29 квітня 2025 року м. Кропивницький Справа № 580/11415/21
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі за її позовом до Державної судової адміністрації України (відповідач-1), Черкаського окружного адміністративного суду (відповідач-2) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення недоплачених коштів суддівської винагороди і моральної та матеріальної шкоди, -
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Державної судової адміністрації України, Черкаського окружного адміністративного суду, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України у не забезпеченні обчислення ЄСВ від максимальної величини бази нарахування під час здійснення розгляду звернень судді Черкаського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 щодо суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 відповідно до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів»;
- визнати протиправною бездіяльність Черкаського окружного адміністративного суду у не сприянні у наданні офіційних документів про нарахування ЄСВ до суддівської винагороди без обмежень встановлених статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-IX від 13.04.2020, ОСОБА_1 , яка не є ФОП, щодо суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020;
- визнати протиправною бездіяльність Черкаського окружного адміністративного суду у не нарахуванні ЄСВ від максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати та не виплаті суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 без застосування обмеження встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» із змінами та доповненнями, внесеними Законом України №553-ІХ від 13.04.2020;
- зобов'язати Черкаський окружний адміністративний суд нарахувати ОСОБА_1 за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 на підставі статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» суддівську винагороду із сплатою ЄСВ від максимальної суми доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати з наданням офіційних документів про сплату ЄСВ від максимальної суми доходу застрахованої особи протягом місяця з дня набрання законної сили рішенням суду;
- стягнути з Державної судової адміністрації України недоплачені кошти суддівської винагороди за період з 18.04.2020 до 27.08.2020 на підставі статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» за рахунок бюджетної програми КПКВК 0501150 “виконання рішень судів на користь суддів» та відшкодувати моральну шкоду у сумі 46158 грн. і матеріальну шкоду у сумі 3500 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Черкаського окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 , судді Черкаського окружного адміністративного суду, з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року із застосуванням обмеження встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ. Зобов'язано Черкаський окружний адміністративний суд нарахувати та виплатити суддівську винагороду ОСОБА_1 , судді Черкаського окружного адміністративного суду, з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі частини другої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ, з урахуванням виплачених у цей період сум та з утриманням із сум, що належать до виплати, передбачених законом податків та обов'язкових платежів. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. (т.1 а.с.196-202)
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 21.02.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 , Черкаського окружного адміністративного суду залишено без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 року в адміністративній справі №580/11415/21 залишено без змін. (т.2 а.с.86-92)
До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про встановлення судового контролю по справі, в якій заявник просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в частині здійснення Черкаським окружним адміністративним судом нарахування та виплати суддівську винагороду ОСОБА_1 , судді Черкаського окружного адміністративного суду, з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на підставі частини другої статті 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів», без застосування обмеження, встановленого статтею 29 Закону України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року №294-ІХ. Заява мотивована тим, що Черкаський окружний адміністративний суд не виконує рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду 22.07.2022, що на думку заявника свідчить про порушення відповідачем конституційних вимог щодо обов'язковості судових рішень.
Суд, дослідивши матеріали справи, розглянувши заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до ст.3811 судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частин 1-4, 6 ст.3821 суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення особисто керівника суб'єкта владних повноважень.
Якщо суб'єктом владних повноважень є колегіальний орган і судовим рішенням такого суб'єкта владних повноважень зобов'язано вчинити певні дії, суд може зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення кожного з членів такого колегіального органу, до чиїх повноважень, завдань чи функцій належить забезпечення виконання такого судового рішення.
Ухвала суду про задоволення заяви та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу включаються до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 382-3 цього Кодексу.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі «Рисовський проти України» (№29979/04) висловив правову позицію, відповідно до якої принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов'язків.
Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Case of Hornsby v. Greece, Страсбург, 19.03.1997 року) наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію.
Для цілей статті 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».
Європейський Суд з прав людини звертав увагу, що судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні (рішення у праві “Скордіно проти Італії» (Scordino v. Italy). Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі “Сіка проти Словаччини» (Sika v. Slovaki), № 2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року, пп. 18 рішення “Ліпісвіцька проти України» №11944/05 від 12 травня 2011 року).
Крім того, у рішеннях Європейського Суду з прав людини у справах “Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 року, “Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, “Шаренок проти України» від 22.02.2004 року зазначається, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби правова система держави дозволяла щоб остаточне зобов'язувальне рішення залишалося без дієвим на шкоду одній із сторін; виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має вважатися невід'ємною частиною судового процесу.
У пунктах 46, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі “Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), №29439/02, від 26 квітня 2005 року, та у справі “Крищук проти України» (Kryshchuk v. Ukraine), №1811/06, від 19 лютого 2009 року).
Аналіз зазначених вище рішень Європейського Суду з прав людини свідчить про те, що з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві існує інститут судового контролю за виконанням судового рішення. Судовий контроль - це спеціальний вид провадження в адміністративному судочинстві, відмінний від позовного, що має спеціальну мету та полягає не у вирішенні нового публічно-правового спору, а у перевірці всіх обставин, що перешкоджають виконанню такого рішення суду та відновленню порушених прав особи - позивача.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, складовою права на справедливий суд.
Таким чином, виходячи з системного аналізу вказаних правових норм, та оскільки рішення суду зобов'язує відповідача-2 - суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, суд вважає, що заяву про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду слід задовольнити та встановити Черкаському окружному адміністративному суду строк для подання звіту про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22.07.2022 по справі №580/11415/22 - три місяці з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
Керуючись ст.243, 248, 249, 256, 382-382-1 КАС України, суд, -
Заяву позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду - задовольнити.
Зобов'язати Черкаський окружний адміністративний суд подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 липня 2022 року у справі №580/11415/21 у строк - три місяці з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
Копію ухвали невідкладно надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, встановленому ст.256 КАС України та окремому оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА