позивачу права вимоги за Договором позики №75357894 від 06 серпня 2021 року. Просить відмовити у задоволенні позову.
23 січня 2025 року від представника відповідача надійшла заява про застосування строку позовної давності, в якій вказує, що строк позовної давності за договором позики сплив 06 вересня 2024 року, а позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності.
28 січня 2025 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій вказує, що в матеріалах справи містяться наступні документи, які підтверджують перерахування коштів на картковий Відповідача: електронна платіжна інструкція № dd53222d-52fb-48c4-a542-238da6eccaf5 від 06 серпня 2021 року видана ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», довідка № КД-000004277/ТНПП від 18 грудня 2024 року видана платіжною системою/ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», та лист № 20/12/24-30 від 20 листопада 2024 року, виданий Позикодавцем. Позичальником/Відповідачем 06 серпня 2021 року підписано (акцептовано) оферту) одноразовим ідентифікатором (3zCvRdj5JP), чим засвідчено вивчення умов оферти, повну та безумовну згоду з цими умовами, свідоме прийняття пропозиції укласти Договір та згоду на використання одноразового ідентифікатора в якості особистого підпису Договору, а тому на думку Позивача між сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору шляхом вчинених дій зазначених вище. Відповідачем/представником відповідача доказів на підтвердження або спростування позовних вимог позивача до відзиву долучено не було (виписку із карткового рахунку Відповідача в якій відображено отримання/неотримання кредитних коштів, відповіді банку про не належність зазначеної у договорі карти Відповідачу, доказів не укладання зазначеного договору, не належність електронної пошти або телефонного номеру Відповідачу зазначеного в договорі позики, контр розрахунок, докази викрадення картки, паспорту, тощо), а тому відзив ґрунтується на припущеннях та зводиться до незгоди з доказами. Представник відповідача надав набір правових висновків Касаційних та місцевих судових інстанцій, які на думку позивача є помилковими.
03 лютого 2025 року на адресу суду від представника відповідача надійшли заперечення, в яких вказує, що відповідач у своєму відзиві не робив посилання на судову практику АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» в частині ознайомлення сторони з правилами кредитування. Але, позивач у відповіді на відзив присвятив цьому питанню майже всю п'яту сторінку. Можливо це зроблено з метою введення суду в оману та відволікання уваги від основного факту, який має бути досліджений судом в цій справі. А саме, позивач так і не спростував доводів відповідача і не надав до суду належних доказів перерахування грошових коштів в розмірі 15000 грн на рахунок відповідача, а також доказів, які підтверджують набуття позивачем права вимоги цієї заборгованості. Платіжна інструкція була сформована значно пізніше, аніж 06 серпня 2021 року і є підробленим доказом, що свідчить про неналежність і недопустимість вказаного доказу. У матеріалах справи відсутні докази, які б доводили виконання позикодавцем основної умови договору позики та надання ОСОБА_1 позики, що узгоджується із такими засадами цивільного судочинства як справедливість, добросовісність та розумність та уможливлює покладання на слабшу сторону (відповідача) невиправданого тягаря доведення факту неотримання грошових коштів від первісного позикодавця.
Ухвалою суду від 06 лютого 2025 року позовну заяву було залишено без руху. 17 лютого 2025 року представником позивача недоліки усунуто.
Ухвалами суду від 03 березня 2025 року у АТ «СЕНС БАНК» витребувано докази та відкладено розгляд справи.
Також ухвалою суду від 14 квітня 2025 року було відкладено розгляд справи.
До початку розгляду справи будь-яких інших заяв, клопотань, доказів сторонами не подано.
Вирішуючи справу на основі наявних письмових доказів, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 06 серпня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 укладено договір позики №75357894 (на умовах повернення позики в кінці строку позики) /а.с. 11/ (далі - Договір). Вказаний Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 3zCvRdj5JP.
Відповідно до п. 1 Договору позикодавець зобов'язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Позику»), на погоджений умовами Договору строк (надалі - «Строк Позики»), шляхом її перерахування на банківський рахунок Позичальника, а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення Строку Позики, або достроково, та сплатити Позикодавцю плату (Проценти) від Суми Позики.
За умовами п.п. 2.1, 2.2 та 2.3 Договору сума позики - 15000 грн, строком на 30 днів, процентна ставка (базова) - 1,99 % (день), знижена процентна ставка - 0,70 % день, процентна ставка за понадстрокове користування позикою за день - 2,70%, орієнтовна реальна процентна ставка - 906,06%, орієнтовна загальна вартість позики у гривнях - 18134,25 грн.
Додатком №1 до договору додано таблицю обчислення загальної вартості кредиту /а.с. 11 зв./.
До позовної заяви додано Правила надання грошових коштів у позику /а.с. 12-23/.
Згідно довідки про ідентифікацію ОСОБА_1 , з яким укладено договір №75357894 від 06 серпня 2021 року, ідентифікований ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» одноразовим ідентифікатором 3zCvRdj5JP, 06 серпня 2021 року о 14:10:30 /а.с. 23 зв./.
21 грудня 2021 року між ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено договір факторингу №2112, згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти /а.с. 27-31/. Вказане підтверджується актами прийому-передачі реєстру заборгованостей/а.с. 32, 33, 34/, реєстром прав вимог №5 /а.с. 35-36/ та листом ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» від 20 листопада 2024 року /а.с. 24-25/
31 березня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено договір факторингу №310323-ФМ з додатками (актами прийому-передачі), згідно якого первісний кредитор зобов'язується передати новому кредитору права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимог, а новий кредитор зобов'язується їх прийняти /а.с. 37-41, 42-45/. Вказане підтверджується реєстром боржників /а.с. 46/.
Пунктом 5.2. зазначених Договорів факторингу визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно Портфеля Заборгованості та набуває відповідних Прав Вимог.
З наданого позивачем розрахунку суми заборгованості вбачається, що відповідач заборгованість за кредитом не погашав, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості станом на 27 грудня 2024 року у розмірі 50820 грн, з яких: 15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 35820 грн - сума заборгованості за відсотками за період з 06 серпня 2021 року по 27 грудня 2024 року (фактично по 04 грудня 2021 року) /а.с. 4-6/.
Згідно копії платіжної інструкції на картку ОСОБА_2 НОМЕР_1 06 серпня 2021 року зараховано 15000 грн /а.с. 10/.
Довідкою від 18 грудня 2024 року підтверджується отримання ОСОБА_3 НОМЕР_1 06 серпня 2021 року 15000 грн /а.с. 25 зв./.
01 березня 2021 року в АТ «СЕНС БАНК» на ім'я ОСОБА_1 відкрита картка № НОМЕР_1 /а.с. 125/.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Крім того, згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Припис абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України встановлює, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді.
В силу положень Закону України «Про електронну комерцію» в момент укладення правочину відповідач прийняв на себе зобов'язання, погодившись на істотні умови фінансової установи.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 та від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 щодо можливості укладення договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
Фінансова установа ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» свої зобов'язання за вказаним договором стосовно надання кредиту виконало, а ОСОБА_1 в порушення умов договору зобов'язання належним чином не виконує, у зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість.
Стосовно стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», суд приходить до наступного.
Тлумачення частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Вказана правова позиція закріплена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у № справі № 2-1055/11.
У зв'язку з тим, що до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» перейшло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення кредитної заборгованості на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Як було зазначено вище, відповідач заборгованість за кредитом не погашав, внаслідок чого закономірною є наявність заборгованості станом на 27 грудня 2024 року у розмірі 15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу /а.с. 4-6/, з якою суд погоджується.
Стосовно стягнення з відповідача 35820 грн суми заборгованості за відсотками, суд приходить до наступного.
Згідно умов договору позики №75357894 (на умовах повернення позики в кінці строку позики), строк договору - 30 днів, дата надання позики - 06 серпня 2021 року по 05 вересня 2021 року - дата повернення позики (останній день).
Таким чином, строк кредитування сплив 05 вересня 2021 року.
Відповідно до пункту 5.2 Договору, позичальник до моменту підписання Договору вивчив цей Договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці строку позики), що розміщені на сайті https://mycredit.ua.documentslicense/ (надалі правила), їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладання цього договору, а також зазначена в Правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація) або застосування автопролонгації, йому зрозумілі.
Дійсно, розділ 7 Правил надання грошових коштів у позику містить певні умови продовження строку користування позикою.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме надані фінансовою установою Правила надання грошових коштів у позику були надані при укладенні договору позичальнику та який ознайомився і погодився з ними, підписуючи договір позики, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо пролонгації договору.
Надані позивачем Правила надання грошових коштів у позику, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в договорі, який безпосередньо підписаний відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому правил приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Тому, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді умови пролонгації по кредиту.
Зазначені правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17.
До того ж, позивачем не надано доказів звернення позичальника за продовженням строку користування позикою у будь-який спосіб, чи то визначений Договором, чи законом.
Тому, у позикодавця виникло право нарахування процентів за Договором тільки у межах строку його дії - до 05 вересня 2021 року.
Таких же висновків дійшов Верховний Суд у правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, де зазначив, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
У постанові від 05 квітня 2023 року, справа №910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цього правового висновку. Одночасно, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Відповідно до з статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, враховуючи наведене, підстави для нарахування та сплати відсотків за період з 06 вересня 2021 року по 27 грудня 2024 року (фактично по 04 грудня 2021 року), тобто за 87 днів, відсутні. Розрахувати відсотки необхідно в межах строку дії договору, тобто за 30 днів, починаючи з 06 серпня 2021 року по 05 вересня 2021 року, розмір яких складає 8955 грн (15000 грн х 1,99%/100%=298,5 грн х 30 днів).
У відповідача наявний обов'язок сплатити позивачу заборгованість у сумі 23955 грн (15000 грн + 8955 грн), тому позов підлягає частковому задоволенню у вказаному розмірі заборгованості, яка доведена належними і допустимими доказами та нічим не спростована.
Враховуючи викладене, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає частковому задоволенню, оскільки відповідачем порушені умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором позики у розмірі 23955 грн, з яких: 15000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8955 грн - сума заборгованості за відсотками.
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача у відзиві щодо відсутності доказів переходу права вимоги від первісного кредитора до позивача, оскільки копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги, надані позивачем, є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.
Щодо заяви представника відповідача про застосування строку позовної давності, суд приходить до наступного.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Зазначений Закон України набрав чинності 02 квітня 2020 року. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) установлено з 12 березня 2020 року до 31 жовтня 2020 року на всій території України карантин, дію якого неодноразово було продовжено до 01 липня 2023 року.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259 (тобто строки позовної давності) цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі №920/724/21 зроблено висновок, що було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин. Суди під час аналізу вимог про застосування строків позовної давності зважають на те, що їх продовження в період дії карантину є безумовним та автоматичним в силу закону. А тому обґрунтування причин, за яких дія карантину не дала б змоги особі подати позов вчасно, не вимагається.
Враховуючи викладене, позовна давність починаючи з 06 серпня 2024 року була продовжена та станом на дату подачі цього позову не пропущена.
Відповідно до ч. 3 ст. 133, ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи,покладаються:у разі задоволення позову - на відповідача.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина 4, 5 статті 137 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №379/1418/18 вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим (п.268).
Як вбачається з матеріалів справи, адвокатом Ткаченко Ю.О. надавалась правова (професійна правнича) допомога позивачу у даній справі, що підтверджується витягом з акту на суму 3500 грн, договором про надання правничої допомоги з додатками та копією платіжної інструкції /а.с. 48-50, 51, 52, 52 зв. - 53, 54/.
В силу ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи із викладеного, оскільки суд задовольнив позовні вимоги позивача на 47,14%, тому він має право на відшкодування з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 47,14%, а саме у сумі 1649,90 грн.
Згідно вимог ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1141,92 грн (47,14%) /а.с. 7/.
Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за Договором позики №75357894 від 06 серпня 2021 року у розмірі 23955 (двадцять три тисячі дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень, з яких: 15000 (п'ятнадцять тисяч) гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 8955 (вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) гривень - сума заборгованості за відсотками.
Відмовити в задоволенні позову щодо стягнення заборгованості за відсотками за період з 06 вересня 2021 року по 27 грудня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» судовий збір в розмірі 1141 (одна тисяча сто сорок одна) гривня 92 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1649 (одна тисяча шістсот сорок дев'ять) гривень 90 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Повне найменування позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ», місцезнаходження: 08200, м. Ірпінь, вул. Стельмаха Михайла, 9-А, оф. 204, код ЄДРПОУ 43311346.
Повне ім'я відповідача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Южноукраїнського
міського суду Г. А. Далматова