Справа № 541/1140/25
Номер провадження 2-а/541/41/2025
іменем України
25 квітня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Дністрян О.М.,
при секретарі Докуніній А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення. Свій позов мотивував тим, що 16.03.2025 у мобільному додатку «Дія» він отримав електронне сповіщення про відкриття відносно нього виконавчого провадження №77484057, за поданням ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо примусового виконання постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення №516 від 19.08.2024 за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження він дізнався, що 19.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_3 винесено постанову №516 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП. Жодного документу в серпні 2024 року він не отримував. Також позивач зазначив, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак в постанові вказана та ж сама адреса, проте інший номер квартири - АДРЕСА_2 . У зв'язку з цим просив поновити йому пропущений строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_4 №516 від 19.08.2024. В обґрунтування вимоги про скасування даної постанови зазначив, що він не погоджується з тим, що він вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, вказана постанова є протиправною та відповідно підлягає скасуванню. Позивач зазначив, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , 25 років йому виповнилось 13 вересня 2022 року, станом на набрання чинності Законом України №3127-lX та Постанови Кабінету Міністрів №560 від 16 травня 2024 року «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», вже перебував у віці 26 poків. Закон України №3696-IX «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210 КУпАП доповнено частиною 3, а саме щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, набрав чинності 19 травня 2024 року. Тому він не міг вчинити адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП з вересня 2022 року, бо норма ч.3 ст. 210 КУпАП введена в дію лише 19 травня 2024 року, одночасно з вказівкою на 60 денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку, що він i зробив 29 липня 2024 року. ОСОБА_2 вважає, що відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Також зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 з огляду на положення примітки до ст. 210 КУпАП, мав би спочатку перевірити можливість отримання його персональних даних з інших відкритих реєстрів, які перебувають у їх розпорядженні, та лише після встановлення факту відсутності таких відомостей у таких реєстрах, притягувати до відповідальності за несвоєчасне уточнення своїх облікових даних. За змістом оскаржуваної постанови, в якій зазначено, шо він порушив абз. 11 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», вимоги п.п. 8 п. l Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів». Однак, вказані в постанові норми, які начебто ним порушені, не відповідають дійсним нормам вказаних нормативно-правових актів, або взагалі відсутні такі нормативно-правові документи. Згідно Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» в peдaкції від 20.06.2024 згідно закону №3724-IX, яка була чинною станом на момент складення постанови від 19.08.2024, взагалі відсутні будь-які абзаци у ч. 2 ст. 37 цього закону, а текст ч. 2 ст. 37 незмінним є і на сьогодні в такій редакції: «Взяттю на військовий облік військовозобов'язаних підлягають жінки, які належать до категорій, зазначених у частині одинадцятій статті 1 цього Закону». Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, але ж ніяк не Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Аналогічна ситуація також із посиланням на п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою KMУ від 30.12.2022 №1487. Пункт 1 зазначеного Порядку також не має будь-яких підпунктів, а тим паче підпункту 8, на який мається посилання в оскаржуваній постанові. Також позивач зазначив, що відповідно до постанови він нібито порушив вимоги неіснуючого п.п. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою KMУ від 30.12.2022 №1487 та абз. 11 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», який стосується жінок, відповідно вважає, що це вказує на процесуальне порушення i виключає відповідальність за ч. 3 ст. 210 KУпAП. Просив поновити строк на оскарження постанови, скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 516 від 19 серпня 2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Ухвалою суду від 24 березня 2025 року відкрито провадження у справі.
Позивач до початку судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.
Представник відповідача - начальник ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_3 подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Уповноваженою особою ІНФОРМАЦІЯ_6 27.07.2024 було складено протокол №840 на доставленого працівниками Лубенського відділення поліції №1 до ІНФОРМАЦІЯ_6 ( АДРЕСА_3 ) громадянина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який згідно звернення №4/2762/107 ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.04.2024 був оголошений в розшук, з метою складання протоколу про адміністративне правопорушення за порушення військового обліку. Під час звірки облікових даних встановлено, що ОСОБА_2 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлені законом строки для уточнення облікових даних та отримання військово-облікового документу військовозобов'язаного запасу (ВОД). Вказаний протокол надійшов на адресу ІНФОРМАЦІЯ_4 для розгляду начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення. Відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів гр. ОСОБА_2 перебував на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_8 у відділенні призову і після виповнення йому 27-років був (19.04.2024) знятий з військового обліку призову та переданий в запас до відділення військовозобов'язаних запасу, з того часу до ІНФОРМАЦІЯ_4 для звірки облікових даних та отримання військово- облікового документу не з'являвся, тобто мав триваюче правопорушення, яке було виявлено під час складання протоколу, а саме 27.07.2024. Позивач притягнутий до адміністративної відповідальності за не перебування на обліку військовозобов'язаних запасу та відсутність військово-облікового документа. На розгляд справи позивач не з'явився, хоча про місце, час та причини розгляду його належним чином було повідомлено особисто під розписку, тому начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 було винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 2101КУпАП. Постанова №516, видана 19.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 про притягнення до адміністративної відповідальності позивача, була відправлена 20.08.2024 рекомендованим листом №3760200352195 з повідомленням засобами поштового зв'язку АТ «Укрпошта» за місцем проживання позивача за адресою: АДРЕСА_1 , але конверт повернувся за закінченням терміну зберігання. На думку представника відповідача, позивач ігнорує всі виклики ІНФОРМАЦІЯ_4 або змінив місце проживання та не повідомив про зміни.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві просив справу розглядати без його участі.
Представник третьої особи, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив.
Суд, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до наступних висновків.
Щодо поновлення строку, то суд звертає увагу, що положеннями ч. 2 ст. 286 КАС України (з урахуванням положень ст. 289 КУпАП) визначено, що позов щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Позивач, звертаючись до суду з заявою, вказує на дату ознайомлення зі змістом оскаржуваної постанови. При цьому суд враховує наведені позивачем обставини, тому дійшов висновку про можливість поновлення процесуального строку на звернення до суду, як пропущеного із поважних причин.
В даному випадку, із доданих до позовної заяви матеріалів слідує, що строк звернення до суду пропущений позивачем із поважних причин, адже докази, які б спростовували твердження позивача відносно того, коли він довідався про оскаржувану постанову, станом на день відкриття провадження у справі - відсутні.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення вимоги позивача про поновлення строків звернення до суду.
По суті вимог позовної заяви судом зазначається наступне.
У даному випадку між сторонами виник публічно-правовий спір з приводу правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Частина 3 ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період. Згідно примітки положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Стаття 210 КУпАП викладено в новій редакції Законом України від 09.05.2024 № 3696-IX, який набрав законної сили 19.05.2024.
Вказана норма є бланкетною та відсилає до відповідного нормативного акту, який регулює процедуру мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені ст. 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Відповідно до ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст. 256 КУпАП. Протокол складається у присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, з роз'ясненням їй прав та обов'язків, а також врученням їй копії протоколу.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
У відповідності до положень ст.1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до вимог ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до п.2 Розділу ІІ Наказу Міністерства оборони України від 01.01.2024 №3 "Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення" не допускаються закреслення чи виправлення записів, що вносяться до протоколу, а також унесення додаткових записів після того, як протокол підписано особою, щодо якої він складений.
В протоколі №840 про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП від 27.07.2024, складеному начальником відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_6 майором ОСОБА_4 , в графі суть адміністративного правопорушення зазначено, що «…При уточненні військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлені строки для уточнення облікових даних та отримання військово-облікового документу, будучи переданим на облік військовозобов'язаних, чим порушив правила перебування військовозобов'язаних на військовому обліку відповідно до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію...». При цьому, у даному протокол має місце виправлення щодо повідомлення ОСОБА_2 про те, коли відбудеться розгляд справи про адміністративне правопорушення, а саме в даті «19 червня 2024 року» слово «червня» закреслено та вказано «серпня» (а.с. 28 зворот-29). Коли внесені ці виправлення та чи був ОСОБА_5 з ними ознайомлений в протоколі не зазначено.
19.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 та винесено постанову №516, якою накладено стягнення у вигляді штрафу (а.с. 32 зворот). Згідно даної постанови «…При уточненні військово-облікових даних встановлено, що гр. ОСОБА_2 не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_4 в установлені строки для уточнення облікових даних та отримання військово-облікового документу, будучи переданим на військовий облік, чим порушив абз. 11 ч. 2 ст. 34 «Про військовий обов'язок і військову службу, вимоги п.п.8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою КМУ від 30.12.2022 №1487…».
Судом встановлено, що оскаржувана постанова, яка винесена на підставі протоколу №840 від 27.07.2024, як і сам протокол, не містять інформації про те, коли ОСОБА_7 повинен був з'явитися до ТЦК, протокол та постанова містять різні нормативні акти, норми яких порушив позивач, не прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення облікових даних, що позбавляє суд можливості визначити, які саме норми чинного законодавства були порушені та коли саме було виявлено їх порушення тощо, що не відповідає вимогам, встановленим ст. 283 КУпАП.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 9 КАСУ).
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У п. 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи встановлені недоліки, які суд позбавлений можливості усунути в ході судового розгляду, належним способом захисту порушеного права позивача ОСОБА_7 є скасування оскаржуваної постанови.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно з п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що вина позивача ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, не була доведена «поза розумним сумнівом», а тому постанова про притягнення позивача до відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП є безпідставною. З огляду на викладене оскаржувана постанова №516 про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 19.08.2024 підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 251, 245, 280, 283, 284 КУпАП, статтями 5, 19, 20, 72, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, суд -
Поновити ОСОБА_8 строк на оскарження постанови №516 від 19 серпня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Миргородський відділ державної виконавчої служби у Миргородському районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 516 від 19 серпня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. - скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Другого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 30 квітня 2025 року.
Суддя О.М. Дністрян