28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 750/8136/24
провадження № 51-1519ск25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 березня 2025 року,
встановив:
Вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватим та засуджено за частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) у виді позбавлення волі на строк 5 років; за частиною 4 статті 186 КК у виді позбавлення волі на строк 7 років.
На підставі частини 1 статті 70 КК призначено ОСОБА_4 покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 4 статті 186 КК, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Також, цим вироком засуджено ОСОБА_5 , щодо якого судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.
Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 28 березня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року, а апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить вимогу про скасування вказаної ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції. Посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Обґрунтовує тим, що в судовому засіданні його захисник заявляв клопотання про допит в якості свідка його бабусю ОСОБА_6 , з якою він проживає однією родиною і яка підтверджувала той факт, що в 2018 році він отримав тяжку травму голови, в зв'язку з чим більше місяця лікувався в стаціонарі Городнянської районної лікарні. ОСОБА_4 вказує, що після виписки і проходження подальшого лікування у нього з'явились постійні головні болі, він став дуже неуважним, у нього значно погіршилась пам'ять. Стверджує, що саме через це пропустив строк на апеляційне оскарження вказаного вироку від 03 липня 2024 року.
Одночасно, ОСОБА_4 зазначає, що його бабуся зверталась до Городнянської районної лікарні для отримання медичної довідки про його травму та лікування, однак їй було повідомлено, що архів лікарні пошкоджено під час окупації, а тому лікарня немає можливості надати таку довідку.
Отже, ОСОБА_4 вважає, що стан його здоров'я і є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки є непереборною обставиною, яка не залежала від його волевиявлення та пов'язана дійсно з істотними обставинами, перешкодами, що унеможливлювали своєчасно оскаржити вирок.
При цьому, вважає, що відмова апеляційного суду у допиті свідка ОСОБА_6 на підтвердження вищевикладених фактів є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а також порушенням його права на захист та об'єктивний судовий розгляд.
На думку ОСОБА_4 , він отримав дуже суворе покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років за відкрите викрадення майна на суму 113,70 грн, враховуючи відсутність суттєвих наслідків для суспільної безпеки. Вважає, що ця обставина сама по собі доводить поважність пропуску апеляційного оскарження вироку суду.
Також, зазначає, що в суді було доведено доданими до скарги медичними довідками, що всі члени його родини мають тяжкі захворювання, а він мав постійно їм допомагати матеріально та морально. Вказує, що вищезазначене відволікало його увагу, хвилювало та ще більше погіршувало пам'ять, що призвело до несвоєчасного подання апеляційної скарги.
ОСОБА_4 вважає, що його право на захист було порушено в зв'язку з тим, що в тексті оскаржуваної ухвали апеляційного суду не вказано про участь та правову позицію його захисника, який, на думку засудженого, обґрунтовано мотивував у суді необхідність задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку.
Зазначає, що його клопотання розглядав той самий склад суду, який розглядав 04 грудня 2024 року попередню апеляційну скаргу з цього ж питання, але з іншим обґрунтуванням, яку подавав його захисник ОСОБА_7 , що, на його думку, вплинуло на незаконність, об'єктивність та упередженість ухвали суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги та додану до неї копію судового рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити на таких підставах.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 428 Кримінального процесуального закону України (далі - КПК) суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 395 КПК апеляційна скарга на вирок може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У частині 3 статті 395 КПК встановлено, що для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Пунктом 4 частини 3 статті 399 КПК передбачено, що апеляційна скарга повертається особі, яка її подала, у випадку, якщо таку скаргу подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Процесуальний строк може бути поновлено лише за умови його пропуску з поважних причин. Поняття поважних причин пропуску строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду з огляду на конкретні обставини, що завадили подачі скарги у визначений законом строк.
Виходячи із системного аналізу норм процесуального закону, під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи є об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали чи ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк.
Зі змісту ухвали Чернігівського апеляційного суду від 28 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 отримав копію вироку Деснянського районного суду м. Чернігова від 03 липня 2024 року в суді першої інстанції у день його проголошення. Однак, апеляційна скарга засудженого з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження від 12 лютого 2025 року надійшла до суду апеляційної інстанції 19 лютого 2025 року, тобто майже через 6 місяців після закінчення строку для подачі апеляційної скарги на вирок суду.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи ОСОБА_4 у поновленні строку на апеляційне оскарження вказаного вироку, мотивував свою позицію тим, що доводи клопотання не свідчать про поважність причин пропуску цього строку, оскільки останній був присутнім у судовому засіданні, йому було роз'яснено строки та порядок оскарження судового рішення, вручено його копію у день проголошення. При цьому, апеляційний суд зазначив, що у клопотанні засудженим не наведено поважних причин такого тривалого пропуску строку на оскарження вироку місцевого суду.
Отже, апеляційний суд не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження вироку та дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні клопотання засудженого про поновлення такого строку слід відмовити, з чим погоджується і колегія суддів.
Разом з тим, у касаційній скарзі засуджений вказує, що строк на апеляційне оскарження вироку суду першої інстанції від 03 липня 2024 року ним пропущено через травму голови, яку він отримав у 2018 році. Однак, засуджений не долучає до касаційної скарги медичних документів на підтвердження цієї причини, не вказує період перебігу хвороби.
Колегія суддів вважає такі доводи необґрунтованими, оскільки засудженим не надано належних доказів про існування перешкод чи труднощів, які унеможливлювали своєчасно звернутися йому з апеляційною скаргою до суду у визначений законом строк, при тому, що з апеляційною скаргою ОСОБА_4 звернувся майже через 6 місяців після закінчення строку на апеляційне оскарження вироку.
Крім того, колегія суддів вважає, що доводи засудженого про неврахування апеляційним судом позиції його захисника та відмови цим судом у допиті свідка щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення, в цілому не спростовують правильності висновків суду апеляційної інстанції в частині пропуску ОСОБА_4 строку на апеляційне оскарження та відсутність інших поважних причин пропуску строку.
Що стосується доводів касаційної скарги ОСОБА_4 про те, що його клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вироку та апеляційну скаргу його захисника розглядав той самий склад суду, то колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
Відповідно до частини 3 статті 76 КПК суддя, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, не має права брати участі у цьому ж провадженні в судах першої і касаційної інстанцій, а також у новому провадженні після скасування вироку або ухвали суду апеляційної інстанції.
Разом з тим, ОСОБА_4 у касаційній скарзі не зазначає зміст істотних порушень у відповідності до вимог статті 412 КПК, як і не зазначає яких помилок допустив апеляційний суд при постановленні оскаржуваного рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в касаційній скарзі ОСОБА_4 не наведено доводів, які би свідчили, що в оскаржуваному рішенні апеляційного суду допущено істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування цього судового рішення.
Інших обґрунтованих доводів, які б ставили під сумнів висновок суду апеляційної інстанції про відсутність законних підстав для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження вироку суду, ОСОБА_4 не наведено.
Отже, з касаційної скарги засудженого та доданих до неї копій судових рішень Суд не вбачає підстав для її задоволення.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 28 березня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3