Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"30" квітня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2167/23 (922/151/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Новікової Н.А.
розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження справу № 922/2167/23 (922/151/25)
за позовом Приватного підприємства «Агрологістіка» (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 87/6 Б, код ЄДРПОУ 36796706)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419)
про стягнення грошових коштів за невиконання договору купівлі-продажу в розмірі 850000,00 грн,
в межах справи про банкрутство ТОВ "ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД" (справа № 922/2167/23)
ПП «Агрологістіка» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом (вх. № 151/25 від 17.01.2025) до відповідача - ТОВ «ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД» (далі по тексту - ТОВ «ЛКМЗ»), в якому просить суд стягнути з відповідача грошові кошти за невиконання умов договору в розмірі 850000,00 грн, а також стягнути з відповідача судовий збір в розмірі 12750,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу від 27.09.2021 № 27/09 в частині передачі позивачу майна, що є предметом поставки за цим договором, а саме: прес К8540 (надалі - Обладнання) у кількості 1 одиниця.
Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.01.2025 у справі № 922/2167/23 (922/151/25), вказаний позов передано на розгляд судді Господарського суду Харківської області Новіковій Н.А. в межах справи № 922/2167/23 про банкрутство ТОВ “ЛКМЗ».
Ухвалою Господарського суду Харківської області у справі № 922/2167/23 (922/151/25) прийнято до розгляду вказаний позов та відкрито провадження у справі в межах справи про банкрутство за вказаною позовною заявою, вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в справі матеріалами, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, позивачу встановлено 5-денний строк для подання відповіді на відзив з дня отримання відзиву та встановлено відповідачу строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на зазначену відповідь.
Зазначену ухвалу відповідно до вимог ст. 122 ГПК України вчасно офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, та її копії в порядку ч. 3, 4 ст. 120, ч. 5 ст. 242 ГПК України направлено позивачу, відповідачу та розпоряднику майна ТОВ «ЛКМЗ» - арбітражному керуючому Бові Д.В. - в електронному вигляді до їх особистих електронних кабінетів в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС.
Будь-яких заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань станом на день ухвалення судом даного рішення на адресу суду від учасників справи не надходило, хоча копію ухвали суду про відкриття провадження у даній справі отримано учасниками справи, а також розпорядником майна ТОВ «ЛКМЗ» - 24.01.2025 (з урахуванням положень п. 2 ч. 6 та абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК) в електронному вигляді в їх особистих електронних кабінетах в підсистемі «Електронний Суд» ЄСІТС, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронних листів наявними в матеріалах справи.
Крім того, як вже зазначалося вище, ухвала суду про відкриття провадження у справі № 922/2167/23 (922/151/25) була вчасно офіційно оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень у відповідності до ст. 122 ГПК України.
В силу приписів ст. 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
Отже, судом вчинено необхідних заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи й надання йому можливості висловити свою позицію щодо заявлених позовних вимог і звернутись до суду із заявами по суті справи та іншими заявами чи клопотаннями з процесуальних питань.
Проте, відповідач - ТОВ «ЛКМЗ» своїм правом на подання відзиву на позов не скористався, ні в установленому судом строк, ні станом на день ухвалення судом даного рішення відзиву на позовну заяву, а також заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та інших заяв по суті справи або заяв чи клопотань з процедурних питань до суду не подав.
У відповідності до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України, в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Таким чином, подання відповідачем відзиву на позовну заяву є правом, а не обов'язком учасника справи, а отже відсутність відзиву не може бути підставою для невиправданого затягування судового розгляду справи.
За приписами ч. 5 ст. 252 ГПК України, справи в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними в справі матеріалами.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, яка ратифікована Україною 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами (пункти 10, 11 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.
На підставі зазначеного, зважаючи на закінчення встановленого ст. 248 ГПК України строку розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідач належно повідомлений про розгляд даної справи, та враховуючи, що подання відзиву на позовну заяву є правом (а не обов'язком) відповідача, а суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин, а також враховуючи, що позивачем досить повно висловлено свою позицію по суті заявлених ним позовних вимог і в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, з метою недопущення невиправданого затягування судового процесу й порушення прав учасників справи щодо розгляду спору впродовж розумного строку, суд дійшов висновку про можливість розглянути справу за відсутності відзиву відповідача за наявними у справі матеріалами.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані позивачем до позовної заяви докази, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.09.2021 між ПП «Агрологістіка» (Покупцем) та ТОВ «ЛКМЗ» (Продавцем) укладено договір купівлі-продажу № 27/09 (далі по тексту - Договір), згідно з умовами п. 1.1., 1.2. якого Продавець зобов'язаний передати майно, що є предметом поставки за цим Договором, а саме: прес К8540 у кількості 1 одиниця, у власність Покупця, а останній зобов'язаний прийняти і оплатити це майно.
У відповідності до п. 2.1. Договору, ціна обладнання є договірною та становить 850000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 2.3. Договору, оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок у наступному порядку: передплата 100% до дати відвантаження.
Згідно з п. 3.1. Договору, право власності на Обладнання переходить до Покупця у момент передачі Обладнання, що підтверджується випискою видаткової накладної, підписаної уповноваженими представниками Продавця і Покупця.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що поставка обладнання Покупцю (ПП «Агрологістіка») здійснюється на умовах EXW (франко-завод) відповідно до Правил ІНКОТЕРМС-2010. Пункт поставки: м. Лозова, вул. Свободи, 24, ТОВ «ЛКМЗ» після отримання коштів на рахунок Продавця (ТОВ «ЛКМЗ») згідно п. 2.3. цього договору.
Згідно з п.п. 5.1.1-5.1.3. п. 5.1. Договору Продавець зобов'язаний передати у власність Обладнання у відповідності з умовами даного Договору; забезпечити зберігання Обладнання до подачі автотранспорту Покупця, забезпечити постійний доступ представників Покупця до Обладнання на момент демонтажу і повного його вивозу; Продавець зобов'язаний надати Покупцю податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкова накладна надається Замовнику в електронній формі через програмне забезпечення M.E.DOC на адресу Замовника в законодавчо встановлені терміни.
Відповідно п.п. 5.2.1-5.2.2. п. 5.2. Договору Покупець зобов'язаний на свій ризик, власними силами провести демонтаж Обладнання; вчасно і в повному обсязі оплатити вартість Обладнання.
Згідно з п. 8.1. Договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до виконання сторонами усіх своїх зобов'язань.
Відповідно п. 8.2.-8.3. Договору, договір може бути достроково розірваний за угодою Сторін. Всі доповнення й зміни до даного договору будуть дійсні, якщо вони зроблені в письмовій формі й підписані обома сторонами.
Станом на момент ухвалення судом даного рішення в матеріалах справи відсутні докази внесення сторонами змін у Договір, зокрема в частині строків поставки та в частині терміну дії Договору. Отже вказаний Договір на теперішній час є діючим.
Відповідач - ТОВ «ЛКМЗ» виставив позивачу рахунок на оплату № 27/09/01 від 27.09.2021 на повну вартість товару в розмірі 850000,80 грн з ПДВ.
Позивачем - ПП «Агрологістіка» на виконання умов п. 2.3. Договору по платіжному дорученню № 2344 від 28.09.2021 на суму 141666,80 грн та по платіжному дорученню № 2350 від 01.10.2021 на суму 708334,00 грн було перераховано відповідачу на рахунок, який вказаний у Договорі, попередню оплату за прес К8540 в повному розмірі, що становить 850000,80 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями вищезазначених платіжних доручень з відміткою банку про те, що платіж по зазначеним платіжним дорученням був проведений банком 28.09.2021 та 01.10.2021 відповідно.
Також на виконання п. 5.1.3. Договору Продавцем (відповідачем) в ЄДРПН були зареєстровані податкові накладні № 98 від 28.09.2021 та № 3 від 01.10.2021, що підтверджується наданими позивачем копіями податкових накладних.
За твердженнями позивача, після оплати обладнання за Договором, ПП «Агрологістіка» неодноразово (починаючи з жовтня 2021 року і до дня подання до суду позовної заяви) зверталося до Генерального директора ТОВ «ЛКМЗ» про надання дозволу завантаження та вивезення обладнання, але ці звернення ігнорувалися. На підтвердження зазначених обставин позивачем до позову надано копію листа від 02.10.2021, підписаного директором ПП «Агрологістіка» Шишовою Г.Ю., в якому позивач повідомляє, що він здійснив демонтаж обладнання, підготовив його до завантаження та просить Продавця дозволити завантаження та вивіз майна. Втім, доказів направлення (надання) відповідачу зазначеного листа позивач до позову не надав.
12.11.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача, яка зазначена в реквізитах Договору, претензію № 25/10 від 25.10.2023 з вимогою виконання зобов'язання за Договором в частині передачі Обладнання або повернути за нього кошти в розмірі 850000,00 грн. Втім, як зазначає позивач, дана претензія також проігнорована відповідачем, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 850000,00 грн.
Надаючи правову кваліфікацію вищевказаним обставинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного.
У відповідності до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Положеннями ч. 1-3 ст. 180 ГК України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч. 1 ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 266 ГК України, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Положеннями ст. 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
З урахуванням вищезазначеного, проаналізувавши правовідносини, які склались між ПП «Агрологістіка» (позивачем) та ТОВ «ЛКМЗ» (відповідачем) на підставі укладеного між ними договору купівлі-продажу № 27/09 від 27.09.2021, суд дійшов висновку, що вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки та відповідає вимогам чинного законодавства, сторонами досягнуто всіх суттєвих умов відносно вказаного виду договору, у зв'язку з чим зазначений договір з огляду на положення ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання обома сторонами.
За приписами ст. 525-526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або невизначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважаються таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Як було встановлено судом та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, позивачем - ПП «Агрологістіка» на виконання умов п. 2.3. Договору по платіжному дорученню № 2344 від 28.09.2021 на суму 141666,80 грн та по платіжному дорученню № 2350 від 01.10.2021 на суму 708334,00 грн було перераховано відповідачу на рахунок, який вказаний у Договорі, попередню оплату за прес К8540 в повному розмірі, що становить 850000,80 грн, що підтверджується наданими позивачем до позовної заяви копіями вищезазначених платіжних доручень з відміткою банку про те, що платіж по зазначеним платіжним дорученням був проведений банком 28.09.2021 та 01.10.2021 відповідно.
Як свідчать матеріали справи, сторони в пункті 3.3. Договору обумовили, що поставка обладнання Покупцю (ПП «Агрологістіка») здійснюється на умовах EXW (франко-завод) відповідно до Правил ІНКОТЕРМС-2010. Пункт поставки: м. Лозова, вул. Свободи, 24, ТОВ «ЛКМЗ» після отримання коштів на рахунок Продавця (ТОВ «ЛКМЗ») згідно п. 2.3. цього договору.
Суд зазначає, що поставка на умовах EXW відповідно до Правил Інкотермс 2010 передбачає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (на заводі, фабриці, складі тощо).
Отже, відповідно до умов п. 3.3. Договору у відповідача з 02.10.2021 виник обов'язок щодо передачі Обладнання (пресу К8540) позивачу.
Також в ЄДРПН були зареєстровані податкові накладні № 98 від 28.09.2021 року та № 3 від 01.10.2021, що підтверджується наданими позивачем до позову копіями вказаних податкових накладних.
Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав свій обов'язок за Договором щодо передачі Обладнання позивачу.
12.11.2023 позивач направив на електронну адресу відповідача, яка зазначена в Договорі, претензію № 25/10 від 25.10.2023, в якій вимагав виконати зобов'язання за Договором в частині передачі Обладнання або повернути передплату в розмірі 850000,00 грн. Втім, як зазначає позивач, дана претензія також проігнорована відповідачем.
Станом на день ухвалення судом цього рішення в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем - ТОВ «ЛКМЗ» зобов'язання щодо передання обладнання позивачу - ПП «Агрологістіка».
Також в матеріалах справи відсутні докази повернення позивачу попередньої оплати за обладнання в розмірі 850000,80 грн, яка була ним сплачена по платіжному дорученню № 2344 від 28.09.2021 на суму 141666,80 грн та по платіжному дорученню № 2350 від 01.10.2021 на суму 708334,00 грн.
Враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання по Договору в частині здійснення передання Обладнання позивачу, останній має право відповідно до положень ч. 2 ст. 693 ЦК України вимагати у відповідача повернення суми попередньої оплати в загальному розмірі 850000,80 грн.
На підставі зазначеного, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів щодо їх належності, допустимості та достовірності, враховуючи, що відповідач не передав позивачу обладнання та не повернув сплачену позивачем попередню оплату в сумі 850000,80 грн, з огляду на положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, якими передбачено, що при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 850000,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню, тому суд задовольняє вказані позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74, ч. 1 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ст. 78, 79 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку посилається сторона, як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 129 Конституції України, до основних засад судочинства відносяться, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд зазначає наступне.
За приписами п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, що складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2025 складає 3028,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено 12750,00 грн судового збору, що становить 1,5 відсотка ціни позову.
Сплачений позивачем судовий збір зараховано до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною Випискою про зарахування зазначеного судового збору, наявною в матеріалах справи.
З огляду на зазначене, враховуючи, що позовні вимоги судом задоволені в повному обсязі на загальну суму 850000,00 грн, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України на відповідача покладаються витрати щодо сплати судового збору в розмірі 12750,00 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 2, ч. 3 ст. 13, ст. 73-74, 76-79, 86, п. 2 ч. 1 ст. 129, ст. 236-242, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лозівський ковальсько-механічний завод» (64602, Харківська обл., м. Лозова, вул. Свободи, буд. 24, код ЄДРПОУ 32565419) на користь Приватного підприємства «Агрологістіка» (65006, м. Одеса, вул. Вапняна, буд. 87/6 Б, код ЄДРПОУ 36796706) грошові кошти у розмірі 850000,00 грн, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 12750,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України.
В зв'язку з відпусткою судді повний текст рішення складено та підписано 30.04.2025.
Суддя Н.А. Новікова