09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 372/404/17
провадження № 61-18450св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Пророка В. В.,
учасники справи:
позивач - заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А., у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про витребування земельних ділянок,
Короткий зміст позовних вимог
В лютому 2017 року заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства «Київське лісове господарство» (далі - ДП «Київське лісове господарство») звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив витребувати на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство» з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки з кадастровими № № 3223155400:06:006:0016, 3223155400:06:006:0010, 3223155400:06:002:0017, 3223155400:06:002:0015, 3223155400:06:002:0013, 3223155400:06:003:0096, 3223155400:06:003:0094, 3223155400:06:003:0072, 3223155400:06:003:0088, 3223155400:06:003:0087, 3223155400:06:003:0090 загальною площею 12,6000 га.
В обґрунтування вимог вказував, що головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні від 23 січня 2013 року № 12013000000000148 за ознаками злочинів, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною першою статті 255 КК України.
Під час проведення досудового розслідування установлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали наступні договори, які посвідчені приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11.: договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13646, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4000 га із кадастровим номером 3223155400:06:006:0016, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13666, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4000 га із кадастровим номером 3223155400:06:006:0010, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13661, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0017, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстровано в реєстрі за № 13641, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0000 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0015, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13631, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:002:0013, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13636, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,6000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0098, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13611, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,6000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0097, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13616, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,6000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0096, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13671, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,0000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0094, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13656, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0090, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13651, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0088, яка розташована в смт Козин Обухівського району, Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13626, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 1,4000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0087, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області; договір від 23 жовтня 2007 року, який зареєстрований у реєстрі за № 13621, купівлі-продажу земельної ділянки із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0072, яка розташована в смт Козин Обухівського району Київської області.
На підставі вказаних договорів купівлі-продажу ОСОБА_1 отримав державні акти на право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами: 3223155400:06:006:0016; 3223155400:06:006:0010; 3223155400:06:002:0017; 3223155400:06:002:0015; 3223155400:06:002:0013; 3223155400:06:003:0094; 3223155400:06:003:0090; 3223155400:06:003:0088; 3223155400:06:003:0087; 3223155400:06:003:0072.
За результатами об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:06:003:0098, 3223155400:06:003:0097, 3223155400:06:003:0096 ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954891 від 02 листопада 2007 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0096.
Вказував, що під час проведення досудового розслідування установлені порушення вимог земельного та лісового законодавства при укладенні договорів купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . В ході розслідування кримінального провадження від 23 січня 2013 року № 12013000000000148 установлено, що вказані як підстава набуття ОСОБА_3 права власності на спірні земельні ділянки, договори купівлі-продажу в 2004 році останнім не укладались, що підтверджується протоколами допитів ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , поданими нотаріусом ОСОБА_11. звітами про вчинені нотаріальні дії, а також вилученими під час досудового розслідування у ОСОБА_12 реєстрів вчинених нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_11. за період з 16 січня 2004 року до 22 квітня 2004 року, які нібито викрадені в останньої. Крім того заявка на друк державних актів на право власності серії ЯА № № 864702, 864683, 574715, 864679, 864700, 574716, 864680, 864678 від 10 червня 2004 року, № № 864695, 864699, 864698, 864696, 574716 від 11 червня 2004 року була подана Держкомземом України лише 02 вересня 2005 року, що вказує на неможливість їх видачі у 2004 році.
Також установлено, що державні акти вказаної серії Головним управлінням Держкомзему у Київській області видані на Управління земельних ресурсів у Миронівському районі за накладною від 22 грудня 2005 року № 141 Миронівським відділом земельних ресурсів. 14 липня 2006 року вказані бланки державних актів передані Миронівському районному центру ДЗК на підставі накладної № 21. Звіти про використання Миронівським районним центром ДЗК вказаних бланків державних актів до Миронівського відділу земельних ресурсів не надходили, що підтверджується допитами співробітників.
Під час проведення досудового розслідування встановлено, що спірні земельні ділянки ніколи не знаходились в межах смт Козин, а розташовані орієнтовно в 3 км від меж вказаного населеного пункту, що підтверджується інформацією Козинської селищної ради, схемою формування селищної ради та іншими графічними матеріалами. Водночас спірні земельні ділянки в силу положень статей 19, 57, 84 ЗК України та статті 5 ЛК України, відносились до земель державної власності лісогосподарського призначення та використовувались для ведення лісового господарства в порядку, визначеному ЛК України. Так, згідно з інформацією ДП «Київське лісове господарство», викладеної в листі від 30 листопада 2011 року № 02-1008, спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду Козинського лісництва, розміщені в кварталах 10, 14, 15, 18, 19, 20, 24 на території Козинської селищної ради.
Прокурор також вказував на те, що рішення про вилучення та розпорядження спірними земельними ділянками лісогосподарського призначення мав право приймати лише Кабінет Міністрів України. Крім того при набутті права власності відповідачем на спірні земельні ділянки змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення підсобного селянського господарства. Зміна цільового призначення спірних земельних ділянок відбулась з порушенням частини першої статті 20 та статті 207 ЗК України, а саме - без прийняття компетентним органом відповідного рішення, за відсутності згоди спеціально уповноваженого органу у сфері лісових ресурсів - Київського обласного та
по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та без нарахування і сплати втрат лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб.
Таким чином ОСОБА_3 на час укладення договорів купівлі-продажу від 23 жовтня 2007 року спірних земельних ділянок - не був їх власником. Земельні ділянки мають бути витребувані із незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Кабінету Міністрів України та у постійне користування ДП «Київське лісове господарство».
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 31 жовтня 2017 року у задоволенні позову відмовив.
Апеляційний суд Київської області постановою від 20 березня 2018 року апеляційну скаргу заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» залишив без задоволення.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року залишив без змін.
Судові рішення обґрунтовані тим, що спірні земельні ділянки відносяться до лісових земельних ділянок, і ці земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що у свою чергу свідчить про порушення прав держави і необхідність їх захисту у обраний прокурором спосіб.
При цьому відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що стороною відповідача під час розгляду справи заявлено клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності, яке суди визнали обґрунтованим.
Суди вважали, що строк почався з 2007 року (часу укладення договорів купівлі-продажу спірних земельних ділянок та видачі державних актів). Отже як прокурор, так і Кабінет Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство», як суб'єкти владних повноважень у силу своїх повноважень знали про зазначені договори, державні акти на право власності на землю та про необхідність у витребувані майна, оскільки могли довідатися ще у 2008 році про порушення прав і законних інтересів, а саме, про отримання земельних ділянок у власність відповідачем, оскільки 31 березня 2008 року прокуратурою Київської області порушено кримінальну справу за фактом службового підроблення державних актів на право власності на земельні ділянки в межах Козинської селищної ради Обухівського району, розташовані між Новообухівським та Старообухівським автошляхами, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України. У вказаній кримінальній справі розслідувались факти щодо придбання ОСОБА_1 спірних земельних ділянок.
Крім того постановою слідчого в ОВС прокуратури Київської області від 31 липня 2008 року кримінальну справу № 47-976 закрито за відсутністю складу злочину. 10 липня 2010 року прокурором СВ прокуратури Київської області скасовано зазначену постанову слідчого від 31 липня 2008 року про закриття кримінальної справи. Після додаткового розслідування постановою слідчого в ОВС прокуратури Київської області від 06 грудня 2010 року кримінальну справу № 47-976 вдруге закрито за відсутністю складу злочину. Повторно постанови про закриття цієї кримінальної справи виносились 25 травня 2011 року та 12 жовтня 2012 року.
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року у справі за позовом прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 про визнання недійсними правочинів, витребування земельних ділянок, визнання недійсними державних актів, визнання відсутнім права, в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 30 червня 2016 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року, вказане рішення Обухівського районного суду Київської області від 29 жовтня 2015 року, залишено без змін.
За таких обставин суди встановили, що прокурору Київської області, ДП «Київське лісове господарство» та Кабінету Міністрів України в особі державних органів, уповноважених ним на виконання функцій держави в сфері земельних відносин відомо починаючи з 2007 року про порушення земельного законодавства (прав позивачів) та існування підстав для витребування спірних земельних ділянок.
Посилання прокурора на те, що про порушення норм, що викладені в позовній заяві прокуратурі стало відомо лише після опрацювання кримінального провадження в 2016 році, та у зв'язку з цим він подав клопотання про поновлення строків звернення до суду, не знайшло свого підтвердження під час розгляду справи та не підтверджується жодними доказами, а тому підстав для визнання поважними причин пропуску позовної давності суди не знайшли.
Верховний Суд постановою від 28 серпня 2019 року касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнив частково.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 31 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 20 березня 2018 року скасував.
Передав справу № 372/404/17 на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд виходив з того, що при вирішенні спору суди не перевірили та не встановили наявність виключного випадку для подання позову першим заступником прокурора Київської області. Зокрема, не з'ясували чи була письмова вказівка чи наказ Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції для пред'явлення позову в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України.
Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 02 листопада 2020 року позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» залишив без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що прокурор звернувся до суду через дев'ять років з часу вибуття спірних земельних ділянок з власності держави. Прокуратурою Київської області зареєстровано позов та лист повідомлення Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» в один день, сам позов подано через сім днів з часу направлення повідомлення. Крім того, суду не надано доказів про дату отримання листа Кабінетом Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство».
Зазначене свідчило, що прокуратурою не дотримано вимог щодо розумності строку звернення до суду з дати повідомлення Кабінет Міністрів України про намір звернутись до суду, а від так, вимоги щодо права на звернення прокурора до суду з вказаною позовною заявою не дотримані, а бездіяльності Кабінету Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» прокуратурою перед поданням позову правова оцінка не було надана.
Інші підстави, на які посилався представник відповідача, щодо порушення прокурором процесуальних вимог при подачі позову, судом не підтверджені та є необґрунтованими.
Київський апеляційний суд постановою від 21 листопада 2021 року апеляційну скаргу керівника Київської обласної прокуратури задовольнив.
Ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 02 листопада 2020 року скасував, справу направив до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційний суд зазначив, що прокурор, звертаючись до суду з вказаним позовом, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 56 ЦПК України, обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Кабінетом Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство», які не вжили заходів щодо повернення спірного майна у власність держави.
Кабінет Міністрів України та ДП «Київське лісове господарство» наявність підстав для представництва прокурором в суді ні у суді першої інстанції, ні у суді апеляційної інстанції не оскаржували, заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в її особі не висловлювали, а, навпаки, вважали вимоги прокурора обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Обухівський районний суд Київської області ухвалою від 27 січня 2022 року залучив Київську обласну державну адміністрацію як правонаступника органа в інтересах якого поданий позов Кабінету Міністрів України у цій справі.
Обухівський районний суд Київської області рішенням від 02 березня 2023 року позов задовольнив.
Витребував на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 земельні ділянки із кадастровими номерами 3223155400:06:006:0016, 3223155400:06:006:0010, 3223155400:06:002:0017, 3223155400:06:002:0015, 3223155400:06:002:0013, 3223155400:06:003:0096, 3223155400:06:003:0094, 3223155400:06:003:0072, 3223155400:06:003:0088, 3223155400:06:003:0087, 3223155400:06:003:0090 загальною площею 12,6000 га.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні земельні ділянки відносяться до лісових земельних ділянок, які вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що свідчить про порушення прав держави і необхідність їх захисту у обраний прокурором спосіб.
Кабінет Міністрів України, який відповідно до чинного на момент звернення до суду законодавства був розпорядником спірних земельних ділянок, про факт первинного порушення інтересів держави внаслідок вибуття земельних ділянок із державної власності відомо не було до 2017 року (часу повідомлення про такі порушення прокуратурою), оскільки таке вибуття відбувалось без його участі, погодження у випадках, передбачених законодавством, на вилучення спірних ділянок не надавалось. Крім того, інформація про виведення землі із складу земель лісогосподарського призначення та їх передачу у приватну власність у загальнодоступних базах даних відсутня. Органами державного контролю своєчасно ці порушення не виявлено та не повідомлено, у зв'язку з чим Кабінет Міністрів України на захист порушених прав держави до суду не звертався.
Інших можливостей працівникам Кабінету Міністрів України щодо виявлення порушених прав чим ті, які були досліджені в судовому засіданні, суду не надано і не встановлено.
Крім того, суду не надано доказів щодо повноважень Кабінету Міністрів України здійснювати контроль у сфері земельних відносин та наявності повноважень щодо витребування та отримання інформації щодо ухвалення рішень з земельних питань, місця їх розташування тощо.
Отже, позовна давність позивачами та прокурором не пропущена, оскільки Кабінету Міністрів України про факт таких порушень стало відомо у 2017 році, відтак позов підлягав до задоволення, а підстав для застосування строку позовної давності в судовому засіданні не встановлено.
Київський апеляційний суд постановою від 22 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив.
Рішення Обухівського районного суду Київської області від 02 березня 2023 року скасував та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні позову.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що спірні земельні ділянки дійсно незаконно вибули із власності держави та підлягали витребуванню, проте позов пред'явлено зі спливом позовної давності.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року заступник керівника Київської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Наведені в касаційній скарзі доводи містять підстави, визначені пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків, викладених:у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 633/408/18, від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 червня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 та від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц про те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам;
у постановах Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17, від 04 лютого 2020 року № 911/3574/17, від 03 червня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц, від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19 відповідно до яких, протиправне зайняття земельної ділянки державного лісового фонду або державну реєстрацію права власності на неї за приватною особою слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади, а таке право захищається не віндикаційним, а негаторним позовом.
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 та від 18 січня 2023 року у справі № 488/2807/17 про те, що згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація позивачем і відповідачами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц та від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц згідно з якими, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.
у постановах Верховного Суду від 28 липня 2020 року у справі № 916/400/16, від 17 червня 2020 у справі № 359/9716/16-ц, від 06 лютого 2020 року у справі № 916/2828/18, в яких зазначено, що під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, в цьому випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини або існування в особи певних зобов'язань як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив;
у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 310/4139/13, в якій вказано, що закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи прийняття рішення, а з моментом обізнаності про вчинення порушення закону та порушення у зв'язку з цим прав і охоронюваних законом інтересів.
у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 у справі № 911/2049/16, за змістом якого якщо Кабінет Міністрів України не приймав рішень щодо відчуження земель, то до моменту виявлення відповідними правоохоронними органами обставин незаконного оформлення права власності на спірні земельні ділянки йому не було відомо про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів щодо розпорядження та користування належною державі землею лісового фонду;
у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц, від 06 червня 2018 року у справі № 372/1387/13-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 697/2751/14-ц, в яких зазначено про помилковість висновків судів попередніх інстанцій щодо обізнаності держави через утворені нею органи з фактом правопорушення права з моменту його вчинення, оскільки закон пов'язує початок перебігу позовної давності не з моментом поінформованості про вчинення певної дії чи порушення, а з часом, коли в дійсності стало відомо про порушення закону, що має наслідком порушення прав і охоронюваних законом інтересів. Крім того, у вказаних постановах вказано про те, що строк позовної давності має обраховуватись не з моменту винесення органом державної влади розпоряджень, що порушують права позивача, а з моменту, коли дані про порушення були або об'єктивно могли бути виявлені.
у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 372/1988/15-ц, у постановах Верховного Суду від 05 лютого 2019 року у справі № 911/479/18, від 19 травня 2020 року у справі № 303/5411/17, від 20 червня 2018 року у справі № 911/3023/15, у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 910/27025/14 про те, що прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої він звертається до суду.
Спірні землі не вибували з державної власності у встановлений законом спосіб і рішення органів виконавчої влади, які наділені компетенцією розпоряджатись такими землями, не приймалось.
У разі виникнення питання щодо наявності підстав для застосування наслідків спливу строків позовної давності, порушене право має бути захищено у спосіб не шляхом витребування спірної земельної ділянки на підставі статті 387 ЦК України, а на підставі статті 392 ЦК України та частини другої статті 152 ЗК України шляхом задоволення вимог як негаторних та повернення земельних ділянок на користь держави. На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.
Перекваліфікація судом спірних правовідносин з віндикаційного на негаторний характер мала б своїм наслідком реальне поновлення прав держави на землі лісогосподарського призначення, як земель обмежених у цивільному обороті щодо яких не застосовується позовна давність.
Судом апеляційної інстанції безпідставно не встановлено з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, враховуючи, що це право пов'язане з моментом, коли повноважному органу, право якого порушене, стало відомо про таке порушення. Кабінет Міністрів України не мав можливості звернутись до суду за захистом свого порушеного права з 2007-2008 років, оскільки не знав та не мав можливості дізнатись про порушення, викладені у позовній заяві, з вказаної дати.
Апеляційний суд зазначив, що початок перебігу позовної давності починається з 2007 року, проте одночасно вказав, що прокурору стало відомо про порушення прав в 2008 році.
Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У лютому 2024 року від представника ОСОБА_1 - адвоката Шеховцова О. Д., до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.
Зазначав, що витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з володіння кінцевої набувачки треба розглядати як віндикаційний позов, заявлений на підставі статей 387-388 ЦК України власником з метою введення його у володіння цією ділянкою.
В цій справі позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, а не Кабінет Міністрів України. Позов подано прокурором в лютому 2017 року, тобто через дев'ять років після того, як прокурор, ДП «Київське лісове господарство», Київське обласне управління лісового та мисливського господарства Держкомлісгоспу, територіальні органи Держземагентства районного та обласного рівнів дізнались про факти та документи, покладені в обґрунтування позову прокурора.
Подання позову прокурором після спливу позовної давності не відповідає принципу належного урядування за критерієм вчасності та належного способу дій органів державної влади.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу із Обухівського районного суду Київської області.
12 лютого 2024 року цивільна справа № 372/404/17 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 31 березня 2025 року справу призначив до розгляду колегією у складі п'яти суддів.
Фактичні обставини справи, з'ясовані судами
Відповідно до листа заступника Генерального прокурора України від 22 вересня 2016 року прокуратурі Київської області доручено пред'являти позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Київське лісове господарство» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійсними державних актів, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння площею 12,6 га.
23 січня 2013 року головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України порушено кримінальне провадження від 23 січня 2013 року № 12013000000000148 за ознаками злочинів, передбачених частинами третьою, четвертою статті 358, частиною четвертою статті 190, частиною третьою статті 209, частинами другою, третьою статті 358, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною першою статті 255 КК України.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 14 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:006:0016, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11., та зареєстровано в реєстрі за № 13646.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 14 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:006:0010, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13666.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 8 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:002:0017, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13661.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 10 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:002:0015, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13641.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 8 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:002:0013, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13631.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 6 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0098, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11., та зареєстровано в реєстрі за № 13636.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 6 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0097, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13611.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 6 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0096, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11., та зареєстровано в реєстрі за № 13616.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 10 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0094, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13671.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 8 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0090, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13656.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 14 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0088, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13651.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 14 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0087, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13626.
23 жовтня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, відповідно до якого ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив та сплатив грошову суму за земельну ділянку площею 8 000 кв. м, розташовану на території: смт Козин, Обухівського району, Київської області, кадастровий номер 3223155400:06:003:0072, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Договір посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу ОСОБА_11. та зареєстровано в реєстрі за № 13621.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954890 на земельну ділянку площею 1,4000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:006:0016.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954881 на земельну ділянку площею 1,4000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:006:0010.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954888 на земельну ділянку площею 0,8000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:002:0017.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954885 на земельну ділянку площею 1,0000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:002:0015.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954883 на земельну ділянку площею 0,8000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:002:0013.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954891 на земельну ділянку площею 1,8000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0096.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954889 на земельну ділянку площею 1,0000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0094.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954887 на земельну ділянку площею 0,8000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0090.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954886 на земельну ділянку площею 1,4000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0088.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954884 на земельну ділянку площею 1,4000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0087.
02 листопада 2007 року ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЕ № 954882 на земельну ділянку площею 0,8000 га, що розташована на території смт Козин Обухівського району Київської області, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3223155400:06:003:0072.
За результатами об'єднання земельних ділянок з кадастровими номерами: 3223155400:06:003:0098, 3223155400:06:003:0097, 3223155400:06:003:0096 ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЕ № 954891 від 02 листопада 2007 року на право власності на земельну ділянку загальною площею 1,8000 га із кадастровим номером 3223155400:06:003:0096.
Згідно з договорами купівлі-продажу спірних земельних ділянок від 23 жовтня 2007 року, які уклали ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , ОСОБА_3 був власником земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на землю ЯА № № 864702, 864683, 574715, 864679, 864700, 574716, 864680, 864678 від 10 червня 2004 року, № № 864695, 864699, 864698, 864696, 574716 від 11 червня 2004 року, виданих ким, в договорах не вказано, а зазначено лише, що на підставі договорів купівлі-продажу № № 2986, 2988, 2974, 2964, 2962, 2980, 2978, 2976, 2966, 2972, 2958, 2954, 2960 від 31 березня 2004 року.
Відповідно до протоколів допиту ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , поданими нотаріусом ОСОБА_11. звітами про вчинені нотаріальні дії, та реєстрів вчинених нотаріальних дій нотаріуса ОСОБА_11 за період з 16 січня 2004 року до 22 квітня 2004 року вказані договори купівлі-продажу в 2004 році як підстава набуття ОСОБА_3 права власності на спірні земельні ділянки не укладались.
Згідно з листом Київського обласного управління лісового та мисливського господарства від 07 грудня 2007 року на ім'я Генеральної прокуратури України повідомлено, що на вказані в листі земельні лісові ділянки, які відносяться до земель лісогосподарського призначення ДП «Київське лісове господарство» (Козинське лісництво), розташованих в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, погодження на можливість вилучення та зміни цільового призначення з наступним використанням для нелісогосподарських потреб, Київським обласним управлінням лісового та мисливського господарства не надавались.довід
Відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» від 07 грудня 2007 року № 02-2395 на ім'я Генеральної прокуратури України повідомлено, що погодження на вилучення земельних ділянок лісового фонду Козинського лісництва не надавались.
Згідно з листом Головного управління Держкомзему у Київській області від 30 січня 2012 року № 07-03-1/1842 встановлено, що державні акти на право власності на землю серії ЯА № № 864702, 864683, 574715, 864679, 864700, 574716, 864680, 864678 від 10 червня 2004 року, № № 864695, 864699, 864698, 864696, 574716 від 11 червня 2004 року Головним управлінням Держкомзему у Київській області видані на Управління земельних ресурсів у Миронівському районі за накладною від 22 грудня 2005 року № 141, а заявка на друк державних актів на право власності на землю серії ЯА № № 864702, 864683, 574715, 864679, 864700, 574716, 864680, 864678 від 10 червня 2004 року, № № 864695, 864699, 864698, 864696, 574716 від 11 червня 2004 року, подана Держкомземом України лише 02 вересня 2005 року, що свідчить про неможливість їх видачі у 2004 році.
Відповідно до листа ДП «Київське лісове господарство» від 13 лютого 2013 року № 02-145 на ім'я старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України, земельні лісові ділянки Козинського лісництва (квартал 10, 14, 15, 18, 19, 20, 24) знаходяться в користуванні ДП «Київський лісове господарство» відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування 2003 року (проект організації та розвитку лісового господарства Козинського лісництва, планшетів, планів лісонасаджень). Вказані квартали розміщені на планшеті № 1, площа планшету 1009 га. Вказані матеріали виготовляються та передаються проектною організацією ВО «Укрдержліспроект» для користування при веденні лісового господарства відповідно до накладної щодо прийомки матеріалів.
Також з протоколів допиту співробітників Миронівського відділу земельних ресурсів встановлено, що Миронівським відділом земельних ресурсів 14 липня 2006 року вказані бланки державних актів передані Миронівському районному центру ДЗК на підставі накладної № 21. Звіти про використання Миронівським районним центром ДЗК вказаних бланків державних актів до Миронівського відділу земельних ресурсів не надходили.
Відповідно до інформації Козинської селищної ради, схеми формування селищної ради та графічних матеріалів, встановлено, що спірні земельні ділянки ніколи не знаходились в межах смт Козин, а розташовані орієнтовно в 3 км від меж вказаного населеного пункту.
Згідно з листом від 30 листопада 2011 року № 02-1008 ДП «Київське лісове господарство» спірні земельні ділянки відносяться до земель лісового фонду Козинського лісництва (планшет № 1), розміщені в кварталах 10, 14, 15, 18, 19, 20, 24 на території Козинської селищної ради.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до положень частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України саме власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.
У справі, що переглядається, суди встановили, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду та віднесені до категорії лісогосподарського призначення.
Частиною другою статті 1 ЛК України (у редакції Кодексу, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.
У статті 7 ЛК України закріплено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б» частини першої статті 164 ЗК України).
Статтею 13 ЗК України передбачено, що до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.
Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом (частина п'ята статті 116 ЗК України).
Відповідно до частини дев'ятої статті 149 ЗК України Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, зокрема, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, крім випадків, визначених частинами п'ятою-восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 ЗК України (частина дев'ята статті 149 ЗК України).
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина перша статті 388 ЦК України).
Віндикаційний позов - це вимога про витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння. Тобто позов неволодіючого власника до володіючого невласника. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) фізично - фізичне вибуття майна з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «юридично» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб'єктом (див. постанову Верховного Суду від 30 липня 2020 року в справі № 752/13695/18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц зазначено, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, стаття 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18, 19, пункт «а» частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.
В силу об'єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, фізичні особи-відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (див. близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц).
З огляду на викладене загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес особи у збереженні земельної ділянки у власності.
Встановивши, що рішення щодо вилучення та зміни цільового призначення спірних земельних ділянок лісогосподарського призначення повноважний орган не приймав, ОСОБА_3 право власності на ці земельні ділянки в установленому законом порядку не набув, місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, правильно вважав, що такі земельні ділянки вибули з володіння держави поза її волею, тому позовні вимоги прокурора про їх витребування є обґрунтованими.
Крім того, при набутті права власності відповідачем на спірні земельні ділянки змінено їх цільове призначення із земель лісогосподарського призначення на землі для ведення підсобного селянського господарства. Зміна цільового призначення спірних земельних ділянок відбулась з порушенням частини першої статті 20 та статті 207 ЗК України, а саме без прийняття компетентним органом відповідного рішення, за відсутності згоди спеціально уповноваженого органу у сфері лісових ресурсів, та без нарахування і сплати втрат лісогосподарського виробництва у зв'язку з вилученням лісових земель для нелісогосподарських потреб.
Суд апеляційної інстанції встановив, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність.
Відповідно до частин першої та п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об'єктивні (сам факт порушення права), так і суб'єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
Усталеним у практиці Верховного Суду є підхід до застосування правила статті 261 ЦК України, за яким початок перебігу позовної давності у правовідносинах, що регулюються статтею 388 ЦК України, пов'язується із моментом, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року у справі № 442/5872/21).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі
№ 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18) зазначено, що в разі подання позову суб'єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб'єкт, право якого порушене, зокрема, держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган (пункти 46, 48, 65-66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі
№ 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) зазначено, що Велика Палата Верховного Суду вважає, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду
від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі № 469/1203/15-ц).
У справі, яка переглядається, апеляційний суд вказував, що з 2007 року органами прокуратури здійснювалась перевірка щодо законності виділення земельних ділянок на території Козинської селищної ради земель лісогосподарського призначення і направлялися запити від 05 грудня 2007 року до обласного управління лісового господарства, ДП «Київський лісове господарство» про надання інформації, чи приймались рішення ДП «Київське лісове господарство» в межах землекористування ДЛГО «Київліс» Козинського лісництва, і зокрема у відділі 9 квартал 13, відділі 14 квартал 12.1, відділі 19 квартали 10 і 13, відділі 15 квартали 1, 2 та відділі 10 квартал 1, про погодження на вилучення вказаних земельних ділянок з лісового фонду та передачу їх до відання територіальних органів влади.
У відповідь на цей лист ДП «Київське лісове господарство» та Київське обласне управління лісового та мисливського господарства повідомили вже 07 грудня 2007 року, що погоджень на вилучення та зміну цільового призначення з наступним використанням для нелісогосподарських потреб вказаних земельних ділянок лісового фонду Козинського лісництва не надавалось.
Обставини, якими прокурор обґрунтовував позов, досліджувались в ході розслідування прокуратурою Київської області кримінальної справи № 47-976, порушеної 31 березня 2008 року заступником прокурора Київської області, яка закривалась постановами слідчих від 31 липня 2008 року, 06 грудня 2010 року, 25 травня 2011 року. За цими ж фактичними обставинами слідчим відділом Управління Служби безпеки України у Київській області розслідувалась кримінальна справа № 248, яка постановою слідчого від 12 жовтня 2012 року закрита на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України 1960 року за відсутністю складу злочину. В подальшому за тими самими фактами ГСУ МВС України розслідувалось кримінальне провадження від 23 січня 2013 року № 12013000000000148.
Врахувавши наведене суд апеляційної інстанції вважав, що про порушення інтересів держави внаслідок незаконного вибуття у жовтні 2007 року з її володіння спірних земельних ділянок прокурору могло бути відомо з 2008 року під час порушення прокуратурою Київської області кримінальної справи за фактом службового підроблення державних актів на право власності на земельні ділянки у межах Козинської селищної ради Обухівського району Київської області, за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 366 КК України, в якій розслідувались факти придбання спірних земельних ділянок.
Проте повністю погодитись з таким висновками апеляційного суду колегія суддів не може з огляду на таке.
Колегія суддів зазначає, що факт порушення кримінальної справи не може свідчити про те, що саме з цієї дати прокурор міг дізнатися, що спірні земельні ділянки незаконно вибули з власності держави.
Порушення кримінальної справи свідчить лише про початок процедури розслідування кримінального правопорушення, натомість обставини щодо укладення оспорюваних договорів стали відомі на наступних стадіях розслідування цього кримінального правопорушення.
З матеріалів справи відомо, та апеляційний суд вказав, що Києво-Святошинською місцевою прокуратурою під час першого розгляду справи судом першої інстанції
26 травня 2017 року подавалось клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності.
Колегія суддів погоджується із вказівкою апеляційного суду на те, що за змістом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 05 лютого
2019 року у справі № 911/479/18, від 19 травня 2020 року у справі № 303/5411/17,
від 20 червня 2018 року у справі № 911/3023/15, від 27 вересня 2023 року у справі
№ 372/3805/17 прокурор здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду на підставі закону (процесуальне представництво), а тому положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів, але не наділяє прокурора повноваженнями ставити питання про поновлення позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду.
Разом із тим суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на те, що у цій заяві прокурор зазначав, що про факт внесення недостовірних відомостей у програмний комплекс «Кадастровий офіс» щодо спірних земельних ділянок, які в дійсності не вилучалися із державної власності, прокурору стало відомо із висновку комп'ютерно-технічної експертизи від 22 грудня 2016 року № 302/2, проведеної в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 12013000000000148
від 23 січня 2013 року, внаслідок чого про наявні порушення вимог закону та необхідність їх захисту в судовому порядку прокурору стало відомо лише у 2016 році за результатами опрацювання матеріалів вказаного кримінального провадження, що є об'єктивними обставинами, пов'язаними зі складнощами своєчасного виявлення порушень земельного законодавства та інтересів держави.
З огляду на викладене апеляційний суд:
- не врахував, що позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
- не встановив час, коли довідався чи мав об'єктивну можливість довідатися прокурор (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення інтересів держави (часу виявлення доказів на підставі яких прокурор довідався чи повинен був довідатись про те, що ОСОБА_3 на час укладення договорів із відповідачем не був власником спірних земельних ділянок).
Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про те, що прокурором пропущений строк звернення до суду щодо позовної вимоги про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 спірних земельних ділянок є передчасним, тому постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З огляду на викладене колегія суддів вважає арґументи касаційної скарги прокурора частково обґрунтованими.
Висновок за результатами розгляду касаційної скарги
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, дають підстави для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури задовольнити частково.
Постанову Київського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Литвиненко
Судді А. І. Грушицький
С. О. Карпенко
Є. В. Петров
В. В. Пророк