Справа № 487/4379/24
Провадження № 2/487/263/25
(заочне)
16.04.2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд міста Миколаєва у складі: головуючого судді - Нікітіна Д.Г., при секретарі - Марченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Органа опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Орган опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської радизвернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Міський відділ ДРАЦС реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментіввідносно їх малолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнення з відповідачів аліментів на утримання дітей, в розмірі 25% сукупного доходу батьків на кожну дитину, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі по справі, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є батьками дітей є батьками дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Реєстрація народження обох дітей здійсненна відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України. Батько з сім'єю не проживає, його останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 . Проте, влітку 2018 року він виписався з цієї адреси і більше ніде не прописався. Наразі його місце проживання не відоме, вихованням та утриманням дітей він не займається. Мати разом зі своїм співмешканцем, ОСОБА_5 , та двома дітьми тимчасово проживали у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , наразі, з причини асоціального способу життя, в оренді житла їм відмовлено. Власні документи ОСОБА_1 втратила, тому реєструвати народження дітей в органах РАЦСу їй допомагали фахівці Миколаївського міського центру соціальних служб. За місцем реєстрації, по АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 не проживає, оскільки має конфліктні відносини з родичами, через асоціальний спосіб життя. Декларації з лікарями на дітей не укладені, проте малолітні перебувають під наглядом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6». Лікарі стурбовані ставленням матері до дітей, оскільки вона не виконує рекомендацій лікарів, не здійснює належного догляду за станом здоров'я дітей. Каретою швидкої медичної допомоги до реанімаційного відділення КПН ММР «МДЛ №2» 19.04.2024 було доставлено дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом: двобічна пневмонія, без супроводу матері. Згодом, 27.04.2024, з діагнозом: гостре респіраторне захворювання середньої важкості, було доставлено старшого хлопчика, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також, без супроводу матері. У поле зору служби у справах дітей адміністрації Заводського району родина потрапила в кінці 2023 року. ОСОБА_1 було виявлено у садівництві « АДРЕСА_4 разом з хворим ОСОБА_7 , якого за сприяння служби у справах дітей було госпіталізовано до лікарні. Після завершення лікування мати з дитиною було влаштовано до місця компактного проживання по АДРЕСА_5 та організовано соціальний супровід родини. Однак, мати залишила вказаний заклад, бродяжила по дачним селищам. Після народження другої дитини була виявлена на орендованій квартирі. Спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Заводського району неодноразово проводилася профілактична робота з матір'ю дітей щодо належного виконання батьківських обов'язків, однак позитивного результату це не дало. У зв'язку з загрозою для життя та здоров'я дітей, рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 03.05.2024 № 747 діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрані у обох батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідачі не цікавляться життям та здоров'ям дітей, матеріально не забезпечують.
Отже, посилаючись на те, що відповідачі самоусунулись від виконання своїх батьківських обов'язків щодо малолітніх дітей, просили задовольнити позов.
Представник позивача в судове засідання не з'явилась, подала до суду заяву з клопотанням про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_1 до суду з'явилася один раз, коли їй було надано можливість укласти договір з безоплатним адвокатом та більше у судові засідання не з'являлася. Про слухання справи повідомлялася належним чином.
Відповідач ОСОБА_2 про слухання справи повідомлялася належним чином.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явились, просила розглянути справу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, заяви сторін у справі, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , є батьками дітей є батьками дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Реєстрація народження обох дітей здійсненна відповідно до ст. 133 Сімейного кодексу України.
Відповідачі участі у вихованні дітей не приймають, не займаються їх розвитком.
Батько з сім'єю не проживає, його останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 . Проте, влітку 2018 року він виписався з цієї адреси і більше ніде не прописався. Наразі його місце проживання не відоме, вихованням та утриманням дітей він не займається.
Мати разом зі своїм співмешканцем, ОСОБА_5 , та двома дітьми тимчасово проживали у орендованій квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , наразі, з причини асоціального способу життя, в оренді житла їм відмовлено.
Власні документи ОСОБА_1 втратила, тому реєструвати народження дітей в органах РАЦСу їй допомагали фахівці Миколаївського міського центру соціальних служб. За місцем реєстрації, по АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 не проживає, оскільки має конфліктні відносини з родичами, через асоціальний спосіб життя.
Декларації з лікарями на дітей не укладені, проте малолітні перебувають під наглядом КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 6». Лікарі стурбовані ставленням матері до дітей, оскільки вона не виконує рекомендацій лікарів, не здійснює належного догляду за станом здоров'я дітей.
Каретою швидкої медичної допомоги до реанімаційного відділення КПН ММР «МДЛ №2» 19.04.2024 було доставлено дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом: двобічна пневмонія, без супроводу матері. Згодом, 27.04.2024, з діагнозом: гостре респіраторне захворювання середньої важкості, було доставлено старшого хлопчика, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , також, без супроводу матері.
У поле зору служби у справах дітей адміністрації Заводського району родина потрапила в кінці 2023 року. ОСОБА_1 було виявлено у садівництві « АДРЕСА_4 разом з хворим ОСОБА_7 , якого за сприяння служби у справах дітей було госпіталізовано до лікарні. Після завершення лікування мати з дитиною було влаштовано до місця компактного проживання по АДРЕСА_5 та організовано соціальний супровід родини. Однак, мати залишила вказаний заклад, бродяжила по дачним селищам. Після народження другої дитини була виявлена на орендованій квартирі.
Спеціалістами служби у справах дітей адміністрації Заводського району неодноразово проводилася профілактична робота з матір'ю дітей щодо належного виконання батьківських обов'язків, однак позитивного результату це не дало.
У зв'язку з загрозою для життя та здоров'я дітей, рішенням виконкому Миколаївської міської ради від 03.05.2024 № 747 діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відібрані у обох батьків, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Відповідно до статті 165 Сімейного кодексу України, з позовом про позбавлення батьківських прав можуть звернутися: один із батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина; заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває; орган опіки та піклування; прокурор; сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки, або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 150 СК України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом, в тому числі за ст. 164 Сімейного Кодексу України - підставою позбавлення батьківських прав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Чинне законодавство зазначає, що позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав і інтересів дитини, направлений на позитивний результат у долі неповнолітньої дитини.
Пунктом 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 передбачено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори як кожен окремо, так і в сукупності, треба розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Пункти 15, 17 вищевказаної постанови передбачають, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Не можна позбавити батьківських прав особу, яка не виконує своїх батьківських обов'язків унаслідок душевної хвороби, недоумства чи іншого тяжкого захворювання (крім хронічного алкоголізму чи наркоманії) або з інших не залежних від неї причин. Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом і може мати місце при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ч. 8 ст. 7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
11 липня 2017 року Європейським Судом з прав людини було винесено рішення у справі «М.С. проти України», у якому суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, зокрема, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є не благодійним.
Судом встановлено, що відповідачі не цікавляться життям дітей, не піклуються про їх фізичний розвиток та стан здоров'я, не приймають жодної участі у їх вихованні та розвитку, не виконують своїх обов'язків щодо їх матеріального забезпечення.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Разом з тим, відсутні об'єктивні підстави, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку матері по відношенню до своїх дітей, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідачку окрім позбавлення її батьківських прав будуть недостатніми, а позбавлення її батьківських прав буде відповідати інтересам дітей, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У той же час, суд вважає за доцільне роз'яснити відповідачці положення ст. 169 СК України, що мати, батько, які були позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття.
Крім того, в силу ст. ст.180-183 СК України, стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 25% сукупного доходу батьків на кожну дитину, але не менше ніж по 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку з кожного з батьків, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дітьми повноліття на особові рахунки дітей.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати, а тому згідно ст. 141 ЦПК України та ст. 4 Закону України "Про судовий збір", з відповідачів на користь держави слід стягнути судовий збір, в розмірі по 1211,20 грн. з кожного.
Керуючись ст.ст.4,12,81,263-265,268 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Органа опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів- задовольнити.
Позбавити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 батьківських прав відносно дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 25% сукупного доходу батьків на кожну дитину, але не менше ніж по 50 % прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку з кожного з батьків, починаючи з дня пред'явлення позову до досягнення дітьми повноліття на особові рахунки дітей.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави, в сумі 1211 грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір на користь держави, в сумі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили через 30 днів після його проголошення та може бути оскаржено до апеляційного суду Миколаївської області через Заводський районний суд м. Миколаєва в строк і порядок, встановлений ст. ст. 354, 355 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте районним судом при поданні відповідачем письмової заяви про перегляд заочного рішення протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Органа опіки та піклування виконавчого комітету Миколаївської міської ради, ЄДРПОУ 04056612, місцезнаходження якого: вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання якої: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 БВМП.
Третя особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Миколаєві Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), код ЄДРПОУ 23041148, 54029 м. Миколаїв, вул. Шосейна, 11
Суддя Д.Г. Нікітін