Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 квітня 2025 року Справа№200/1254/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черникової А.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі-відповідач), в якому позивач просить з урахуванням уточнених позовних вимог від 7 березня 2025 року:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо протоколу/розпорядженню про призначенні/перерахунку пенсії з 9 січня 2025 року та виписки із розрахунку стажу (форма РС-право) щодо не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж» згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 2 вересня 1988 року протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 25 листопада 2024 року згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу період роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж».
В обґрунтування позову позивач зазначає, що 25 листопада 2024 року вона через веб-портал Пенсійного фонду звернулась із заявою про призначення пенсії за віком. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області винесено рішення про призначення пенсії за віком з 20 грудня 2024 року. З розрахунку Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області страхового стажу (Форми-РС-право), позивач дізналась, що до її страхового стажу не було зараховано період роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж», записи яких зазначені в її трудовій книжці. Вважаючи такі дії відповідача неправомірними, звернулась до суду із даним позовом.
Ухвалою суду від 25 лютого 2025 року розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
6 березня 2025 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву із додатковими доказами по справі.
Ухвалою суду від 11 березня 2025 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, яке зареєстровано за місцезнаходженням: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; код ЄДРПОУ 21108013).
17 березня 2025 року до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, в якому позивач зазначив відповідачем Головне управління Пенсійного фонду у Сумській області до якого визначив свої позовні вимоги.
Ухвалою суду від 19 березня 2025 року прийнято до розгляду заяву ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог та розглядати справу з урахуванням уточнених позовних вимог.
26 березня 2025 року судом отримано від відповідача клопотання про долучення доказів по справі.
4 квітня 2025 року судом отримана від відповідача відзив на позовну заяву.
17 квітня 2025 року судом отримана від позивача відповідь на відзив відповідача.
У відзиві на позов Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області заперечувало проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
ОСОБА_1 звернулася за призначенням пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).
Заява опрацьовувалася за принципом екстериторіальності відповідно до Порядку приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846 (зі змінами) Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.
За відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про роботу в період з липня 2000 року до січня 2004 року, записи трудової книжки доцільно підтвердити додатковими документами або результатами перевірки, проведеної, в тому числі, за заявою власника трудової книжки.
Згідно з наданих документів та індивідуальних відомостей страховий стаж позивача становить 34 роки 11 місяців 06 днів.
До страхового стажу не зараховано період роботи в ПМП «Марьяж» з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 02.09.1988, оскільки наказ про прийняття на роботу здійснено іншими чорнилами, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах, організаціях, яка затверджена постановою Держпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерством юстиції України і Міністерством соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58.
Зазначає, що розгляд заяви про призначення пенсії Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області не здійснювався. У зв'язку з чим просить відмовити у задоволенні адміністративного позову позивачу в повному обсязі.
У відзиві на позов відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області заперечує проти задоволення позовних вимог позивача, зазначаючи наступне.
20 грудня 2024 року звернувся із заявою до Головного управління ПФУ в Донецькій області про надання роз'яснень щодо розрахунку страхового стажу при призначення пенсії за віком згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 02.09.1988 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області за вих.№ 397-33000/Ш-02/8-0500/25 від 6 січня 2024 року, позивачу повідомлено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж» згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки номер та дата наказу про прийняття на роботу зроблений іншим чорнилом (запис № 11), що порушує Інструкцію ведення трудових книжок працівників установ, підприємств, організацій. Відповідач вважає, що в діях Головного управління не вбачається порушення норм законодавства України, адже воно керувалось чинними на момент виникнення правовідносин нормативно - правовими актами.
Пенсійний вік визначений ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років.
Вік заявника на день звернення із заявою про призначення пенсії - 60 років.
Необхідний страховий стаж відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 31 рік.
Відповідно до наданих документів страховий стаж особи - 34 роки 11 місяців 06 днів.
За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж» згідно трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки номер та дата наказу про прийняття на роботу зроблений іншим чорнилом (запис № 11), що порушує Інструкцію ведення трудових книжок працівників установ, підприємств, організацій.
З урахуванням зазначеного, просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив відповідача позивач зазначила, що саме Головне управління Пенсійного фону України в Сумській області при призначенні їй пенсії за віком не зарахувала спірний період її роботи. У зв'язку з чим, просить задовольнити її позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом серії НОМЕР_3 який видано Краматорським МВ УМВС України в Донецькій області 25 вересня 1996 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 .
Відповідач, Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зареєстроване місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; код ЄДРПОУ 21108013, є суб'єктом владних повноважень та належним відповідачем у справі.
25 листопада 2024 року позивач звернулась до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.
Заява була розглянута за принципом екстериторіальності спеціалістами Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області.
Рішенням № 053130013417 від 5 грудня 2024 року (Дата-час розрахунку: 29 листопада 2024 11:08) позивачу було призначено пенсію за віком Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 20 грудня 2024 року у розмірі 11 464,72 грн. Страховий стаж (повний) 34 роки 11 місяців 6 днів. Страховий стаж до 1 січня 2004 року - 14 років 2 місяці 6 днів. Страховий стаж після 1 січня 2004 року - 20 років 9 місяців 0 днів.
Згідно з формою РС-право, позивачу при призначенні пенсії за віком здійснений розрахунок стажу:
- з 1 вересня 1980 року по 20 липня 1983 року (навчання у вищих/ середн.НЗ) - 2 роки 10 місяців 20 днів;
- з 1 вересня 1983 року по 8 червня 1988 року (навчання у вищих/ середн.НЗ) 4 роки 9 місяців 8 днів;
- з 5 вересня 1988 року по 1 квітня 1989 року - 0 років 6 місяців 27 днів;
- з 2 квітня 1989 року по 1 березня 1991 року - 1 рік 11 місяців 0 днів;
- з 2 березня 1991 року по 7 травня 1993 року - 2 роки 2 місяці 6 днів;
- з 8 травня 1993 рок по 1 листопада 1993 року - 0 років 5 місяців 24 дні;
- з 2 листопада 1993 року по 2 січня 1994 року - 0 років 2 місяці 1 день;
- 3 січня 1994 року по 4 січня 1994 року - 0 років 0 місяців 2 дні;
- з 5 січня 1994 року по 19 вересня 1994 року - 0 років 8 місяців 15 днів;
- з 9 липня 2003 року по 31 грудня 2003 року - 0 років 5 місяців 23 дні;
- з 1 січня 2004 року по 30 вересня 2024 року - 20 років 9 місяців 0 днів.
Всього для розрахунку: 34 роки 11 місяців 6 днів.
20 грудня 2024 року позивач звернулась через ВЕБ-05001-Ф-24-204454 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з метою уточнення страхового стажу при призначенні пенсії.
На звернення позивача від 20 грудня 2024 року №ВЕБ-05001-Ф-С-204454, Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області листом від 6 січня 2025 року № 397-33000/Ш-02/8-0500/25 повідомило позивача, що за результатами опрацювання заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області (за принципом екстериторіальності) було прийнято рішення про призначення пенсії. При розрахунку пенсії до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року, оскільки зазначений період в трудовій книжці НОМЕР_1 від 2 вересня 1988 року номер та дата наказу про прийняття на роботу дописано іншим чорнилом, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах в організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 583.
Вважаючи протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування спірного періоду її роботи під час призначення пенсії за віком, позивач звернулась до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті позовних вимог суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-ІV (далі-Закон № 1058-ІV) регулюються відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Відповідно до ч.1-2 ст. 26 Закон № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Згідно ч.1 ст.24 Закону №1058-IVстраховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-ІV).
Абзацом 2 ч. 4 ст. 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
У свою чергу, відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 від 05.11.1991 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з ст. 62 Закону № 1788 та ч. 1 ст. 48 Кодексу законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Щодо аргументів пенсійного органу про те, що записи в трудову книжку серії НОМЕР_1 від 2 вересня 1988 року, а саме: номер та дата наказу про прийняття на роботу дописано іншим чорнилом, здійснені з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах в організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України Міністерства юстиції України і Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 583, суд зазначає наступне.
Фактично вказаний період роботи позивача не було зараховано пенсійним органом до стажу роботи позивача, який зараховується для призначення пенсії за віком, у зв'язку з виявленими недоліками при заповненні трудової книжки позивача відповідальними працівниками підприємства, на якому позивач працювала.
Суд зауважує, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці та зазначає, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист при вирішенні питання про призначення пенсії.
Правова позиція щодо того, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для зазначеної у такій трудовій книжці особи, викладена в постанові Верховного Суду від 6 лютого 2018 року по справі № 677/277/17.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
Тому наявність певних недоліків у трудовій книжці, на які посилається відповідач, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи згідно із записами у трудовій книжці.
Згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач в спірний період з:
1) з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року працювала головним бухгалтером в Приватному малому підприємстві «Марьяж» (записи №№ 11-12).
Крім того, позивачем здійснювались заходи щодо надання відповідних довідок на підтвердження спірного стажу, яким на підтвердження зазначеного стажу представлений лист Краматорської міської ради (архівний відділ) від 22 січня 2024 року №23.01-21/1, в якому на звернення позивача повідомлено про неможливість надання довідки про стаж роботи та заробітну плату в Приватному малому підприємстві «Марьяж», оскільки документи даного підприємства до архівного відділу на зберігання не надходили.
Суд констатує, що у трудовій книжці позивача наявні відповідні записи про роботу у спірний період, тому ці записи є належними та допустимими доказами на підтвердження страхового (трудового) стажу.
У постанові Верховного Суду від 27 березня 2020 року по справі № 607/4451/16-а викладено правову позицію, згідно якої сама по собі відсутність записів у трудовій книжці чи відсутність індивідуальних відомостей про застраховану особу (сплату страхових внесків в ПФУ) не може бути достатнім та належним доказом підтвердження відсутності трудових відносин.
Отже, такий період також має бути зарахований до стажу позивача у повному обсязі, а саме період роботи позивача в Приватному малому підприємстві «Марьяж» з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року.
Окрім цього суд зазначає, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.
Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов'язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з'ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Нормами статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17).
Суд враховує, що в силу положень статті 1 Протоколу 1 до Конвенції, з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини вимоги щодо пенсії безперечно підпадають під дію цієї статті і вважаються майном, а майно, яке має особа-це конвенційне поняття права власності, та як абсолютне тлумачення, це те на що особа може розраховувати.
Обираючи спосіб захисту, суд, зважаючи на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року та керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України приходить до висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід прийняти рішення про:
- визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж»;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахування позивачу до страхового стажу період роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж», з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходить з такого.
Згідно з квитанцією «ПриватБанк» від 10 лютого 2025 року та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Держбюджету України, позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на те, що судом установлено неправильне обчислення позивачу страхового стажу внаслідок чого позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з корегуванням обраного позивачем способу судового захисту, суд присуджує позивачу понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 12, 72-77, 94, 132, 139, 192-193, 242-246, 255-258, 262, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (зареєстроване місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; код ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 1 жовтня 1994 року по 8 червня 1997 року у Приватному малому підприємстві «Марьяж», з урахуванням правової оцінки наданої судом у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (зареєстроване місцезнаходження: 40009, м. Суми, вул. Степана Бандери, буд. 43; код ЄДРПОУ 21108013) на користь позов ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.О.Черникова