28 квітня 2025 року м. ДніпроСправа № 360/752/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 , командира 1 стрілецької роти, НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 про визнання протиправними та скасування наказів, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
14 квітня 2025 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач І), командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_2 (далі - відповідач ІІ), командира 1 стрілецької роти, НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 (далі - відповідач ІІІ), в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №2956 від 31.12.2022 «Про результати службового розслідування за фактом самовільного залишення частини лейтенантом ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 20.10.2022 №298;
- визнати протиправними дії командування щодо ненарахування та невиплати грошового забезпечення за період з 01.10.2022 по 31.12.2022 ОСОБА_1 ;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.10.2022 по 31.12.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частину НОМЕР_1 щодо не включення ОСОБА_1 до Наказу про виплату додаткової грошової винагороди в розмірі 30000,00 грн на місяць за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ щодо виплати ОСОБА_1 до Наказу про виплату додаткової грошової винагороди в розмірі 30000,00 грн за жовтень, листопад, грудень 2022 року, січень 2023 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року №168;
- визнати протиправною бездіяльність командира військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати підйомної допомоги ОСОБА_1 при переведенні на нове місце служби;
- зобов'язати командування військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 підйомну допомогу при переведенні на нове місце служби.
Ухвалою суду від 18.04.2025 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними, позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу позивачу протягом 10-ти (десяти) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд»: належним чином оформленої позовної заяви, відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України; належної якості копії додатків до позовної заяви;
заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
На виконання вимог зазначеної ухвали суду надано суду заяву позовну заяву з додатками та клопотання про поновлення строку звернення до суду та витребування доказів.
Розглянувши клопотання про поновлення строку звернення до суду в сукупності з позовною заявою, суд зазначає таке.
Відповідно до частин першої, шостої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
В клопотанні про поновлення строку звернення до суду зазначено, що з 2019 року позивач ввесь час перебуває на військовій службі, з перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації виконував бойові завдання на лінії безпосереднього зіткнення, більшість часу проводить у відрядженнях, пов'язаних з виконанням службових обов'язків. Про існування оскаржуваного наказу та відповідно його змістом стало відомо лише в березні 2025 року після отримання відповіді на адвокатський запит від 24.12.2024, а отже раніше не мав можливості звернутись до суду для захисту власних прав у визначені ч.5 ст.122 КАСУ строки, оскільки навіть не знав про їх порушення та відповідно існування зазначеного наказу від 01.10.2024. Про порушення визначеного мінімального розміру грошового забезпечення військовою частиною НОМЕР_1 за жовтень, листопад та грудень 2022 року також стало відомо з вищезазначеної відповіді.
Що стосується пропуску строку звернення до суду з питання визнання протиправним не нарахування та не виплату підйомної допомоги при переведенні на нове місце роботи зазначено, що відрахування строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушеного права саме з 15.05.2022 є неправомірним, адже, позивачу тоді не було відомо кінцевого результату розгляду рапорту. Крім того, не відомо, взагалі, чи передав вказаний рапорт ОСОБА_4 до військової частини.
Суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, в якій колегія суддів зазначила, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам:
1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк;
2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк;
3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено;
4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи застосування правового інституту строків звернення до адміністративного суду у постанові від 20 листопада 2019 року у справі №9901/405/19, вказала, що закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин пропуску такого строку. Вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа Стаббігс та інші проти Великобританії, рішення від 22 жовтня 1996 року, справа Девеер проти Бельгії, рішення від 27 лютого 1980 року)".
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
В позовній заяві та клопотаннях про поновлення строку звернення до суду позивач зазначає, що йому було відомо про проведення щодо нього службового розслідування, оскільки в рамках цього розслідування ним надавалися пояснення у грудні 2022 року.
Отже, позивачу було достеменно відомо про проведення щодо нього службового розслідування та його підстав ще у грудні 2022 року.
Таким чином, позивач мав можливість звернутися до відповідача для ознайомлення з цим розслідуванням чи виявити зацікавленість щодо результатів та стадії його проведення. Проте, позивачем не зазначено та не надано доказів вчинення ним активних дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку.
Також позивач зазначає, що відповідачем порушено право позивача на належне грошове забезпечення за жовтень, листопад та грудень 2022 року, що в свою чергу та призвело до негативних наслідків для його родини.
Тобто, позивач отримавши/не отримавши суми грошового забезпечення в зазначені періоди мав об'єктивну можливість щодо звернення до відповідача для з'ясування складових цим сум і підстав їх зменшення, оскільки достеменно був обізнаний про виплачені йому кошти.
Суд зазначає, що посилання позивача на переведення його до іншої військової частини у лютому 2023 року є необґрунтованими, оскільки у період виникнення спірних правовідносин позивач проходив військову службу саме у відповідача та не зазначено, як саме переведення до іншої частини перешкоджало йому реалізувати право на ознайомлення з матеріалами службового розслідування чи отримання роз'яснень щодо складових грошового забезпечення.
Крім того, посилання позивач на те, що відповідач жодної офіційної поштової адреси на неокупованій території не має, що перешкоджало зверненню до відповідача, є незмістовними, оскільки позивач проходив військову службу у відповідача та достовірно знав про місцезнаходження цієї частини. При цьому, суд зазначає, що листування з військовою частиною може здійснювати не лише за її зареєстрованим місцезнаходженням, а й за фактичним місцезнаходженням такої частини чи за допомогою електронного звернення.
Суд звертає увагу, що у грудні 2024 року позивачем було направлено запит до відповідача та отримано на нього відповідь. Таким чином, незрозуміло, що саме слугувало перешкодою для направлення цього запиту раніше на адресу фактичного місцезнаходження відповідача.
Щодо посилань позивача на те, що його не було повідомлено про результати розгляду його рапорту про призначення підйомної допомоги, суд зазначає, що самі лише посилання на очікування щодо здійснення відповідачем нарахування та виплати спірної допомоги чи повідомлення про результати розгляду його рапорту не є належними підставами для поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Крім того, позивач зазначає, що він навіть не з'ясував чи було передано його рапорт до військової частини
Суд зазначає, що позивач мав реальну можливість вчинити активні дії для з'ясування результатів розгляду його рапорту.
З позову та клопотань про поновлення строку звернення до суду вбачається, що до грудня 2024 року поведінка позивача була пасивною, ним зовсім не вчинялося активних дій, які вказують на бажання реалізувати свої процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не доведено, що в цій справі можливість вчасного подання позовної заяви не мала суб'єктивного характеру, тобто не залежала від волевиявлення позивача.
Посилання на те, що позивач з 24.02.2022 постійно залучається до виконання бойових завдань на лінії безпосереднього зіткнення не підтверджені відповідними доказами, а тому є також необґрунтованими.
Суд звертає увагу, що позивач, посилаючись на вищезазначені обставини, повинен надати підтвердження його постійного залучається до виконання бойових завдань на лінії безпосереднього зіткнення протягом строку, який ним пропущений.
У постанові від 23.03.2023 року у справі № 761/28821/20 Верховний Суд наголосив на тому, що за усталеною практикою Верховного Суду введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв'язку з цією обставиною. При цьому саме лише посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження (поновлення).
Відтак, введення воєнного стану на території України саме по собі не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку.
У той же час, позивачем у заяві не вказано, яким саме чином введення воєнного стану на території України завадило йому подати позов до суду у визначені законом строки.
У зв'язку з викладеним, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними.
Отже, позивачу необхідно надати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
Згідно з частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви на 3 календарних дні з дня отримання ухвали про продовження строку.
Керуючись статтями 121, 160, 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви на 3 (три) календарних дні з дня отримання даної ухвали суду.
Запропонувати позивачу протягом 3 (трьох) календарних днів з дати отримання даної ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом подання за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи:
- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням підстав для поновлення строку, з обґрунтуванням та документальним підтвердженням наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду з позовною заявою.
У разі ненадання вищевказаних документів позовна заява буде вважатися неподаною і підлягатиме поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не може бути оскаржена.
СуддяС.В. Борзаниця