про залишення апеляційної скарги без руху
24 березня 2025 року м. Дніпросправа № 160/22960/24
Суддя Третього апеляційного адміністративного суду Дурасова Ю.В., перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №160/22960/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись з рішенням суду, 18.03.2025 відповідач через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, яка зареєстрована Третім апеляційним адміністративним судом 19.03.2025.
Суд вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказує, що в електронному вигляді оскаржене рішення отримано 06.12.2024 та зареєстровано в підсистемі електронного документообігу. Зазначає, що в паперовому вигляді копія рішення не надходила, відтак судом порушено порядок направлення процесуальних документів, що позбавило відповідача своєчасно оскаржити судове рішення.
З цього приводу суд зауважує таке.
Пунктом 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС встановлено порядок вчинення дій, передбачених КАС, до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення відповідних дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Згідно з пунктом 16 розділу VII КАС до дня реєстрації суб'єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб'єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
17.08.2021 Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС).
З 05.10.2021 офіційно почали функціонувати підсистеми "Електронний суд", "Електронний кабінет" та підсистема відеоконференцзв'язку. Пунктом 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Згідно з пунктом 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до Електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До Електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (далі - АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до Електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя (далі - автоматизована система діловодства).
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС, зокрема державні органи реєструють свої офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов'язковому порядку.
Офіційна електронна адреса в розумінні Положення про ЄСІТС - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Адреса електронної пошти, що використовується при реєстрації Електронного кабінету, не може бути зареєстрована на доменних іменах, використання яких заборонено законодавством України.
Пунктом 111 розділу IV "Перехідні положення" Положення про ЄСІТС встановлено, що до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом. До початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС суд надсилає документи у справах або на офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти, з якої надійшли до суду документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.
Відповідно пункту 2 частини шостої статті 251 КАС днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Також передбачено, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, у випадку вручення учаснику справи судового рішення шляхом доставлення копії такого судового рішення на офіційну електронну адресу особи в електронному вигляді через підсистему "Електронний Суд", суд не має обов'язку повторно направляти копію такого судового рішення відповідному учаснику справи в паперовому вигляді з власної ініціативи.
Водночас суд може направити копію судового рішення у паперовій формі учаснику справи, якому вручено судове рішення відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 251 КАС України, за його окремою заявою.
Проте, повторне направлення за відповідною заявою особи копії судового рішення у паперовій формі учаснику справи, який вже отримав копію такого рішення в електронній формі в підсистемі "Електронний Суд", саме по собі не відміняє факту належного вручення такого судового рішення через підсистему "Електронний Суд" та не свідчить про необхідність відліку нового строку на апеляційне оскарження з дня отримання повторно направленої паперової копії судового рішення.
Так, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зареєструвало свій електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі). Всі документи до суду першої інстанції подавало через підсистему "Електронний суд".
У зв'язку із наявністю у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області офіційної електронної адреси та електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" копія рішення суду була направлена в електронній формі за допомогою підсистеми Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, як суб'єкт владних повноважень, має офіційну електронну адресу 04001@dp.pfu.gov.ua.
Відповідач вказує. що копію оскаржуваного рішення доставлено до електронного кабінету 06.12.2024.
Враховуючи вищезазначені обставини та норми чинного процесуального законодавства, апеляційну скаргу на рішення суду від 04.12.2024 року подано з пропуском встановленого ч. 1 ст. 295 КАС України строку, оскільки апеляційна скарга подана до суду 18.03.2025, а встановлений законом тридцятиденний строк подання апеляційної скарги на зазначене рішення, який може бути поновлений з урахуванням дати отримання судового рішення, сплинув 06.01.2025.
Доводи відповідача про не виконання судом першої інстанції вимог ч. 11 статті 251 КАС України, є необґрунтованими з огляду на виконання судом першої інстанції приписів пункту 2 частини шостої статті 251 КАС України.
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що жоден з доводів клопотання відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження не обґрунтовує у чому полягала неможливість подання апеляційної скарги представником відповідача у будь-який час протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення суду першої інстанції в електронному вигляді через підсистему "Електронний Суд" (26.09.2023), а не через майже місяць після такого отримання.
Відповідно до ч. 3 ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Крім цього, відповідно до вимог пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Однак, скаржником не додано документа про сплату судового збору.
Разом з апеляційною скаргою скаржник подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке обгрунтоване посиланням на неможливість сплати судового збору у відведений судом строк, у зв'язку з відсутністю на рахунках грошових коштів, необхідних для такої сплати.
Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір", встановлюють, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Таким чином, законодавцем встановлено вичерпний перелік обставин, за яких особу може бути звільнено від сплати судового збору, при цьому з аналізу вищенаведених правових норм випливає, що фактично таким правом може скористатися саме фізична особа, натомість відповідач є юридичною особою.
Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 14.01.2021 року в справі №0940/2276/18 зазначила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України “Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому, положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України “Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України “Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.
Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Отже, розглядаючи клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору, суд приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки наведені у клопотанні підстави, а саме відсутність бюджетних асигнувань, не можуть визнаватись судом поважними для умов відстрочення сплати судового збору.
Крім того, відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі “Креуз проти Польщі» “право на суд» не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.
Фінансування витрат на оплату судового збору для державних органів із державного бюджету передбачено за кодом економічної класифікації 2800 “Інші поточні платежі», розмір яких щорічно затверджується відповідним кошторисом.
Після прийняття Закону про Державний бюджет України на поточний бюджетний період до затвердження в установлений законодавством термін бюджетного розпису на поточний рік в обов'язковому порядку складається тимчасовий розпис бюджету на відповідний період. Бюджетні установи складають на цей період тимчасові індивідуальні кошториси (з довідками про зміни до них у разі їх внесення).
У пункті 45 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 228, зазначено, що під час складання на наступний рік розписів відповідних бюджетів, кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету та планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів) і помісячних планів використання бюджетних коштів враховуються обсяги здійснених видатків і наданих кредитів з бюджету згідно з тимчасовими розписами відповідних бюджетів та тимчасовими кошторисами, тимчасовими планами використання бюджетних коштів і тимчасовими помісячними планами використання бюджетних коштів.
Таким чином, особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов'язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо оплати судового збору.
Разом з тим, пенсійним органом не надано жодних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.
З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, колегія суддів вважає, що обставини, пов'язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не є поважною причиною при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Відповідно до статті 2 Закону України “Про судовий збір» платники судового збору громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
При цьому, у п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання апеляційної скарги) встановлено, що за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, але не більше 15 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, що свідчить про подання фізичною особою позову з вимогою немайнового характеру.
Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України “Про судовий збір» (в редакції чинній на момент подання позовної заяви) ставка судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3028 грн.
Таким чином, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 1211,20 грн.
Отже, розмір судового збору, який підлягав сплаті при заявлені позовних вимог складав 1211,20 грн.
Оскільки при поданні адміністративного позову сплаті підлягала сума судового збору в розмірі 1211,20 грн., тому 150 відсотків такої ставки становить 1816,80 грн.
Відповідно до вимог ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана через підсистему «Електронний суд», тому ставка судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі становить 1453,44 грн.
Таким чином, відповідачу слід доплатити несплачену суму судового збору у розмірі 1453,44 грн. за реквізитами:
Платiжнi реквiзити для перерахування судового збору:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Шев.р/ 22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.)
Код банку отримувача (МФО): 899998
Рахунок отримувача: UA668999980313161206081004628
Код класифікації доходів бюджету: 22030101
Призначення платежу:
*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), на рішення від ______ (Дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (Номер справи), Третій апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 2 ст. 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
З огляду на вищевикладене, суд зобов'язує у десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали усунути вказані недоліки апеляційної скарги, а саме надати суду заяву про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку; належним чином оформлений документ про сплату судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 296, 298, 325, 328, суд,
Визнати неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані Головним правлінням Пенсійного фону України в Дніпропетровській області.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.12.2024 у справі №160/22960/24 залишити без руху та надати десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для надання суду:
- заяви про поновлення строку, в якій вказати інші підстави для поновлення строку;
- належним чином оформленого документа про сплату судового збору;
Копію ухвали направити заявнику для виконання.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя Ю. В. Дурасова