Справа № 752/4453/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6803/2025
28 квітня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Калачика Володимира Вікторовича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року у складі судді Кордюкової Ж.І.,
у цивільній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,-
У лютому 2024 року ТОВ «УМ Факторинг» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 86 920 грн та понесені судові витрати, а саме: судовий збір у розмірі 3 028 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.
Позов обґрунтовано тим, що 21 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено кредитний договір №3689726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на підставі якого відповідач отримав у позику 10 600 грн строком на 360 днів, шляхом переказу на його банківську картку № НОМЕР_1 , зі сплатою процентів у розмірі 0,8% від суми кредиту за кожен день користування (знижена процентна ставка) та 2% від залишку суми кредиту за кожен день (стандартна процентна ставка) та зобов'язався повернути грошові кошти разом із процентами за користування ними.
10 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» був укладений договір факторингу №10112023, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило ТОВ «УМ Факторинг» за плату належні йому права вимоги, а останнє зобов'язався прийняти права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, та передати за це кошти.
Позивач набув право вимоги за кредитним договором №3689726 до відповідача в сумі 86 920 грн, з яких 10 600 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 76 320 грн - заборгованість по відсоткам.
Спірний договір укладений з відповідачем в електронній формі на умовах публічної пропозиції (оферти) у розумінні ст. 641, 644 ЦК України.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року позовні вимоги ТОВ «УМ Факторинг» залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі адвокат Калачик В.В. в інтересах ТОВ «УМ Факторинг»,просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. Судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не повністю дослідив наявні в матеріалах справи докази, дійшов помилкового висновку в частині відмови у задоволенні позовних вимог, внаслідок порушення норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права.
Вказано, що у наданому витягу №1 з реєстру прав вимог від 10 листопада 2023 року, позивачем дотримано всіх вимог, щодо оформлення витягу з документу.
Звертає увагу, що розрахунок заборгованості зроблено позивачем у дотриманні умов договору № 3689726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого відповідач отримав кредитні кошти у розмірі 10 600 грн (п. 1.2. кредитного договору) терміном на 360 днів) з періодичністю платежів кожні 10 днів (п. 1.3. кредитного договору.
Посилається на те, що матеріали справи містять договір № 3689726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 21 травня 2023 року, укладений в електронній формі, який підтверджує укладання первісним кредитором та відповідачем кредитного договору про надання відповідачу кредиту в розмірі 10 600 грн на 360 днів з періодичністю платежів кожні 10 днів на умовах платності в розмірі 2,0% в день за стандартною процентною ставкою. На підставі якого зроблено розрахунок заборгованості відповідача.
Окрім цього,в матеріалах справи міститься копія договору факторингу № 10112023 від 10 листопада 2023 року, укладеного в письмовій формі, який підтверджує перехід права вимоги до відповідача від первісного кредитора до позивача та зазначає в якому об'ємі ці права переходять.
Вказує, що не має жодних доказів про повернення, часткове повернення кредиту відповідачем ні первісному кредитору ні позивачу. Матеріали справи не містять доказів про визнання договору кредиту чи договору факторингу недійсними в повному обсязі чи в окремих їх пунктах.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст. 369 цього Кодексу.
Згідно із п. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного обґрунтування.
Зі справи убачається, що 21 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №3689726, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т 765 (а.с. 12-21).
Відповідно до п.п. 1.1-1.3. вказаного договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язалось надати відповідачу грошові кошти в гривні (кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Загальний розмір кредиту склав 10 600 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 10 днів
Згідно п. 1.4.1. стандартна процентна ставка становить 2,00% в день та застосовується у межах строку кредиту вказаного в п. 1.3 договору.
Пунктом 1.4.2. договору перебачено, що знижена процентна ставка становить 0,80% в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо клієнт до 31 травня 2023 року (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до довідки ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 30 листопада 2023 року № 3716 ТОВ «Лінеура Україна» 21 травня 2023 року перерахувало 10 600 грн на банківську картку № НОМЕР_1 (а.с. 23).
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» від 13 травня 2024 року картка № НОМЕР_1 належить ОСОБА_1 , на яку 21 травня 2023 року було зараховано 10 600 грн (а.с. 41-42).
10 листопада 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УМ Факторинг» був укладений договір факторингу № 10112023, відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» відступило позивачу за плату належні йому права вимоги, а позивач прийняв права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників (а.с. 6-9).
Згідно п. 2.1. договору факторингу №10112023, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно п.4.1 договору факторингу №10112023 право вимоги переходить від клієнта до фактора після підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі встановленій у відповідності додатку та виконання фактором умов п.3.1.2, 3.1.3 цього договору.
Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу №10112023 від 10 листопада 2023 року ТОВ «УМ Факторинг» набуло право вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 3689726 (а.с. 10).
Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходив з того, що додатки до договору факторингу (акти прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначено прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання) без зазначення навіть суми заборгованості, а також без наявності розрахунку заборгованості позичальника жодним чином не підтверджує, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з матеріалами справи та вимогами закону.
Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. 1ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).
Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно із ст. ст. 1046, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути надана розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Законом України "Про електронну комерцію" встановлено порядок укладення договорів в мережі, визначено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина 12 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України "Про електронну комерцію").
Таким чином, між сторонами досягнуто згоду щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Статтею 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Відповідно до приписів ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
З зазначеної норми права вбачається, що відступлення права вимоги може здійснюватися лише стосовно дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зроблено висновок, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Указані норми права визначають такі ознаки договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права "nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet", який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.
Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення (постанова Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17).
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012).
У справі, яка переглядається судом першої інстанції правильно встановлено, що 21 травня 2023 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем укладено договір № 3689726 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, за яким він отримав 10 600 грн строком на 360 днів.
10 листопада 2023 року між ТОВ "УМ Факторинг" та ТОВ «Лінеура Україна» укладено договір факторингу № 10112023, за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило право до боржників ТОВ "УМ Факторинг".
Водночас, як обґрунтовано зазначено районним судом, наявний в матеріалах справи Додаток № 1 до договору факторингу № 10112023 від 10 листопада 2023 року сформований працівником ТОВ "УМ Факторинг" в односторонньому порядку, він не містить розміру заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 3689726, а сам по собі текст договору факторингу не підтверджує перехід прав дійсної вимоги за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 3689726 від 21 травня 2023 року.
Доводи апеляційної скарги про те, що у справі не має жодних доказів про повернення, часткове повернення кредиту відповідачем ні первісному кредитору ні позивачу, колегія суддів оцінює критично, оскільки матеріали справи не містять ні розрахунку заборгованості, ні виписки по рахунку, що виключає можливість перевірити вказані обставини.
Отже, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що у відповідача на час укладення договору факторингу перед ТОВ "УМ Факторинг" існувала заборгованість та який саме був її розмір.
За встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Суд першої інстанції розглядаючи спір правильно визначив характер спірних правовідносин та норми права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку й ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Серявін та інші проти України", заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу адвоката Калачика Володимира Вікторовича в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «УМ Факторинг» залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 19 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: