Справа № 161/4644/25
Провадження № 2/161/2367/25
29 квітня 2025 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
в складі:
головуючого - судді Рудської С.М.
при секретарі - Коржик Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
13.03.2025 року позивач ТзОВ «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свій позов мотивує тим, що 01.06.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 4138829, за умовами якого відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 1200 грн., які зобов'язалася повернути та сплатити відсотки за користування ними. 13.09.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 07Т, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 4138829 від 13.09.2021 року, розмір заборгованості позичальника за яким становить 5007 грн. з яких: 1200 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3675 грн. заборгованість по відсотках та 132 грн. заборгованість за комісією. Всупереч умовам кредитного договору № 4138829 від 13.09.2021 року відповідач свої кредитні зобов'язання не виконує. Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Діджи Фінанс» суму заборгованості суму заборгованості за кредитним договором № 4138829 від 13.09.2021 року в розмірі 5007 грн., а також понесені судові витрати по справі з яких: 2422,40 грн. судовий збір та 4000 грн. витрати на професійну правничу допомогу.
11.04.2025 року відповідачкою ОСОБА_1 було подано до суду відзив на позовну заяву. В обгрунтування своїх заперечень щодо позову остання зазначає, що нею не визнається факт укладення будь-якого правочину із ТзОВ «Мілоан» та отримання кредитних коштів від даної фінансової компанії. Також, нею заперечується факт наявності заборгованості як перед ТзОВ «Мілоан», так і перед ТзОВ «Діджи Фінанс», жодних первинних бухгалтерських документів та банківських виписок матеріали справи не містять. Крім того вважає, що позивач не набув права вимоги, оскільки первісне зобов'язання є недоведеним. У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с. 67-69).
16.04.2025 року представником позивача подано до суду відповідь на вищевказаний відзив. Свої доводи позивач обгрунтовує тим, що 01.06.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_4 було укладено правочин у порядку, встановленому ЗУ «Про електронну комерцію» із дотриманням вимог чинного законодавства. Відповідачка вчинила алгоритм усіх дій для підписання кредитного договору № 4138829 від 01.06.2021 року. Як наслідок, останній було перераховано кредитні кошти на вказаний нею особисто картковий рахунок. Жодних доказів того, що вказаний правочин визнаний недійсний, або ж що з приводу його укладення відповідачка зверталася до правоохоронних органів за фактом шахрайства остання до відзиву не долучає. Також, Договір факторингу № 07Т від 13.09.2021 року, укладений між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Діджи Фінанс» є належним доказом відступлення позивачу прав вимоги за кредитним договором № 4138829 від 01.06.2021 року. Вказує, що ОСОБА_1 взагалі не надала будь-яких доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги. Враховуючи наведене, у задоволенні позову просить відмовити (а.с. 80-89).
21.04.2025 року від відповідачки до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких остання зазначає, що факт отримання нею кредитних коштів, укладення спірного кредитного договору та законність відступлення права вимоги не доведений належними та допустимими доказами. Нарахування процентів і додаткових платежів є неправомірним, а сума витрат на правничу допомогу, яку позивач просить стягнути за наслідками розгляду справи, є непропорційною та необгрунтованою. У задоволенні позову просить відмовити повністю (а.с. 91-93).
В судове засідання представник позивача не з'явився, у своєму позові просив розгляд справи проводити за його відсутності, позов задовольнити, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 7-зворот).
Відповідач в судове засідання не з'явилася, до його початку подала до суду додаткові пояснення у справі, в яких просила розгляд справи проводити у її відсутності. Просить також врахувати, що вона є дружиною військовослужбовця та учасником бойових дій (а.с. 94).
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 01.06.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № 4138829 (далі - Договір) (а.с. 27-32).
На дату розгляду даного спору відповідачка ОСОБА_4 , у зв'язку із одруженням, змінила своє прізвище на « ОСОБА_5 » (а.с. 96).
Відповідно до п. 1.1 Договору, - Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п. 1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.
Згідно з 1.2. Договору, - сума (загальний розмір) кредиту становить 1200.00 грн. у валюті: Українські гривні.
Пунктом 1.3. та 1.4. Договору визначено, що кредит надається строком на 5 днів з 01.06.2021 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 06.06.2021.
Згідно з 1.5. Договору, - загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 207.00 грн. в грошовому виразі та 11,097,732.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п. п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 1407.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до п. п. 1.5.1., 1.5.2 Договору, - комісія за надання кредиту: 132 грн., яка нараховується за ставкою 11.00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 75.00 грн., які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
За умовами п. п. 1.6., 1.7. Договору, - стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п. 2.2,.2.3 цього Договору.
Вищевказаний договір був укладений шляхом вчинення відповідачкою 01.06.2021 року алгоритму необхідних дій, заповнення анкети-заяви на кредит № 4138829, та використання нею одноразового цифрового ідентифікатора, який був отриманий нею на власний (зазначений) номер мобільного телефону (а.с. 11).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є /мови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
В ст. 3 ЗУ «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію», є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електрону комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею. (ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис».
Також, приписами ст. 12 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 640 ПК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Згідно ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.
Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов 'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав.
Перша судова палата Касаційного цивільного суду у своїй правовій позиції у Постанові ВС № 61-20799св19 по справі № 561/77/19 від 16.12.2020 року щодо належності та законності підписання кредитних договорів за допомогою одноразового ідентифікатора зазначає наступне: «Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені ЗУ «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв 'язку. вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та ії прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа...».
Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до Правил є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу Відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісним Кредитором не було б укладено.
Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12.01.2021 року № 524/5556/19, від 07.10.2020 року № 127/33824/19, від 23.03.2020 року № 404/502/18.
Таким чином, суд вважає доведеним, що сторони узгодили розмір кредиту (позики), грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення кредитного договору № 4138829 від 13.09.2021 року на відповідних умовах шляхом підписання Договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
У свою чергу, правочином передбачено розмір та порядок сплати процентів та комісії за користування кредитом, такий відповідачем не оспорювався та в судовому порядку не скасовувався повністю чи окремі його положення.
Доводи відповідачки щодо не укладення нею кредитного договору № 4138829 від 13.09.2021 року із ТзОВ «Мілоан» суд вважає надуманими.
Факт перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 1200 грн. підтверджується платіжним дорученням № 47689002 від 01.06.2021 року, який є належним доказом у справі, а доводи відповідачки про зворотне є безпідставними (а.с. 34, 38-45).
Відтак, уклавши кредитний договір, сторони взяли на себе відповідні зобов'язання.
13.09.2021 року між ТзОВ «Мілоан» та ТзОВ «Діджи Фінанс» укладено Договір факторингу № 07Т, у відповідності до умов якого до позивача, з-поміж іншого, перейшло право майнової вимоги за кредитним договором № 47689002 від 01.06.2021 року (а.с. 17-23).
Доводи, якими ОСОБА_1 мотивує свої заперечення щодо позову достовірно вказують на обставину, що остання не здійснювала погашення спірної заборгованості, оскільки не визнає її взагалі.
Тобто, всупереч умовам кредитного договору № 47689002 від 01.06.2021 року відповідач свої кредитні зобов'язання не виконує.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість не погашає.
Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Частиною 1 ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При укладенні кредитного договору, беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати та враховувати всі ризики, що пов'язані за таким договорами.
Як вбачається із витягу з додатку до Договору Факторингу № 07Т від 13.09.2021 року, а також відомістю про щоденні нарахування та погашення, проведений ТзОВ «Мілоан», у ОСОБА_1 існує заборгованість за кредитним договором № 47689002 від 01.06.2021 року, яка за період з 01.06.2021 року по 05.08.2021 року становить 5007 грн. з яких: 1200 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3675 грн. заборгованість по відсотках та 132 грн. заборгованість за комісією (а.с. 14-15).
Із вищевказаних доказів слідує наступне:
-01.06.2021 року видано кредит у сумі 1200 грн. та проведено нарахування 132 грн. комісії за оформлення кредиту;
-у період із 02.06.2021 року по 06.06.2021 року (5 днів) відповідачці нараховували проценти у розмірі 1,25 % від суми кредиту;
-у період із 07.06.2021 року по 08.05.2021 року відповідачці нараховували проценти у розмірі 5 % від суми кредиту.
У суду відсутні будь-які правові підстави ставити під сумнів наданий позивачем розрахунок заборгованості; стороною відповідача в ході розгляду справи такий розрахунок в жодній мірі не спростований; клопотання про проведення судової економічної експертизи на їх (розрахунків) спростування ОСОБА_1 в ході розгляду справи заявлено не було.
Нарахування усіх складових спірної заборгованості здійснено у повній відповідності умовам кредитного договору № 47689002 від 01.06.2021 року, який був добровільно підписаний відповідачками та з якими (умовами) остання погодилася в повному обсязі.
Суд не приймає доводи ОСОБА_1 з приводу існування підстав для стягнення з неї заборгованості в сумі 1407 грн. - в межах строку кредитування, оскільки умовами Договору передбачено пролонгацію його дії (п. 2.3. Договору) та визначено, що строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1. Договору).
Суд також оцінює критично доводи відповідачки щодо набуття статусу члена сім'ї військовослужбовця, що, згідно п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» встановлювало б для неї пільги на сплату нарахованих процентів за користування кредитом, оскільки заборгованість у неї виникла за період з 01.06.2021 року по 05.08.2021 року, а вищезгаданий статус остання набула з 30.01.2025 року внаслідок одруження із ОСОБА_6 (а.с. 95-97).
Суд встановив, що між сторонами існують цивільні правовідносини. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання по кредитному договору за яким кредитодавець виконав умови договору повністю і своєчасно, а позичальник порушив умови договору, порушено майнові права ТзОВ «Діджи Фінанс».
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що 12.02.2025 року між АБ «Анастасії Міньковської» та ТзОВ «Діджи Фінанс» було укладено Договір про надання правової допомоги № 01/11, предметом якого є надання правничої допомоги у правовідносинах, які є предметом даного спору (а.с. 24-26, 33).
Згідно акту № 4138829 та детального опису робіт, виконаних адвокатським бюро від 19.02.2025 року, представником позивача на виконання вищевказаного договору було надано послуги загальною вартістю 4000 грн. на що затрачено 4 год. з яких: аналіз обставин спору - 1500 грн. (1,5 грн.), складення позовної заяви - 2000 грн. (2 год.), формування додатків до позову 500 грн. (0,5 грн.) (а.с. 10, 16).
З урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи та значимості таких дій при розгляді справи, суд вважає, що зазначені представником позивача витрати на професійну правничу допомогу є належним чином обґрунтованими та такими, які відповідають принципам розумності та справедливості.
При визначенні суми відшкодування судових витрат суд також виходив з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та складності), розумності їхнього розміру та конкретних обставин справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції.
Зокрема, у рішеннях у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006 року (пункт 80), у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року (пункти 34-36), у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року, у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З огляду на наведене, суд не приймає до уваги заперечення щодо необгрунтованості (зменшення) розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, що наведені у її запереченнях на відповідь на відзив.
Згідно ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову, покладаються на відповідача.
За наведених обставин, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки 4000 грн. понесених витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що заявлені ТзОВ «ФК «ЄАПБ» позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ст. 141 ЦПК України понесені позивачем і документально підтверджені судові витрати у розмірі 3028 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі ст.ст. 509, 526, 527, 530, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 77, 81, 141, 247, 259, 263-268, 352, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» суму заборгованості за кредитним договором № 47689002 від 01.06.2021 року в загальному розмірі 5007 (п'ять тисяч сім) грн. з яких: 1200 грн. заборгованість по тілу кредиту, 3675 грн. заборгованість по відсотках та 132 грн. заборгованість за комісією.
Стягнути із ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» судові витрати по справі, а саме: 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. судового збору та 4000 (чотири тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», адреса місцезнаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, 8, код ЄДРПОУ: 42649746.
Відповідач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складений 30 квітня 2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська