Справа № 138/841/25
Провадження № 33/801/415/2025
Категорія: 432
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ясінський Ю. А.
Доповідач: Панасюк О. С.
28 квітня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Панасюка О. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_1 - адвокатки Вдовцової А. Д. на постанову судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановив:
Постановою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 650 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 11050 грн 00 к. за те, що 21 березня 2025 року о 12 год 00 хв. на напрямку «н. п. Серебрія (Україна) - н.п. Волчинець (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0124 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 вплав через річку Дністер поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України».
Захисниця ОСОБА_1 - адвокатка Вдовцова А. Д. подала апеляційну скаргу на цю постанову, у якій, посилаючись на неправильне застосування суддею суду першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, недоведеність обставин, які суддя вважав встановленими, просила скасувати постанову судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 березня 2025 року, а провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що жодних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, передбачених частиною другою статті 204-1 КУпАП, матеріали справи не містять. Суд першої інстанції не з'ясував об'єктивну і суб'єктивну сторони цього адміністративного правопорушення, суть вчиненого правопорушення, в чому саме, тобто у яких діях, виявилася спроба незаконного перетину державного кордону. Крім того суд першої інстанції належним чином не повідомив ОСОБА_1 про дату та час розгляду справи і розглянув справу у його відсутність, чим позбавив можливості подати докази та надати пояснення по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини сьомої статті 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 245 КУпАП установлено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з частиною першою статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Частиною першою статті 277-2 КУпАП встановлено, що повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Пункт 2 частини першої статті 278 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує, зокрема питання про те, чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду.
Як видно з матеріалів справи суд першої інстанції розглянув справу 27 березня 2025 року у відсутність ОСОБА_1 . Дані щодо його належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи у матеріалах справи відсутні.
Наявна в матеріалах справи довідка від 26 березня 2025 року щодо повідомлення ОСОБА_1 про судове засідання на 09 год 20 хв. 27 березня 2025 року в телефонному режимі не є належним повідомленням особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про дату, час і місце розгляду цієї справи, тому що за загальним правилом повідомлення учасників справи в телефонному режимі не відповідає встановленому порядку вручення судової повістки.
При цьому ж ОСОБА_1 повідомлено про розгляд справи 26 березня 2025 року, тоді як згідно з частиною першою статті 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді.
Таким чином справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності була розглянута без належного його повідомлення про час і місце її розгляду, що є безумовною підставою для скасування постанови судді.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ПдРУ № 332502 від 21 березня 2025 року 21 березня 2025 року о 12 год 00 хв. на напрямку «н. п. Серебрія (Україна) - н.п. Волчинець (Республіка Молдова)» в районі прикордонного знаку № 0124 ОСОБА_1 здійснив спробу незаконного перетину державного кордону України у складі групи осіб спільно з ОСОБА_2 вплав через річку Дністер поза встановленими пунктами пропуску, чим порушив вимоги статті 9 Закону України «Про державний кордон України».
Ці відомості не відповідають дійсності з огляду на таке.
Відповідно до статті 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі.
ОСОБА_1 у своїх поясненнях як під час складання протоколу, так і в суді апеляційної інстанції послідовно заперечуючи свою винуватість у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП, посилався на те, що 21 березня 2025 року він приїхав до м. Могилів-Подільського Вінницької області з метою відвідування ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_2 ), тому що відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, розгляд якого мав відбутись 21 березня 2025 року о 09 год 30 хв.
Частиною другою статті 204-1 КУпАП передбачено відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню.
Об'єктом цього адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об'єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу.
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим для встановлення складу адміністративного правопорушення потрібно звернутися до спеціального нормативно-правового акту, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
Статтею 9 Закон України «Про державний кордон України» установлено, що порушенням державного кордону України є перетинання його з порушенням встановленого порядку.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із вказаних елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Разом з тим жодних доказів, які б беззаперечно свідчили про наявність у діях ОСОБА_1 умислу на перетин державного кордону, як і інших доказів, зокрема фото- чи відеоматеріалів фіксації факту вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 КУпАП, матеріали справи не містять.
Згідно з положеннями статті 256 КУпАП та пункту 4 Розділу ІІІ Інструкції з оформлення посадовими особами Державної прикордонної служби України матеріалів справ про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 вересня 2013 року № 898 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 грудня 2018 року № 1046), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2013 року за № 1729/24261 (далі Інструкція), у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема прізвища, ініціали та місце проживання свідків і потерпілих (якщо вони є).
Протокол підписується уповноваженою посадовою особою та особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також свідками, потерпілими (за їх наявності) (пункт 8 Розділу ІІІ Інструкції).
Однак в протоколі про адміністративне правопорушення в якості свідків зазначено працівників прикордонної служби ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , від імені яких були складені рапорти від 21 березня 2025 року, та які є заінтересованими у розгляді справи.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку статті 251 КУпАП є одним з доказів у справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення (частина перша статті 254 КУпАП), та не може бути перекладено на суд.
Вищенаведені обставини вказують на існування обґрунтованих сумнівів щодо можливості використання протоколу про адміністративне правопорушення від 21 березня 2025 року, як належного і допустимого доказу вини ОСОБА_1 , тому що зазначені порушення істотно впливають на можливість встановлення усіх обставин справи.
Щодо долучених до матеріалів справи скріншотів листування з телефону, то ні в протоколі, ні в інших процесуальних документах немає механізму їх отримання службовими особами Державної прикордонної служби, що унеможливлює висновок про законність отримання цих доказів, а з їх змісту не можливо зробити однозначний висновок про обговорення ОСОБА_1 шляхів незаконного перетину державного кордону України через річку Дністер 21 березня 2025 року.
Не можуть вважатись об'єктивними доказами порушення та слугувати доказом винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і рапорти працівників прикордонної служби, тому що працівників прикордонної служби у спірних правовідносинах виступають в якості суб'єкта владних повноважень, які зацікавлені у розгляді справи.
Крім того зі змісту цих рапортів ОСОБА_1 було виявлено в районні прикордонного знаку № 0124 при спробі незаконного перетину державного кордону України у складі групи осіб вплав через річку Дністер. Також у рапортах зазначені обставини про вчинення 16 березня 2025 року ОСОБА_1 спроби перетину державного кордону у складі групи осіб, з приводу чого було складено відповідні протоколи, розгляд яких було призначено на 21 березня 2025 року.
Натомість з долученого до матеріалів апеляційної скарги відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 , які рухаючись в транспортному засобі, були зупинені працівниками поліції та прикордонної служби на блокпості при в'їзді у м. Могилів-Подільський Вінницької області, а не як зазначено в рапорті працівників прикордонної служби - при спробі незаконного перетину державного кордону вплав через річку Дністер. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 послідовно стверджували про те, що прямували до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду відповідних протоколів про адміністративне правопорушення, зазначаючи, що ці протоколи були складені у зв'язку із відсутністю у них військово-облікових документів, хоча насправді вони мали їх в електронному вигляді в додатку Резерв+.
Як видно з наданих до апеляційної скарги копій протоколів про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 дійсно був викликаний на 21 березня 2025 року о 09 год 30 хв. до ІНФОРМАЦІЯ_3 для розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210-1 КУпАП, за порушення ним законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Таким чином, дослідивши наявні у справі матеріали, апеляційний суд вважає, що у справі відсутні докази, які у своїй сукупності доводять спробу ОСОБА_1 на незаконний перетин кордону за зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до статті 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до пункту 1 статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись статтею 294 КУпАП апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисниці ОСОБА_1 - адвокатки Вдовцової А. Д. задовольнити.
Постанову судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 27 березня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною другою статті 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя: О. С. Панасюк