ЄУН 193/167/25
Провадження 1-кп/193/75/25
іменем України
29 квітня 2025 року Софіївський районний суд Дніпропетровської області
у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в сел. Софіївка Криворізького району Дніпропетровської області кримінальне провадження за №12025041580000016 від 20.01.2025 за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , народженого ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Девладове Софіївського району Дніпропетровської області, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2014 року народження, працюючого монтером колії у АТ «УЗ» РФ «Придніпровська залізниця», зареєстрований та фактично проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України,
за участі сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
Судом установлено, що ОСОБА_3 в порушення вимог ст. 28 Конституції України, Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству», безпричинно, тривалий проміжок часу, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання систематично вчиняв психологічне насильство відносно своєї співмешканки ОСОБА_5 , з якою він проживає в одному помешканні, пов'язаний спільним побутом, має взаємні права та обов'язки, що призвело до психологічних страждань потерпілої ОСОБА_5 .
Так, ОСОБА_3 28.03.2024 о 18 год 00 хв, знаходячись за адресою їх спільного з потерпілою особою місця проживання: АДРЕСА_2 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив домашнє насильство стосовно своєї співмешканки (цивільної дружини) ОСОБА_5 , а саме висловлювався в її сторону нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. У зв'язку з цим, за вказані протиправні дії було складено протокол про адміністративне правопорушення та згідно постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03.04.2024 (ЄУН 193/533/24), визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень 00 копійок.
Крім того, ОСОБА_3 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства психологічного характеру, 07.09.2024, приблизно о 16 год 30 хв, знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, висловлював образи та погрози фізичною розправою відносно співмешканки (цивільної дружини) ОСОБА_5 . У зв'язку з цим за вказані протиправні дії було складено протокол про адміністративне правопорушення та згідно постанови Софіївського районного суду Дніпропетровської області (ЄУН 193/1656/24) від 18.09.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Окрім того, ОСОБА_3 , продовжуючи свої умисні протиправні дії, спрямовані на вчинення домашнього насильства, психологічного характеру 01.12.2024 об 11:00 год, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, висловлювався нецензурною лайкою відносно співмешканки (цивільної дружини) ОСОБА_5 , спричинив фізичний біль та психологічний тиск, а також виганяв її із будинку. За вказані протиправні дії постановою Софіївського районного суду Дніпропетровської області (ЄУН 193/2097/24) від 05.12.2024 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі сорока неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
В подальшому, будучи неодноразово притягнутим до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, ОСОБА_3 , перебуваючи за їх спільним з потерпілою особою місцем проживання: АДРЕСА_2 , маючи прямий умисел на подальше систематичне вчинення домашнього насильства на ґрунті конфліктних побутових сімейних відносин, систематично продовжив вчиняти домашнє насильство щодо своєї співмешканки (цивільної дружини) ОСОБА_5 , яке виразилось у психологічному насильстві та вчиненні наступних дій, а саме, 19.01.2025, приблизно 18 год 00 хв, ОСОБА_3 , перебуваючи за вищезазначеним місцем спільного проживання з останньою, висловлювався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_5 , погрожував їй фізичною розправою, внаслідок чого остання викликала працівників поліції, які по приїзду припинили протиправні дії ОСОБА_3 та зафіксували факт вчинення з його боку домашнього насилля.
Своїми умисними діями ОСОБА_3 , у період часу з квітня 2024 року по 19 січня 2025 року заподіяв своїй співмешканці (цивільній дружині) ОСОБА_5 систематичні психологічні страждання, що виразились в словесних образах, погрозах, які викликали у потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, внаслідок чого погіршилась якість життя потерпілої.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив злочин, передбачений ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Позиція обвинуваченого.
ОСОБА_3 у судовому засіданні вину у скоєному злочині визнав у повному обсязі та пояснив, що вказані свакрки з співмешканкою ОСОБА_5 виникали на грунті систематичних зловживань нею алкогольними напоями, як правило саме у той час, коли він перебував на роботі. Зокрема, знаходячись вдома разом з їхнім спільним сином 10 років, співмешканка перебуваючи у стані сильного алкогольного сп'яніння, остання не підтримувала порядок і чистоту вдома, не готувала їжу не займалася вихованням їхнього спільного малолітнього сина. Тому коли він приходив з роботи додому і бачив все це, то не витримував і у грубій формі кричав на ОСОБА_5 , ображав її, хапав за руки і тріпав, погрожував вдарити, але ніколи не бив. Наголосив, що вона до того ж його зраджувала і вже більше 3 місяців співмешканка проживає окремо від нього у м. Кривому Розі з іншим чоловіком. Він постійно її закликакав бути зразковою матір'ю та дружиною, але вона здебільшого не реагувала на це і, коли він вже не міг опанувати себе у сварці та діяв дещо агресивно, то вона постійно викликала поліцію. Щиро розкаявся у вчиненому і просив суд суворо його не карати.
Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Потерпіла ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилась, проте до суду надала заяву про розгляд справи без її участі, міру покарання просить прийняти на розсуд суду з урахуванням обставин справи. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має.
Зважаючи на те, що у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування злочині за обставин, викладених в обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що учасники судового провадження, у тому числі потерпіла, правильно розуміють зміст цих обставин, суд, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом лише обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів щодо обвинуваченого.
При цьому суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку останній буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку.
Суд також пересвідчився у добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе обмовляє або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.
Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Встановлені обставини вказують на те, що обвинувачений ОСОБА_3 умисно систематично вчиняє психологічне насильство щодо ОСОБА_5 , з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, чим вчинив злочин і підлягає відповідальності за ст. 126-1 КК України, як домашнє насильство.
Обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання.
Обставинами, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченому, суд визнає його щире каяття.
При цьому, обставин, які згідно вимог ст. 67 КК України обтяжували б покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Мотиви призначення покарання.
При визначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує, що останній є осудним у розумінні ч. 1ст. 19 КК України, вчинив нетяжкий злочин.
Суд також враховує умови життя обвинуваченого, його соціальне та матеріальне становище, який має задовільний стан здоров'я, офіційно працює, на даний час самостійно виховує та утримує неповнолітнього сина ОСОБА_6 , 2014 року народження, не одружений, за місцем проживання характеризується позитивно, спокою громадян не порушує, на обліках у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за наявності обставини, що пом'якшує покарання та відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає необхідним та достатнім призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді пробаційного нагляду, передбаченого санкцією ст. 126-1 КК України за якою він обвинувачується на мінімальний строк та покладенням обов'язків, які полягають в обмеженні прав і свобод засудженого із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів, визначених з урахуванням положень ст. 59-1 КК України.
При цьому, оскільки під час судового розгляду справи установлено, що обвинувачений ОСОБА_3 вже понад три місяці проживає окремо від потерпілої ОСОБА_5 , у будинку своєї матері, й після останнього факту домашнього насильства відносно своєї співмешканки (19.01.2025) він більше подібних протиправних дій не допускав, до того ж увесь час відокремленого проживання з потерпілою він самостійно виховує та утримує їх спільного сина 10 років, тому суд доходить висновку про відсутність підстав у застосуванні до обвинуваченого будь-яких обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України.
Мотиви ухвалення інших рішень при ухваленні вироку.
До обвинуваченого обирався запобіжний захід у вигляді особистого забов'язання. Строк покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків сплив 29.03.2025. З огляду на те, що обвинувачений сумлінно виконував на час досудового розслідування та судового розгляду свої процесуальні обов'язки, суд не вбачає підстав обирати йому запобіжний захід на час набрання вироком законної сили.
Інші заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Цивільний позов у межах кримінального провадження не заявлявся.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Керуючись ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 126-1 КК України і призначити йому покарання у вигляді пробаційного нагляду строком на 1 (один) рік.
На підставі положень ч. 2 ст. 59-1 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 такі обов'язки:
1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання або роботи;
3) не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не обирати.
Матеріали кримінального провадження №12025041580000016 від 20.01.2025 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у судовій справі №193/167/25 (провадження №1-кп/193/75/25).
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Софіївський районний суд Дніпропетровської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
Інші учасники судового провадження теж мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1