Романівський районний суд Житомирської області
290/1484/24
Іменем України
30 квітня 2025 року селище Романів
Романівський районний суд Житомирської області у складі судді Кірічука М.М., з участю секретаря судового засідання Грінчук-Степанюк З.А., представника Романівської селищної ради Житомирської області Канчури Т.О., відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача Саламаха А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Романівської селищної ради Житомирської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,-
У жовтні 2024 року Романівська селищна рада Житомирської області, як орган опіки і піклування, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення її батьківських прав відносно малолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , посилаючись на те, що відповідач ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню цих дітей, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не цікавляться їх життям, побутом та не підтримує матеріально.
Окрім того, Романівська селищна рада Житомирської області просить ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь осіб чи установ, де будуть проживати діти, аліменти в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з дня подачі заяви до досягнення дітьми повноліття.
В судовому засіданні представник Романівської селищної ради Житомирської області позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач та її представник позов не визнали, просили не позбавляти батьківських прав щодо неповнолітніх дітей, пояснивши, що ОСОБА_1 намагається створити належні та необхідні умови для утримання та виховання цих дітей.
Заслухавши пояснення вищевказаних осіб, які беруть участь у справі, дослідивши надані ними письмові докази, суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову Романівської селищної ради Житомирської області, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що відповідач є матір'ю ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про внесення змін до актового запису цивільного стану №00048333205, №00048333316 від 6 грудня 2024 року ОСОБА_8 змінено прізвище та по батькові на ОСОБА_9 та ОСОБА_7 змінено прізвище на ОСОБА_7 , батьком останніх зазначено ОСОБА_3 .
Згідно свідоцтва про народження батьком ОСОБА_6 є ОСОБА_3 .
Батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_5 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження та витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження.
З липня 2022 року органом, до повноважень яких належить соціальний захист та захист прав дітей вживалися заходи, спрямовані на сприяння ОСОБА_1 у виконанні нею батьківських обов'язків та попередження її про необхідність належного виконання цих обов'язків, однак, відповідач до порад та рекомендацій соціальних працівників ставилась недостатньо відповідально, притягувалася до адміністративної відповідальності за ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя та виховання неповнолітніх дітей.
18 липня 2022 року, 6 березня 2024 року, 16 липня 2024 року, комісією у складі службових осіб Романівської селищної ради Житомирської області та представника органу поліції було проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 та встановлено, що умови проживання частково задовільні.
Згідно характеристики на ОСОБА_4 , виданої Врублівським ліцеєм Романівської селищної ради, ОСОБА_4 навчаєтьсу у 9 класі, бере активну участь у громадському житті школи, має задовільний загальний розвиток. Батьки батьківські збори не відвідують.
З характеристики на ОСОБА_5 , виданої Врублівським ліцеєм Романівської селищної ради, вбачається, що ОСОБА_5 навчається у 7 класі володіє учбовим матеріалом на середньому рівні, бере активну участь у житті класу та школи, проживає з дідусем та бабусею. Мати не цікавиться життям дитини, рідко йде на контакт з класним керівником.
Відповідно до характеристики ОСОБА_6 , виданої Динишівською спеціальною школою Житомирської обласної ради, ОСОБА_6 є учениця 1 класу, потребує контролю з боку педагогів. Мати дівчинки приймає участь у шкільному житті дитини, прислуховується до порад та консультацій педагогів. Дівчина завжди охайна. На вихідні та святкові дні дитину забирають додому.
Рішенням №257 виконавчого комітету Романівської селищної ради Житомирської області від 15 листопада 2024 року відібрано малолітніх дітей ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .
Згідно довідки-характеристики на ОСОБА_1 , виданої Врублівським старостинським округом Романівської селищної ради Житомирської області, відповідач за місцем проживання характеризується посередньо.
Висновком органу опіки та піклування визнано доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав щодо її неповнолітніх дітей.
В судовому засіданні неповнолітня дочка ОСОБА_5 пояснила, що на даний час у неї з мамою гарні відносини, та вона не бажає щоб матір позбавили батьківських прав.
Свідок ОСОБА_15 дав показання про те, що на ОСОБА_1 здійснював негативний вплив її співмешканець, разом вони зловживали алкогольними напоями, після того як відповідачка перестала з ним спілкуватись, її поведінка змінилась, вона спілкується та цікавиться своїми дітьми. Свідок вважає, що на даний час підстави для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відсутні.
Свідок ОСОБА_16 дала показання про те, що вона є старшою дочкою ОСОБА_1 , її відносини з матір'ю на даний час хороші, мати цікавиться її життям, спілкується з нею, оплатила частково навчання в коледжі. На ОСОБА_1 здійснював негативний вплив її співмешканець ОСОБА_17 , після того як вона припинила з ним спілкуватись, її поведінка виправилась, вона не нехтує своїми батьківськими обов'язками.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї (частина восьма статті 7 Сімейного кодексу України (далі СК України)).
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування наслідків, встановлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін (частина четверта статті 15 СК України).
Учасники сімейних правовідносин можуть мати особисті та майнові суб'єктивні сімейні обов'язки. Свої обов'язки учасники сімейних відносин здійснюють різними способами: здійснення активних дій; утримання від здійснення активних дій. Якщо невиконання особистих обов'язків учасників сімейних відносин у випадках, передбачених в законі, може припинятися або не зумовлювати відповідних наслідків, то невиконання сімейного обов'язку майнового характеру не допускається. Оскільки на відміну від особистих, майнові обов'язки можуть виконуватися незалежно від самого носія такого обов'язку за допомогою інших суб'єктів. Невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку може бути підставою для застосування відповідних правових наслідків, що можуть визначатися в: нормах СК України; домовленості (договорі) сторін. Наслідки невиконання або ухилення від виконання сімейного обов'язку можуть мати: особистий характер, коли негативний вплив відбувається на особисту сферу зобов'язаної особи; майновий характер, якщо такий вплив здійснюється на майнову сферу зобов'язаної особи (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року в справі № 711/679/21 (провадження № 61-18434св21)).
Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини (стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року).
Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України.
Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини (пункти 1-6 частини першої статті 164 СК України).
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками (див. постанову Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц (провадження № 61-12305св18)).
У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року в справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено, що: «тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків». Висновки викладені в постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року в справі № 331/5427/17 (провадження № 61-12023св18), від 06 травня 2020 року в справі № 753/2025/19 (провадження № 61-1344св20), від 09 листопада 2020 року в справі № 753/9433/17 (провадження № 61-3462св20), від 17 червня 2021 року в справі № 466/9380/17 (провадження № 61-2175св20), від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 та від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
Вказані висновки підтримані також і в постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини. Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.
При розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою (частина четверта статті 19 СК України).
Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).
Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171 СК України).
У частині другій статті 171 СК України закріплено випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов'язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України) (див. постанову Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 679/1413/14-ц (провадження № 61-10298св18)).
Очевидно, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. Простої бездіяльності з боку батька (матері) недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька (матері) призвела до розриву зв'язків між ним та його донькою, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку її матері (батька), то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька (матері) батьківських прав. Діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів. Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів (див. постанову Верховного Суду від 04 квітня 2024 року в справі № 553/449/20 (провадження № 61-2701св24)).
В судовому засіданні дочка ОСОБА_4 зазначила, що з матір'ю відносини погіршилися, оскільки вона почала проживати разом з співмешканцем ОСОБА_17 , зловживати спиртними напоями. На даний час відносини з матір'ю налагодились і вона не хоче, щоб її позбавили батьківських прав. Додатково повідомила, що мати почала цікавитись життям дітей, після того як перестала проживати разом з ОСОБА_17 . Вона любить свою матір і хоче з нею спілкуватися.
При розгляді судом спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (ч. ч. 4, 5, 6 статті 19 СК України).
Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
При цьому, за загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.
Представником Романівської селищної ради Житомирської області у судовому засіданні не надано належних доказів для підтвердження свідомого нехтування батьківськими обов'язками відповідачем відносно неповнолітніх дітей та необхідності застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав. У вказаному висновку органу опіки та піклування не зазначено, чому саме позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відповідатиме інтересам дітей.
При цьому суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки такий висновок є передчасним, таким, що суперечить на даний час інтересам дітей і засадам справедливості, та не містить достатнього обгрунтування наявності підстав для позбавлення ОСОБА_1 відносно її дітей.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 164, 166, 180 СК України, статтями 10, 11, 60, 88, 214, 215 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову Романівської селищної ради Житомирської області до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відмовити.
Попередити відповідача ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виховання своїх неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду в порядку передбаченому підпунктом 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя М.М. Кірічук