Справа № 130/916/24
Провадження № 22-ц/801/1241/2025
Категорія: 10
Головуючий у суді 1-ї інстанції Грушковська Л. Ю.
Доповідач :Панасюк О. С.
28 квітня 2025 рокуСправа № 130/916/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Панасюка О. С., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Хейніса О. Г. на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області у складі судді Грушковської Л. Ю. від 25 березня 2025 року, ухвали цього ж суду від 25 березня 2024 року про відмову у прийнятті зустрічного позову та від 11 грудня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для подання відзиву, відмову у прийнятті зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя,
встановив:
22 квітня 2025 року до Вінницького апеляційного суду надійшла ця апеляційна скарга.
З матеріалів апеляційної скарги встановлено, що представник ОСОБА_1 - адвокат Хейніс О. Г. оскаржує рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року, ухвали цього ж суду від 25 березня 2024 року про відмову у прийнятті зустрічного позову та від 11 грудня 2024 року про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для подання відзиву, відмову у прийнятті зустрічного позову.
Статтею 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені окремо від рішення суду.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України в апеляційному порядку окремо від рішення суду може бути оскаржена ухвала про повернення заяви позивачеві (заявникові).
Частиною шостою статті 185 ЦПК України, до якої відсилає частина друга статті 194 ЦПК України, установлено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді.
Про залишення зустрічної позовної заяви в суді у випадку її повернення заявнику зазначено у частині третій статті 194 ЦПК України.
Вищенаведене свідчить про те, що процесуальним законом визначено уніфікований, єдиний підхід при застосуванні наслідків подання позовної заяви (як первісної, так і зустрічної), яка подана без додержання вимог, що визначені ЦПК України. Таким чином існує необхідність і у застосуванні єдиного підходу при реалізації учасниками справи права на апеляційне оскарження ухвали суду про повернення позовної заяви (як первісної, так і зустрічної).
У пункті 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України зазначено, що у разі подання апеляційної скарги на ухвали суду першої інстанції, передбачені пунктами 1, 6-9, 11, 14-16, 20, 22, 23, 37-39 частини першої статті 353 цього Кодексу (крім ухвал про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову, про відмову у прийнятті або повернення позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження), чи подання касаційної скарги на ухвали суду апеляційної інстанції (крім ухвал щодо забезпечення позову, зміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, ухвал про зупинення провадження у справі, які подані з пропуском строку на їх оскарження, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремих ухвал) - до суду апеляційної або касаційної інстанції передаються всі матеріали.
Зі змісту вказаної норми слідує, що ухвала про відмову у прийнятті або повернення зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню.
Оскаржуваною ухвалою від 25 березня 2024 року було вирішено питання про повернення заявнику зустрічної позовної заяви. Така ухвала суду охоплюється поняттям «заява позивача (заявника)», яке міститься у пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
Отже, виходячи зі змісту положень частини шостої статті 185, частин другої - третьої статті 194, пункту 15.10 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, ухвала суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви підлягає апеляційному оскарженню у відповідності до пункту 6 частини першої статті 353 ЦПК України.
Подібного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 01 листопада 2021 року у справі № 333/6667/20.
Крім того відповідно до пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2024 року відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку для подання відзиву; відмовлено у прийнятті зустрічного позову.
Частиною восьмою статті 127 ЦПК України передбачено, що ухвалу про відмову у поновленні або продовженні процесуального строку може бути оскаржено у порядку, встановленому цим Кодексом. Зазначене кореспондується з зазначеним вище пунктом 10 частини першої статті 353 ЦПК.
Таким чином, з врахуванням положень частини восьмої статті 127, пункту 10 частини першої статті 353 ЦПК, ухвали суду першої інстанції про відмову поновити або продовжити пропущений процесуальний строк підлягають оскарженню окремо від рішення суду.
Згідно з частинами першою, другою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга представником ОСОБА_1 - адвокатом Хейнісом О. Г. подана на ухвали суду першої інстанції від 25 березня 2024 року та від 11 грудня 2024 року - 22 квітня 2025 року, тобто поза межами п'ятнадцятиденного строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, передбаченого статтею 354 ЦПК України, однак клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження цих ухвал до апеляційної скарги не додано.
Крім того апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються, зокрема докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, а згідно з пунктом 7 частини першої цієї статті в апеляційній скарзі має бути зазначено клопотання особи, яка подала скаргу.
Принцип диспозитивності цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 2, статті 13 ЦПК України) означає, що суд розглядає цивільні справи лише в межах вимог заявника, зокрема суд апеляційної інстанції обмежений вимогами апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК).
Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.
У прохальній частині апеляційної скарги заявник просив скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року; скасувати ухвали цього ж суду від 25 березня 2024 року та від 11 грудня 2024 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на положення статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями на скасування рішення суду та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Таким чином представнику ОСОБА_1 - адвокату Хейнісу О. Г. необхідно уточнити вимоги апеляційної скарги відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції.
Також апеляційна скарга має бути оплачена судовим збором як щодо рішення суду першої інстанції, так і щодо ухвал суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються , зокрема документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб визначено у розмірі 3028 грн 00 к.
Тобто сума судового збору, що підлягала сплаті становить 605 грн 60 к. (3028 х 0,2) та підлягає до сплати заявником за кожну ухвалу окремо.
Судовий збір потрібно перерахувати до державного бюджету за такими реквізитами: Отримувач: УК у м. Вінниці/м. Вінниця/ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37979858, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, рахунок отримувача - UA478999980313101206080002856).
Призначення платежу: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Вінницький апеляційний суд (назва суду, де розглядається справа).
При заповненні платіжного документа у графі «Код платника» платником судового збору - юридичною особою зазначається код ЄДРПОУ, а платником - фізичною особою - ідентифікаційний код, а при його відсутності, у зв'язку з релігійними переконаннями, зазначаються його паспортні дані.
Крім того згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються копії скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. У разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Апеляційна скарга адвокатом Хейнісом О. Г. подана в електронній формі через електронний кабінет. Однак до апеляційної скарги не додано доказів надсилання її копії позивачу з урахуванням положень статті 43 ЦПК України.
За змістом статей 357, 185 ЦПК України апеляційний суд, встановивши, що апеляційну скаргу подано без додержання вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, у якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
Апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку (частина третя статті 357 ЦПК України).
Керуючись статтями 185, 356, 357 ЦПК України апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Хейніса О. Г. залишити без руху і надати строк для:
- подання окремо апеляційних скарг на ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2024 року та ухвалу Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 11 грудня 2024 року з клопотаннями про поновлення строку на апеляційне оскарження цих ухвал;
- сплати судового збору в сумі по 605 (шістсот п'ять) грн 60 к. за кожну апеляційну скаргу окремо або надання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
- уточнення вимог апеляційної скарги відповідно до повноважень суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 25 березня 2025 року;
- надання доказів надсилання копій апеляційних скарг іншому учаснику справи з урахуванням положень статті 43 ЦПК України,
протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Роз'яснити заявнику, що якщо заяви про поновлення строку не буде подано в зазначений строк або вказані ним підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено, а в разі невиконання вимог ухвали у визначений строк в іншій частині апеляційна скарга вважатиметься неподаною і буде повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О. С. Панасюк