Справа № 308/5825/25
29 квітня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Шепетко І.О, розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії з ОСОБА_1 -
Заявник звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього кодексу.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
За змістом п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема, інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
У відповідності до ч. 3 ст. 19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Як роз'яснено у пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2011, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, урегульовані Законом України «Про житлово комунальні послуги» 2189-VIII від 09.11.2017.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону індивідуальний споживач це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Тобто, саме на власників нерухомого майна або належних користувачів покладено тягар його утримання та сплати житлово комунальних платежів.
Відповідно до відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру №1327984 від 28.04.2025 боржник ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за іншою адресою, аніж за тою, за якою стягуються кошти за послугу з постачання електричної енергії.
Докази того, що ОСОБА_1 отримує послуги з постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , відсутні у матеріалах справи, при цьому, інших доказів щодо підтвердження права власності за вказаною заявником адресою не надано.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 ЦК України встановлюється тривалістю три роки.
Згідно з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, за зобов'язанням з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).
Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. 252, 255 ЦК України.
При цьому, початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, скільки з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Оскільки плата за житлово-комунальні послуги здійснюється щомісячно, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання боржником кожного із цих зобов'язань.
Заявник звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу 05.04.2025. Із абонентської книжки особового рахунку № НОМЕР_1 споживача убачається, що ТОВ «Закарпаттяенергозбут» заявлено вимоги про стягнення із боржника заборгованості за період із лютого 2021 року по травень 2022 року, що перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, тобто три роки.
Отже, станом на день звернення заявника до суду із заявою про видачу судового наказу, минув загальний строк позовної давності щодо частини заявлених вимог. Доказів визнання боржником суми боргу за межами позовної давності заявником не надано.
Пунктом 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року №14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» роз'яснено, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. При вирішенні питання про наявність чи відсутність спору про право мають ураховуватися обставини, зокрема, якщо із доданих документів вбачається пропуск позовної давності.
Отже, заявником заявлено до стягнення суму заборгованості, яка розрахована за період, що перевищує загальну позовну давність, встановлену законом у три роки.
При вирішенні питання про стягнення вказаної заборгованості з боржника в порядку наказного провадження, останній буде позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою про застосування строків позовної давності, чим можуть бути обмежені його права.
Крім того, суд зазначає, що з урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, оскільки з'ясування питання щодо дотримання строків позовної давності, у тому числі його перебігу, можливо лише в порядку позовного провадження.
З урахуванням вказаних обставин, заявлені вимоги не є безспірними, не підтверджені документально, не випливають із повністю визначених і неоспорюваних цивільно правових відносин, а частина із них стосується періоду поза межами строку позовної давності, а відтак їх розгляд можливий лише у порядку позовного провадження.
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 168 ЦПК України під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті, а згідно з ч. 2 ст. 167 ЦПК України за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Відповідно до п. 5, 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, та якщо з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги.
Згідно з ч. 2 ст. 165 ЦПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Оскільки, доводи, що наведені у заяві про видачу судового наказу, не знайшли свого підтвердження, суддя дійшла висновку про відмову у видачі судового наказу.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 164 ЦПК України сплачена сума судового збору заявнику не повертається.
У разі пред'явлення заявником позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 ч. 1 ст. 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою вимогою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення недоліків.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 165 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
На підставі викладеного та керуючись ст. 163, 165, 166 ЦПК України, суддя
У видачі судового наказу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут» про стягнення заборгованості про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання електричної енергії з ОСОБА_1 - відмовити.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 5 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Роз'яснити заявнику, що відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п. 8 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому ЦПК України, після усунення її недоліків.
Апеляційна скарга подається до Закарпатського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя І.О. Шепетко