1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 07 квітня 2024 року, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року,
за участі:
прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено скаргу адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру від 26.10.2020 у кримінальному провадженні № 12020100080003814 від 12.09.2020.
Скасовано повідомлення про підозру від 26.10.2020 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні № 12020100080003814.
Не погоджуючись з таким рішенням, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження, дослідити матеріали кримінального провадження № 12020100080003814 від 12.09.2020, скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою повністю відмовити у задоволенні скарги.
Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що 20 лютого 2025 року оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, яку не вручено прокурору, повний текст учасникам провадження не оголошено, копію оскаржуваного рішення отримано прокурором разом із матеріалами кримінального провадження 25 лютого 2025 року. Прокурор стверджує, що того ж дня ним подано апеляційну скаргу, з цих підстав просив поновити строк на оскарження.
Вважає оскаржувану ухвалу незаконною, у зв'язку із невідповідністю висновків суду фактичним обставинам провадження.
Прокурор зазначає, що в матеріалах кримінального провадження містяться поштові квитанції від 26 жовтня 2020 року (день складення повідомлення про підозру) щодо направлення повідомлення про підозру за місцем проживання дорослого члена сім'ї підозрюваного, а саме батьку підозрюваного - ОСОБА_9 . Про факт отримання ОСОБА_10 та ознайомленням з вказаною підозрою свідчить той факт, що він уклав з адвокатом договір про надання правової допомоги сину в межах даного кримінального провадження. При цьому договір датований 26 жовтня 2020 року.
Крім того, 15 грудня 2020 року вказане повідомлення про підозру особисто надано ОСОБА_9 в присутності захисника ОСОБА_11 , з яким укладено договір про надання правової допомоги сину ОСОБА_8 у кримінальному провадженню № 12020100080003814.
Незважаючи на відсутність розписки ОСОБА_12 про отримання ним повідомлення про підозру, прокурор вважає, що вказане повідомлення належним чином надане дорослому члену сім'ї підозрюваного, про що свідчать його безпосередні дії, направлені на забезпечення правової допомоги сину, а отже вказане відходження від положень ч. 2 ст. 135 КПК України не є істотним, та не може слугувати основою для скасування повідомлення про підозру, оскільки ключове завдання, а саме повідомлення сторони про факт здійснення досудового розслідування щодо особи виконано.
Крім того, слідчим суддею зазначено, що з моменту отримання інформації про перебування ОСОБА_7 за кордоном та відсутності в нього реєстрації місця проживання в Україні, до дати подання до суду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто до 20.02.2023 органом досудового розслідування не було вчинено жодних дій, спрямованих на повідомлення його про початок його переслідування у кримінальному провадженні та складання відносно нього повідомлення про підозру.
Разом з цим, в матеріалах кримінального провадження міститься копія посвідки на постійне місце проживання ОСОБА_7 в Україні, яке видане 22 травня 2017 року, а на момент повідомлення про підозру, а саме 26 жовтня 2020 року жодної інформації про виїзд ОСОБА_7 за кордон в матеріалах провадження не було.
Також, після повідомлення про підозру, 29 жовтня 2020 року ОСОБА_7 оголошено у розшук, а в подальшому оголошено в міжнародний розшук.
Посилається на те, що кримінальне процесуальне законодавство не передбачає подвійне «заочне» повідомлення про підозру особі, оскільки слідчим дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 135 КПК України, повторне направлення повідомлення про підозру консульскому представництву Азербайджану є недоцільним. У випадку встановлення місцезнаходження підозрюваного, його особисто буде здійснено вручення повідомлення про підозру та пам'ятки про права і обов'язки.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення захисника, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені захисником доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
В обґрунтування клопотання про поновлення строку прокурор зазначив, 20 лютого 2025 року оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, яку не вручено прокурору, повний текст учасникам провадження не оголошено, копію оскаржуваного рішення отримано прокурором разом із матеріалами кримінального провадження 25 лютого 2025 року, того ж дня подано апеляційну скаргу. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що прокурору слід поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Як убачається із матеріалів, наданих судом першої інстанції, в провадженні Святошинського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020100080003814 від 12.09.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
26 жовтня 2020 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України.
22 січня 2025 року захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 звернулася до слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва зі скаргою про скасування повідомлення про підозру у кримінальному провадженні № 12020100080003814 відносно ОСОБА_7 .
В обґрунтування доводів та вимог даної скарги захисник зазначив, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, є незаконним та ґрунтується лише на припущеннях органу досудового розслідування.
Крім того, слідчим порушено процес (порядок) здійснення повідомлення про підозру та без достатніх доказів на підтвердження обставин інкримінованого діяння, вважає підозру необґрунтованою, у повідомленні про підозру відсутні фактичні обставини події, підтвердженні доказами, які б вказували на наявність складу та події злочину.
20 лютого 2025 року ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва вказану скаргу сторони захисту задоволено та скасовано повідомлення про підозру від 26.10.2020 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296, ч. 1 ст. 263 КК України, у кримінальному провадженні № 12020100080003814.
Приймаючи таке рішення слідчий суддя зазначив про те, що органом досудового розслідування не дотримано порядок повідомлення особі про підозру.
Крім того, слідчим у повідомленні про підозру описані події щодо вчинення хуліганських дій стосовно ОСОБА_13 . Однак, матеріали даного кримінального провадження не містять ані протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правовопорушення від ОСОБА_13 , ані протоколів його допиту у статусі потерпілого чи свідка. Натомість, в матеріалах даного кримінального провадження наявний протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_14 від 12.09.2020 та протокол допиту потерпілого ОСОБА_14 від 12.09.2020.
З урахуванням зазначеного слідчий суддя прийшов до висновку, що скаргу слід задовольнити частково, а повідомлення про підозру скасувати.
Такі висновки слідчого судді суду першої інстанції, колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасними та з ними не може погодитися, виходячи з наступного.
Так, за нормами ст. 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбаченим цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог статті 94 цього Кодексу.
Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Тільки таке рішення, що відповідає всім вимогам закону, здатне забезпечити досягнення завдань правосуддя та захистити права і законні інтереси усіх учасників процесу.
Перевіривши матеріали судової справи, колегія суддів встановила, що при розгляді скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на повідомлення про підозру від 26 жовтня 2020 року, слідчим суддею допущено неповноту судового розгляду, яка є підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Згідно п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 КПК України, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного із передбачених КПК України запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчинені кримінального правопорушення.
Згідно ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором. Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Порядок вручення письмового повідомлення про підозру передбачено положеннями ст. 278 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов'язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі зазначення часу і місця його вчинення, а також інші суттєві обставини, відомі на момент повідомлення про підозру, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо належності та допустимості зібраних у справі доказів, наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, з'ясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді справи в суді апеляційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що повідомлення про підозру вручено ОСОБА_8 відповідно до вимог, передбачених ст. 278 КПК України та містить всі відомості, передбачені положеннями ст. 277 КПК України.
На спростування доводів викладених у скарзі сторони захисту, прокурор зазначив, що в матеріалах кримінального провадження містяться поштові квитанції від 26 жовтня 2020 року (день складення повідомлення про підозру) щодо направлення повідомлення про підозру за місцем проживання дорослого члена сім'ї підозрюваного, а саме батьку підозрюваного - ОСОБА_9 (а.с. 16). Про факт отримання ОСОБА_10 та ознайомленням з вказаною підозрою свідчить той факт, що він уклав з адвокатом договір про надання правової допомоги сину в межах даного кримінального провадження. При цьому договір датований 26 жовтня 2020 року.
Крім того, 15 грудня 2020 року вказане повідомлення про підозру особисто надано ОСОБА_9 в присутності захисника ОСОБА_11 , з яким укладено договір про надання правової допомоги сину ОСОБА_8 у кримінальному провадженню № 12020100080003814.
Також, прокурор зауважив, що в матеріалах кримінального провадження міститься копія посвідки на постійне місце проживання ОСОБА_7 в Україні, яке видане 22 травня 2017 року, а на момент повідомлення про підозру, а саме 26 жовтня 2020 року жодної інформації про виїзд ОСОБА_7 за кордон в матеріалах провадження не було.
Також, після повідомлення про підозру, 29 жовтня 2020 року ОСОБА_7 оголошено у розшук, а в подальшому оголошено в міжнародний розшук.
При цьому, кримінальне процесуальне законодавство не передбачає подвійне «заочне» повідомлення про підозру особі, оскільки слідчим дотримано вимоги, передбачені ч. 2 ст. 135 КПК України, повторне направлення повідомлення про підозру консульскому представництву Азербайджану є недоцільним.
Також, слідчий суддя зазначив, що слідчим у повідомленні про підозру описані події щодо вчинення хуліганських дій стосовно ОСОБА_13 . Однак, матеріали даного кримінального провадження не містять ані протоколу прийняття заяви про вчинення кримінального правовопорушення від ОСОБА_13 , ані протоколів його допиту у статусі потерпілого чи свідка. Натомість, в матеріалах даного кримінального провадження наявний протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення від ОСОБА_14 від 12.09.2020 та протокол допиту потерпілого ОСОБА_14 від 12.09.2020.
Відтак, слідчий суддя вирішив питання, які не є предметом розгляду під час досудового розслідування.
Вдавшись до передчасного вирішення питань не доведеності винуватості особи, оцінки належності та допустимості доказів, слідчий суддя не перевірив ті обставини, які повинен був дослідити під час розгляду скарги на повідомлення про підозру ОСОБА_8 у порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК, зокрема щодо відповідності повідомленої підозри за формою та змістом вимогам ст. 277 КПК, наявності у ній обсягу всіх необхідних відомостей та дотримання органом досудового розслідування вимог ст. 278 КПК під час складення та вручення повідомлення про підозру.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З урахуванням наведеного, у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що під час розгляду скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру, слідчим суддею передчасно зроблено висновок про необґрунтованість підозри, що є підставою для скасування ухвали слідчого судді з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні скарги на підозру.
Колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді, - скасуванню з постановленням нової ухвали, якою слід відмовити у задоволенні скарги захисника.
Керуючись ст.ст. 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити прокурору Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу прокурора Святошинської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_5 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 20 лютого 2025 року, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , на повідомлення про підозру від 26.10.2020 у кримінальному провадженні № 12020100080003814 від 12.09.2020. - відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_15 ОСОБА_16 ОСОБА_17
Єдиний унікальний номер № 759/1741/25 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_18
Провадження № 11-сс/824/2687/2025 Доповідач: ОСОБА_19
Категорія ст. 278 КПК