майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
"29" квітня 2025 р. м. Житомир Справа № 906/277/25
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді: Кравець С.Г.,
секретаря судового засідання: Виговської Д.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича
до Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича
про стягнення 476 965,63грн.
Процесуальні дії по справі.
Фізична особа-підприємець Павленко Сергій Олександрович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича про стягнення 476 965,63грн, з яких: 405 077,06грн основного боргу, 45 695,11грн пені, 5 184,22грн 3% річних, 21 009,24грн інфляційних втрат, а також судових витрат.
Ухвалою суду від 12.03.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №906/277/25 за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 08.04.2025.
Ухвалою суду від 08.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/277/25 до судового розгляду по суті на 29.04.2025, про що повідомлено сторони.
Сторони повноважних представників у судове засідання 29.04.2025 не направили, про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином.
29.04.2025 через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 29.04.2025 про розгляд справи без його участі. У вказаній заяві позивач зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та повідомляє, що станом на 29.04.2025 коштів від відповідача не надходило.
Відповідач у засідання суду 29.04.2025 не прибув, хоча про дату, час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення АТ "Укрпошта" про вручення поштового відправлення (а.с.40).
Згідно з частиною 1 статті 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
З огляду на те, що неявка в засідання суду сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, зважаючи на заяву позивача про розгляд справи без участі позивача та те, що явка сторін у судове засідання 29.04.2025 обов'язковою не визнавалася, господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно з частиною 9 ст.165 ГПК України та частиною 2 ст.178 ГПК України.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (частина 4 ст.240 ГПК України).
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що за умовами укладеного між сторонами договору №03.09.01 від 03.09.2024 року купівлі-продажу будівельних матеріалів, інструментів та супутніх товарів, позивач сплатив відповідачу 100% вартості замовленого товару в сумі 405 077,06грн. Однак, відповідач порушив свої зобов'язання та не здійснив поставку товару у визначений строк. Посилаючись на наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 476 965,63грн, з яких: 405 077,06грн - основного боргу, 45 695,11грн - пені, 5 184,22грн - 3% річних, 21 009,24грн - інфляційних втрат, а також судові витрати (а.с.1-4).
Відповідач правом на подання письмового відзиву не скористався.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
03.09.2024 між Фізичною особою-підприємцем Павленком Сергієм Олександровичем (покупець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Міщуком Дмитром Миколайовичем (постачальник, відповідач) укладено договір №03.09.01 купівлі-продажу будівельних матеріалів, інструментів та сукупних товарів (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця за предметом придбання товарів, будівельних матеріалів, інвентарю та інструментів (далі - товар) згідно видаткової накладної для проведення будівельних, ремонтних робіт на об'єкті, а позивач - прийняти товар та сплатити його вартість (а.с.6-7).
Придбання товару здійснюється для забезпечення робіт за договором із замовником на виконання капітального ремонту №24-146 від 30.07.2024 (далі - основний договір) (п.1.2 договору).
Відповідно п.1.3 договору, асортимент товару вказується в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).
Згідно п.3.1, ціна договору становить 405 077,06грн без ПДВ. Ціна товару формується з урахуванням вартості доставки товару.
Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату товару протягом 10 днів на підставі рахунку на оплату товару.
За фактом поставки товару складається видаткова накладна (п.4.2 договору).
Ціни вказуються в українській національній валюті (п.4.3 договору).
У п. 5.1 договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється постачальником у термін чотирнадцяти днів з моменту підписання даного договору за рахунок постачальника.
Покупець зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати кошти за поставлений товар (п.п.6.1.1 договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором (п.п.6.3.1 договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством та цим договором (п.7.1 договору).
Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості ненаданого товару за договором, збитки та втрачену вигоду покупця.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2024 року або до повного виконання зобов'язань сторонами в частині взаєморозрахунків (п.10.2 договору).
Закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце (п.10.3 договору).
У специфікації, яка є додатком №1 до договору №03.09.01 від 03.09.2024 року, сторони погодили найменування товару, його кількість та вартість, яка в загальному становить 405 077,06грн (а.с.7 на звороті).
Договір та додаток №1 до нього підписано сторонами.
ФОП Міщуком Д.М. виписано ФОП Павленку С.О. рахунок на оплату №03/09/01 від 03.09.2024 року на перелік товарів, який погоджено між сторонами у специфікації №1, на суму 405 077,06грн (а.с.8).
Згідно платіжної інструкції №1 від 06.09.2024 року, платником ФОП Павленком С.О. (надавачем платіжних послуг платника є Державна казначейська служба України) здійснено оплату за товар на загальну суму 405 077,06грн. У призначенні платежу вказано: оплата за товар згідно рахунку №03.09.01 від 03.09.2024, договір №03.09.01 від 03.09.2024, кошти отримані згідно з договором №24-146 від 30.07.2024) (а.с.9).
Позивач посилається на те, що відповідач обумовлений договором товар не поставив, що стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача 405 077,06грн, які були сплачені позивачем в якості оплати за товар, який останній не отримав. У зв'язку з непоставкою відповідачем товару у визначений договором строк, позивач нарахував до стягнення 45 695,11грн пені, яку просить стягнути з відповідача, а також за прострочення сплати коштів, просить стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 21 009,24грн та 3% річних у сумі 5 184,22грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договору №03.09.01 від 03.09.2024 року купівлі-продажу будівельних матеріалів, інструментів та сукупних товарів, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, у специфікації, яка є додатком №1 до договору №03.09.01 від 03.09.2024, сторони погодили найменування товару, його кількість та загальну вартість товару - 405 077,06грн.
Відповідачем виставлено позивачу рахунок №03/09/01 від 03.09.2024 року на оплату товару на загальну суму 405 077,06грн.
Пунктом 4.1 договору визначено, що покупець здійснює оплату товару протягом 10 днів на підставі рахунку на оплату товару.
На виконання умов договору №03.09.01 від 03.09.2024 року та на підставі рахунку відповідача на оплату №03/09/01 від 03.09.2024 року, позивачем здійснено оплату товару на суму 405 077,06грн, що підтверджується платіжною інструкцією №1 від 06.09.2024 року (призначення платежу: оплата за товар згідно рахунку №03.09.01 від 03.09.2024, договір №03.09.01 від 03.09.2024, кошти отримані згідно договором №24-146 від 30.07.2024) (а.с.9).
Відповідно до частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
У відповідності до частини 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як встановлено судом, у п.5.1 договору від 03.09.2021 року сторони визначили, що поставка товару здійснюється постачальником у термін чотирнадцяти днів з моменту підписання даного договору за рахунок постачальника.
Враховуючи погоджені у п.5.1 договору від 03.09.2021 року термін поставки товару, поставка позивачу товару мала б відбутися у строк до 17.09.2024 року (включно).
Згідно з п.4.2 договору, за фактом поставки товару складається видаткова накладна.
Однак, відповідач товар на виконання умов договору №03.09.01 від 03.09.2024 на суму 405 077,06грн не поставив. В матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують протилежне. Відповідачем не спростовано того факту, що поставка товару не відбулась.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, відповідачем порушено взяті на себе зобов'язання з поставки товару у строк, встановлений у п.5.1 договору від 03.09.2024 року (чотирнадцять днів з моменту підписання договору) до 17.09.2024 року (включно).
Згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
У зв'язку з тим, що відповідач не передав позивачу у встановлений строк обумовлений договором товар, позивачем було обрано такий варіант правової поведінки як пред'явлення вимоги у судовому порядку про повернення суми попередньої оплати, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України.
Станом на час розгляду справи відповідач позивачу суму попередньої оплати в розмірі 405 077,06грн не повернув, тоді як, в силу приписів ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Отже, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича на користь Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича 405 077,06грн коштів попередньої оплати за непоставлений за договором №03.09.01 від 03.09.2024 року товар.
У зв'язку з непоставкою відповідачем товару, у визначений договором строк, позивач нарахував до стягнення з відповідача 45 695,11грн пені.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пункту п.7.2 договору сторони погодили, що у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів постачальник сплачує покупцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості ненаданого товару за договором, збитки та втрачену вигоду покупця.
Оскільки відповідач товар не поставив, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 45 695,11грн (за період з 17.09.2024 по 19.02.2025 на суму заборгованості 405 077,06грн).
Ззгідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За загальним правилом кваліфікуючою ознакою штрафу є, зокрема, обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання та має одноразовий характер нарахування.
В свою чергу пеня як різновид неустойки, характеризується такими ознаками: обчислення у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; має триваючий характер - нарахування пені за кожний день прострочення.
При цьому, законодавець наведені ознаки штрафу та пені визначив імперативно, не надавши сторонам зобов'язання можливості їх змінювати.
Виходячи з того, що особливістю штрафу як штрафної санкції є те, що він встановлюється у відсотковому відношенні від простроченої суми та має одноразовий характер, то санкція, яку сторони передбачили у п.7.2 договору за своєю правовою природою є штрафом, оскільки така санкція обчислюється у відсотковому співвідношенні від суми боргу, хоча і у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
Пеня, на відміну від штрафу нараховується за кожен день прострочення, однак такої умови п. 7.2 договору не містить, тому позивач помилково проводить розрахунок за кожен день прострочення.
Та обставина, що позивач назвав передбачену договором штрафну санкцію пенею, а не штрафом, не змінює суті цієї санкції та порядку її нарахування, передбаченого законодавством.
Отже, умовами п.7.2 договору, сторони фактично передбачили стягнення з відповідача штрафу (у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару), а не пені.
Судом здійснено перерахунок штрафної санкції (штрафу), виходячи з суми невиконаного зобов'язання (405 077,06грн) та розміру подвійної облікової ставки НБУ станом на дату прострочення зобов'язання (26%) та встановлено що 45 695,11грн штрафних санкцій, заявлені позивачем в межах розрахованої судом суми, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
За прострочення грошового зобов'язання позивач просить стягнути з відповідача 5 184,22грн 3% річних та 21 009,24грн інфляційних втрат.
У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 5 184,22грн 3% річних (за період з 17.09.2024 по 19.02.2025 на суму заборгованості 405 077,06грн).
Як зазначено в ч. 2 ст. 252 ЦК України, термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (стаття 253 ЦК України).
Суд враховує, що останнім днем виконання зобов'язання, за укладеним між сторонами договором, є 17.09.2024 року, відтак, прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання почалося з 18.09.2024 року.
Здійснивши розрахунок 3% річних (нарахованих за період з 18.09.2024 року по 19.02.2025 року на суму заборгованості 405 077,06грн) суд встановив, що обґрунтованим є розмір 3% річних у сумі 5 151,02грн, які підлягають стягненню з відповідача.
В частині стягнення 3% річних у розмірі 33,20 грн, суд відмовляє за безпідставністю.
Перевіривши наведений позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 21 009,24грн (нарахованих за період 01.10.2024 року - 31.12.2024), суд вважає його обґрунтованим. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 21 009,24грн інфляційних втрат є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Приписами ст.76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно із ст.ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У зв'язку з встановленими фактичними обставинами справи та враховуючи положення норм чинного законодавства України, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Стягненню з ФОП Міщука Д.М. на користь ФОП Павленка С.О. підлягає: 405 077,06грн - попередньої оплати, 45 695,11грн - штрафних санкцій, 5 151,02грн - 3% річних та 21 009,24грн - інфляційних втрат. В частині стягнення 3% річних у розмірі 33,20грн - суд відмовляє.
Судові витрати за результатами розгляду справи.
Відповідно до пункту 2 частини 1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи задоволення позовних вимог у повному обсязі, на відповідача покладається 5 723,19грн витрат по сплаті судового збору, враховуючи коефіцієнт 0,8 для пониження розміру ставки судового збору, оскільки позовна заява подана до суду в електронній формі через систему "Електронний суд".
Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Міщука Дмитра Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Павленка Сергія Олександровича ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ):
- 405 077,06грн - попередньої оплати,
- 45 695,11грн - штрафних санкцій,
- 5 151,02грн - 3% річних,
- 21 009,24грн - інфляційних втрат,
- 5723,19 грн - судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 29.04.25
Суддя Кравець С.Г.
Направити:
1. позивач - ФОП Павленко С.О. - електронний суд;
2. відповідач - ФОП Міщук Д.М. ( АДРЕСА_3 ) (рек.).