Провадження № 11-сс/803/825/25 Справа № 204/3667/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
23 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого, судді-доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 42023040000000400 від 12 липня 2023 року стосовно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Лозуватка, Криворізького району, Дніпропетровської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України (далі - КК),
за участю:
прокурора ОСОБА_8
підозрюваного ОСОБА_7 захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9
Обставини, встановлені рішенням слідчого судді та короткий зміст оскарженого рішення.
Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року задоволено клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_10 , погоджене прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 60 днів, тобто до 01 червня 2025 року, без визначення розміру застави.
В обґрунтування свого рішення слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК, що підтверджується документами, долученими до клопотання слідчого у їх сукупності.
Крім того, слідчий суддя дійшов висновку про доведення прокурором, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років, у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191 КК за яке передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років, у вчиненні умисного нетяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК, за яке передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до трьох років, підозрювана, намагаючись уникнути покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином,в чинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вище зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого. Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, про що в судовому засіданні просив захисник, за відсутності дієвих стримуючих чинників, є недоцільним, оскільки не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК.
Слідчий суддя також врахував, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого злочину проти громадської безпеки, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК, взяв до уваги, що на даний час на території України введено воєнний стан, врахував характер вчинених кримінальних правопорушень, який свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дійшов висновку, що даному випадку вважає за доцільне не визначати розміру застави.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги і узагальненні доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзізахисника просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого частково та застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або особистого зобов'язання або відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК визначити заставу у мінімально можливому розмірі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги захисник посилається на те, що підозра повідомлена ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих злочинів є необґрунтованою та не підтверджується документами, долученими до клопотання слідчого. Вказує на необґрунтованість підозри, у клопотанні належним чином не доведені кваліфікуючи ознаки інкримінованих кримінальних правопорушень, а в матеріалах справи відсутні будь-які докази участі ОСОБА_7 у злочинній організації та участі в злочинній діяльності. Протоколи за результатами НСРД не містять розмов підозрюваної, які б свідчили про її злочинну організацію, а стосується тільки господарської діяльності. Посилається на низку рішень Європейського суду з прав людини та лист ВССУ від 2013 року та зазначає, що ризики, заявлені слідчим в клопотанні є формальними та не доведеними. Зазначає, що слідчий суддя не врахував відомості про особу підозрюваного, міцні соціальні зв'язки, який має постійне місце проживання, позитивні характеристики, одружений, має на утриманні малолітнього сина, який має є дитиною з інвалідністю та має хворобу серця. ОСОБА_7 не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце роботи, де отримує стабільний дохід. На думку захисту, до підозрюваного можливо застосувати більш м'який запобіжний захід.
Позиції учасників судового провадження.
В судовому засіданні захисники та підозрюваний підтримали апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 і з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити, ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваної запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.
Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, її доводи вважав безпідставними, а ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою і просив залишити її без змін.
Мотиви апеляційного суду.
Відповідно до ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
У відповідності до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Перевіривши доводи апеляційної скарги захисника, висновки слідчого судді та матеріали, долучені до клопотання слідчого, колегія суддів доходить висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчим суддею не дотримані належним чином, а доводи захисника, викладені в судовому засіданні та в апеляційній скарзі щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, апеляційний суд вважає частково обґрунтованими з огляду на таке.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу відповідно до положень ст. 178 КПК, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, зазначені у вказаній статті.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Розглядаючи клопотання про застосування тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 194 КПК, слідчий суддя, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу, та умови, за яких таке застосування можливе.
Перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги захисника, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею не виконані в повному обсязі, а доводи сторони захисту, викладені в судовому засіданні та зазначені в апеляційній скарзі щодо необґрунтованості ухвали слідчого судді, є обґрунтованими та підтверджуються матеріалами клопотання.
Щодо вмотивованості судового рішення про тримання підозрюваного під вартою.
Апеляційний суд вважає, що ухвала слідчого судді не відповідає вимогам статей 196, 370 КПК щодо обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, а висновки слідчого судді про необхідність тримання ОСОБА_7 під вартою та неможливості запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК, шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу є необґрунтованими, оскільки не підтверджуються доказами, долученими до клопотання слідчого.
У рішення Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення третього речення частини третьої статті 315 Кримінального процесуального кодексу України від 23 листопада 2017 року № 1-р/2017 акцентовано увагу на наступному.
Обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканність має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина (друге речення абзацу четвертого підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
…зважаючи на положення частини другої статті 29 Конституції України, Конституційний Суд України вважає, що слід визначити такі обов'язкові вимоги до правомірного арешту або тримання під вартою: по-перше, арешт чи тримання під вартою має здійснюватися виключно на підставі належним чином вмотивованого рішення суду; по-друге, підстави та порядок застосування цих запобіжних заходів мають бути визначені в законі та повинні відповідати конституційним гарантіям справедливої судової процедури та принципу верховенства права (абзац восьмий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини).
…продовження дії заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту та тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, суперечить вимогам обов'язкового періодичного судового контролю за застосуванням запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, закріпленого у частині другій статті 29 Конституції України, згідно з якою «ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом“ (абзац четвертий пункту 4 мотивувальної частини).
В апеляційні скарзі захисник посилається, як на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема на невідповідність оскарженої ухвали вказаним вимогам процесуального закону щодо його умотивованості і такі доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає обґрунтованими, що в даному випадку є однією з підстав для скасування оскарженої ухвали слідчого судді.
Щодо обґрунтованості повідомлення про підозру.
Повідомлення про підозру має містити відомості, зокрема зміст підозри, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру.
Системний аналіз норм КПК та практики ЄСПЛ дозволяє дійти висновку, що КПК оперує поняттями, які відповідають декільком різним стандартам доказування (переконання) - стандарт «обґрунтованої підозри», переконання (доведення) «поза розумним сумнівом» та стандарти «достатніх підстав (доказів)» тощо.
Рівень обґрунтованості, доведеності підозри (обвинувачення) має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов'язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об'єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.
Таким чином, рівень такого стандарту доказування і відповідно його перевірки слідчим суддею залежить від (1) рівня обмеження прав, свобод та інтересів людини внаслідок повідомленням її про підозру та (2) терміну здійснення ефективного розслідування.
Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК).
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom», заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86 рішення від 30.08.1990, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (справа «Нечипорук і Йонкало проти України», заява № 42310/04, пункт 175 рішення від 21.04.2011).
Стандарт «обґрунтованої підозри» є вищим ніж стандарт «достатніх підстав (доказів)», оскільки пов'язаний з обмеженням прав, свобод та інтересів людини, в даному випадку право на свободу.
Відповідно до матеріалів провадження ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 КК.
Згідно з клопотанням слідчого обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень, як необхідна обставина для застосування запобіжного заходу, була предметом судового контролю під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу підтверджується документами, долученими до клопотання, а саме: аудіо-, відеоконтроль особи відносно ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , у офісних приміщеннях за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 . Протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: аудіо-, відеоконтроль місця біля офісних приміщень за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 .
За твердженням слідчого, у ході проведення НСРД встановлено, що вищевказані приміщення використовуються учасниками злочинної організації, як постійне місце роботи протягом усього періоду документування злочинної діяльності фігурантів кримінального правопорушення. Також проведеними НСРД підтверджується здійснення ОСОБА_11 загального керівництва злочинним об'єднанням, здійснення підбору співучасників шляхом призначення на підконтрольних приватних підприємствах довірених осіб, безпосереднє надання ОСОБА_11 вказівок ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , щодо укладення договорів з утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою. Також у ході проведення НСРД підтверджується, що ОСОБА_19 забезпечила перемогу підконтрольного ОСОБА_11 ТОВ "Тайм Крістал", шляхом внесення дискримінаційних умов до технічного завдання до тендерної документації за процедурою закупівлі; відповідальна за формування завищеної вартості предмету закупівлі, під виглядом витребування комерційних пропозицій; умисно не вживала заходів щодо контролю за об'ємами наданих послуг. Протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 . Протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а саме: зняття інформації з електронних інформаційних систем відносно ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_15 встановлено, що під контролем організатора ОСОБА_11 , виконавці ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_7 , ОСОБА_18 , об'єднані єдиним планом з розподілом функцій учасників злочинної організації, який полягає у незаконному заволодінні бюджетними коштами, передбаченими на утримання кладовищ, надання послуг із забезпечення міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців, послуг з поточних ремонтів об'єктів благоустрою. Двома висновком експерта за результатами проведення судової економічної експертизи, в ході проведення яких встановлено надлишкове перерахування грошових коштів при наданні послуг з утримання кладовищ на загальну суму 5 403 876, 34 гривні, та завищення транспортної складової за один кілометр міжміських транспортних перевезень тіл загиблих (померлих) військовослужбовців. Загальна сума майнової шкоди становить 969 004, 50 гривні. Двома висновками експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи, в ході проведення яких встановлено завищення вартості на будівельні матеріали. Загальна сума майнової шкоди становить 444 169, 67 гривень. Іншими доказами у своїй сукупності.
Перевіривши матеріали, долучені до клопотання слідчого, видно, що наразі відсутні фактичні дані, які підтверджують обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК за ознаками участі у злочинній організації. Матеріалами НСРД, які проводились з 2023 року, не підтверджуються обставини створення та участь в злочинній організації, тому відповідні доводи клопотання слідчого про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 255 КПК, є передчасними.
Разом з тим, надаючи оцінку долученим до клопотання слідчого доказам, апеляційний суд звертає увагу, що з наданих матеріалів вбачаються певні ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 191 КК, що частково прослідковується зафіксованим спілкуванням фігурантів під час здійснення НСРД і такі обставини підлягають подальшій перевірці та розслідуванню.
В даному провадженні пред'явлена ОСОБА_7 підозра не є вочевидь безпідставною, а причетність останньої до ймовірного вчинення інкримінованого злочину за ст. 28 - ст. 191 КК є достатньо вірогідною для вирішення питання про застосування запобіжного заходу.
Щодо доведеності ризиків та неможливості їх запобігання, шляхом застосування менш суворих запобіжних заходів.
Згідно з оскарженою ухвалою, слідчий суддя вважав доведеним усі п'ять ризиків, які слідчий зазначив в клопотанні, а саме, що ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється. Запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тому слідчий суддя вважає можливим задовольнити клопотання слідчого. Застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, є недоцільним, оскільки не буде достатнім для запобігання визначеним ризикам, передбаченим п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК
З такими висновками слідчого судді апеляційний суд не може повністю погодитись та вважає їх необґрунтованими тими матеріалами, які сторона обвинувачення надала суду.
Перевіривши доводи апеляційної скарги сторони захисту про недоведеність прокурором ризиків, передбачених ст. 177 КПК, суд апеляційної інстанції вважає їх частково обґрунтованими.
Апеляційний суд також звертає увагу, що досудове розслідування за ст. 191 КК здійснюється з 2023 року, епізоди, інкриміновані підозрюваній за цією статтею, вчиненні в складі злочинної організації, яка за твердженням сторони обвинувачення створена не пізніше січня 2023 року, однак відомості до ЄРДР про вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 255 КК, внесені в ЄРДР тільки 01.04.2025 безпосередньо перед повідомленням ОСОБА_7 про підозру та зверненням до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у даному кримінальному провадженні, фабула якої є ідентична з фабулою за ст. 191 КК.
Внесення до відомостей за ст. 255 КПК стало процесуальною підставою для затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого статтями 255, 255-1, 255-2 Кримінального кодексу України.
Апеляційний суд зауважує, що інкриміновані ОСОБА_7 кримінальні правопорушення, в тому числі і участь в злочинній організації, починаються не пізніше січня 2023 року, а затримана в порядку ст. 208 КПК вона була тільки 03 квітня 2025 року, при цьому до клопотання слідчого не долучені будь-які відомості, що були обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
В протоколі затримання ОСОБА_7 також не конкретизовані підстави для її затримання в порядку ст. 208 КПК, а саме які ж існували обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності і чим вони підтверджуються. Не долучено таких доказів і до клопотання слідчого, у зв'язку з чим, затримання ОСОБА_7 відбулося не на підставі закону.
Європейський суд з прав людини у рішенні “Корбан проти України», заява № 26744/16, рішення від 04.07.2019, Суд встановив, що у працівників органу досудового розслідування не було законних підстав затримувати заявника в порядку ст. 208 КПК (без ухвали слідчого судді), так як події, у зв'язку з якими він був затриманий 31 жовтня 2015 р. мали місце понад рік тому, а отже це не може вважатись затриманням «безпосередньо після вчинення злочину».
Затримання ж 3 листопада 2016 по суті відбувалось за тими ж обвинуваченнями, що і перше затримання. Формально було додано лише обвинувачення щодо перешкоджання роботі виборчої комісії, про що однак правоохоронцям було відомо і на момент першого затримання. Суд констатував, що в даному випадку «національні органи діяли недобросовісно, шукаючи привід для забезпечення тривалого тримання заявника під вартою та обходу дії судового наказу про його звільнення з під варти» (п. 150 рішення).
Судом також встановлено, що тримання заявника під вартою (2 місяці і 22 дні) та під цілодобовим домашнім арештом (4,5 місяці) здійснювалось без «відповідних та достатніх підстав» для цього, а рішення про застосування до заявника запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою та цілодобового домашнього арешту ґрунтувались на формальних та абстрактних підставах.
Разом з тим, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді щодо наявності ризику у вигляді переховування від органів досудового розслідування та суду з огляду на те, що відносно підозрюваної існує обґрунтована підозра причетності до корупційного кримінального правопорушення, яке за правилами ст. 12 КК є особливо тяжким злочином (ч. 5 ст. 191 КК), за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, що саме по собі може спонукати підозрювану до спроби уникнути ймовірного покарання шляхом переховування від органів слідства та суду.
Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочинів, безумовно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
При встановленні наявності ризику впливу на свідків у кримінальному провадженні апеляційний суд враховує встановлений КПК порядок отримання показань, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК).
Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від таких осіб та дослідження їх судом.
Разом з тим, апеляційний суд вважає недоведеними ризики, передбачені п. 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, тобто, що підозрювана може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Так, епізоди злочинної діяльності, які інкримінуються ОСОБА_7 та їх розслідування здійснюється з 2023 року, вся тендерна документація, договори, акти виконаних робіт, платіжні доручення тощо, за змістом клопотання слідчого вже мають бути в розпорядженні органу досудового розслідування, частина з цих документів долучена до клопотання, тому твердження слідчого про можливість знищення якихось документів та речей, які мають значення для досудового розслідування, є необґрунтованим.
З огляду на вищевикладене, ризики вчинення нового кримінального правопорушення та перешкоджання кримінального провадженню іншим чином, прокурором не доведений, а ризик переховування існує, проте ймовірність його настання є незначною і для запобігання йому буде достатнім застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Враховуючи викладене, а також висновки апеляційного суду про необґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 255 КК, апеляційний суд не може погодитися з висновком слідчого судді в частині не визначення підозрюваному альтернативного запобіжного заходу з огляду на положення вимог ч. 4 ст. 183 КПК, а доводи захисника в цій частині є слушними.
Дана норма, хоча і носить диспозитивний характер щодо права слідчого судді не визначати розмір застави в передбачених випадках, однак апеляційний суд з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, відомостей про його особу, вважає за можливе визначити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається, зокрема щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, на переконання апеляційного суду, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого, його майнового стану, а також існування встановлених ризиків, застава у розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб буде відповідати критеріям справедливості та співмірності (пропорційності), забезпечить досягнення її мети, адже розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді... суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню з постановленням нової в суді апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК.
Керуючись статтями 177-178, 183, 405, 407, 419, 422 КПК, апеляційний суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366 Кримінального кодексу України скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити частково клопотання старшого слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області майора поліції ОСОБА_10 , погоджене прокурором Криворізької східної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні № 42023040000000400 від 12.07.2023 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 .
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком до 01 червня 2025 року.
Визначити підозрюваному ОСОБА_7 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 302 800 гривень 00 копійок.
У разі сплати суми застави, звільнити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з-під варти та покласти на нього обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК, до 01 червня 2025 року, а саме:
- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора, слідчого суддю чи суд про зміну свого місця перебування;
- не спілкуватися зі свідками та представниками потерпілого у даному кримінальному провадженні;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4