Провадження № 11-кп/803/1698/25 Справа № 174/660/19 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
24 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року у кримінальному провадженні № 12019040150000063 від 13 лютого 2019 року про продовження строку тримання під вартою стосовно
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Олександрія Кіровоградської області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз 27.05.2019 Вільногірським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 185, 70, 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 6 місяців,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, статті 348, ч. 2 статті 15 п.п. 1, 9 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю в режимі відеоконференції:
обвинуваченого ОСОБА_6
захисника ОСОБА_5
Обставини, встановлені рішенням суду першої інстанції та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого до 04 червня 2025 року з визначенням застави в розмірі 900 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 2 725200 гривень.
Суд зазначив, що ОСОБА_6 обґрунтовано, в достатній мірі для розгляду клопотання прокурора, обвинувачується у скоєнні тяжкого та двох особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я людини, посягання на життя працівників правоохоронного органу, при цьому, за п. п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі, а за ст. 348 КК у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічним позбавленням волі.
Суд також врахував особу обвинуваченого, який є раніше неодноразово судимим за вчинення умисних злочинів, в тому числі корисливих, відбував покарання у виді реального позбавлення волі, строк якого за останнім у часі вироку сплив в березні 2023 року. Відсутні відомості про його офіційне працевлаштування та джерела доходів до затримання.
Суд дійшов висновку про наявність реальних ризиків, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, для запобігання яких слід продовжити строк тримання обвинуваченого під вартою.
Щодо тривалості перебування ОСОБА_6 під вартою, колегія суддів зазначила, що кримінальне провадження, яке при попередньому складі суду підійшло до стадії вирішення по суті, не розглянуто саме внаслідок багаторазових клопотань сторони захисту про перерви з різноманітних причин. Після очікуваної відставки члена колегії суддів за віком, саме за заявою сторони захисту, судовий розгляд справи, де довгий час тривала підготовка обвинуваченого до допиту та переходу до судових дебатів, здійснюється з початку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник скасувати ухвалу суду та змінити обвинуваченому запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт за його місцем проживання.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. Захисник вказує тривалість перебування обвинуваченого під вартою та обставини тривалого розгляду справи. Зазначає про відсутність доказів в підтвердження заявлених ризиків та відсутності належного обґрунтування суду щодо їх наявності. Суд першої інстанції процитував різні положення законодавства, пов'язану з тримання під вартою та практику ЄСПЛ, при цьому не вказав, як ці положення та принципи практики ЄСПЛ стосувалися конкретних фактичних обставин даної справи. Рішення суду про залишення обвинуваченому застави в розмірі 900 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не ґрунтується на вимогах КПК та рішеннях ЄСПЛ, оскільки не може вважатись альтернативою тримання під вартою. Вказує про очевидно непомірний розмір застави, що унеможливлює його виконання, тому на думку захисту, застава має бути зменшена до мінімального розміру, встановленого п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні в режимі відеоконференції обвинувачений та його захисник підтримали апеляційну скаргу та з підстав, викладених в ній, просили її задовольнити.
Інші учасники судового розгляду про час та дату апеляційного провадження повідомлені належним чином, клопотань про особисту участь до суду не надходили, у зв'язку з чим та на підставі ч. 4 ст. 422-1 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд здійснює розгляд без їх участі.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
За вимогами ч. 1 ст. 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 199 КПК клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Згідно зі ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов про їх часткову обґрунтованість з огляду на таке.
З матеріалів справи слідує, що в провадженні Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області є кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 263, ст. 348, ч. 2 ст. 15 п.п.1,9 ч. 2 ст. 115 КК, яке перебуває на стадії судового розгляду.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції заявлено клопотання про продовження строку дії тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 з підстав наявності ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
З огляду на стадію кримінального провадження, яке наразі перебуває вже на стадії судового розгляду і ОСОБА_6 вже пред'явлено обвинувачення, яке підлягає доведенню прокурором в суді за стандартом «поза розумним сумнівом», апеляційний суд не входить в перевірку питання «обґрунтованості підозри».
В даному випадку для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку статей 199, 331 КПК, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіривши матеріали провадження та клопотання прокурора, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність стороною обвинувачення ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а саме, що ОСОБА_6 , перебуваючи без жодного запобіжного заходу та усвідомлюючи суворість можливого покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
За змістом ст. 178 КПК при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальних правопорушень, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, у тому числі наявність у нього родини й утриманців, наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, тощо.
Суд апеляційної інстанції, як і суд першої інстанції, враховує особу обвинуваченого, який офіційно не працевлаштований та не має постійного джерела доходу, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, обвинувачується у вчиненні тяжкого (ч. 1 ст. 263 КК) та двох особливо тяжких злочинів проти життя та здоров'я людини (п.п. 1, 9 ч. 2 ст. 115 КК), посягання на життя працівників правоохоронного органу (ст. 348 КК), та передбачає покарання виключно у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічним позбавленням волі (ч. 2 ст. 115 КК), а санкція ст. 348 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 15 років або довічним позбавлення волі, що може свідчити про можливість ухилення обвинуваченого від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Також тяжкість злочину, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 та суворість можливого покарання, яке може бути йому призначено у випадку визнання його винуватим, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці ризику, що підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану через агресію російської федерації проти України, яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Вищевикладені обставини, враховані апеляційним судом в контексті наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК та ймовірності їх настання, за умови застосування іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Обґрунтовано суд визнав доведеним і ризик впливу на свідків з огляду на те, що кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду. При цьому, апеляційний суд зважає, що ризик можливого впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК, також обґрунтовано продовжує існувати з огляду на відомості про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, у тому числі корисливих, за які відбував покарання у виді реального позбавлення волі, відсутність в нього офіційного місця роботи та постійного джерела доходу.
Вищевикладеним спростовуються твердження захисника про недоведеність прокурором заявлених ризиків.
При цьому, переглядаючи матеріали контрольного провадження, суд апеляційної інстанції також враховує строк судового розгляду та загальний строк перебування обвинуваченого під вартою (понад п'ять років).
Так, з матеріалів провадження встановлено, що 26.07.2019 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_6 надійшов на розгляд до Вільногірського міського суду Дніпропетровської області, в подальшому через неможливість утворити склад суду кримінальне провадження апеляційним судом передано на розгляд Заводського районного суду м. Дніпродзержинська, в якому тричі змінювався склад суду для розгляду даного кримінального провадження 29.09.2020, 25.04.2024 та 23.08.2024, після чого за клопотанням захисту судовий розгляд був розпочатий спочатку.
Разом з тим, враховуючи характер пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення, відомості про його особу, продовження військового стану, а також наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, які не зменшилися, та те, що судовий розгляд триває, усі докази кримінального провадження не дослідженні, тому апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції про продовження строку дії тримання під вартою є законним та доцільним у даному кримінальному провадженні для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого та забезпечення належного судового розгляду в розумний строк.
Заходи забезпечення кримінального провадження, до яких відносяться і запобіжні заходи, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ст. 131 КПК).
Водночас, перевіривши висновки суду в частині визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, з огляду на обставини вчинення інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, відомості про його особу та тривалість перебування його під вартою, апеляційний суд вважає за необхідне зменшити раніше визначений розмір застави.
Згідно з ч. 1 ст. 182 КПК застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
Відповідно до ч. 4, п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Отже, на переконання апеляційного суду, з урахуванням обставин кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, а також існування встановлених ризиків, застава у розмірі 800 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде відповідати критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню на підставі п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статтями 183, 315, 405, 407, 419, 422-1 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 07 квітня 2025 року про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 263, статтею 348, частиною 2 статті 15 пунктами 1, 9 частини 2 статті 115 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову, якою клопотання прокурора ОСОБА_7 про продовження строку тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до 04 червня 2025 року включно.
Визначити, що у разі внесення підозрюваним або іншою фізичною або юридичною особою застави у розмірі 800 (вісімсот) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 422 400 (два мільйона чотириста двадцять дві тисячі чотириста) гривень 00 копійок, обвинувачений ОСОБА_6 підлягає звільненню з-під варти.
У разі внесення застави та звільнення обвинуваченого з-під варти, покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою на визначений час до слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну місця проживання;
- утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками у кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити обвинуваченому, що у разі не з'явлення його за викликом до слідчого, прокурора чи суду без поважних причин або не повідомлення про причини своєї неявки, або порушення обов'язків, покладених на у цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.
Строк дії обов'язків встановити до 04 червня 2025 року включно.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3