28 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 757/50604/21-ц
провадження № 61-4425ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М.(суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанови Київського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська панорама» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У вересні 2021 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська панорама» (далі - ОСББ «Печерська панорама») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 .
У листопаді 2016 року у будинку АДРЕСА_2 за вказаною адресою створено
ОСББ «Печерська панорама».
Загальні збори ОСББ «Печерська панорама» протоколом № 1 затвердили дворівневий розмір щомісячних внесків та платежів співвласників на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, обов'язкових платежів у наступному порядку: за умови оплати до 25 числа місяця, що настає за розрахунковим - для власників квартир та нежитлових приміщень у розмірі 4,08 грн за 1 кв. м пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності; за умови оплати після 25 числа місяця, що настає за розрахунковим - для власників квартир і нежитлових приміщень у розмірі 4,49 грн за 1 кв. м пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
11 березня 2021 року відповідачу направлено лист з вимогою про сплату внесків та платежів співвласників на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, обов'язкових платежів з урахуванням виявлення технічної помилки у нарахуваннях внесків у квартирі АДРЕСА_1 .
02 липня 2021 року ОСОБА_1 надіслано претензію № 1 з вимогою про сплату заборгованості станом на 22 червня 2021 року з внесків і платежів співвласників на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, обов'язкових платежів з урахуванням виявленої технічної помилки в нарахуваннях внесків у квартирі АДРЕСА_1 у розмірі 16 073,64 грн.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 обов'язку зі сплати внесків і платежів співвласників на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій утворилась заборгованість у розмірі 20 634,75 грн.
Посилаючись на вказане вище, ОСББ «Печерська панорама» просило суд стягнути зі ОСОБА_1 на свою користь заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі
20 634,75 грн, з яких: заборгованість за період з 01 жовтня 2020 року
до 01 червня 2021 року - 4 719 грн; заборгованість за період з 01 квітня
2017 року до 31 січня 2021 року - 11 354,64 грн; інфляційні збитки станом на 10 вересня 2021 року - 4 181,69 грн; 3 % річних за весь час прострочення станом на 10 вересня 2021 року - 379,42 грн.
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСББ «Печерська панорама» про зобов'язання вчинити дії.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСББ «Печерська панорама» неправомірно здійснило відключення постачання електроенергії до квартири АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 .
Заявник підтвердив наявність у нього реальної заборгованості зі сплати внесків та платежів співвласників на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій, обов'язкових платежів. Зазначив, що заборгованість виникла після неправомірних дій ОСББ «Печерська панорама», у зв'язку з чим він тимчасово припинив сплачувати за надання послуг на утримання будинку та внаслідок відключення постачання електроенергії здійснив відповідні витрати.
Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просив суд:
стягнути з ОСББ «Печерська панорама» збитки, пов'язані із відновленням порушеного права у розмірі 206 549,48 грн та витрати на правову правничу допомогу - 39 500 грн;
припинити зобов'язання ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за послуги утримання будинку, споруд та прибудинкових територій шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 21 березня 2023 року
(у складі судді Остапчук Т. В.) зустрічну позову заяву ОСОБА_1 повернув заявникові на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України.
Роз'яснив ОСОБА_1 право на звернення з цим позовом до суду
в загальному порядку.
Печерський районний суд міста Києва рішенням від 19 травня 2023 року
у задоволенні позову ОСББ «Печерська панорама» відмовив.
Не погодившись з ухвалою Печерського районного суду міста Києва
від 21 березня 2023 року, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2024 року (у складі колегії суддів Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 21 березня 2023 року залишив без змін.
Не погодившись з рішенням Печерського районного суду міста Києва
від 19 травня 2023 року, ОСББ «Печерська панорама» оскаржило його в апеляційному порядку.
Київський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2024 року апеляційну скаргу ОСББ «Печерська панорама» задовольнив.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення, яким позов ОСББ «Печерська панорама» задовольнив.
Стягнув зі ОСОБА_1 на користь ОСББ «Печерська панорама» заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 20 634,75 грн, з яких: заборгованість за період з 01 жовтня 2020 року до 01 червня 2021 року - 4 719 грн; заборгованість за період з 01 квітня 2017 року до 31 січня 2021 року - 11 354,64 грн; інфляційні збитки станом на 10 вересня 2021 року -
4 181,69 грн; 3 % річних за весь час прострочення станом на 10 вересня
2021 року - 379,42 грн.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
05 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду
з касаційною скаргою на постанови Київського апеляційного суду
від 20 вересня 2024 року, в якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанови апеляційного суду та відмовити у задоволенні первісного позову; у зв'язку з необхідністю дослідження доказів за зустрічним позовом - передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
З огляду на прохальну частину касаційної скарги предметом касаційного оскарження є:
постанова Київського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року за результатами перегляду ухвали Печерського районного суду міста Києва
від 21 березня 2023 року про повернення зустрічної позовної заяви, яку апеляційний суд залишив без змін;
постанова Київського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року за результатами перегляду рішення Печерського районного суду міста Києва
від 19 травня 2023 року про відмову у задоволенні позову ОСББ «Печерська панорама», яке апеляційний суд скасував та ухвалив нове судове рішення про задоволення позову ОСББ «Печерська панорама».
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 07 жовтня 2022 року справу № 757/50604/21-ц призначив до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Конституційний Суд України Рішенням від 22 листопада 2023 року
№ 10-р(II)/2023 визнав таким, що відповідає Конституції України
(є конституційним) пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду, зокрема малозначних справ; справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову визначається: у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
У процесуальному законодавстві діє принцип jura novit curia («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Плати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20).
Колегія суддів звертає увагу, що Печерський районний суд міста Києва ухвалою від 21 березня 2023 року, яку Київський апеляційний суд постановою від 20 вересня 2024 року залишив без змін, зустрічну позову заяву ОСОБА_1 про стягнення збитків у розмірі 206 549,48 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог повернув заявникові. Роз'яснив останньому його право звернутися з цим позовом до суду в загальному порядку.
Отже, предметом позову у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку, споруд та прибудинкових територій у розмірі 20 634,75 грн. Ціна позову у цій справі підлягає визначенню за правилами пункту 1 частини першої
статті 176 ЦПК України. Заявлені позивачем вимоги процесуальним законом визначені як майнові, а ціна позову не перевищує поріг, встановлений пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що станом на 01 січня
2025 року не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 250 = 757 000 грн).
З огляду на мотивувальну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року за результатами перегляду рішення Печерського районного суду міста Києва від 19 травня 2023 року, апеляційний суд визнав справу № 757/50604/21-ц малозначною та зазначив, що постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі «Зубац проти Хорватії»,
заява № 40160/1, від 05 квітня 2018 року).
Верховний Суд, враховуючи засади змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, дослідив та взяв до уваги: ціну та предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.
Отже, дана справа не є справою з ціною позову, що перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та не належить до виключень, передбачених пунктом 2 частини шостої
статті 19 ЦПК України.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судом касаційної інстанції не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у даній справі підлягають касаційному оскарженню.
Однак у касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що справа має принципове значення для забезпечення єдності судової практики щодо застосування норм статті 193 ЦПК України; оскаржуваним рішенням було порушено принцип верховенства права та право на справедливий суд; рішення прийнято з істотним порушенням норм процесуального права, зокрема допущено протиріччя в мотивувальній частині, яке позбавляє рішення логічної цілісності.
Крім того, заявник зазначає, що справа не є малозначною, якщо вона суттєво впливає на становище особи; оскаржуване рішення призвело до порушення базових прав, таких як права на житло, права на гідні умови проживання, доступу до базових комунальних послуг, зокрема електроенергії та й ще на протязі декілька років.
Отже, заявник вважає, що справа не є малозначною з огляду на характер спірних правовідносин, що прямо стосуються правомірності примусового обмеження доступу до електроенергії, як до базової життєво необхідної послуги. Незаконне відключення електропостачання саме позивачем
ОСББ «Печерська панорама» є суттєвим порушенням прав особи, що прямо впливає на її житлові, побутові та соціальні умови. Така ситуація виходить за межі простого майнового спору і набуває ознак суттєвого втручання у приватне життя, що унеможливлює застосування обмеження щодо касаційного перегляду на підставі «малозначності».
Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв'язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України
від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).
Вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей девальвація
та / або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства.
Аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, заявник не навів.
Стосовно виняткового значення справи для учасника справи, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
Доводи щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Зазначені доводи зводяться до заперечення встановлених апеляційним судом обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного їх викладення, зводиться до спроби переконати суд у необхідності втрутитися у зміст рішень, ухвалених судом апеляційної інстанції, й в цілому до заперечення результату розгляду справи апеляційним судом (щодо перегляду рішення та ухвали), однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень суду апеляційної інстанції тільки через те, що такі рішення оскаржено і скаржник вважає їх незаконними, а тому підстав для відкриття касаційного провадження у даній справі за касаційною скаргою
ОСОБА_1 немає.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.
При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: «суспільний інтерес», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», «малозначні справи», тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Розглянувши доводи касаційної скарги ОСОБА_1 колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у справі № 757/50604/21-ц, подана касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають
під дію підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України.
При цьому, посилання в касаційній скарзі на пункт 5 частини першої
статті 411 ЦПК України (судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою) є лише цитуванням норми закону, без належного обґрунтування, втім не є доводом, який у розумінні підпунктів «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 цього Кодексу підтверджує наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до «верховного суду» є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
При цьому, саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Таким чином, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять
до нього, верховний суд не може бути зв'язаний або обмежений помилками
в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції
при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Добріч проти Сербії», заяви № 2611/07
та № 15276/07, від 21 червня 2011 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R(95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
На підставі викладеного, Верховний Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Таким чином оскаржувані судові рішення ухвалені у справі з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому у пункті 2 частини третьої
статті 389 ЦПК України вживається термін «судові рішення», який включає як рішення, так і ухвали суду (стаття 258 ЦПК України). Процесуальний закон не передбачає винятків щодо касаційного оскарження ухвал у справах з ціною позову, що не перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім передбачених підпунктами «а», «б», «в», «г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, які стосуються в тому числі рішень суду.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389,
394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанови Київського апеляційного суду від 20 вересня 2024 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Печерська панорама» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді:І. М. Фаловська С. О. Карпенко В. В. Сердюк