Апеляційне провадження Справа №752/1337/25
№ 33/824/2591/2025
28 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд в складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Саліхова В.В., за участю секретаря судового засідання Алієвої Д.У.
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Турчак Марини Валеріївни на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва Коваль В.О. від 18 лютого 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 189002, 05 грудня 2024 року о 09 год. 23 хв. в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, 139, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись з постановою судді, захисник ОСОБА_1 адвокат Турчак М.В. подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. ст. 7, 9 КУпАП допустив спрощений підхід при розгляді справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, всебічно не з'ясувавши всіх обставин події у даній справі.
Також, в порушення ст. 62 Конституції України належним чином не з'ясував обставин справи, розглянувши справу поверхнево, оскільки викладені в постанові висновки суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, не ґрунтуються на доказах, що містяться в матеріалах даної справи та не відповідають фактичним обставинам справи.
Також захисник ОСОБА_1 адвокат Турчак М.В. в апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року.
В обгрунтування заяви про поновлення строку, посилається на те, що 25 лютого 2025 року між ОСОБА_1 та ЮК «Прасолов та Партнери» було укладено договір про надання правничої допомоги.
26 лютого 2025 року, в межах 10-денного строку, захисником ОСОБА_1 адвокатом Турчак М.В. було подано апеляційну скаргу, яка підписана кваліфікованим електронним підписом.
Однак, постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2025 року, апеляційна скарга була повернута особі, яка її подала, у зв'язку з тим, що нібито апеляційна скарга не підписана кваліфікованим електронним підписом.
Таким чином, з метою захисту прав ОСОБА_1 вона вимушена повторно звернутися з апеляційною скаргою з обгрунтуванням поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року.
28 квітня 2025 року до початку судового засідання надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Коваленко Т.В., яке мотивувала тим, що в даному адміністративному матеріалі присутні невідповідності, зокрема: в протоколі про адміністративне правопорушення вказано, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду в медичному закладі за присутності свідків, але не зазначено яких саме свідків; долучений диск з відеозаписом до протоколу, не зазначено походження відеозапису, а саме з яких бодікамер. З огляду на наведене, посилаючись на те, що оскільки внутрішнє переконання судді повинно грунтуватися на всебічному, повному і об'єктивному дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, а усунути такі протиріччя можливо лише викликавши в судове засідання поліцейського для надання розяснень, просила клопотання задовольнити.
Також, 28 квітня 2025 року до початку судового засідання надійшло клопотання захисника ОСОБА_1 адвоката Коваленко Т.В. про визнання доданих до справи відеозаписів недопустимим та недостовірними доказами, яке обгрунтовано тим, що в матеріалах справи міститься відео не безпосередньо із портативного відеореєстратора, а взагалі не відомо із якого пристрою, так як не містить будь-яких ідентифікуючих даних щодо пристрою, дати, часу відеофіксації. Крім того, відеозапис вівся небезперервно, що є порушенням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, 28 квітня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Коваленко Т.В. подала доповнення до апеляційної скарги.
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Коваленко Т.В. підтримала клопотання, подані до початку судового засідання та просила їх задовольнити. Також просила задовольнити апеляційну скаргу.
Вирішуючи клопотання про виклик поліцейського, апеляційний суд, вислухавши пояснення сторони захисту, дійшов висновку про відмову у його задоволенні, з огляду на те, що таке клопотання не заявлялося в суді першої інстанції.
Доповнення до апеляційної скарги залишено судом без розгляду, оскільки нормами КУпАП не передбачено права на подання доповнень.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 адвоката Коваленко Т.В., проаналізувавши доводи апеляційної скарги, клопотання про поновлення строку на апеляційне скарження, клопотання про визнання відеозапису недопустимим доказом, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
З матеріалів справи вбачається, що постанова винесена 18 лютого 2025 року.
26 лютого 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Турчак М.В. звернулася з апеляційною скаргою, шляхом направлення її на електронну адресу суду першої інстанції.
Постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2025 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Турчак М.В. повернуто особі, яка її подала, з тих підстав, що вона не підписана електронним цифровим підписом.
27 березня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Борсуківська К.О. отримала копію постанови Київського апеляційного суду від 24 березня 2025 року.
27 березня 2025 року захисник ОСОБА_1 адвокат Турчак М.В. повторно звернулася з апеляційною скаргою, шляхом направлення її на електронну адресу суду першої інстанції, підписавши її електронним цифровим підписом.
Враховуючи вказані обставини, що свідчать про бажання звернутися з апеляційною скаргою, положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови та вважає за доцільне його поновити.
Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
З'ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимогст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Згідно з п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Отже, проходження в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності до того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП до адміністративної відповідальності притягуються особи за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортними засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а також відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, на вимогу працівника поліції від проходження в установленому порядку огляду на місці за допомогою спеціальних технічних засобів та/або в закладі охорони здоров'я для визначення стану алкогольного сп'яніння, а суб'єктивна сторона передбачає умисну форму вини.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103.
За правилами ч.ч.2, 3 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Згідно з п.п. 2, 6, 7 Інструкції №1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 189002, 05 грудня 2024 року о 09 год. 23 хв. в м. Києві по проспекту Академіка Глушкова, 139, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом BMW 320D, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, що не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами, а саме:
відомостями, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення від 05 грудня 2024 року серії ЕПР1№ 189002;
відеозаписом з камери;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 05 грудня 2024 року;
постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №3606825 від 05 грудня 2024 року.
Відмова водія від проходження огляду на стан, зокрема, наркотичного сп'яніння є підставою притягнення особи до відповідальності за ч. 1ст. 130 КУпАП.
Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку у лікаря-нарколога та порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Як вбачається з відеозапису з нагрудної камери працівника поліції, працівник поліції встановив ознаки наркотичного сп'яніння у водія ОСОБА_1 (09:21:27 - 09:22:10), після чого запропоновано проїхати до медичного закладу для проходження огляду у лікаря-нарколога (час запису 09:22:15), оскільки в нього наявні ознаки такого сп'яніння, на що ОСОБА_1 відповів, що поїде (час запису 09:26:01). В подальшому, ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у лікарня-нарколога (час запису 09:49:30 ) після чого працівник поліції повідомив останнього, що на нього буде складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення п.2.5 ПДР України за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння.
З огляду на наявні у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення ОСОБА_1 п.2.5 ПДР України та прийняв законне рішення про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, що знайшло своє підтвердження і під час апеляційного розгляду.
Суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки вони спростовуються доказами, які містяться в матеріалах даної справи.
ЄСПЛ наголошує, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною позицією оцінку фактів, яку їм було надано в межах національного провадження, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд. Стаття 6 Конвенції водночас не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або способів їх оцінки, що є предметом регулювання національного законодавства та оцінки національними судами (рішення у справі «Трофимчук проти України» від 28 жовтня 2010 року). Однак вимога справедливості судового розгляду включає дослідження способу, у який було отримано та представлено докази, тому завдання ЄСПЛ полягає, з-поміж іншого, в тому, щоб установити, чи було провадження в цілому, включно зі способом отримання і представлення доказів, справедливим у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.
Конвенція не встановлює норми про докази як такі. Отже, Суд не може, в принципі, виключати, що докази, отримані з порушеннями національного законодавства, можуть бути прийняті до розгляду. Національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак Суд має пересвідчитися, чи було провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, справедливим, як того вимагає пункт 1 статті 6 (mutatis mutandis рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 року, серія А № 140, сторінка 29, пункт 46).
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Враховуючи, що суд оцінює докази у їх сукупності, відеозапис хоч і є не безперевним, однак на наявних відеозаписах зафіксовано всі події, які необхідні для з'ясування та встановлення дійсних обставин справи, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення клопотання про визнання відеозапису неналежним та недопустимим доказом з підстав означених стороною захисту огляду.
Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження в справі, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи сукупність наведених обставин, апеляційний суд вважає, що вина ОСОБА_1 у порушенні ним п. 2.5 ПДР України та вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП доведена, підстав для скасування постанови суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Поновити захиснику ОСОБА_1 адвокату Турчак Марині Валеріївні строк на апеляційне оскарження постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Турчак Марини Валеріївни - залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 18 лютого 2025 року, якою визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду В.В. Саліхов