Справа № 405/6308/24
2/405/1222/24
29.04.2025 Подільський районний суд м. Кропивницького в складі:
головуючого судді - Волоткевича А.В.,
секретар судового засідання - Чала В.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в м. Кропивницький цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-
Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача в якому просить розірвати шлюб та визначити місце проживання дитини.
В обґрунтування позову зазначила, що 22 травня 2019 року ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 у Кропивницькому міському відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, про що зроблено запис № 298 (свідоцтво про шлюб від 22.05.2019 серія НОМЕР_1 ). Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька - ОСОБА_3 , яка постійно проживає з позивачем та виховується нею. Спору щодо цього між сторонами не має. Майже одразу після укладення шлюбу відповідач почав віддалятися від своєї дружини, рідше спілкуватися та проводити разом вільний від роботи час. В період спільного проживання повноцінних стосунків між ними не склалося, майже весь час відповідач проводив самостійно, не повідомляючи, чим і де він займає свій час, не повідомляючи про наявність/відсутність постійної чи тимчасової роботи. Сторони спільно не проживають, спільного бюджету не мають. Коштів на утримання квартири позивача (сплата комунальних та інших платежів), на виховання та утримання дитини чи будь - яких інших коштів відповідач не надає. Хоча сторони і перебувають у шлюбі, тим не менше, в них нічого спільного немає, подальше перебування у шлюбі є неможливим. Фактично сімейне життя між ними припинилось давно. Засоби телефонного зв'язку та місце перебування відповідача позивачу наразі невідомо. Вважає, що шлюб фактично припинив існування, відновлювати відносини вона не бажає і не вважає можливим, подальше спільне життя та збереження шлюбу є недоцільним і суперечить її інтересам, у зв'язку з чим наполягає на його розірванні.
Ухвалою судді від 31.10.2024 позовну заяву залишено без руху.
05.11.2024 позивачем до суду надано докази усунення недоліків позову.
Ухвалою судді від 11.11.2024 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
В підготовче засідання по справі від представника відповідача - адвоката Калінки-Бондар О.Б. надійшло клопотання про продовження строку на подачу відзиву до 31.01.2025 та відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 12.12.2024 заяву представника відповідача - адвоката Калінки-Бондар О.Б. про продовження процесуального строку задоволено. Продовжено відповідачу процесуальний строк на подачу відзиву, встановленого в ухвалі суду від 11.11.2024 до 31.01.2025.
03.02.2025 до суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради, у якій просить суд:
1. Визнати незаконними дії з переміщення та утримування ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 на території України.
2. Зобов'язати ОСОБА_1 повернути малолітню дитину - ОСОБА_3 , до місця постійного проживання на території Ізраїлю, а у разі якщо рішення не буде виконано в добровільному порядку - зобов'язати ОСОБА_1 передати малолітню дитину ОСОБА_3 , її бабі - ОСОБА_4 , для забезпечення повернення дитини до місця постійного проживання на території Ізраїлю.
04.02.2025 до суду від позивача надійшла заява про залишення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з матір'ю без розгляду.
Ухвалою суду від 11.02.2025 заяву представника позивача про залишення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини задоволено. Позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір'ю - залишено без розгляду.
В підготовчому засіданні представник відповідача просила суд повернути зустрічну позовну заяву, оскільки судом залишено без розгляду позовну вимогу ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір'ю, і відповідно, предмет позову в первісній позовній заяві наразі не пов'язаний з предметом позову в зустрічній позовній заяві.
Ухвалою суду від 11.02.2025 зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Управління з питань захисту прав дітей Кропивницької міської ради про визнання незаконним переміщення й утримання дитини на території України та повернення її за постійним місцем проживання - повернено відповідачу з усіма доданими до неї документами.
27.02.2025 від представника відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат.
13.03.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи без її участі.
Ухвалою суду від 13.03.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи по суті.
29.04.2025 до суду від представника відповідача надійшла заява про визнання позову та розгляд справи без її участі.
Сторони участі в судовому засіданні не брали, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.
Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Згідно з ч.8 ст.178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Вивчивши матеріали справи, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що на теперішній час подружні відносини між сторонами припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, позивач на розірванні шлюбу наполягає, просить задовольнити позовні вимоги, тому шлюб між ними має бути розірваний.
Позивач та відповідач перебувають у шлюбі з 22.05.2019, який зареєстрований 22.05.2019 Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 298, що підтверджується свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 22.05.2019 (а.с. 10).
Від даного шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась донька - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 22-26).
Як вбачається з ч.2 ст.104 Сімейного кодексу України (далі - СК України), шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Відповідно до ст.110, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам дитини, що має істотне значення.
Відповідно до ч.3 ст.109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка, і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Згідно з ч.2 ст.114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.
Частиною 3 ст.115 СК України визначено, що документом, який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно до ч.1 ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Задовольняючи позов про розірвання шлюбу, суд виходить з того, що добровільність шлюбу одна з основних його засад. Шлюб це сімейний союз, при цьому слово "сімейний" засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово "союз" підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Позивач скористалась даним правом та звернулась до суду з даним позовом, наполягає на розірванні шлюбу. Збереження шлюбу є неможливе.
Відповідач позов визнав.
Суд вважає, що причини, які спонукають позивача наполягати на розірванні шлюбу є обґрунтованими і подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Враховуючи вище наведене, суд вважає, що позовна заява про розірвання шлюбупідлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 141, 142 ЦПК України, враховуючи визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 605,60 грн покладаються на відповідача.
Щодо витрат на правничу допомогу у розмірі 6 930,00 грн суд враховує таке.
У зустрічній позовній заяві відповідач навів попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат у сумі 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до положень ч. 1 - 3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Поряд з цим, відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до умов ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом враховується, що клопотання від позивача про зменшення витрат відповідача на оплату правничої допомоги адвоката із зазначенням обґрунтування на спростування співмірності витрат відповідача на правничу допомогу до суду не надходило.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (постанова ВС від 24.01.2019 у справі N 910/15944/17).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, ЄСПЛ висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, N 33210/07 41866/08) та "Гуриненко проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, N 37246/04).
Верховний Суд у справі N 922/3812/19 висловив позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
В обґрунтування поданої заяви представник відповідача зазначила, що як вбачається з перекладу рішення суду країни Ізраїль у справі щодо загрозливого надокучання 52796-09-24 Степанова проти Шпаченка в суді у справах сім'ї м. Хайфа, даним судовим рішенням встановлено обов'язок повернення Маргаліт до Ізраїлю до 10.10.2024, на що обидва батьки надали свою згоду та зобов'язались підписати у зв'язку з цим будь-які документ, довідку або угоду. Своїми діями щодо неповернення малолітньої ОСОБА_3 в країну Ізраїль та пред'явлення в суді України позову з вимогою, фактично аналогічній тій, яка була предметом розгляду в суді Ізраїля, зводиться до небажання ОСОБА_1 виконувати наявне судове рішення й свідчить про необґрунтованість дій Позивача та зловживання нею своїми процесуальними правами з огляду на таке. Верховний Суд у постанові від 11.12.2024 у справі № 440/295/19 виснував: «Виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статі 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами». Під зловживанням процесуальними правами розуміється форма умисних, несумлінних дій учасників процесу, що знаходить своє вираження, зокрема, у вчиненні дій, неспівмірних із наслідками, до яких вони можуть призвести, використанні наданих прав всупереч їх призначенню з метою обмеження можливості реалізації чи обмеження прав інших учасників провадження, перешкоджання діяльності суду з правильного та своєчасного розгляду і вирішення справ чи висловлення явної неповаги до суду чи учасників справи. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд у постанові від 03 березня 2021 року у справі № 761/27076/19. В даному випадку, зловживання ОСОБА_1 своїми процесуальними правами полягало у вчиненні умисних дій по зверненню до суду України за відсутності у неї наміру вирішити реально існуючий спір та бажанню перешкодити реалізації законних прав відповідача, встановлених рішенням суду країни Ізраїль. Оскільки спір щодо визначення місця проживання дитини, сам по собі, вже вирішений судом країни Ізраїль, то подання позову позивачкою в Україні свідчить лише про незгоду з первісним рішенням та небажання його виконувати.
На підтвердження надання відповідачу адвокатом правової допомоги до суду надано:
- угода про захист (представництво) та надання правової допомоги від 02.12.2024 (а.с. 120);
- додаткова угода від 02.12.2024 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 02.12.2024 (а.с. 121);
- додаткова угода №2 від 12.02.2025 до угоди про захист (представництво) та надання правової допомоги від 02.12.2024, якою адвокат та відповідач погодили, що вартість правової допомоги становитиме 9 000,00 грн, з яких: 6 930,00 грн за підготовку зустрічної позовної заяви та направлення її до суду та 2 070,00 грн за участь в судових засіданнях (а.с. 122).
21.02.2025 відповідач сплатив виконавцю 6 930,00 грн, що підтверджується квитанцією № ПНІ 534 від 21.02.2025, призначення платежу «оплата згідно з угодою про захист (представництво) та надання правової допомоги від 02.12.2024» (а.с. 123).
Представник відповідача зазначає, що нею для належного представництва прав та інтересів відповідача здійснено ряд процесуальних дій по справі, а саме:
- складення та подання до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи та надання доступу до матеріалів електронної справи №405/6308/24 в підсистемі «Електронний Суд»;
- складення та подання до суду заяву про відкладення судового розгляду справи та продовження процесуального строку на надання відзиву на позов, зустрічного позову;
- ознайомлення та аналіз позовної заяви та матеріалів справи № 405/6308/24;
- відпрацювання правової позиції по справі з клієнтом; підготовка зустрічного позову з додатками та направлення в суд; участь в судовому засіданні 11.02.2025.
Відповідно до ч. 9 ст. ст. 141 ЦПК України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом встановлено, що 31.01.2025 відповідачем було подано зустрічну позовну заяву про визнання незаконними дій з переміщення та утримування ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_3 на території України та зобов'язання ОСОБА_1 повернути малолітню дитину до місця постійного проживання на території Ізраїлю.
11.02.2025 до суду від позивача за первісним позовом надійшла заява про залишення без розгляду позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з матір'ю, яку ухвалою суду відбуло задоволено, а позовну вимогу залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 11.02.2025 повернено зустрічну позовну заяву з усіма доданими до неї документами відповідачу.
Суд погоджується з позицією відповідача про те, що вказаними діями по зверненню до суду з вимогою визначення місця проживання дитини з матір'ю, а потім відмова від вказаної позовної вимоги відразу після подання відповідачем зустрічної позовної заяви та відсутність обґрунтування причин відмови від позову в даній частині, вказують на відсутність наміру у позивача вирішити реально існуючий спір про визначення місця проживання дитини. На вказаний висновок суду також вказує відсутність у позовній заяві матеріально-правового та процесуально-правового обґрунтування позовної вимоги про визначення місця проживання дитини. Крім того, позивач у позові зазначила про відсутність спору між сторонами щодо проживання доньки разом з позивачем, достеменно знаючи про наявність спору з цього приводу між сторонами.
Враховуючи вищезазначене, дослідивши зміст наданої адвокатом професійної правничої допомоги, оцінивши поведінку/дії/бездіяльність обох сторін, виходячи з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, тривалість розгляду справи, розгляд справи в порядку загального позовного провадження, враховуючи обставини даної справи, а також зважаючи на отримання правової допомоги, яка надана відповідачу за Угодою, суд дійшов висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в сумі 6 930,00 грн є пропорційними до предмета спору та складності справи і підлягають покладенню на позивача.
Керуючись ст.12, 141, 247, 258, 263 - 265, 273 ЦПК України, суд ,-
Позов задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 22.05.2019 Кропивницьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис № 298.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 605,60 грн понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору.
Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету 605,60 грн судового збору.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 6 930,00 грн судових витрат на правову допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ;
- відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя Подільського районного
суду м. Кропивницького А. В. Волоткевич