02.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/1952/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
секретар судового засідання Жолудєв А.В.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 (суддя Мілєва І.В.)
у справі № 904/1952/24
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"
до відповідача - Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз"
третяї особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг
про стягнення 50 261 099,78 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" про стягнення 50 261 099,78 грн, з яких: 23 000 000,00 грн - основний борг, 13 149 786,08 грн - пеня, 12 770 972,01 грн - штраф, 908 322,47 грн - 3% річних, 432 019,22 грн - інфляційні втрати, обґрунтовуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу № 101/ПГ-3755-ОГРМ від 20.12.2022.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі № 904/1952/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 38 943 474,89 грн, а саме: 38 340 341,69 грн, з яких: 23 000 000,00 грн - основний борг, 7 000 000,00 грн - пеня, 7 000 000,00 грн - штраф, 908 322,47 грн - 3% річних, 432 019,22 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 603 133,20 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі № 904/1952/24 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 6 149 786,08 грн. та штрафу в розмірі 5 770 972,01 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
В обґрунтування поданої апеляційної скарги зазначає, що не погоджується з рішенням суду в частині відмови у стягненні пені в розмірі 2 856 470,24 грн та штрафу в розмірі 2 777 666,03 грн, вважає рішення суду в цій частині незаконним та ухваленим із порушенням норм матеріального та процесуального права. Відповідач був обізнаний, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов Договору. Боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо. у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Місцевим господарським судом взагалі не досліджено майновий стан Відповідача, а також не враховано тієї обставини, що за результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу. Інститут постачальника «останньої надії» впроваджений з метою підтримки споживачів, що залишились без постачальника. Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. ТОВ «ГК «Нафтогаз України» є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу. Отже при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення в частині зменшення розміру пені.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі № 904/1952/24.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.12.2024 розгляд справи № 904/1952/24 призначено на 02.04.2025 о 10 год. 30 хв.
В судове засідання призначене на 02.04.2025 з'явились представники сторін, надали пояснення по справі.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз" (покупець) 20.12.2022 було укладено договір купівлі-продажу природного газу №101/ПГ-3755-ОГРМ (далі - договір).
Цей договір (включаючи усі зміни та доповнення) регулює відносини сторін щодо купівлі-продажу, передачі та прийому природного газу на умовах, встановлених цим договором та Положенням (п. 1.1. договору).
На виконання умов Положення та цього договору, покупець гарантує приєднатися до договору про утворення балансуючої групи, де стороною відповідальною за добовий небаланс групи є ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" за типовою формою, розробленою та затвердженою ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (п. 1.2. договору).
Продавець, за умови дотримання положень цього договору та вимог Положення покупцем, зобов'язується передати у власність покупцю природний газ в обсягах, у строки та на умовах, що погоджені сторонами у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти і своєчасно сплатити вартість такого обсягу природного газу у розмірі, строки та у порядку, що визначений цим договором (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.2. договору, загальний обсяг (об'єм) природного газу, що передається за цим договором, складається із:
Обсяг 1 (фіксований) - обсяг нормативних втрат та виробничо-технологічних витрат, погоджених НКРЕКП на період з 1 червня 2022 року та протягом дії воєнного стану, а також шести місяців після його припинення або скасування. Погоджений НКРЕКП Обсяг І на період з 1 червня 2022 по 31 травня 2023 складає: 35 620,270 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях. Для встановлення Обсягу І на наступні періоди передачі сторони підписують додаткову угоду до цього договору на підставі підтверджених НКРЕКП обсягів природного газу. Сторони безумовно домовилися про те, що у разі укладення цього договору після 01.01.2023 до Обсягу І не включаються місяці, що передували даті надання забезпечення, передбаченого у підпункті 2.1.1. пункту 2.1. цього договору (п. 2.2.1. договору).
Обсяг II - обсяг втрат, зумовлених воєнними діями та понесених у зв'язку із запобіганням/врегулюванням гуманітарних кризових ситуацій, що розраховуються відповідно до методики визначення вартості втрат (витоку) природного газу у разі пошкодження газопроводів та газорозподільних станцій, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, розробленої на виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 № 326 “Про затвердження Порядку визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації». Замовлення Обсягу II здійснюється в порядку, встановленому цим договором (п. 2.2.2. договору).
Обсяг III - обсяг понаднормованих втрат та виробничо-технологічних витрат на період з 01.06.2022 та протягом дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, за винятком обсягів І і II (п. 2.2.3. договору).
За розрахункову одиницю переданого природного газу приймається один кубічний метр газу (куб. м), приведений до стандартних умов. Стандартними умовами є: тиск 760 мм рт.ст, (101,325 кПа) і температура - 20°С (п. 2.3. договору).
Продавець передає покупцеві природний газ у порядку та на умовах, визначених у цьому договорі. Перехід права власності на природний газ відбувається на умовах, передбачених цим договором (п. 3.1. договору).
Передача договірного обсягу газу здійснюється протягом кожного періоду передачі, узгодженого сторонами у договорі (п. 3.2. договору).
Передача та приймання природного газу здійснюється на ВТТ шляхом надання сторонами Оператору ГТС торгових сповіщень на відчуження/набуття природного газу в Інформаційній платформі Оператора ГТС, відповідно до вимог Кодексу ГТС. У торгових сповіщеннях, зокрема, зазначається обсяг природного газу, що передається/ приймається сторонами відповідно до договору. Право власності на природний газ переходить від продавця до покупця у ВТТ (п. 3.3. договору).
Після переходу права власності на природний газ, покупець несе всі ризики і бере на себе всю відповідальність, пов'язану із правом власності на природний газ (п. 3.4. договору).
Сторони на підставі ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України домовилися про можливість підписання в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису комерційних актів, первинної бухгалтерської документації, актів звірки взаєморозрахунків та інших документів, пов'язаних із виконанням договору (п. 3.11. договору).
Відповідно до п. 4.1. договору ціна природного газу, який передається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу для Обсягу І (фіксований) становить 7420,00 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1 000 куб. метрів природного газу (п. 4.1.1. договору).
Ціна природного газу для Обсягу II становить 0,01 грн із урахуванням податку на додану вартість за 1000 куб. метрів природного газу (п. 4.1.2. договору).
Ціна природного газу для Обсягу Ш розраховується за формулою (п. 4.1.3. договору).
Договірна вартість розраховується і підлягає сплаті в українських гривнях у безготівковій формі на рахунок продавця. Договірна вартість кожного договірного обсягу газу округлюється до 2-х знаків після коми (п. 4.2. договору).
Покупець здійснює розрахунок за реалізовані обсяги природного газу в розрахунковому періоді не пізніше ніж 30 (тридцять) днів після закінчення розрахункового періоду (п. 4.3. договору).
Покупець щомісячно до 25 числа місяця, що передує місяцю передачі, може здійснювати у повному розмірі попередню оплату вартості обсягу І (фіксований) за кожен наступний місяць відповідно до умов підписаного договору купівлі-продажу природного газу (п. 4.3.1. договору).
Моментом оплати вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 4.4. договору).
Покупець зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату природного газу, надання забезпечення згідно з умовами договору (п. 5.2.2. договору).
За порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу (п. 6.3. договору).
Керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони дійшли згоди встановити позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю у п'ять років (п. 6.10. договору).
Сторони дійшли згоди, що нарахування штрафних санкцій не обмежується строком, встановленим ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, та здійснюється за весь період прострочення виконання зобов'язань (п. 6.11. договору).
Сторони, підписуючи договір, підтверджують, що визнають форми електронних документів, що будуть укладатись сторонами під час дії цього договору, з дотриманням вимог щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП)/ електронного цифрового підпису (ЕЦП) та печатки (за наявності) засобами телекомунікаційного зв'язку, підписані з використанням спеціалізованих програмних рішень, зокрема, системи обміну електронним документами “M.E.Doc», вчасно, тощо (п. 9.1. договору).
Цей договір укладений сторонами з відкладальною умовою відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦК України та набуває чинності з дати надання покупцем одного з видів забезпечення виконання своїх платіжних зобов'язань за договором у порядку та відповідно до підпункту 2.1.1. пункту 2.1. цього договору, та діє впродовж дії воєнного стану, а також протягом шести місяців після його припинення або скасування, а в частині здійснення розрахунків між сторонами до їх повного та належного здійснення (п. 10.1. договору).
01.05.2023 сторони підписали додаткову угоду до договору, в якій дійшли взаємної згоди додатково до раніше погодженого Обсягу І на період червня 2022 - травня 2023, на підставі погодженого НКРЕКП обсягу погодити на період з 1 червня 2023 року по 30 листопада 2023 року наступні обсяги постачання: 9 661,660 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях.
На виконання умов договору позивачем, у період січень - травень 2023 року поставлено відповідачу природний газ на загальну суму 135 762 556,96 грн, про що в матеріали справи надано акти приймання-передачі природного газу: № 1820 від 31.01.2023 про постачання природного газу у січні 2023 року на суму 1316,64 грн з ПДВ; № 1821 від 31.01.2023 про постачання природного газу у січні 2023 року на суму 43 933 894,18 грн з ПДВ; № 1822 від 31.01.2023 про постачання природного газу у січні 2023 року на суму 0,01 грн з ПДВ; № 3599 від 28.02.2023 про постачання природного газу у лютому 2023 року на суму 36 339 449,98 грн з ПДВ; № 3600 від 28.02.2023 про постачання природного газу у лютому 2023 року на суму 843,83 грн з ПДВ; № 5333 від 31.03.2023 про постачання природного газу у березні 2023 року на суму 29 264 479,98 грн з ПДВ; № 5334 від 31.03.2023 про постачання природного газу у березні 2023 року на суму 811,73 грн з ПДВ; № 8135 від 30.04.2023 про постачання природного газу у квітні 2023 року на суму 18 008 933,59 грн з ПДВ; № 8136 від 30.04.2023 про постачання природного газу у квітні 2023 року на суму 0,01 грн з ПДВ; № 10799 від 31.05.2023 про постачання природного газу у травні 2023 року на суму 8 212 827,00 грн з ПДВ; № 10800 від 31.05.2023 про постачання природного газу у травні 2023 року на суму 0,01 грн з ПДВ.
Відповідачем частково сплачено вартість природного газу у розмірі 112 762 556,96 грн, що підтверджується Інформацією про надходження коштів за період з 20.12.2022 по 13.02.2023.
Сума залишку заборгованості складає 23 000 000,00 грн.
Позивач 20.03.2024 направив на адресу відповідача вимогу про сплату боргу за договором на загальну суму 50 261 099,78 грн, яка залишена відповідачем без задоволення.
Несплата відповідачем суми вартості отриманого природного газу у повному обсязі і стала причиною звернення позивача з позовними вимогами про стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 23 000 000,00 грн., 13 149 786,08 грн пені, 12 770 972,01 грн штрафу, 908 322,47 грн 3% річних, 432 019,22 грн інфляційних втрат.
Господарський суд задовольнив позовні вимоги частково. Стягнув з Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Дніпрогаз» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" 23 000 000,00 грн основного боргу, 7 000 000,00 грн пені, 7 000 000,00 грн штрафу, 908 322,47 грн 3% річних, 432 019,22 грн інфляційних втрат. В решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги та зменшуючи розмір пені та штрафу суд послався на приписи ст. 551 ЦК України та ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, якими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" не погодився з рішенням господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 7 000 000,00 грн та штрафу в розмірі 7 000 000,00 грн.
Щодо викладених обставин колегія зазначає наступне.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частина 1 статті 216 ГК України визначає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування неустойки надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
В пункті 6.3. Договору сторони погодили, що за порушення покупцем строків проведення розрахунків за природний газ, визначених договором, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення, покупець, на письмову вимогу продавця не пізніше ніж 15 днів з моменту її отримання, зобов'язаний сплатити на користь продавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, а у випадку порушення покупцем строків оплати за природний газ більше ніж на 5-ть (п'ять) робочих днів, покупець зобов'язаний сплатити на користь продавця додатково штраф, розмір якого становить 10% від суми простроченого платежу.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 зазначала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Норма ч. 3 ст. 551 ЦК України передбачає дві умови для зменшення розміру неустойки, а саме: (1) якщо він значно перевищує розмір збитків, (2) наявність інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення ч. 3 ст. 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них (постанова Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №367/7401/14-ц).
Положення статей 233 ГК України та 551 ЦК України при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій є універсальними у правозастосуванні (пункт 8.26. постанови Верховного Суду від 09.03.2023 у справі № 902/317/22).
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 слідує, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки; довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов'язане з цим клопотання; неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора; господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення; закон не визначає ані максимального розміру, на який суди можуть зменшити нараховані відповідно до договору штрафні санкції, ані будь-який алгоритм такого зменшення; чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, а тому таке питання вирішується господарським судом згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; підприємництво за своєю суттю є ризикованою діяльністю, в Україні діє принцип свободи договору та заборони суперечливої поведінки, сторони добровільно уклали договір і визначили штрафні санкції, тому суд має зменшувати розмір таких санкцій саме у виключних випадках з урахуванням всіх обставин справи; обидва кодекси містять норми, які дають право суду зменшити розмір обрахованих за договором штрафних санкцій, але Господарський кодексу України вказує на неспівмірність розміру штрафних санкцій з розміром збитків кредитора як на обов'язкову умову, за наявності якої таке зменшення є можливим, тоді як Цивільний кодекс України виходить з того, що підставою зменшення можуть бути й інші обставини, які мають істотне значення.
Вказані правові висновки щодо застосування вказаних норм Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України викладено Верховним Судом у постановах від 14.04.2021 у справі №923/587/20, від 01.10.2020 у справі №904/5610/19, від 02.12.2020 у справі №913/698/19, від 26.01.2021 у справі №922/4294/19, від 24.02.2021 у справі №924/633/20, від 03.03.2021 у справі №925/74/19, від 16.03.2021 у справі №910/3356/20, від 30.03.2021 у справі №902/538/18, від 19.01.2021 у справі №920/705/19, від 27.01.2021 у справі №910/16181/18, від 31.03.2020 у справі №910/8698/19, від 11.03.2020 у справі №910/16386/18, від 09.07.2020 у справі №916/39/19, від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 13.04.2021 у справі №914/833/19, від 22.06.2021 у справі №920/456/17.
Тобто при вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій судам належить брати до уваги як обставини, прямо визначені у статті 233 Господарського процесуального кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.
Верховний Суд в постанові від 03.07.2019 у справі №914/1517/18 зазначав, що аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідачем було заявлено клопотання про зменшення штрафних санкцій, в якому зазначив, що за період січень-липень 2023 року ним було сплачено в межах договору купівлі - продажу природного газу 112 762 556,96 грн, з загальної суми зобов'язань 135 762 556,96 грн, які виникли за період з січня по травень (включно) 2023 року. Тобто на 83% виконано свій обов'язок з проведення розрахунків. 31.05.2023 НКРЕКП постановою № 972 зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу виданої AT “Дніпрогаз», у зв'язку з передачею цілісного майнового комплексу з розподілу природного газу іншому суб'єкту господарювання, який отримав відповідну ліцензію. Відповідно, починаючи з 01.06.2023, AT “Дніпрогаз» на законодавчому рівні не мав можливості отримувати кошти від господарської діяльності з розподілу природного газу, яка була основним джерелом отримання фінансування AT “Дніпрогаз». Враховуючи відсутність можливості після 01.06.2023 здійснювати господарську діяльність з розподілу природного газу, яка являлась основним джерелом надходження коштів для AT “Дніпрогаз», оскільки була тарифно регульованою, а також військовий стан на території України, який в будь якому випадку беззаперечно вплинув на можливість виконання своїх зобов'язань всіх суб'єктів господарювання в сфері надання житлово комунальних послуг, в тому числі і послуг з розподілу природного газу, заявлені до сплати суми пені, штрафу, інфляції та 3% річних, які перевищують суму основної заборгованості за договором (119% від суми основного боргу), є непомірним та несправедливим тягарем для підприємства, враховуючи вкрай тяжке матеріальне становище. Згідно результатів фінансової звітності, за 2023 рік чистий дохід від реалізації продукції скоротився більше ніж на 50% відсотків порівняно з 2022 року (код рядка 2000 Звіту про фінансові результати за 2023 рік), непокритий збиток за 2023 рік складає 1885 422 тис.грн. (код рядка 1420 Балансу на 31.12.2023 року), поточні зобов'язання і забезпечення складають 2 148 880 тис.грн (код рядка 1695 Балансу на 31.12.2023).
Господарськими судом було враховано докази надані на підтвердження доводів сторін та надавши оцінку всім обставинам справи в їх сукупності, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи інтереси обох сторін, виходячи із загальних засад, встановлених ст. 3 ЦК України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про можливість зменшення заявлених штрафних санкцій.
Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.
Враховуючи сукупність встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, з огляду на положення ст.ст. 74-80, 86 ГПК України, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог, зокрема, в частині стягнення пені у розмірі 7 000 000,00 грн. та штрафу у розмірі 7 000 000,00 грн.
З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв'язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі №904/1952/24.
Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З'ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності.
Звертаючись з апеляційною скаргою, апелянт не спростував висновків суду першої інстанції та не довів порушення ним норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права, як необхідної передумови для скасування прийнятого ним рішення.
В силу приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи встановлені обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі № 904/1952/24 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.08.2024 у справі № 904/1952/24 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 29.04.2025
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Т.А.Верхогляд
Суддя А.Є. Чередко