Справа № 302/460/25
Провадження № 2/302/238/25
Номер рядка звіту 61
(в повному обсязі)
30 квітня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі
головуючого судді Повідайчика О.І.
за участі
секретаря судового засідання Куруц В.І.,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Міжгірського районного суду Закарпатської області в селищі Міжгір'я Хустського району Закарпатської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за законом,
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка, спадкоємиця), через представницю - адвокатку Гренджа Вікторію Юріївну, звернулась до суду з цим позовом до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області (далі - Пилипецька сільська рада, сільрада, відповідач) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за законом, який обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Пилипець Хустського району Закарпатської області померла її тітка (сестра матері) ОСОБА_2 , 1936 р.н. (далі - ОСОБА_3 , спадкодавиця) у зв'язку з чим за нею відкрилась спадщина. На час відкриття спадщини ОСОБА_2 мала у власності житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, на якій він був розміщений, а також земельну ділянку загальною площею 0,86 га в урочищі «Затінь», відповідно до державного акту на право приватної власності на землю. За життя ОСОБА_4 склала заповіт, відповідно до якого заповіла позивачці житловий будинок з господарськими будівлями й спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,6043 га, а земельна ділянка площею 0,86 га в урочища «Затінь» заповітом охоплена не була. Спадкодавиця на час смерті постійно проживала з позивачкою, відтак остання прийняла спадщину й оформила право власності на зазначений житловий будинок і земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом. У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку загальною площею 0,86 га в урочищі «Затінь» нотаріусом було відмовлено через зазначення в державному акті на право приватної власності по батькові позивачки не ОСОБА_5 , а ОСОБА_6 . Зважаючи на відсутність способів виправлення помилки в державному акті на право приватної власності на землю, що перешкоджає оформити спадщину та зареєструвати право власності на спадкове майно -позивачка звернулась із цим позовом до суду й просила встановити факт належності зазначеного державного акту ОСОБА_2 й визнати за ОСОБА_1 право власності на зазначену в ньому земельну ділянку в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2
04 квітня 2025 року ухвалою судді було відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання.
Позивачка в підготовче засідання не з'явилась.
Представниця позивачки - адвокатка Гренджа В.Ю. подала суду заяву від 15 квітня 2025 року, в якій просила розглянути справу без участі позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволенні.
Відповідач - Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області явку представника в судове засідання не забезпечила, подала суду заяву в якій просила розглянути справу без участі представника відповідача. З поданої заяви слідує визнання позову Пилипецькою сільською радою Хустського району Закарпатської області.
Фіксація судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Відповідно до частини 3 статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Частиною 4 статті 206 ЦПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки відповідач визнав позов й таке визнання не суперечить закону та не порушує прав, свобод чи законних інтересів третіх осіб, з врахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін і обставин справи, відповідно до наведених норм процесуального закону суд доходить висновку про наявність законних підстав для ухвалення рішення про задоволення позову в підготовчому засіданні.
За наявними доказами суд встановив такі фактичні обставини справи.
ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Пилипець Міжгірського району Закарпатської області померла ОСОБА_2 , яка доводилась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 тіткою (сестрою матері). Зазначені обставини доводяться такими доказами. Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с 10) доводиться факт смерті ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 серії НОМЕР_2 (а.с. 19) її матір'ю є ОСОБА_4 . Свідоцтвом про одруження позивачки ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 20) підтверджується, що її дошлюбне прізвище було ОСОБА_7 . Відповідно до архівної довідки від 13.12.2024 № Г-1873/01-17 (а.с. 21, 22) батьками ОСОБА_2 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Розтока Міжгірського (тепер Хустського) району, були ОСОБА_8 і ОСОБА_9 . Відповідно до архівної довідки від 13.12.2024 № Г-1873/01-17 (а.с. 23, 24) батьками ОСОБА_10 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Розтока Міжгірського (тепер Хустського) району, були ОСОБА_8 і ОСОБА_9 .
ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 була постійною мешканкою АДРЕСА_2 й з нею разом на день смерті проживала, зокрема, її племінниця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується довідкою виконкому Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 10.11.2017 № 1577 (а.с. 17). ОСОБА_2 чоловіка й дітей не мала, що доводиться довідкою виконкому Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області від 07.07.2017 № 986 (а.с. 18).
Рішенням Пилипецької сільської ради від 04.04.2001 № 184 «Про виділення в натурі земельної частки (пай) та передачу їх у приватну власність громадянам» (а.с. 26, 27) було виділено в натурі земельні частки паї громадянам згідно земельних сертифікатів для ведення індивідуального підсобного господарства, зокрема й ОСОБА_2 . На підставі зазначеного рішення ОСОБА_2 було видано державний акт на право приватної власності на землю від 04 грудня 2001 року серії IV-ЗК № 007899 на земельну ділянку в ур. «Затінь» загальною площею 0,8600 га, яка складається з двох ділянок площею 0,8100 га та 0,50 га. При цьому в додатку до зазначеного рішення по батькові ОСОБА_2 замість правильного « ОСОБА_5 » зазначено « ОСОБА_11 », а в державному акті « ОСОБА_6 ».
06 листопада 2002 року ОСОБА_2 склала заповіт, яким заповідала жилий будинок з надвірними спорудами в АДРЕСА_1 і земельну ділянку площею 0,60 га - ОСОБА_1 (а.с. 14, 15). Заповіт не був змінений чи скасований, що доводиться інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 50093461 від 30.11.2017 (а.с. 12).
З рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 28.03.2018 в справі № 302/168/18 (а.с. 24, 25) слідує, що за ОСОБА_1 було визнано право власності в порядку спадкування за заповітом за ОСОБА_2 на житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Постановою державного нотаріуса Міжгірської державної нотаріальної контори Дунаєвої О.І. від 19.03.2025 вих. №59/02-31 (а.с. 16) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку через наявність розбіжності у зазначені імені по батькові спадкодавці в державному акті.
Відповідно до п.2.9 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку, право колективної власності на землю і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої Наказом Держкомзему України №43 від 04.05.1999 року та п. 4.1 Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої Наказом Держкомзему № 325 від 22.06.2009 року виправлення у Державному акті на право на землю, Сертифікаті на право на земельну частку (пай) не допускаються. У разі здійснення виправлень такі документи вважаються недійсними. Видача дублікату Державного акту на право приватної власності на землю, або Сертифікату на земельну частку (пай) на даний час не передбачена жодним нормативно правовим актом, у зв'язку із втратою чинності вищевказаної Інструкції (втрата чинності 23.08.2013 року).
Відтак виправити зазначену помилку (описку) щодо написання імені по батькові спадкодавиці ОСОБА_2 , а саме з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_5 » у Державному акті на право приватної власності на землю в позасудовому порядку неможливо. Зазначена обставина має правове значення позаяк від неї залежить включення земельної ділянки, зазначеної в згаданому державному акті до спадкової маси за ОСОБА_2 , та відповідно спадкування вказаного об'єкта.
Відповідно до ст.293 ЦПК України, суд вправі встановити факт, що має юридичне значення.
Згідно з приписами п.6 ч.1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встанвлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.
Суд враховує як сталу практику правозастосування в якості правової визначеності, як елемента верховенства права, зокрема й роз'яснення викладені в постановах Верховного Суду України, які були постановлені за результатами узагальнення відповідної судової практики. Пунктом 12 Постанови пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 року №5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" передбачено, що при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім'ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.
З врахуванням положень ст. 294 ЦПК України, зважаючи, що встановлення факту родинних відносин пов'язано з вирішенням спадкового спору - встановлення зазначеного юридичного факту вирішується в порядку позовного провадження.
Суд доходить висновку, що факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 007899, виданого Пилипецькою сільською радою народних депутатів 04.12.2001 на ім'я ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7 відповідно доводиться зазначеними вище доказами. Також при вирішенні цього питання суд враховує позицію щодо визнання фактичних обставин всіх учасників справи, зокрема Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області.
Установивши факт належності зазначеного державного акту спадкоємиці - суд констатує, що зазначена в ньому земельна ділянка увійшла до складу спадщини за ОСОБА_2 , яка відкрилась у зв'язку з її смертю ІНФОРМАЦІЯ_1 (ст. 1220 ЦК України).
Відповідно до ст. 1216 і 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 1221 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Статтею 1223 ЦК України унормовано, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Суд установив, що спадкування за ОСОБА_2 здійснювалось за заповітом від 06 листопада 2002 року (а.с. 14, 15), відповідно до якого позивачка успадкувала зазначений в ньому житловий будинок житловий будинок з господарськими спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . З врахуванням положень ст. 1223 ЦК України, оскільки земельна ділянка, зазначена в державному акті на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 007899 не була охоплена заповітом - її спадкування здійснюється за законом.
З вказаних вище доказів щодо родинних відносин, а також матеріалів справи й, зокрема, постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 19 березня 2025 року вих.59/02-31 (а.с. 16) слідує, що ОСОБА_1 є племінницею померлої ОСОБА_2 , на час відкриття спадщини вони постійно проживали разом, позивачка прийняла спадщину за ОСОБА_2 , інші спадкоємці відсутні й будь-які інші особи із заявами про прийняття спадщини не звертались.
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 1265 ЦК України ОСОБА_1 належить до п'ятої черги спадкоємців за законом за ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи, що будь-які інші спадкоємці спадщину за ОСОБА_2 не приймали та за прийняттям спадщини не звертались - ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею за ОСОБА_2 за законом.
На підставі наведеного суд встановив, що позивачка, як єдина спадкоємиця за законом за її померлою тіткою ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину набула право на спадкування за нею майна, котре увійшло до складу спадщини, зокрема на: земельної ділянки загальною площею 0,86 га, яка знаходиться в урочищі «Затінь» та складається з двох окремих ділянок площами: 0,81 га та 0,5 га, зазначені у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 007899 виданого Пилипецькою сільською радою народних депутатів 04.12.2001, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7
Суд не встановив обставин, передбачених статтею 1244 ЦК України, які мали б наслідком усунення позивачки від спадкування за ОСОБА_2 та обставин, які б свідчили, що спадкування позивачкою за ОСОБА_2 порушує права чи законні інтереси третіх осіб.
Відтак суд висновує, що у позивачки виникло право на набуття у власність зазначеного об'єкта нерухомого майна в порядку спадкування за заповітом, при цьому наявні формальні перешкоди для нотаріального оформлення переходу права власності від спадкодавця до спадкоємиці, які не впливають на зміст цього права.
Згідно з положеннями ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до приписів частин 1, 2 і 4 ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ч. 1 ст. 316 ЦК України). Зміст права власності виявляється у праві: володіння, користування, розпорядження (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України). Суд враховує, як сталу практику правозастосування (елемент правової визначеності) зазначеної норми, позицію викладену в п. 3.1. листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», відповідно до якої визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.
Відповідно до приписів ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст. 1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Пунктом 1 частини 2 статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Враховуючи встановлені обставини та відповідно до вказаних вище норм законодавства суд доходить висновку, що матеріалами справи доводиться наявність законних підстав на набуття ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом та існування підстав для судового захисту такого права в установлений законом спосіб - визнання права.
Відтак суд уважає позовні вимоги обґрунтованими й такими, що підлягають до задоволення.
На підставі наведеного та керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 3, 11, 16, 316-319, 321, 328, 392, 1216, 1218, 1220-1223, 1225, 1233-1235, 1268, 1296 та 1297 Цивільного кодексу України, ст. 2-5, 10-13, 19, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 273, 294, 315 і 319 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до Пилипецької сільської ради Хустського району Закарпатської області, про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно за законом - задовольнити.
Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт належності померлій ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 007899 виданого Пилипецькою сільською радою народних депутатів 04.12.2001 на ім'я ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в порядку спадкування за законом за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на земельну ділянку загальною площею 0,86 га, яка знаходиться в урочищі «Затінь» та складається з двох окремих ділянок площами: 0,81 га та 0,5 га, зазначені у Державному акті на право приватної власності на землю серії ІV-ЗК № 007899, виданому Пилипецькою сільською радою народних депутатів 04.12.2001 року на ім'я ОСОБА_2 ( ОСОБА_5 ), мешканки АДРЕСА_3 , зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 7.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Повне найменування учасників:
Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: Пилипецька сільська рада Хустського району Закарпатської області, код ЄДРПОУ - 04350843; місцезнаходження: с. Пилипець, 75, Хустський район, Закарпатська область, 90011.
Головуючий суддя О.І. Повідайчик