Апеляційне провадження № 22-ц/824/4562/2025
Справа № 2-2675/11
28 квітня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів: Фінагеєва В.О., Яворського М.А., вирішуючи питання щодо відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, на виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 07 лютого 2011 року, ухваленого у цивільній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. Не погоджуючись із даною ухвалою, ОСОБА_1 18 листопада 2024 року засобами поштового зв'язку направив апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду.
Для вирішення питання щодо можливості відкриття апеляційного провадження з суду першої інстанції було витребувано вказану справу, яка 30 грудня 2024 року надійшла до Київського апеляційного суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 було залишено без руху, оскільки заявник при поданні апеляційної скарги не звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши поважні підстави для поновлення вказаного строку, а також не долучив докази сплати судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскільки ухвала Шевченківського районного суду м. Києва була постановлена 28 жовтня 2024 року, перебіг строку апеляційного оскарження розпочався 29 жовтня 2024 року і тривав до 12 листопада 2024 року включно (п'ятнадцять календарних днів). Подавши апеляційну скаргу 18 листопада 2024 року заявник ОСОБА_1 пропустив вказаний строк. Із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із з обґрунтуванням поважності причин вказаного пропуску до суду апеляційної інстанції заявник не звернувся.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 356 ЦПК України до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно підпункту 9 пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» збір за подання апеляційної скарги на ухвалу суду фізичною особою справляється за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.
Відтак, за подання апеляційної скарги на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року заявнику необхідно було сплатити 605,60 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, Київський апеляційний суд неодноразово направляв ОСОБА_1 засобами електронного зв'язку на його електронні пошти, що містяться в матеріалах справи (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) копію ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, на підтвердження чого в матеріалах справи (на а.с.81, том 2) наявний звіт про доставку вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду з вкладенням електронного примірника ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року на електронну пошту заявника (ІНФОРМАЦІЯ_3). Крім того, на а.с. 75, том 2 міститься звіт про неможливість доставки вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю у заявника зареєстрованого електронного кабінету в системі "Електронний суд".
Також, вказана ухвала Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року неодноразово направлялась на поштову адресу ОСОБА_1 , що вказана ним особисто в апеляційній скарзі ( АДРЕСА_1 ). Як вбачається з матеріалів справи, на а.с. 86-87, том 2 містяться рекомендовані повідомлення з відміткою про вручення вищезазначеної ухвали. При перевірці доставки листів ОСОБА_1 . Київським апеляційним судом було встановлено, що, відповідно до інформації з офіційного сайту АТ "Укрпошта", вказані листи були вручені члену сім'ї (а.с.83,85, том 2).
В даному випадку підлягає аналізу порядок вручення поштової кореспонденції працівниками відділення поштового зв'язку адресату.
Відповідно до пункту 17 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, (далі - Правила) рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення.
Пунктом 99-1 вказаних Правил передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім'ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з'явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв'язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
За змістом пункту 106 Правил під час вручення фізичній особі реєстрованого поштового відправлення, виплати коштів за поштовим переказом з повідомленням про вручення працівник поштового зв'язку на підставі пред'явленого одержувачем документа, що посвідчує особу, зазначає на бланку повідомлення про вручення його прізвище. На бланку повідомлення про вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто», внутрішнього рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» одержувач розписується та зазначає прізвище та ініціали або ім'я та прізвище.
Таким чином, Правилами передбачено обов'язок працівника відділення поштового зв'язку перед врученням адресату рекомендованого повідомлення перевірити особу, якій таке відправлення вручається, а також обов'язок адресата, особу якого було перевірено працівником відділення поштового зв'язку, поставити підпис на повідомленні про вручення на підтвердження факту отримання цього поштового відправлення.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що за даних обставин слід вважати, що копію ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року вручено ОСОБА_1 .
Аналогічні правові висновки про можливість застосування Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, викладені в постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року (справа № 755/6463/21, провадження № 61-1590св22).
Відтак, суд вчиняв всі можливі дії для повідомлення заявника про рух вказаної справи, направляючи ОСОБА_1 копію ухвали Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху як на електронну пошту, так і на поштову адресу.
Станом на 28 квітня 2025 року ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги не усунуто.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, якою визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки (рішення у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06, від 16 лютого 2017 року).
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга заявником була подана 18 листопада 2024 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 15 січня 2025 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху для усунення недоліків. Відтак, як вбачається з матеріалів справи, протягом даного часу особа, що подала апеляційну скаргу, не цікавилася рухом справи.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року).
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, та кожна сторона несе ризик настання наслідків пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.
Суд зобов'язаний запобігати зловживанню учасниками процесу їхніми права та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків (пункт 5 частини п'ятої статті 12 цього Кодексу).
Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить принцип неприпустимості зловживання правами.
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.
У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства також проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
За приписами частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Безпідставне та необґрунтоване поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду є порушенням законних права та інтересів сторін і суперечить принципу правової визначеності та праву на справедливий суд, що закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенції) (пункт 53 рішення ЄСПЛ від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України»).
Зважаючи на викладене, апеляційна скарга позивачем була подана 07 грудня 2023 року. Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 грудня 2024 року вказану апеляційну скаргу було залишено без руху для усунення недоліків. Відтак, як вбачається з матеріалів справи, протягом даного часу особа, що подала апеляційну скаргу, не цікавилася рухом справи.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 у визначений строк не було усунено недоліки апеляційної скарги, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначивши поважні підстави для поновлення вказаного строку, а також не надано суду докази сплати судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору, відповідно, у відкритті апеляційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись ст. 185, 357, 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 жовтня 2024 року.
Ухвала апеляційного суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Кашперська Т.Ц.
Судді Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.