Справа № 127/11531/25
Провадження № 3/127/2446/25
29.04.2025м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний матеріал про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 124 та 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
07.04.2025 о 12.57 год по вул. Келецька, 57 в м. Вінниці ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки BMW, д.н. НОМЕР_2 , перед початком руху не переконалась, що це буде безпечно, не дотрималась безпечного інтервалу, внаслідок чого допустила зіткнення з припаркованим автомобілем марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_3 . У результаті зазначеного транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Після цього, ОСОБА_1 , будучи причетною до дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка мала місце 07.04.2025 о 12.57 год по вул. Келецька, 57 в м. Вінниці, самовільно залишила місце події.
ОСОБА_1 у судовому засіданні винуватість у вчиненні правопорушення визнала частково та суду пояснила, що вона не помітила, що зачепила автомобіль.
Заслухавши пояснення ОСОБА_2 , думку її захисника, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Згідно зі статтею 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту речення першого частини першої статті 251 КпАП випливає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому реченням другим частини першої статті 251 КпАП визначено, що ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП регламентовано, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
З диспозиції статті 124 КпАП випливає, що відповідальність за зазначеною нормою настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху (далі - ПДР), що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна. Слід звернути увагу, що зазначена норма є бланкетною.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 порушила вимоги пунктів 10.1, 13.1 ПДР.
Зі змісту пункту 10.1 ПДР випливає, що перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.
Згідно з пунктом 13.1 ПДР водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.
До протоколу про адміністративні правопорушення суду надана схема місця ДТП, відповідно до якої зафіксоване розташування транспортного засобу марки Volkswagen, д.н. НОМЕР_3 (далі - Схема), письмові пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (далі - Пояснення), рапорт поліцейського (далі - Рапорт), а також диск із записом з камер зовнішнього спостереження (далі - Запис).
Оцінюючи надані суду матеріали, суд вважає за доцільне зауважити таке.
ОСОБА_1 в судовому засіданні зазначила, що вона не відчула зіткнення транспортних засобів, однак зауважила, що не заперечує факту пошкодження припаркованого автомобіля. Зазначені пояснення ОСОБА_1 узгоджуються зі Схемою. При цьому в Рапорті наявне посилання на те, що на Записі зафіксовано, що водій автомобіля BMW - дівчина - вийшла з автомобіля, оглянула пошкоджені автомобілі та покинула місце пригоди. При цьому суд вважає за доцільне зауважити, що у постанові від 20.05.2020 (справа № 524/5741/16-а) Верховний Суд (далі - ВС) зауважив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень. Аналогічний висновок ВС був зроблений у постанові від 12.07.2023 (справа 607/5610/23). Разом з тим, з оглянутого в судовому засіданні Запису випливає, що на ньому зафіксовані події, які мали місце у вечірній час. Натомість, з протоколу про адміністративне правопорушення випливає, що подія мала місце у обідній час. Тому відомості, викладені у Рапорті, не знайшли свого підтвердження за результатами дослідження наданих суду матеріалів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджений факт недотримання ОСОБА_1 вимог пунктів 10.1 та 13.1 ПДР, зміст яких суд виклав вище, а тому, на переконання суду, її діяння охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП, за ознаками порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Окрім цього, суд встановив, що ОСОБА_1 після ДТП залишила місце події. Хоча твердження, викладені у Рапорті, не знайшли свого підтвердження за результатами судового розгляду, суд вважає, що ОСОБА_1 не виконала вимоги підпункту «а» пункту 2.10 ПДР, тобто самовільно залишила місце події. Тому її діяння, на переконання суду, також охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 122-4 КпАП, за ознаками залишення водіями транспортних засобів на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Вирішуючи питання щодо виду та міри адміністративного стягнення, необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, та попередження вчинення нею нових правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд враховує, що згідно з наданими суду матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась. Відомості, які б свідчили про наявність обставин, які обтяжують відповідальність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суду не надані. Тому суд вважає за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу. При цьому згідно з приписами частини другої статті 36 КпАП, до останнього необхідно застосувати адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись статтями 122-4, 124, 283, 284 КпАП, суд
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 124 та статтею 122-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до приписів частини другої статі 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: