Справа № 161/5549/25
Провадження № 2/161/2624/25
29 квітня 2025 року м. Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі :
головуючого - судді Смоковича М.В.
при секретарі судового засіданні - Хилько О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини,-
26 березня 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утриманні дитини.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона з 04 вересня 2010 року з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який відповідно до рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2015 року розірвано. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2015 року ухвалено стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600 (шістсот) грн. щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вказує, що на даний час коштів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не вистачає, розмір аліментів, що стягуються з відповідача не відповідає звичайним потребам дитини, оскільки син має потреби в соціальному розвитку та навчанні.
Враховуючи наведене, позивач просить збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2015 року з 600 грн. та стягувати з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі у розмірі 25% від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 3000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 27 березня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
29.04.2025 року позивач ОСОБА_1 подала суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Просить суд стягувати з відповідача аліменти на утримання дитини в розмірі 3000 грн. щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
29.04.2025 року відповідач подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Не заперечує проти стягнення з нього аліментів на утримання сина в розмірі 3000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно з частинами першою, другою та п'ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Частиною першою статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.
Згідно з пунктом 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Суд встановив, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с. 8).
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 жовтня 2015 року, окрім іншого, ухвалено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Луцька Волинської області, на користь ОСОБА_4 аліменти на неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 600 (шістсот) грн. щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13 травня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття ( а.с. 5-6).
Наведене свідчить про те, що на день постановлення даного рішення розмір прожиткового мінімуму суттєво змінився в бік його збільшення, а тому розмір раніше присуджених аліментів не в повній мірі задовольняє мінімальні потреби дитини, оскільки відповідно зросли затрати на утримання, які несе лише позивач.
Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
За частинами першою та другою статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно зі статтею 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» встановлено прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, який становить для: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень.
Положеннями ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я, набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Аналізуючи зазначені норми закону, суд виходить з того, що батьки повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров'я та розвитку дитини, а кожен з батьків повинен надати дитині утримання у розмірі не меншому половини цього прожиткового мінімуму щомісячно. Тобто, забезпечення батьками такого прожиткового мінімуму забезпечує мінімальні потреби дитини.
Законодавством передбачений обов'язок батьків щодо утримання дитини, гарантії забезпечення належного рівня її розвитку, незалежно від того чи перебувають батьки у зареєстрованому шлюбі, проживають разом чи окремо від дитини, мінімальний розмір на утримання дитини встановлені законодавством України.
Поняття «мінімум» визначає крайню межу, а ч.2 ст. 182 СК України зобов'язує встановити розмір аліментів необхідний та достатній для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Прожитковий мінімум це показник, який використовується у розрахунках різних соціальних виплат, наприклад аліментів, але суд при цьому може керуватися даною сумою тільки визначаючі мінімальний розмір аліментів. Та у разі можливості батька забезпечити належне утримання дитини, батьком якої він є, останній в силу приписів статті 180 СК України повинен вживати всіх заходів для забезпечення свого обов'язку щодо необхідного та достатнього забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Суд також приймає до уваги ту обставину, що у зв'язку з підвищенням цін на продовольчі та непродовольчі товари, підвищенням рівня прожиткового мінімуму на дітей відповідного віку, розмір аліментів, що стягуються з відповідача, не відповідає звичайним потребам неповнолітньої дитини.
При визначені розміру аліментів судом враховано ту обставину, що відповідач інших неповнолітніх дітей на утриманні не має, є працездатним та визнав позовні вимоги.
Суд вважає, що з урахуванням фактичних обставин справи, та виходячи з закріплених ч. 9 ст. 9 Сімейного кодексу України принципів справедливості, добросовісності та розумності, відповідності моральним засадам суспільства, враховуючи матеріальне становище одержувача та платника аліментів, розмір стягуваних аліментів підлягає зміні із твердої грошової суми в розмірі 600 гривень на тверду грошову суму в розмірі 3000 гривень щомісячно.
Розмір аліментів, визначений судом не є надмірним, і є достатнім для забезпечення розумних потреб неповнолітніх дітей.
Щодо вимог позивача про стягнення на її користь збільшених аліментів в розмірі 25% від заробітку (доходу) платника аліментів, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Таким чином, враховуючи приписи ст. 181 СК України, саме суд, у даному випадку, має обрати, в якому вигляді визначити розмір аліментів на дитину: або в твердій грошовій сумі або у частці від заробітку.
Враховуючи те, що у своїй позовній заяві позивач просить суд саме збільшити розмір аліментів, а не змінити спосіб їх стягнення, тоді як рішенням суду від 28.10.2015 року було ухвалено стягувати з відповідача аліменти саме у твердій грошовій сумі, суд приходить до висновку, що розмір аліментів слід збільшити з 600 грн. щомісячно до 3000 грн. щомісячно.
Більш того, до винесення рішення судом, позивач подала до суду заяву, у якій, окрім іншого, просить збільшити розмір аліментів, які мають стягуватися з відповідача, саме до 3000 грн. щомісячно.
Таким чином, у задоволенні вимоги позивача про збільшення розміру аліментів до 25 % від заробітку (доходу) платника аліментів слід відмовити.
Згідно з п.23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Згідно положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У зв'язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір", тому судовий збір в сумі 1 211, 20 грн. слід стягнути з відповідача на користь держави.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 2-5, 11-13, 141, 279, 352, 354, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дитини - задовольнити частково.
Збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.10.2015 року на користь ОСОБА_5 , на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 600 (шістсот) грн. 00 коп. щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку та стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3000 (три тисячі) гривень щомісячно, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили та до досягнення ним повноліття.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в дохід держави 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення складений 29.04.2025 року.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області М.В. Смокович