09 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 504/200/16-ц
провадження № 61-5073св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , Комінтернівська районна державна адміністрація Одеської області,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року у складі судді Вінської Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у складі колегії суддів Кострицького В. В., Лозко Ю. П., Карташова О. Ю.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Комінтернівської районної державної адміністрації Одеської області (далі - Комінтернівська РДА) про визнання незаконними та скасування розпоряджень Комінтернівської РДА, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.
Позивач просив суд:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Комінтернівської РДА від 18 листопада 2011 року № 1801/А-2011 «Про надання громадянину України ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області»;
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Комінтернівської РДА від 29 березня 2012 року № 422/А-2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянину України ОСОБА_3 та іншим (всього 6 громадян) для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради» в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі безоплатно у власність громадянина України ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,06 га для ведення садівництва із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту);
- визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783048, який виданий 07 липня 2012 року на підставі розпорядження Комінтернівської РДА від 29 березня 2012 року № 422/А-2012 на ім?я ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001005333, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:2812;
- встановити порядок виконання рішення суду після набрання законної сили: дане рішення суду є підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783048, який виданий 07 липня 2012 року на підставі розпорядження Комінтернівської РДА від 29 березня 2012 року № 422/А-2012, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001005333, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:2812.
Позов мотивував тим, що вказані розпорядження та державний акт на право власності на земельну ділянку порушують його права на земельну ділянку як члена садівничого товариства «Пограничник» (далі - СТ «Пограничник») та позбавляють можливості приватизувати земельну ділянку, що знаходиться в його користуванні.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Комінтернівський районний суд Одеської області рішенням від 16 жовтня 2018 року, яке Одеський апеляційний суд постановою від 07 березня 2023 року залишив без змін, позовні вимоги задовольнив повністю.
Визнав незаконним та скасував розпорядження Комінтернівської РДА «Про надання громадянину України ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області» від 18 листопада 2011 року № 1801/А-2011.
Визнав незаконним та скасував розпорядження Комінтернівської РДА «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянину України ОСОБА_3 та іншим (всього 6 громадян) для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради» від 29 березня 2012 року № 422/А-2012 в частині затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та передачі безоплатно у власність громадянину України ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,06 га для ведення садівництва із земель запасу сільськогосподарського призначення на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту).
Визнав недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783048, який виданий 07 липня 2012 року на підставі розпорядження Комінтернівської РДА від 29 березня 2012 року № 422/А-2012 на ім?я ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001005332, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:2813.
Встановив порядок виконання рішення суду після набрання законної сили: дане рішення суду було підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (за межами населеного пункту), державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 783048, виданий 07 липня 2012 року на підставі розпорядження Комінтернівської РДА від 29 березня 2012 року № 422/А-2012, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 512270001005333, кадастровий номер земельної ділянки 5122786400:01:001:2812.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що під час розгляду Комінтернівською РДА клопотання ОСОБА_2 щодо відведення земельної ділянки для садівництва безоплатно у власність із земель запасу державної власності, не було перевірено факт перебування вказаної земельної ділянки у користуванні інших осіб, що призвело до порушення прав позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Комінтернівського районного суду Одеської області.
23 травня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
На підставі ухвали Верховного Суду від 04 квітня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п'яти суддів.
Згідно із протоколом автоматизованого визначення складу колегії суддів від 07 квітня 2025 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В., Ситнік О. М.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 31 серпня 2018 року № 815/6951/14, від 11 грудня 2019 року у справі № 504/3267/15-ц та інших.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що користування спірною земельною ділянкою повинно здійснюватися на підставі відповідного рішення уповноваженого органу, згідно законодавства, яке діяло на певну дату. Для отримання земельної ділянки необхідна наявність рішення уповноваженого органу. Позивач у своєму позові посилається на рішення виконкому Фонтанської сільської ради від 1992 року № 108 «О выделении земельных участков для индивидуального садоводства, дачного строительства», як на підставу отримання земельної ділянки садівничим товариством «Пограничник» у користування, але таке посилання є хибним та суперечить чинному законодавству. Скаржник вказував, що земельні ділянки видано за переліком громадян - членам садово-огородного товариства «Пограничник» по 600 кв. м, який є додатком до рішення, а не СТ «Пограничник». Позивач не довів, що він є у переліку (додатку до рішення). Більше того, він не може бути у вказаному переліку, оскільки став членом товариства у 2009 році.
Земельна ділянка площею 0,06 га на території Фонтанської сільської ради, щодо якої прийнято розпорядження райдержадміністрації від 18 листопада 2011 року № 1803/А-2011 на час його видання знаходилась за межами населеного пункту у землях запасу сільськогосподарського призначення державної власності, право власності або право користування на яку за СТ «Пограничник» не оформлено, рішень про передачу її у власність або користування не приймалось.
Жодного рішення компетентного органу державної влади - Комінтернівської (Лиманської) РДА щодо передачі у користування СТ «Пограничник» чи його членам земельних ділянок не приймалось, вказані особи не отримували відповідного державного акта про право власності чи користування на земельну ділянку та він не був зареєстрований у Державному земельному кадастрі, у зв'язку із чим у позивача не виникло відповідно до закону права користування спірною земельною ділянкою, а тому при прийнятті оскаржуваного рішення суб'єктом владних повноважень зазначені позивачем обставини не повинні були враховуватись.
ОСОБА_2 також зазначає в апеляційній скарзі про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
У червні 2023 року ОСОБА_1 надіслав відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що на підставі протоколу загальних зборів СТ «Пограничник» від 13 червня 2009 року № 11 ОСОБА_1 є членом СТ «Пограничник» та за ним закріплено земельну ділянку площею 0,06 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на території СТ «Пограничник», Фонтанська сільська рада (за межами населеного пункту). ОСОБА_4 з часу передачі йому в користування земельної ділянки сплачує членські внески та плату за користування земельною ділянкою (а. с. 17-19).
Відповідно до листа управління Держземагентства у Комінтернівському районі Одеської області від 12 лютого 2014 року № 501, на звернення ОСОБА_1 щодо надання відомостей з документації із землеустрою, що включена до Державного фонду документації із землеустрою щодо бажаного місця розташування земельної ділянки, яка передбачається до відведення в АДРЕСА_2 на території Фонтанської сільської ради, повідомлено, що згідно отриманого обмінного файлу координати даної земельної ділянки співпадають з координатами земельної ділянки кадастровий номер 5122786400:01:001:2812, розробник ТОВ «ДП Інагро» (а. с. 16).
При зверненні до Комінтернівської РДА з запитом на отримання публічної інформації позивач отримав копію розпорядження Комінтернівської РДА від 18 листопада 2011 року № 1801/A-2011 «Про надання громадянину України ОСОБА_2 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) Комінтернівського району Одеської області» та копію розпорядження Комінтернівської РДА від 29 березня 2012 року № 422/А-2012 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянину України ОСОБА_3 та іншим (всього 6 громадян) для ведення садівництва на території Фонтанської сільської ради».
Господарський суд Одеської області рішенням від 21 листопада 2008 року у справі № 12/21-08-4343, яке набрало законної сили, визнав за СТ «Пограничник» право користування земельною ділянкою загальною площею 13,7 га, розташованою між селами Олександрівка та Вапнярка Комінтернівського району Одеської області на схилах Великого Аджаликського лиману (а. с. 75, 76).
Фонтанська сільська рада Комінтернівського району Одеської області рішенням від 08 серпня 2008 року № 367-V надала СТ «Пограничник» дозвіл на розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства. При цьому були затверджені списки громадян-членів товариства, затверджені назви вулиць та номера ділянок і закріплені номери земельних ділянок за кожним громадянином - членом товариства (а. с. 94).
На підставі розпорядження Комінтернівської РДА від 04 квітня 2009 року № 560/А-2009 СТ «Пограничник» дозволено розробку містобудівного обґрунтування розміщення садівничого товариства за межами населеного пункту на території Фонтанської сільської ради в Комінтернівському районі Одеської області (а. с. 95).
Рішенням Фонтанської сільської радиКомінтернівського району Одеської області від 25 серпня 2011 року № 176-VI затверджено містобудівне обґрунтування розміщення СТ «Пограничник (а. с. 98).
Судовими рішеннями: постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 січня 2010 року у справі № 2-a-13338/09/1570 (a. с. 77-79), рішенням господарського суду Одеської області від 28 травня 2012 року у справі № 5017/921/2012 (a. с. 80, 81), постановою Одеського апеляційного господарського суду від 09 серпня 2012 року (а. с. 82-86) та постановою Вищого господарського суду України від 12 листопада 2012 року в справі № 5017/921/2012 (а. с. 87-90), встановлено, що у СТ «Пограничник» виникло право користування земельною ділянкою площею 13,7 га згідно положень ЗК України від 18 грудня 1990 року.
Відповідно до листа СТ «Пограничник» від 07 вересня 2014 року № 303/10, ОСОБА_2 не перебував раніше і не перебуває на даний час у складі членів СТ «Пограничник», земельні ділянки, що розташовані на території СТ «Пограничник», СМ «Вапнярський», Фонтанської сільської ради (за межами населеного пункту) СТ «Пограничник» в його користування не надавало (а. с. 70).
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та аргументи відзиву на касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами (пункт 3 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку (частина п'ята статті 4 ЦПК України).
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 06 грудня 2007 року у справі «Воловік проти України», заява № 15123/03, зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі «Подбіельські та ППУ Полпуре проти Польщі», заява № 39199/98).
Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).
Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов'язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України).
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу (частина третя статті 368 ЦПК України).
Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п'ята статті 128 ЦПК України).
Днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (пункт 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України).
Обов'язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу. Невиконання (неналежне виконання) судом цього обов'язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 522/18010/18).
Основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права. Застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства.
Верховний Суд звертає увагу, що обсяг права на апеляційний перегляд справи, що визначається законом, має гарантувати особі ефективну реалізацію права на судовий захист задля досягнення цілей правосуддя, забезпечуючи захист інших конституційних прав і свобод такої особи. Обмеження доступу до суду апеляційної інстанції, як складової права на судовий захист, можливе лише з обов'язковим дотриманням конституційних норм і принципів, а саме пріоритетності захисту фундаментальних прав і свобод людини і громадянина, а також принципу верховенства права, відповідно до якого держава має запровадити таку процедуру апеляційного перегляду, яка забезпечить ефективність права на судовий захист на цій стадії судового провадження, зокрема дасть можливість відновити порушені права і свободи особи та максимально запобігти негативним індивідуальним наслідкам можливої судової помилки суду першої інстанції.
З матеріалів справи відомо, що у квітні 2020 року представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Булгакова Т. В. подала до суду апеляційну скаргу на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року (а. с. 168-172).
Одеський апеляційний суд ухвалою від 08 грудня 2022 року апеляційну скаргу Булгакової Т. В. , яка діє в інтересах ОСОБА_2 , залишив без руху (а. с. 176, 177).
Копію вказаної ухвали апеляційний суд направив ОСОБА_2 та Булгаковій Т. В. (а. с. 179).
У грудні 2022 року відповідач ОСОБА_2 надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій зокрема, зазначив своїм представником адвоката ОСОБА_6 (а. с. 180).
Одеський апеляційний суд ухвалою від 24 січня 2023 року відкрив апеляційне провадження у цій справі (а. с. 186, 187).
Копію вказаної ухвали про відкриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції направив ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на їх електронні адреси (а. с. 188-190).
Одеський апеляційний суд ухвалою від 08 лютого 2023 року призначив справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні (а. с. 196).
Копію вказаної ухвали апеляційний суд направив Булгаковій Т. В. в електронний кабінет, ОСОБА_2 на електронну пошту (а. с. 201, 203).
Одеський апеляційний суд постановою від 07 березня 2023 року залишив рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 16 жовтня 2018 року без змін (а. с. 207-211).
ОСОБА_2 у касаційній скарзі зазначав, що суд апеляційної інстанції належним чином не повідомив його про дату, час та місце розгляду справи. Також, вказував, що суд апеляційної інстанції повідомив про дату та місце розгляду справи адвоката Булгакову Т. В., яка не є його представником.
Колегія суддів Верховного Суду погоджується з доводами скаржника щодо неналежного повідомлення з огляду на наступне.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 454/1883/22 зазначено, що:«Процесуальним законодавством, чинним на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено два способи надсилання судового рішення - шляхом направлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом направлення листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС у випадках, передбачених пунктом 37 глави 2 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС. Надсилання судового рішення в той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим. Бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду додатковим засобом зв'язку, та не звільняє суд обов'язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції). Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов'язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України».
Відповідно до вказаного, надсилання копії ухвали апеляційного суду про призначення справи до розгляду на особисту електронну адресу відповідача, за умови що сторона заперечує її отримання, неможе вважатися належним способом повідомлення про дату, час та місце розгляду справи.
Також, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що матеріали справи не містять інформації, що ОСОБА_2 надавав суду свою адресу електронної пошти та клопотання про надсилання йому документів електронною поштою.
Крім того, слід звернути увагу на те, що матеріали справи не містять інформації про те, що адвокат Булгакова Т. В. мала повноваження представляти інтереси ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції, оскільки в матеріалах справи наявний ордер на представлення інтересів відповідача тільки у суді першої інстанції (а. с. 37).
Тому, в апеляційного суду були відсутні підстави вважати, що ОСОБА_2 був належно повідомлений про дату та місце розгляду цієї справи в суді апеляційної інстанції.
Разом із тим, суд апеляційної інстанції не з'ясував повноваження ОСОБА_6 щодо представництва інтересів ОСОБА_2 та його участі в судовому розгляді, оскільки в матеріалах справи відсутні довіреність або інший документ, що засвідчують його повноваження представляти відповідача. Зокрема, не було встановлено, чи уповноважений ОСОБА_6 діяти від імені ОСОБА_2 , надавати пояснення, заявляти клопотання або здійснювати інші процесуальні дії в межах цієї справи.
Вказані порушення процесуального законодавства, допущені апеляційним судом, свідчать про недотримання принципів змагальності, рівності сторін та доступу до правосуддя, що могло вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов'язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.
Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин оскаржуване судове рішення не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалене з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 5 частини першої, частини четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування постанови з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, суд не здійснює розподіл судових витрат.
Зазначене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц.
Керуючись статтями 400, 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_2 частково задовольнити.
Постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А. І. Грушицький
Судді І. В. Литвиненко
Є. В. Петров
В. В. Пророк
О. М. Ситнік