Справа № 526/3685/24
Провадження № 1-кп/541/75/2025
29 квітня 2025 року м. Миргород
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миргород кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024170560000556 від 02.08.2024, за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, -
В провадженні Миргородського міськрайонного суду Полтавської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
Прокурор в судовому засіданні подав клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зазначив, що 05 травня 20252 року спливає строк тримання під вартою обвинуваченого, продовжений ухвалою суду, однак, враховуючи, що судовий розгляд кримінального провадження не завершено, не зменшились та продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_5 може переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та може вчинити інші кримінальні правопорушення, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до обвинуваченого інших, більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.
Захисник ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначив, що його підзахисному можливо обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки прокурор не надав ніяких даних на підтвердження вказаних ним ризиків. Та обставина, що вчинено тяжкий злочин, не є підставою для тримання під вартою. ОСОБА_5 має постійний дохід, раніше не судимий.
Обвинувачений ОСОБА_5 проти задоволення клопотання про продовження строку тримання під вартою заперечував та підтримав думку захисника.
Потерпіла, сповіщена належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.
Суд, дослідивши подане клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 , вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.
Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області 07 березня 2025 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, який спливає 05 травня 2025 року.
Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно з положеннями ч. 2ст. 177 КПК України, підставою продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені статтею 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Частиною 1 статті 183 КПК України визначено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 , стосовно якого обрано запобіжний захід у вигляді триманні під вартою, обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), за вчинення якого згідно санкції ч. 2 ст. 121 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років.
Враховуючи ступінь тяжкості вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який відноситься до тяжких злочинів, суворість передбаченого законом покарання, особу обвинуваченого, який не одружений та не має утриманців, тобто не має міцних соціальних зв'язків як стримуючий фактор, не навчається, не працевлаштований, раніше не судимий, однак з огляду на обставини вчинення злочину, що виразилися у посяганні на життя та здоров'я людини, що є найвищою соціальною цінністю, суд приходить до висновку, що вказані в клопотанні прокурора ризики, передбачені положеннями ст. 177 КПК України, продовжують існувати, а тому з метою запобігти спробам обвинуваченого ОСОБА_5 переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиненню інших кримінальних правопорушень, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, суд вважає за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки судове провадження неможливо завершити до його спливу.
При цьому, твердження сторони захисту про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час вирішення питання про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, оскільки не ґрунтуються на матеріалах справи.
Об'єктивних даних, які б свідчили, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що застосування інших більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належного запобігання настанню вказаних ризиків, продовження строку тримання під вартою є виправданим, оскільки цього вимагають інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
З урахуванням наведеного та керуючись ст. ст. 177, 183, 194 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, тобто до 27 червня 2025 року включно.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 4 ст. 183 КПК України розмір застави не визначається.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1