Справа № 308/9732/24
29 квітня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Данко В.Й.,
за участю:
секретаря судового засідання - Павлюх Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ужгороді в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ужгородська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування
до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява від адвоката Бойка Богдана Богдановича, який діяв, зокрема, в інтересах ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивачка) до ОСОБА_2 РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 (далі - відповідачка-1), ОСОБА_3 місце проживання: АДРЕСА_2 (далі - відповідачка-2), у якій представник позивачки просив суд:
-визнати за позивачкою право власності на 1/18 частки у житловій квартирі в АДРЕСА_3 в порядку спадкування за законом за померлим ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна квартира була приватизована на праві спільної сумісної власності на шістьох співвласників. Після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачка зверталася до нотаріуса за видачею свідоцтва про спадщина. У зв'язку з відмовою у вчиненні нотаріальних дій позивачка може визнати право власності лише в судовому порядку.
До суду від представника відповідачки-1 надійшов відзив, у якому він проти позову заперечив, вказав про те, що додаткове надання обґрунтування до відзиву буде надане після ознайомлення із матеріалами спадкової справи, проте після витребування матеріалів спадкової справи жодних заяв по суті спору від представника відповідачки-1 не надходило.
Третя особа правом на надання пояснень щодо позову та відзиву не скористалася.
У судове засідання учасники процесу не з'явилися, належним чином повідомлені про час, дату і місце його проведення, клопотань про відкладення не подали. Від адвоката Бойка Б.Б. і адвоката Ковача І.В. надійшли заяви про розгляд справи без участі.
Ухвалою від 14.10.2024 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 22.11.2024 суд витребував додаткові докази.
Ухвалою від 10.12.2024 суд виправив описку в судовому рішенні.
Ухвалою від 19.12.2024 суд застосував заходи процесуального примусу у виді штрафу до третьої особи.
Ухвалою від 22.01.2025 суд роз'єднав позовні вимоги, виділивши у самостійні провадження позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ужгородська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Ужгородська районна державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування.
Ухвалою від 25.02.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 21.12.2000, видане на підставі наказу Ужгородського районного фонду комунального майна від 21.12.2000 №146, квартира АДРЕСА_3 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім'ї, а саме - дружині ОСОБА_1 , синові ОСОБА_5 , невістці ОСОБА_2 , доньці ОСОБА_6 , внучці ОСОБА_3 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 24.04.2010 № НОМЕР_3 .
Позивачка була дружиною ОСОБА_4 , що засвідчується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_4 .
Позивачка зверталася до Ужгородської районної державної нотаріальної контори із заявою б/н та б/д на видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
05.09.2023 державний нотаріус Ужгородської районної державної нотаріальної контори відмовив позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_3 .
Згідно з довідкою від 23.06.2023 №215/10-4/1, виданою виконкомом Оноківської сільської ради, відповідно до записів по господарських книг сільської ради на день смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із ним за адресою АДРЕСА_1 були зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 .
Виходячи з наявності підстав для визнання права власності на частку в порядку спадкування, позивачка звернулася до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив із такого.
Згідно з частинами 1 і 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Частиною 1 статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.
Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
У разі пред'явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов'язується вирішити справу за тим позовом, що пред'явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.
Визначення у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19, від 20 січня 2021 року у справі № 203/2/19, від 21 листопада 2022 року у справі № 754/16978/21.
У справі, що розглядається, суд встановив, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто в період дії редакції ЦК України від 10.02.2010.
Статтею 1216 ЦК України (тут і надалі в редакції від 10.02.2010, якщо не уточнено протилежне) визначалося, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 1259 ЦК України черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченим договором заінтересованих спадкоємців, укладеним після відкриття спадщини. Цей договір не може порушити прав спадкоємця, який не бере у ньому участі, а також спадкоємця, який має право на обов'язкову частку у спадщині.
Фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані (частина 2 статті 1259 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Частиною 1 статті 1268 ЦК України передбачалося, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Частиною 3 цієї ж статті ЦК України встановлювалося, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
За змістом частини 2 статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Згідно з частиною 1 статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У вимірі фактичних обставин суд з'ясував, що квартира АДРЕСА_3 належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_4 та членам його сім'ї, а саме - дружині ОСОБА_1 , синові ОСОБА_5 , невістці ОСОБА_2 , доньці ОСОБА_6 , внучці ОСОБА_3 .
Позивачка була дружиною померлого, тобто належала першої черги спадкоємців за законом, та прийняла спадщину після смерті свого чоловіка.
Крім того, до спадкоємців першої черги за законом належать ОСОБА_5 (син померлого) та ОСОБА_6 (донька померлого), котрі також, як підтверджується матеріалами спадкової справи, прийняли спадщину, оскільки на час відкриття спадщини проживали разом із ОСОБА_4 і не подали заяв про відмову від спадщини протягом шести місяців з часу її відкриття.
Частиною 5 статті 1268 ЦК України передбачалося, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Із урахуванням викладеного, а також беручи до уваги те, що спірна нерухомість перебувала у спільній сумісній власності, суд констатує про те, що спірні правовідносини стосуються прав та обов'язків як залучених відповідачів, а саме - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , котрі є співвласниками майна, що є предметом спору, так і тих спадкоємців, котрі прийняли спадщину після смерті ОСОБА_4 , однак залучені в якості відповідачів не були, тобто ОСОБА_5 (син померлого) та ОСОБА_6 (донька померлого).
У межах цієї справі вказані особи в якості співвідповідачів залучені не були, хоча жодних перешкод для цього у позивачки та її представника не було.
Суд звертає увагу на те, що незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов'язкової процесуальної співучасті є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб'єктний склад, а тому, встановивши неналежний склад учасників справи, суд не вирішує позов по суті.
Відповідно до статті 141 ЦПК України у зв'язку з відмовою у задоволенні позову судовий збір за його подання слід залишити за позивачкою.
Керуючись статтями 12, 13, 18, 81, 133-141, 259, 263-265 ЦПК України, суд
у задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати покладаються на позивачку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду: В.Й. Данко