Справа № 348/940/25
Провадження № 3/348/372/25
29 квітня 2025 року м. Надвірна
Суддя Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області Максименко О.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Надвірнянського РВП ГУНП в Івано-Франківській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Рогатин Івано-Франківської області, громадянина України, працює головою профспілкового комітету НГВУ "Надвірнанафтогаз", зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1
за ст. 122-4, 124 КУпАП,
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 300601 від 14.04.2025 вбачається, що 14.04.2025 о 15:57 год. в м. Надвірна по вул. Соборній, 165 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Тойота д.н.з. НОМЕР_2 будучи учасником дорожньо-транспортної пригоди, після чого покинув місце ДТП, чим порушив п. 2.10а - залишення водіями ТЗ, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил.
14.04.2025 о 15:57 год. в м. Надвірна по вул. Соборній, 165 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Тойота д.н.з. НОМЕР_2 , під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно і не створить перешкоди іншим учасникам дорожнього руху, не врахував безпечного інтервалу, виїжджаючи з парковки зачепив припаркований автомобіль марки КІА д.н.з. НОМЕР_3 , від чого автомобілі отримали механічні пошкодження лакофарбного покриття, чим завдано матеріальні збитки, чим порушив вимоги п. 12.1 ПДР - водій транспортного засобу не врахував безпечної швидкості руху, особливості вантажу, стан транспортного засобу; п. 10.9 ПДР - інші порушення ПДР, порушення правил руху транспортного засобу заднім ходом.
В судовому засіданні 29.04.2025 ОСОБА_1 пояснив, що 14.04.2025 він перебував на парковці супермаркету "Торба". Виїжджаючи з парковки, він ніякого стороннього звуку не почув, ніякого дотику чи тріння не відчув. Коли приїхав додому, автомобіль не оглядав та поставив його у гараж. Ввечері до нього приїхали працівники поліції та повідомили, що він вчинив ДТП, а саме, зачепив автомобіль на парковці. При огляді його автомобіля та автомобіля постраждалого навіть з першого погляду не було видно ніяких слідів ДТП, тільки якщо добре пригледітися, можна було побачити незначну потертість, явних механічних пошкоджень не було. ОСОБА_1 був дуже здивований фактом ДТП, оскільки, при виїзді з парковки він деякий час знаходився на парковці, пропускаючи автомобілі, які рухалися в по головній дорозі, і до нього ніхто не підходив, хоча в автомобілі, який є постраждалим, в той момент перебував пасажир. З потерпілим він всі питання вирішив, витрати на ремонт відшкодував, потерпілий до нього претензій не має. Свою провину в скоєнні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП визнав повністю, щиро розкаявся, просив врахувати те, що ОСОБА_2 не має до нього жодних претензій, про що власноручно написав заяву. Просив суд застосувати до нього ст. 22 КУпАП та справу закрити. Щодо залишення місця ДТП, умислу на це в нього не було, оскільки він взагалі не знав про факт ДТП.
Положеннями ч. 1 ст. 11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948 та ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950, ратифікованою Україною 17.07.1997, передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.
В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов'язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.
Крім того, у п. 21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006, з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 2.10а Правил дорожнього руху передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Згідно п. 12.1 Правил дорожнього руху встановлено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен враховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Згідно п. 10.9 Правил дорожнього руху встановлено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Статтею 122-4 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого або евентуального (непрямого) умислу.
Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.
Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 не знав та не здогадувався про те, що міг зачепити якийсь автомобіль, оскільки не чув ніякого звуку і пасажир іншого автомобіля ніяк не зреагував на той факт, а тому не мав умислу на залишення місця дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку із чим суд приходить до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП.
Щодо складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, суд зауважує наступне.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
В діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративне правопорушення.
Приймаючи до уваги те, що ОСОБА_1 свою вину визнав повністю, до адміністративної відповідальності притягується вперше, його діями не завдано шкоди суспільним інтересам, також те, що потерпілий ОСОБА_2 не має жодних претензій до ОСОБА_1 , збитки останнім відшкодовані в повному обсязі, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю скоєного адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження по справі про адміністративне правопорушення виноситься постанова про закриття справи.
На підставі викладеного та керуючись ст. 9, 22, 36, 122-4, 124, 247, 251, 252, 256, 266, 268, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачене ст. 122-4 КУпАП, закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП, на підставі ст. 22 КУпАП за малозначністю вчиненого правопорушення, оголосивши йому усне зауваження.
Справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ст. 124 КУпАП закрити відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду протягом десяти днів з моменту її проголошення.
Суддя Надвірнянського районного суду
Івано-Франківської області О. Ю. Максименко