22.04.2025 року м.Дніпро Справа № 904/759/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
при секретарі судового засідання Карпенко А.С.
Представники сторін:
від скаржника: Митюк Сергій Петрович (поза межами приміщення суду) - від ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» - адвокат, довіреність № 993 від 18.12.2024р.
представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 (про розстрочення виконання рішення) у справі №904/759/24 (суддя Панна С.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", 03065, м.Київ, проспект Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 49094, м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26 Б, офіс 217, код ЄДРПОУ 34313966
про стягнення штрафних санкцій.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ" пеню в розмірі 679 020,65 грн, штраф в розмірі 1 282 302,75 грн та судовий збір у розмірі 29 419,85 грн.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.09.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі № 904/759/24 залишено без задоволення; рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі № 904/759/24 залишено без змін; витрати зі сплати судового збору у сумі 29 419,85 грн. покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД".
08.10.2024 від Відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців шляхом розстрочення виконання встановлених судовими рішеннями зобов'язань рівними частинами у розмірі 1 990 743 грн ((679 020,65 грн пеня + 1 282 302,75 грн штраф + 29 419,85грн судовий збір)/ 12 = 165 895,271 грн).
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 у справі № 904/759/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" про розстрочення виконання рішення задоволено частково.
Розстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі № 904/759/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ", 03065, м. Київ, проспект Любомира Гузара, 44, код ЄДРПОУ 42795490 до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД", 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26Б, офіс 217, код ЄДРПОУ 34313966 про стягнення 1 990 743,25 грн. ((679 020,65 грн пеня + 1 282 302,75 грн штраф + 29 419,85 грн судовий збір) строком на 6 (шість) місяці за наступним графіком:
1) сплата 331 790,55 грн в строк до 23.11.2024 включно;
2) сплата 331 790,55 грн в строк до 23.12.2024 включно;
3) сплата 331 790,55 грн в строк до 23.01.2025 включно;
4) сплата 331 790,55 грн в строк до 23.02.2025 включно;
5) сплата 331 790,55 грн в строк до 23.03.2025 включно;
6) сплата 331 790,50 грн в строк до 23.04.2025 включно.
В задоволенні решти вимог заяви відмовлено.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що розстрочка виконання рішення у даній справі на шість місяців - до 23.04.2025 не порушить баланс інтересів сторін, а саме досягнення мети виконання судового рішення при максимальному дотриманні співмірності негативних наслідків для боржника з інтересом стягувача.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з зазначеною ухвалою, через систему « Електронний суд», Товариство з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 у справі № 904/759/24 в частині задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/759/24, а саме в частині розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/759/24 яким стягнуто 1990743,25 грн (679020,65 грн пеня + 1282302,75 грн штраф + 29419,85 грн судовий збір) строком на 6 (шість) місяці за наступним графіком: 1) сплата 331790,55 грн в строк до 23.11.2024 включно; 2) сплата 331790,55 грн в строк до 23.12.2024 включно; 3) сплата 331790,55 грн в строк до 23.01.2025 включно; 4) сплата 331790,55 грн в строк до 23.02.2025 включно; 5) сплата 331790,55 грн в строк до 23.03.2025 включно; 6) сплата 331790,50 грн в строк до 23.04.2025 включно. Прийняти постанову, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/759/24 - відмовити повністю. Витрати по оплаті судового збору покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Український трубний завод».
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Усі додатково надані ТОВ «УТЗ» докази, разом з клопотанням від 17.10.2024 та заявою про уточнення вимог від 18.10.2024, є такими, що подані з пропуском встановленого процесуального строку, а тому підлягали залишенню без розгляду.
Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність тих виключних обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, зокрема: відсутності коштів на рахунках; відсутності майна, на яке можливо звернути стягнення; наявності реальної загрози банкрутства тощо.
Позивач, як Стягувач, який має право на отримання коштів за рішенням суду у даній справі, не повинен нести відповідальність за неефективну діяльність Боржника та не повинен відповідати за дії чи бездіяльність третіх осіб (контрагентів Боржника).
Тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції врахував лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувались правова позиція Відповідача. Відповідно оскаржувана ухвала прийнята з порушенням порушення балансу інтересів Боржника та Стягувача.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та участі у судовому засіданні не скористався. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.11.2024 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Дармін М.О. (доповідач), судді - Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.11.2024 відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/759/24. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/759/24.
29.01.205 матеріали даної справи надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 (про розстрочення виконання рішення) у справі №904/759/24. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.04.2025 об 09:30 годин.
22.04.2025 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
08.10.2024 від Відповідача надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду на 12 календарних місяців шляхом розстрочення виконання встановлених судовими рішеннями зобов'язань рівними частинами у розмірі 1 990 743 грн ((679 020,65 грн пеня + 1 282 302,75 грн штраф + 29 419,85 грн судовий збір)/12 = 165 895,271 грн).
Обґрунтовуючи подану заяву про розстрочення виконання судового рішення, відповідач надав докази, а саме - вимоги про стягнення заборгованості, довідки по боргу по зарплаті та щодо скорочення кількості робітників, листи з аналізу балансу, по боргам по кредитам та прибутку. З матеріалів справи вбачається, що згідно з ст. 1125 Балансу «Дебіторська заборгованість за продукцію, товари» збільшилась на 53 813 000 грн, ст. 1100 «Запаси» зменшилось на 37 919 000,0 грн, «Поточна кредиторська заборгованість» (ст. 1615 Балансу) збільшилась на 13 487 000 грн, «Поточна кредиторська заборгованість за одержаними авансами» (ст. 1635 Балансу) зменшилась на 133 466 000 грн, станом на серпень 2024 року 95% покупців та й на сьогодні працюють з відстроченням платежу від 30 до 120 днів, по результатам першого кварталу 2024 року задекларовано податок на прибуток в сумі 636 708 грн, термін сплати податку 20.05.2024. Крім того, сплата податкового боргу за 1-й квартал 2024 року відбулася - 11.07.2024 у розмірі 636 708 грн, з затримкою у 51 календарних дня, внаслідок чого Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД» отримано податкове повідомлення рішення від 26.08.2024 № 5/54319/0407 на оплату штрафу за не своєчасну оплату податку на прибуток у розмірі 10%, що становить 285 241,18 грн.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ст. 326 Господарського процесуального кодексу України (далі- ГПК України) судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 239 ГПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Статтею 331 ГПК передбачено порядок вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, зміна способу та порядку виконання судового рішення.
Так, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Положеннями ч. 3 ст. 331 ГПК України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови (ч. ч. 4, 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма визначає процесуальну можливість вирішення питань, пов'язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду. У процесі виконання рішення ймовірне виникнення обставин, що ускладнюють виконання чи роблять його неможливим.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому необхідно враховувати, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 331 ГПК України, ця норма не вимагає, і господарський суд законодавчо обмежений конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення, який не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення.
Проте, як зазначено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.03.2018 у справі №910/8153/17, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, тощо. Таким чином, законодавець у будь-якому випадку пов'язує відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. При цьому, положення ГПК України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд повинен оцінити докази, що підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 такого кодексу. Відповідно до вказаної статті господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. З урахуванням наведеного, суд самостійно вирішує питання стосовно достовірності доказів, достатності їх для винесення рішення, істинності відомостей, які містяться в доказах.
Разом з тим, необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 №11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (див. рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19.03.1997, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (див. рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999-V).
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін чи у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Тобто, у цьому контексті для виправдовування затримки виконання рішення суду недостатньо лише зазначити про відсутність у боржника коштів. Обов'язково мають враховуватися й інтереси іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення.
Водночас, оскільки п. 1 ст. 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції", у справі "Бурдов проти Росії", у справі "Ясюнієне проти Литви"). Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази щодо наявності таких обставин в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Отже, питання щодо надання відстрочки (розстрочення)виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Господарські суди повинні досліджувати та оцінювати не тільки доводи боржника, а і заперечення кредитора, зокрема, щодо і його фінансового стану. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Для надання відстрочки виконання судового рішення, суд встановлює у кожному конкретному випадку чи є у наявності обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.
Таким чином особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.
За змістом ст.ст. 73-74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Пунктами 1-2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
В обґрунтування заяви про розстрочення виконання рішення, відповідач зазначив, що має намір повністю та добровільно виконати зобов'язання щодо сплати суми неустойки та судових витрат за рішенням суду. Однак через складне фінансове становище він не має можливості здійснити одноразову оплату, оскільки наразі зобов'язаний погасити інші борги перед контрагентами, працівниками та банком, а також має незастягнуту дебіторську заборгованість. На підтвердження складного фінасового становища відпідачем надано вимоги про стягнення заборгованості, довідки по боргу по зарплаті та щодо скорочення кількості робітників, листи з аналізу балансу, по боргам по кредитам та прибутку (а.с. 18-26, Т. 2).
Колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання про розстрочення виконання рішення місцевим господарським судом застосовано принципи розумності та справедливості, а також дотримано принцип добросовісності, а тому, з урахуванням встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами, зроблено правильний висновок, що надання розстрочення строком на 6 (шість) місяців (що є меншим строком ніж той, який просив відповідач (1 рік)), не порушить прав позивача та забезпечить відповідачу можливість здійснити розрахунки.
Розстрочка виконання рішення строком на 6 (шість) місяців для боржника в даному випадку не є інструментом ухилення від виконання рішення, а здійснюється з метою недопущення ще більшого погіршення економічної ситуації боржника, що може ускладнити виконання рішення суду на користь кредитора.
При цьому апеляційний суд зазначає, що цей строк не є надто тривалим з огляду на конкретні обставини цієї справи та розмір заборгованості, яку відповідач повинен сплатити на користь позивача.
Щодо заперечень скаржника, що наведені відповідачем обставини не можуть бути підставами для розстрочення виконання судового рішення, а саме: «…Укладаючи Договір про закупівлю товарів від 26.01.2022 Відповідач усвідомлював усі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на його умови. Невиконання ж Відповідачем своїх зобов'язань за Договором виключає наявність виняткових випадків, які надають право суду застосувати положення ст. 331 ГПК України. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що саме Відповідачем порушено зобов'язання, тобто через його винні дії виник спір, при цьому під час розгляду справи не було доведено, що порушення зобов'язання сталося внаслідок дії непереборної сили, а тому доводи Відповідача щодо настання надзвичайних подій для Боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими. Більш того, Позивач не повинен відповідати за затримку повернення Відповідачем суми судових витрат, які були понесені Позивачем у зв'язку з не визнанням Відповідачем боргу та як наслідок ініціюванням позовного провадження у даній справі.
Фінансове становище Відповідача є результатом його власної підприємницької діяльності, в ході якої він мав планувати свої видатки на погашення заборгованості, а відсутність у Відповідача необхідних коштів, у тому числі, у зв'язку з скрутним фінансовим становищем, не є тією виключною обставиною, яка може бути підставою для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення в розумінні ст. 331 ГПК України, оскільки фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки та належного планування власної діяльності, в тому числі й в частині своєчасного і належного стягнення дебіторської заборгованості.
У цьому контексті зазначмо, що Позивач, як Стягувач, який має право на отримання коштів за рішенням суду у даній справі, не повинен нести відповідальність за неефективну діяльність Боржника та не повинен відповідати за дії чи бездіяльність третіх осіб (контрагентів Боржника).
Збільшення ж дебіторської заборгованості перед Відповідачем до 96 874 000,00 грн жодним чином не свідчить про утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у даній справі, а навпаки свідчить про можливість його виконання в порядку визначеному ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження», адже виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб).
При цьому, Відповідачем не надано доказів здійснення залежних від нього заходів для покращення економічної ситуації, нормалізації роботи підприємства, що в подальшому наддасть можливість для проведення розрахунків з Позивачем та відповідно погашення існуючої заборгованості (зокрема, але не тільки, не надано доказів здійснення претензійної та позовної роботи щодо примусового стягнення заборгованості перед ТОВ «УТЗ»). Таким чином, наведення ТОВ «УТЗ» інформації про свою дебіторську заборгованість в певному розмірі абсолютно не свідчить, що це створює непомірний фінансовий тягар з підстав того, що вся або частина цієї заборгованості може бути стягнута або вже була стягнута.
Так само безпідставні посилання Відповідача на наявну у нього заборгованість за кредитами, адже Боржник мав належно зважувати ризики залучення коштів саме таким шляхом. Крім того, суду не було надано доказів існування такої кредитної заборгованості (зокрема, не надано кредитних договорів та довідок з банку, щодо розміру заборгованості за кредитами).
Поряд з тим, критично відносимось до наведених Боржника, у його заяві, та врахованих місцевим судом при постановленні Оскаржуваної ухвали показників господарської діяльності ТОВ «УТЗ», адже наведені показники не можуть беззаперечно свідчити про скрутне становище, а відображають поточну діяльність підприємства. Крім того, заявником не надано разом з заявою фінансову звітність за поточний (актуальний) період (квартал), що унеможливлює здійснити порівняльний аналіз збитковості підприємства.
Водночас, надані разом з заявою та враховані судом вимоги про стягнення заборгованості, довідки по боргу по зарплаті та щодо скорочення кількості робітників, листи з аналізу балансу, по боргам по кредитам та прибутку не можуть вважатися належними доказами неплатоспроможності Боржника, оскільки реальний майновий стан та платоспроможність боржника має оцінюватися в сукупності з іншими доказами, зокрема але не виключно, інформацією про всі рахунки боржника; доказами відсутності руху коштів по всіх банківських рахунках божника; доказами про відсутність майна або його недостатності для погашення вимог кредиторів; доказами того, що задоволення вимог Позивача приведе до неможливості виконання грошових зобов'язань Відповідача в повному обсязі перед іншими кредиторами (і довести ці обставини Відповідач має належними доказами).
Разом з тим, як зазначає головний бухгалтер ТОВ «УТЗ», зменшення кількості штатних працівників на 44 особи (з 182 до 138) в основному пов'язане з власним бажанням таких працівників, а тому виключається вплив несприятливих обставин воєнного стану на скорочення штату працівників, адже відбулось це у наслідок неефективної діяльності ТОВ «УТЗ» (зокрема, пов'язане з виникненням заборгованості з оплати заробітної плати в середньому за 15 днів, що стало наслідком рішення про надання 95% покупцям ТОВ «УТЗ» відстрочення платежу на строк від 30 до 120 днів). При цьому, жодних доказів надання 95% покупцям ТОВ «УТЗ» відстрочення платежу на строк від 30 до 120 днів суду надано не було.
Водночас, введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що Боржник не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти. Боржник не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв'язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов'язки у зв'язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні підчас заходів з оборони держави, що перешкоджало би Відповідачу здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.
У той же час, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов'язань мають доводитися Відповідачем щодо конкретних правовідносин. Однак у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань.
Поряд з цим, тяжка економічна ситуація в країні спричинена військовою агресією носить загальний характер та у повній мірі стосується обох сторін. Так, відповідно до наданої Позивачем бухгалтерської довідки, заборгованість замовників послуг перед ТОВ «Оператор ГТС України» за період з 01.01.2020 по 30.06.2024 складає - 39 329 744 688,70 грн. Більше того, навіть враховуючи постійне здійснення ремонтів, внаслідок бойових дій, Оператор ГТС втратило можливість транспортувати третину загального обсягу транзиту газу. Зокрема, з 11.05.2022 зупинено транспортування природного газу через ГВС «Сохранівка», в обсягах 32,6 млн. куб. м на добу….» колегія суддів виходить з наступного:
На підтвердження своїх доводів про складне фінасове становище відпідачем надано довідки по боргу по зарплаті та щодо скорочення кількості робітників, листи з аналізу балансу, по боргам по кредитам та прибутку (а.с. 18-26, Т. 2).
Щодо заперечення скаржника стосовно подання додаткових доказів відповідачем з порушенням строків, а саме: «…заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/759/24 ТОВ «УТЗ» подало до суду 07.10.2024, а ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 08.10.2024 у справі №904/759/24 її було прийнято та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.10.2024 о 10:00.
Однак, за результатом судового розгляду було встановлено, що заява не містила доказів на підтвердження викладених у ній обставин, а також потребувала уточнень, що стало причиною оголошення перерви у судовому засіданні (за ініціативи суду).
Таким чином, розгляд заяви ТОВ «УТЗ» про розстрочення виконання судового рішення розпочався у судовому засіданні 17.10.2024 10:00 та був відкладений судом до 21.10.2024 14:00. Поряд з тим, вже після початку розгляду зазначеної заяви по суті, зі сторони ТОВ «УТЗ», були подані додаткові докази, які одночасно з заявою не подавались. Крім того, подане ТОВ «УТЗ» клопотання про долучення доказів не містить клопотання про поновлення пропущеного строку для подання таких доказів, з зазначенням поважних причин з яких не було подано вказаних доказів разом з заявою про розстрочення виконання судового рішення.
ТОВ «Оператор ГТС України» вважає, що прийняття додаткових доказів у такому випадку призведе до порушення судом норм процесуального права з огляду на наступне….» колегія суддів зазначає наступне:
Як вбачається з матеріалів справи, заява ТОВ «УТЗ» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 у справі №904/759/24 подана 07.10.2024, ухвалою суду першої інстанції від 08.10.2024 її прийнято до розгляду та призначено судове засідання на 17.10.2024. У зазначеному судовому засіданні було встановлено, що заява не містить доказів на підтвердження викладених у ній обставин, а також потребує уточнень, у зв'язку з чим судом було оголошено перерву до 21.10.2024 о 14:00.
Оцінивши наведене, колегія суддів зазначає, що подані ТОВ «УТЗ» після оголошення перерви відносяться до предмету доказування, не відносяться до нових обставин і не змінюють підстав заяви про розстрочення, а лише підтверджують раніше наведені у ній доводи, що свідчить про їх подання з метою належного обґрунтування заявленої вимоги.
В свою чергу, заперечення позивача проти наявності відповідних обставин (т.2 а.с. 31-36), грунтуються виключно на бухгалтерській довідці щодо стану оплат дебіторської заборгованості за щодобові негативні небалансти та несанкціонованих відбір (т.2 а.с. 58).
Дійно, окремо, кожна з наведених відповідачем підстав не є тією виключною обставиною, з якою закон пов'язує можливість розстрочення виконання рішення. Однак, керуючись положеннями статті 86 ГПК України, оцінивши подані докази в їх сукупності та враховуючи особливості господарської діяльності відповідача і економічні процеси, що склалися на час прийняття оспорюваного судового рішення, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що надана розстрочка виконання судового рішення дозволить забезпечити його виконання, не погіршуючи фінансове становище сторін, враховуючи інтереси позивача в справі щодо відновлення його прав та отримання повної суми заборгованості.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарськпй суд виснує, що місцевий господарський суд, ухваливши рішення про розстрочення виконання, забезпечив оптимальний баланс між інтересами обох сторін, врахувавши потребу у реальному виконанні судового рішення та фінансові можливості Відповідача, з метою досягнення завдань судового розгляду та гарантування належного захисту прав і інтересів.
З урахуванням того, що розстрочення виконання рішення на 6 місяців не суперечить приписам ст. 331 ГПК України звідповідає принципам справедливості та розумності, а також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, судом першої інстанції було обґрунтовано частково задоволено заяву ТОВ "УКРАЇНСЬКИЙ ТРУБНИЙ ЗАВОД" та розстрочено виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.04.2024 на шість місяців до 23.04.2025.
Підсумовуючи колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки надання розстрочки виконання судового рішення є правом суду, яке може бути реалізоване ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань з посиланням на відповідні докази.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 (про розстрочення виконання рішення) у справі №904/759/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на неї, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ» на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 (про розстрочення виконання рішення) у справі №904/759/24 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 (про розстрочення виконання рішення) у справі №904/759/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю “ОПЕРАТОР ГАЗОТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ».
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30.04.2025
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус