вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
30 квітня 2025 рокуСправа № 912/506/25
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу №912/506/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОГРАН", вул. Леоніда Каденюка, 66, м. Помічна, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27030
до відповідача "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради, вул. Незалежності, 1, с. Піщаний Брід, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27037
про стягнення 222 613,36 грн
До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОГРАН" (далі - ТОВ "АГРОГРАН") до "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради (далі - Ліцей) з вимогами про стягнення 200 000,00 грн боргу, 2 942,47 грн 3% річних, 3 580,00 грн пені, 16 090,89 грн інфляційних втрат, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №21/08/23 поворотної фінансової допомоги від 21.08.2023 в частині повернення коштів.
Ухвалою від 03.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №912/506/25. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
02.04.2025 через систему "Електронний суд" позивач подав клопотання про долучення документів на підтвердження судових витрат в загальному розмірі 12 672,00 грн, з яких 10 000,00 грн вартість професійної правничої допомоги, та про їх стягнення.
03.04.2025 через систему "Електронний суд" відповідач подав клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, за змістом якого просить суд відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, а у разі їх стягнення - зменшити розмір до 1 000,00 грн.
Також, 03.04.2025 до суду надійшли від відповідача додаткові пояснення у справі, за змістом яких вказує, що позивач звернувся до Ліцею з неналежною вимогою, що виключає можливість сплати заборгованості, а отже є підставою для відмови у задоволені позову.
При цьому, у встановлений судом строк, відповідач не подав відзив на позовну заяву.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
У даному випадку Ліцей має зареєстрований електронний кабінет, до якого надіслано ухвалу суду від 03.03.2025, а тому в силу п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України відповідач вважається таким, що отримав процесуальний документ у справі, у зв'язку з чим є належним чином повідомленим про розгляд справи.
Частиною 2 ст. 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
21.08.2023 ТОВ "АГРОГРАН" (далі - Сторона - 1) та Ліцей (далі - Сторона - 2) уклали договір поворотної фінансової допомоги №21/08/23 (далі - Договір, а.с. 17), за умовами якого:
- в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Сторона-1 надає Стороні-2 грошові кошти (надалі - Фінансова допомога), а Сторона-2 зобов'язується повернути їх на поточний рахунок Сторона-1 (п. 1.1.),
- сума Фінансової допомоги за Договором становить 200 000,00 (двісті тисяч) грн (п. 2.1.),
- термін повернення Фінансової допомоги - протягом 12 календарних місяців з дня отримання коштів, але не пізніше 31 серпня 2024 року (п. 4.1.),
- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до повного його виконання (п. 7.1.).
Договір підписано сторонами та скріплено печатками.
На виконання умов Договору ТОВ "АГРОГРАН" надало Ліцею поворотну фінансову допомогу в розмірі 200 000,00 грн за платіжною інструкцією №571 від 21.08.2023 (а.с. 16).
Як вказує позивач, у встановлений строк відповідач не повернув отримані за Договором кошти.
Позивач направив відповідачу вимогу №66 від 05.09.2024 про повернення поворотної фінансової допомоги (а.с. 13-14).
Відповідач отримав вказану вимогу 10.09.2024, що підтверджується трекінгом перевірки відстеження листів (а.с. 12).
Позивач зазначає, що відповіді на вказану вимогу не отримав, грошові кошти Ліцей не повернув, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Розглядаючи спір по суті, суд враховує таке.
Згідно з ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений Договір є договором позики.
У ст. 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи підтверджено надання позивачем на виконання умов Договору поворотної фінансової допомоги відповідачу в загальному розмірі 200 000,00 грн за платіжною інструкцією №571 від 21.08.2023 (а.с. 16).
У погоджений сторонами в п. 4.1. Договору строк відповідач не повернув позивачу фінансову допомогу в розмірі 200 000,00 грн.
Строк повернення грошових коштів є таким, що настав - 31.08.2024.
Доказів повернення фінансової допомоги в розмірі 200 000,00 грн відповідач не надав, розмір заборгованості не заперечив.
Відтак, позовні вимоги про стягнення з Ліцею 200 000,00 грн фінансової допомоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення 2 942,47 грн 3% річних, 3 580,00 грн пені, 16 090,89 грн інфляційних втрат, нарахованих від простроченої суми боргу за період з 01.09.2024 по 26.02.2025.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до положень ст. 546-547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Згідно з ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 6.1. Договору сторонами погоджено, що при простроченні повернення фінансової допомоги Сторона - 2 сплачує Стороні - 1 пеню у розмірі 0,01 % від неповерненої суми фінансової допомоги за кожен день прострочення.
Водночас, згідно з п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У підпункті 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України передбачено, що поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення.
Суд наголошує, що аналіз положень п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та ст. 1046, 1049 ЦК України, свідчить про те, що на Договір розповсюджується дія п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.
Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 у справі №910/8349/22.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
В подальшому, Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався та на час розгляду справи триває (продовжено до 09.05.2025).
Оскільки пеня та 3% річних, нараховані позивачем за період з 01.09.2024 по 26.02.2025, а інфляційні втрати за період з вересня 2024 року по січень 2025 року, тобто в період дії воєнного стану в Україні, то відповідно до п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України позичальник (відповідач) звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього кодексу, а також від обов'язку сплати на користь позикодавця (позивача) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 200 000,00 грн, та відмови у задоволенні решти позовних вимог.
За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 2 672,00 грн із застосуванням коефіцієнта 0,8.
Разом з тим, виходячи з ціни позову, правильним розміром судового збору є 2 671,36 грн (222 613,36 грн * 1,5% * 0,8).
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 2 400,00 грн (200 000,00 грн * 1,5% * 0,8).
Згідно поданого клопотання від 02.04.2025 позивач заявив про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Положеннями статті 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи у суді гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 ГПК України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
У статті 30 вказаного Закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
У постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 вказано, що метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості: ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
З дотриманням приписів процесуального законодавства, позивач у позові зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, 10 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно клопотання від 02.04.2025 позивач також заявляє про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
На підтвердження заявлених витрат позивач подав суду: договір про надання правничої допомоги від 04.03.2024 та додаток №6 від 05.02.2025; детальний опис робіт адвоката Дейкун О.І. від 02.04.2025, акт надання послуг №10 від 31.03.2025 з додатком, рахунок №5 від 12.03.2025, платіжну інструкцію №17610 від 02.04.2025 на суму 10 000,00 грн.
За умовами договору про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ "АГРОГРАН" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням "Гільдія правозахисників" (Об'єднання):
- Об'єднання зобов'язується надавати правничу допомогу щодо правового супроводу діяльності Клієнта за переліком (п. 1.1.);
- цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2026 року (п. 3.1.);
- розмір та порядок виплати гонорару визначається додатком, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.2.).
Згідно Додатку №6 від 05.02.2025 до договору про надання правничої допомоги від 04.03.2024 сторонами погоджено, що гонорар за надання правничої допомоги Клієнту щодо підготовки Клієнту позовної заяви до "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради про стягнення 200 000,00 грн згідно договору поворотної фінансової допомоги №21/08/23 від 21.08.2023 та представництво інтересів Клієнта у Господарському суді Кіровоградської області по даній справі, складає 10 000,00 грн. Гонорар сплачується Клієнтом на рахунок Об'єднання не пізніше 10 (десяти) календарних днів з моменту прийняття Господарським судом Кіровоградської області рішення по справі щодо стягнення з "Піщанобрідського професійного аграрного ліцею" Кіровоградської обласної ради на користь Клієнта суми основного боргу в розмірі 200 000,00 грн.
Договір про надання правничої допомоги та додаток до нього підписано сторонами та скріплені печатками.
На виконання умов договору про надання правничої допомоги та додатку до нього, Об'єднанням надані позивачу послуги, про що складено та підписано сторонами акт надання послуг №10 від 31.03.2025 з додатком, який містить детальний опис робіт (наданих послуг).
У вказаному акті сторонами підтверджено, що грошова винагорода складає 10 000,00 грн.
На підставі рахунку №5 від 12.03.2025, позивач сплатив Об'єднанню послуги з надання правничої допомоги в сумі 10 000,00 грн за платіжною інструкцією №17610 від 02.04.2025.
В матеріалах справи міститься ордер на надання правничої (правової) допомоги серії ВА №1105224 від 02.04.2025, виданий Адвокатським об'єднанням "Гільдія правозахисників" про надання правничої (правової) допомоги ТОВ "Агрогран" адвокату Дейкун О.І. на підставі договору від 04.03.2024.
Отже, матеріалами справи підтверджено розмір витрат на професійну правничу допомогу позивача в сумі 10 000,00 грн.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20).
Суд зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у п.5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують розмір витрат відповідно до статті 74 ГПК України, який доведений заявником, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Згідно з ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач у поданому клопотанні від 03.04.2025 вказує, що позовну заяву подано через Електронний суд з відповідного кабінету ТОВ "Агрогран", представником якого є Якимчук М.Д., та вказаною особою позов і підписаний, проте не адвокатами АО "Гільдія правозахисників". За твердженням відповідача, з огляду на те, що вказана послуга безпосередньо АО "Гільдія правозахисників" не надавалася, адже відповідних доказів не надано, а тому вимога про відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн є безпідставною.
На переконання відповідача текст позовної заяви і формування доказової бази до неї не характеризуються складністю і не може займати значний час. У позові не перелічена актуальна судова практика у подібних правовідносинах, а міститься лише формальна підбірка статей різних законів, що в призмі діючого в судовому процесі принципу "суд знає закони" не є необхідною складовою частиною позову.
Також, відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів здійснення АО "Гільдія правозахисників" заходів із збирання доказів, введення досудової претензійної роботи.
Крім того, як вказує відповідач текст позовної заяви є ідентичним тексту позовної заяви, поданої ТОВ "Агрогран" у вересні 2024 про стягнення з Ліцею 500 000,00 грн за договором поворотної фінансової допомоги (справа №912/2256/24), яка також подана і підписана директором товариства.
Окрім цього, відповідач просить врахувати, що справа №912/506/25 розглядається у порядку спрощеного провадження без виклику сторін, будь-яких видів послуг АО "Гільдія правозахисників" не надавала.
Тому, за доводами відповідача, вказане свідчить, що розмір судових витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн є завищеним та не відповідає критеріям реальності
Однак, суд зазначає, що частково твердження відповідача спростовуються поданими позивачем доказами, матеріалами справи та вищевикладеними обставинами.
Разом з тим, позовна заява підписані директором ТОВ "Агрогран" Якимчуком М.Д.
Позовна заява у даній справі за своїм предметом та підставами позову є не складною, матеріали справи не об'ємні.
Категорія спору в даному конкретному випадку обмежується аналізом незначної кількості доказів та чітко врегульована нормами права і не містить певної особливості, яка потребує застосування висновків Верховного Суду.
Практика щодо розгляду даної категорії спору є сталою та не потребує значного часу для її дослідження.
Нові докази позивачем не збирались і не подавались.
Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Хоча предметом спору, крім суми основного боргу, є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, однак їх нарахування становить незначну складність, з огляду на нетривалий період прострочення сплати основного боргу.
До того ж, суд враховує, що такі нарахування здійснені безпідставно і у вказаних вимогах відмовлено.
За вказаних обставин, витрати на професійну правничу допомогу у даній справі у заявленому позивачем розмірі 10000,00 грн є завищеними та неспівмірними зі складністю справи.
Стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду в постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
На підставі викладеного та приймаючи до уваги обставини, про які наведено вище, а також категорію і складність справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності судових витрат, суд дійшов висновку, що обґрунтованим та розумним розміром компенсації за вказані послуги є 7 000,00 грн.
Разом з тим, за загальним правилом розподілу судових витрат, що визначене в п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, до яких відносяться витрати на професійну правничу допомогу, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог у справі, наявні підстави, передбачені п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, для покладення на сторін судових витрат, понесених на правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, враховуючи часткове задоволення позову (89,84% задоволених позовних вимог від загальної суми заявлених), з відповідача підлягають до стягнення на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 288,80 грн.
Решта витрат на правову допомогу позивача покладається на останнього.
Керуючись ст. 12, 74, 76-77, 129, 233, 236-241, 250, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з "Піщанобрідський професійний аграрний ліцей" Кіровоградської обласної ради (вул. Незалежності, 1, с. Піщаний Брід, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27037, ідентифікаційний код 20650438) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОГРАН" (вул. Леоніда Каденюка, 66, м. Помічна, Новоукраїнський район, Кіровоградська область, 27030, ідентифікаційний код 35046520) 200 000,00 грн боргу, а також 2 400,00 грн судового збору та 6 288,80 грн витрат на правничу допомогу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів.
Повне рішення складено 30.04.2025.
Суддя В.Г. Кабакова