29 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 593/1541/17
провадження № 51-1197ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Бережанського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Чорноморська (Іллічівська), Одеської області, раніше судимого, засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
За вироком Бережанського районного суду Тернопільської області від 03 червня 2024 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 2 місяців із конфіскацією належного йому на праві власності майна.
Зараховано у строк призначеного ОСОБА_4 покарання строк його перебування під вартою.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та скасовано заходи забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 26 грудня 2024 року вирок місцевого суду залишив без змін.
За обставин, детально викладених у вироку суду, ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 309 КК, судимість за які не знята та не погашена, незаконно зберігав з метою збуту, а також незаконно збув наркотичний засіб, за наступних обставин.
В порушення вимог ст. 7 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» ОСОБА_4 за невстановлених судом час та місці незаконно придбав макову соломку, яка містить наркотично активні алкалоїди опію морфін, кодеїн, масою 450,41 грама, які відносяться до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, який почав зберігати з метою збуту.
Продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, діючи умисно, 25 вересня 2017 року близько 18:35, ОСОБА_4 , перебуваючи в автомобілі на автодорозі, що веде із с. Волиця Бережанського району Тернопільської області до с. Куряни Бережанського району Тернопільської області, маючи в наявності заздалегідь незаконно придбану вказану вище макову соломку, що відноситься до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, незаконно збув її ОСОБА_6 (анкетні дані змінено) за що отримав від останнього грошові кошти в сумі 2 400 грн.
За вказане вище ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, тобто у зберіганні з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, особою, яка раніше вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 309 КК.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник посилаючись на незаконність прийнятих рішень судами першої та апеляційної інстанції, оскільки вони ґрунтуються на недопустимих доказах, отриманих внаслідок істотного порушення прав і свобод засудженого, просить їх скасувати і закрити кримінальне провадження стосовно ОСОБА_4 у зв'язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.
В обґрунтування своєї позиції автор скарги посилається на те, що суди обох інстанцій безпідставно не допитали понятих, які були присутні під час огляду пакета (у якому було виявлено наркотичну речовину) в приміщенні відділу поліції та особу, яка придбала наркотичні засоби, хоча засуджений та його захисник клопотали про їх допит.
Автор скарги стверджує, що суди обох інстанцій не урахували, що огляд поліетиленового пакета з вмістом наркотичної речовини проводився через значний час у відділі поліції, отже такий доказ не може бути визнаний допустимим та належним.
Мотиви Суду
Перевіривши касаційну скаргу захисника та оскаржувані судові рішення, Верховний Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, згідно зі ст. 438 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, як про це порушено питання в касаційній скарзі захисником.
Суть доводів касаційної скарги захисника зводиться до оскарження невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноти судового розгляду.
З урахуванням приписів статей 433 і 438 КПК Суд позбавлений можливості констатувати обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій.
Натомість зазначені адвокатом доводи були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, який погодився з рішенням місцевого суду щодо доведеності винуватості засудженого та юридичної кваліфікації його дій.
З доданих до касаційної скарги рішень видно, що питання допиту особи, яка придбала у засудженого наркотичні засоби ( ОСОБА_6 ) було предметом розгляду судів першої та апеляційної інстанції.
Так апеляційний суд встановив, що ОСОБА_6 не був допитаний місцевим судом через те, що останній виїхав за межі України та, згідно зібраних оперативними працівниками даних, місце перебування його не відоме.
В той же час, доказів, які покладені в основу обвинувального вироку суду першої інстанції й оцінених відповідно до вимог статей 85, 86, 87, 94 КПК, для встановлення винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК достатньо без інформації, яку міг повідомити ОСОБА_6 чи поняті, які були присутні під час огляду пакета (у якому було виявлено наркотичні засоби) в приміщенні відділу поліції.
Судами встановлено, що засуджений під час розгляду справи не заперечував факту здійснення продажу ОСОБА_6 , а також що проведення негласних слідчих розшукових дій (далі - НСРД) - контролю за вчиненням злочину у виді оперативної закупки наркотичного засобу, здійснювався саме залегендованою особою ОСОБА_6 , яку ідентифіковано за паспортними даними, якому надавались мічені кошти, які були вилучені у ОСОБА_4 та, яка зображена на відеозаписі НСРД аудіо-, відеоконтролю особи - ОСОБА_4 . Вказані НСРД здійснювались щодо конкретної особи ОСОБА_4 , який зображений на відеозаписі. Те, що ОСОБА_6 здійснив у останнього 25 вересня 2017 року закупку саме наркотичної речовини підтверджується здійсненням безперервно НСРД аудіо-, відеоконтролю особи та контролю за вчиненням злочину. З відеозапису вбачається що ОСОБА_6 придбану у ОСОБА_4 речовину передав працівникам поліції. Вилучення наркотичної речовини у ОСОБА_6 (залегендованої особи) відбулося у присутності понятих і працівників поліції, які підписали протокол вилучення, речовину було одразу ж оглянуто поліцейськими у присутності ОСОБА_6 та понятих і належним чином запаковано, щодо неї було проведено експертизу та встановлено, що вона є наркотичним засобом.
Те, що засуджений продав саме макову соломку, крім іншого, доведено дослідженим судом протоколом зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж від 11 жовтня 2017 року з додатками, згідно з якими ОСОБА_4 у телефонних розмовах розповідає невстановленим слідством особам про обставини збуту ним ОСОБА_6 наркотичного засобу за грошові кошти в сумі 2400 грн, що відповідає обставинам, викладеним в пред'явленому ОСОБА_4 обвинуваченні.
При цьому час огляду пакету, в якому було виявлено наркотичну речовину, на що посилається у касаційній скарзі захисник, не впливає на зміст цього пакету, його належне упакування та відповідно на допустимість чи належність доказів.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, як визначено ст. 94 КПК, є виключною компетенцією суду, який постановив вирок.
Суд першої інстанції дав належну правову оцінку доказам як окремо кожному, так і у їх сукупності з точки зору належності, допустимості, достатності, достовірності та взаємозв'язку.
Колегія суддів апеляційного суду, погоджуючись із висновками суду першої інстанції, зазначила про те, що наведені у вироку докази є належними, допустимими та достатніми, узгоджуються між собою в сукупності та взаємоз'язку та підтверджують вину ОСОБА_4 .
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Апеляційний суд фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції (ч. 1 ст. 409 КПК).
Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку. Вона повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції, тобто бути законною, обґрунтованою і вмотивованою.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно зі ст. 419 КПК в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених у апеляційних скаргах та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними та з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, а також положення закону, яким він керувався.
Відповідно до ч. 2 цієї статті при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
З касаційної скарги, доданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що апеляційний суд, дотримуючись вимог статей 404, 405, 407, 412-414, 419 КПК, переглянув вирок суду першої інстанції, перевірив доводи апеляційної скарги, проаналізував їх, зазначивши в ухвалі обґрунтування своїх висновків.
Суд касаційної інстанції не має підстав ставити під сумнів вказані вище висновки апеляційного суду.
Обґрунтування касаційної скарги не містить переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх за матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, а тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428, ст. 441 КПК, Верховний Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 на вирок Бережанськогорайонного суду Тернопільської області від 03 червня 2024 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 26 грудня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_4 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3