Справа № 127/36273/24
Провадження № 2/127/5353/24
25.04.2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Федчишена С.А.,
при секретарі Підвисоцькій О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимира Борисовича про визнання недійсним договору купівлі - продажу, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі - продажу. Позов мотивовано тим, що син позивачки ОСОБА_4 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 , особова справа № 605842, виданим від 06.05.2021 року. Згідно медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років за № 43 від 13 квітня 2021 року, ОСОБА_5 встановлено захворювання (патологічний стан): Легкий когнітивний розлад внаслідок органічного ураження головного мозку. Гіперкінетичний розлад з синдромом дефіциту уваги. Резидуальна енцефалопатія. ЗНМ III рівня. Порушення акомодації. Згідно довідки Управління соціального захисту населення Департаменту соціальної політики Вінницької міської ради від 21 02.2023 року за № 489: сім'я ОСОБА_1 вважається малозабезпеченою. Спільне проживання позивача із ОСОБА_2 та перебування у сімейних стосунках підтверджується: - довідкою ОСББ «Келецька 51 А» за № 511 від 19 липня 2021 року, за якою: ОСОБА_1 проживає без реєстрації разом з ОСОБА_6 , 2010 р.н., ОСОБА_5 , 2013 р.н. з січня 2012 року по теперішній час, а також з ОСОБА_2 з січня 2012 року по листопад 2020 року за адресою: АДРЕСА_1 ; -актом ОСББ «Келецька 51 А» від 19 липня 2021 року за підписом сусідів, за яким: ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 проживали з ОСОБА_2 батьком дітей, за адресою: АДРЕСА_1 , з 02.2010 року по 15.07.2021 рік; - довідкою про склад сім'ї ОСББ «Келецька 51 А» від 11 квітня 2019 року за якою: за адресою: АДРЕСА_1 , проживають: ОСОБА_2 (власник); ОСОБА_5 (син); ОСОБА_1 (дружина); ОСОБА_6 (дочка); - рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.09.2023 року по справі №127/22428/21,, яким встановлено, факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з 2009 року по жовтень 2020 року. За період спільного проживання ними було набуто у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . За ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на вищезазначену квартиру, на підставі свідоцтва про право власності серія НОМЕР_2 від 22.02.2011 року. В листопаді 2020 року ОСОБА_2 покинув сім'ю та виїхав з квартири, а позивач разом з їх спільними дітьми - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 залишились проживати у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . В серпні 2021 року на адресу позивача надійшла ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 11 серпня 2021 року по справі № 127/19796/21 разом із позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Вінницької міської ради про виселення з квартири без надання іншого житла. З даної позовної заяви, позивачу стало відомо про наявність дій, які порушують її законні права та права їх спільних з ОСОБА_2 дітей. В 2021 році позивачу стало відомо про існування договору купівлі - продажу квартири від 09.12.2020 року, за яким ОСОБА_2 (продавець) передав у власність - продав, а ОСОБА_3 (покупець) набула у власність - купила квартиру АДРЕСА_2 , і сплачує відповідну грошову суму за вказану квартиру, визначену пунктом 5 договору. Квартира, що належить продавцю на підставі свідоцтва про право власності, виданого 22.02.2011року виконавчим комітетом ВМР та зареєстровано в Реєстрі прав власності на нерухоме майно КП «ВМБТІ» 22.04.2011року, в книзі 880, номер запису 1976, реєстраційний № 33498165. Позивач вважає, що даний договір порушує її законні права та права їх спільних дітей з наступних підстав. Договір купівлі - продажу квартири від 09.12.2020 року укладено між ОСОБА_2 та його рідною тіткою зі сторони батька - ОСОБА_3 , з метою усунення позивача та їх спільних дітей від права користування та власності на квартиру та з метою їх виселення. Зазначений договір є укладеним внаслідок зловмисної домовленості ОСОБА_2 з його тіткою ОСОБА_3 , що є підставою для визнання недійсним договору купівлі - продажу. Крім того, згідно п. 3 Договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року: Треті особи не мають прав на квартиру. Згідно, п. 9 Договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року: Сторонам нотаріусом роз'яснено зміст ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», в зв'язку з чим Продавець повідомляє, що ніхто з осіб до 18 років, недієздатних чи обмежено дієздатних осіб, у зазначеній квартирі, що відчужується, не проживають та нею не користуються. Сторони свідчать, що цей договір ніяким чином, не порушує права вищезазначених осіб. Зазначені положення договору не відповідають дійсності, оскільки у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 проживали та проживають ОСОБА_1 разом з неповнолітніми дітьми сторін - ОСОБА_5 2013р.н, та ОСОБА_6 2010 р.н. Перед здійсненням продажу квартири, ОСОБА_2 повинен був взяти дозвіл на продаж квартири у Органу опіки і піклування. За умови продажу даної квартири, буде наявне порушення прав неповнолітніх дітей. Така угода може бути визнана судом недійсною відповідно до ч. б ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України. Згідно п. 6 Договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року: Ринкова вартість відчужуваної квартири згідно Звіту про незалежну оцінку нерухомого майна, складеного ОСОБА_8 , оцінювачем фізичною особою - підприємцем 09 грудня 2020 року, становить 966 150 (дев'ятсот шістдесят шість тисяч сто п'ятдесят) гривень. Вважає, що вартість нерухомого майна - квартири, загальною площею 64,2 кв.м., житловою площею - 33,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , станом на дату продажу квартири, на 09 грудня 2020 року, є заниженою та не відповідає дійсності. На підтвердження надає звіт про незалежну оцінку квартири АДРЕСА_3 , за яким вбачається ринкова, вартість нерухомого майна, станом на 10.12.2020 року, складає 1 247 4 12 гривень (один мільйон двісті сорок сім тисяч чотириста дванадцяті, грн.). Згідно п. 8 Договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року: Сторони, розуміючи значення та умови цього правочину, його правові наслідки, підтверджують дійсність намірів при його укладанні, а також те, що цей, договір не носить характеру фіктивного чи удаваного правочину, і не є правочином зловмисним, тобто не є таким, що передбачено ст.ст. 234-235 Цивільного кодексу України. Враховуючи те, що правочин - Договір купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року, укладено між людьми, які перебувають у родинних зв'язках, між ОСОБА_2 та його рідною тіткою зі сторони батька - ОСОБА_3 , і наявні обставини щодо усунення ОСОБА_1 та спільних дітей сторін - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 від права користування та права власності на квартиру, у якій проживали сторони разом з дітьми, за адресою: АДРЕСА_1 , є належні підстави вважати, що Договір купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року зареєстрований в реєстрі за № 7527 носить характер фіктивного чи удаваного правочину. Згідно п. 12 Договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року: Продавець повідомляє. що відчужувана нерухомість не є спільною сумісною власністю, є його особистою приватною власністю. Продавець повідомляє, що відчуження нерухомості в 2020 році здійснюється ним вперше. Підпис на заяві про згоду подружжя Покупця на купівлю зазначеної нерухомості, засвідчено Лукашенко В.Б. приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 09 грудня 2020 року за реєстровим № 7526. Зазначене положення не відповідає дійсності, оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була набута у власність сторонами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час перебування сторонами у подружніх стосунках, отже, квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності. А також, у даному договорі вказано про надання згоди подружжя Покупця - ОСОБА_2 , а саме ОСОБА_1 , на продаж квартири. Однак, жодної згоди па продаж квартири ОСОБА_1 не надавала. Отже, якщо чоловік, у даному випадку - ОСОБА_2 , має намір відчужити майно, що є спільною сумісною власністю подружжя, він має отримати нотаріально посвідчену згоду жінки, у даному випадку - ОСОБА_1 , відповідно до ст. 5 СК України, і лише після того матиме право укласти договір купівлі-продажу квартири. Отже, враховуючи вищезазначені положення чинного законодавства України, є законні підстави вважати про недійсність Договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 раку зареєстрованим в реєстрі за № 7527. Згідно п. 16 Договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року: відповідальність сторін за цим договором, встановлюється згідно з чинним законодавством. Враховуючи зазначене положення, ОСОБА_2 , вчиняючи даний правочин укладаючи та підписуючи Договір купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року, знав про допущення порушень положень чинного законодавства України та порушення прав інших осіб - ОСОБА_1 та неповнолітніх дітей - ОСОБА_5 2013 р.н. та ОСОБА_6 2010 р.н., однак допустив укладання та підписання даного правочину - Договору купівлі -продажу квартири від 09 грудня 2020 року зареєстрованого в реєстрі за № 7527. Зазначене є підставою для визнання недійсним Договору купівлі-продажу квартири від 09 грудня 2020 року зареєстрований в реєстрі за № 7527, відповідно до ч. 6 ст. 203, ч. 1 ст.215 ЦК України. Вважає, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була набута у власність сторонами - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під час спільного проживання, перебування сторонами у подружніх стосунках, отже, квартира належить сторонам на праві спільної сумісної власності. Просить визнати недійсним правочин - Договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міською нотаріального округу Лукашенко Володимиром Борисовичем 09 грудня 2020 року, реєстровий номер 7527, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Скасувати Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень , індексний номер: 55610007 від 09.12.2020 року, про реєстрацію права власності ОСОБА_3 на квартиру ;а адресою: АДРЕСА_1 , здійснене на підставі Договору купівлі- продажу квартири № 7527 від 09 грудня 2020 року, засвідченому приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимиром Борисовичем. Визнати спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . В порядку поділу спільного майна колишнього подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , визнати право приватної власності ОСОБА_1 на 1 /2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 13.11.2024 року відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
25.02.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали за обставин викладених в позові, просили позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, заперечувала щодо його задоволення.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
При розгляді справи судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.09.2023 року встановлено факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без реєстрації шлюбу у період з лютого 2009 року по жовтень 2020 року.
Від спільного проживання у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав вланості на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна № 76633417 за ОСОБА_9 22.04.2011року зареєстровано право приватної власності на квартиру АДРЕСА_2 .
09.12.2020року ОСОБА_2 відчужив квартиру АДРЕСА_2 ОСОБА_3 , що підтверджується договором купівлі - продажу від 09.12.2020року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міською нотаріального округу Лукашенко Володимиром Борисовичем 09 грудня 2020 року, реєстровий номер 7527.
Позивач звертаючись до суду з даним позов обґрунтовує його тим, що дана квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а тому договір купівлі - продажу слід визнати недійсним.
Згідно договору на будівництво житла № 40 від 09.01.2006року, укладеного між приватним підприємством виробниче торгова фірма «Агропромселбуд» (забудовник) та ОСОБА_2 (замовник) забудовник зобов'язується збудувати однокімнатну квартиру в будинку АДРЕСА_4 та здати будинок на затвердження державній комісії згідно з будівельними нормами і правилами що діють в Україні.
Згідно з п 1.4 Договору на будівництва житла № 40 від 09.01.2006, в двомісячний термін після підписання та затвердження технічною комісією ату прийому в експлуатацію житлового будинку Забудовник передає Квартиру Замовнику у власність по акту прийому передачі.
Вартість замовленої квартири на момент укладення договору становить 225 400грн.
Відповідно до довідки Приватного підприємства виробничо-торгової фірми Агропромсельбуд № 49 від 17.04.2007 ОСОБА_2 була здійснена повна оплата виконання робіт за Договором будівництва від 09.01.2006, заборгованості у ОСОБА_2 немає.
Вказаний факт підтверджують також квитанціями про оплату від 04.10.2006; 11.01.2007, 12.01.2007 в призначенні платежу яких вказано « за житло від ОСОБА_2 за дог. № 40 від 09.01.2006».
Відповідно до ч.ч.1 2 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми ст. 60 СК України свідчить про презумпцію спільного права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у цивільній справі № 308/11958/14-ц).
Відповідно до п.1 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 331 ЦК України якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Згідно з абз.2 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання та підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Тобто, державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення права власності на нерухоме майно або інших речових прав.
А тому сам факт реєстрації в 2011 році права власності ОСОБА_2 на спірну житлову квартиру, за доведеності того, що квартира була збудована та будівництво повністю оплачене ОСОБА_2 задовго до знайомства з позивачкою та до моменту спільного проживання, не дає підстав уважати, що спірна квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03.06.2020 у справі № 363/4852/17.
Враховуючи викладене та наявність доказів, що підтверджують факт оплати та набуття відповідачем спірної квартири у власність ще до моменту спільного проживання з позивачкою, суд приходить до висновку, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та на неї не поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя, а тому позовні вимоги про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя та визнання за ОСОБА_1 права власності на 1 /2 частку спірної квартири задоволенню не підлягають.
Крім того, задоволенню не підлягають і позовні вимоги щодо визнання недійсним договору купівлі - продажу від 08.12.2020року, з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
У частинах першій, другій статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Згідно статті 328 ЦК України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
При укладенні договору сторони є вільними у виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, що визначено чинним законодавством (стаття 627 Цивільного кодексу України).
А тому посилання позивача на неправомрність відчуження відповідачем спірної квартири рідній тітці - ОСОБА_3 не заслуговують на увагу так, як наявність родинних зв'язків не є перешкодою для його укладення.
Позивач в позовній заяві посилається на те, що оспорюваний договір купівлі - продажу квартири від 09.12.2020 року міститься положення про згоду подружжя нерухомого майна, однак позивачка своєї письмової згоди на продаж квартири не надавала.
Однак, дане твердження спростовується наданою позивачем копією Договору купівлі-продажу, в п. 12 договору дійсно містить вказівку про те, що підпис на заяві про згоду подружжя на купівлю вказаної нерухомості посвідчено нотаріусом. Однак, в п. 12 йдеть про згоду подружжя покупця, а не продавця яким в даному договорі є ОСОБА_2 .
Крім того, посилання позивача на те, що спірний договір купівлі - продажу порушує права неповнолітніх дітей сторін спростовується наступним.
Відповідно до Довідки Департаменту адміністративних послуг ВМР від 25.06.2021 за адресою: АДРЕСА_1 відсутня інформація про зареєстрованих осіб, тобто в спірній квартирі не зареєстрований ні відповідач ні позивач, а також не зареєстровані і їх діти.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2023 року у справі № 127/29218/22 було визначено місце проживання неповнолітнього ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 разом із батьком, ОСОБА_2 за адресою проживання батька.
Таким чином, на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 21.03.2023 року у справі № 127/29218/22 фактично з 21.03.2023 року неповнолітній ОСОБА_5 , який є дитиною з інвалідністю, проживає із відповідачем та перебуває на його повному утриманні.
Крім того, судовим наказом Вінницького міського суду Вінницької області від 22.07.2021 у справі № 127/16831/21 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_10 було стягнуто аліменти на утримання зокрема, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку (доходу) боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦКУ, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Порушенням вважається такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково (аналогічний висновок викладений і в постанові ВП ВС від 02.02.2021 № 925/642/19).
За змістом статей 203, 215, 217 ЦК України оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття “заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який вони мали до вчинення правочину.
Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша законна реалізація заінтересованою особою її прав.
Самі по собі дії осіб щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть, що такі дії порушують їх права.
При цьому, порушення суб'єктивного права може мати місце виключно у випадку, якщо на момент стверджуваного порушення таке право взагалі існувало.
Позивач, реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсним правочину, стороною якого він не є, зобов'язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд має - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача. ( Постанова ОП КГС ВС від 16.10.2020 у справі N0910/12787/17).
Однак, як зазначено вище суд прийшов до висновку, що спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та на неї не поширюється правовий режим спільної сумісної власності подружжя, а тому позивач не є співвласником спірної квартири та у неї не виникло право на звернення до суду за захистом права яке не порушено.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вказаний правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та у Постанові Верховного Суду від 22.03.2023 у справі № 509/5080/10.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позову судом не встановлено, він є недоведеним та не обґрунтованим, адже порушених прав позивача, які підлягають захистові в цій справі судом не встановлено, а тому в задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладено, керуючись ст. ст. 11, 76, 81, 263-265, 293, 315, 317, 319, 352, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимира Борисовича про визнання недійсним договору купівлі - продажу - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 30.04.2025 року.
ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 .
ОСОБА_2 , АДРЕСА_5 , ІПН НОМЕР_4 .
ОСОБА_3 , АДРЕСА_6 , ІПН НОМЕР_5 .
Приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Лукашенко Володимир Борисович, м. Вінниця, вул. Замостянська, 27/44.
Суддя: