Справа № 643/2127/25
Провадження № 2/643/2413/25
21.04.2025 м. Харків
Московський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді: Новіченко Н.В.,
за участю секретаря судового засідання: Паньшиної О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КИТ ЮА»
до ОСОБА_1
про стягнення 48 021, 35 грн.,
Товариство з обмеженою відповідальністю «КИТ ЮА» (далі - позивач) звернулося до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 48 021, 35 грн., з яких: заборгованість за Договором на інформаційно-консультаційне обслуговування від 27.09.2024 - 41 489, 70 грн., пеня - 3 815, 57 грн., 19% річних - 2 716, 08 грн. Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422, 40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 12 000, 00 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що 27.09.2024 року між ним (далі - Замовник) та відповідачем (далі - Виконавець) був укладений Договір на інформаційно-консультаційне обслуговування, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати дії по пошуку об'єкта нерухомості (у тому числі на етапі будівництва) у м. Харкові (далі - Договір). Відповідно до п. 1.2 Договору за здійснення Виконавцем вказаних дій Замовник виплачує йому винагороду у розмірі, порядку та у строки, встановлені розділом 4 Договору. На виконання своїх зобов'язань позивачем було знайдено для відповідача об'єкт нерухомості - квартиру АДРЕСА_1 . Разом з цим, позивач зазначає, що акт прийому-передачі наданих послуг був підписаний Замовником 27.09.2024. Відповідно до цього акту позивач здійснив показ відповідачу квартири АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 . Як вбачається з акту прийому-передачі наданих послуг ринкова вартість об'єкта нерухомості становить 13 000 доларів США. Згідно з п. 4.2 Договору у разі придбання Замовником/особами, зазначеними у п. 2.4 цього Договору, майнових прав на об'єкт нерухомості, знайдений Виконавцем, Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю винагороду у розмірі 5 % від ринкової вартості об'єкта, зазначеної в акті прийому-передачі наданих послуг, у гривнях згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України на день оплати. Проте, відповідач свої зобов'язання з оплати послуг не виконав. У зв'язку з цим позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою від 12.02.2025 року Московський районний суд м. Харкова прийняв позов до розгляду та відкрив провадження у справі № 643/1385/25, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначив на 03.03.2025 року.
03.03.2025 року розгляд справи відкладено на 09.04.2025 року.
У судовому засіданні 09.04.2025 року представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд задовольнити їх.
Відповідач у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чиномшляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації його місця проживання: АДРЕСА_4 , які були повернути органом поштового зв'язку з відміткою «адресат відсутній».
Згідно з п. 3 ч. 8 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
До повноважень суду не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 15.12.2021 у справі № 194/1422/19, від 23.09.2021 у справі № 757/56776/20-ц.
У постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18 зазначено, що довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв'язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Статтею 223 ЦПК визначені наслідки неявки учасників справи у судове засідання.
Зокрема, відповідно до ч. 3 ст. 223 ЦПК якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення) (ч. 4 ст. 223 ЦПК).
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
При цьому, згідно з ч. 4 ст. 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.
Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, суд розглядає справу за відсутності відповідача та, зі згоди позивача, ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК.
У судовому засіданні 09.04.2025 року після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 21.04.2025 року.
У судовому засіданні 21.04.2025 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
27 вересня 2024 року між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) укладено Договір на інформаційно-консультаційне обслуговування, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати дії з пошуку об'єкта нерухомості (у тому числі, на етапі будівництва) у м. Харкові.
Згідно з п. 1.2 Договору за здійснення Виконавцем вказаних дій Замовник виплачує йому винагороду у розмірі, порядку та у строки, встановлені розділом 4 Договору
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що Виконавець здійснює пошук об'єкта нерухомості на найбільш вигідних для Замовника умовах.
Відповідно до п. 2.4. Договору підставою для оплати послуг Виконавця буде підписання Замовником або його родичами, членами сім'ї, близькими особами (незалежно від факту перебування у шлюбі із Замовником), знайомими особами, іншими третіми особами в інтересах Замовника, його близьких осіб, родичів, членів його сім'ї, його близьких чи знайомих осіб, в своїх інтересах або в інтересах інших третіх осіб документа про придбання (у тому числі про намір придбання у майбутньому) права власності чи інших майнових прав на об'єкт нерухомості, знайдений Виконавцем (договору купівлі-продажу, договору про наміри, попереднього договору купівлі-продажу, договору купівлі-продажу майнових прав, договору про участь (членство) в кооперативі, договору про участь у фонді фінансування будівництва, інвестиційного договору, придбання цінних паперів, тощо).
Умовами пункту 3.2.1 Договору передбачено, що Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю обумовлену цим Договором винагороду.
Згідно з п. 4.2 Договору у разі придбання Замовником/особами, зазначеними у п. 2.4 цього Договору, майнових прав на об'єкт нерухомості, знайдений Виконавцем, Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю винагороду у розмірі 5% від ринкової вартості об'єкта, зазначеної в акті прийому-передачі наданих послуг, у гривнях згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, встановленим Національним банком України на день оплати.
Якщо за порушення Договору Замовник добровільно не сплатив Виконавця суму винагороди, її розмір у гривнях визначається згідно з офіційним курсом гривні щодо іноземних валют за вибором Виконавця або встановленим Національним банком України на день підписання Замовником акту прийому-передачі наданих послуг, або встановлених Національним банком України на день, що передує дню звернення Виконавця до суду з позовом про стягнення заборгованості із Замовника.
У разі, якщо ринкова вартість об'єкта нерухомості становитиме менше еквіваленту 20 000 доларів США, або суму в гривнях, еквіваленту менш ніж 20 000 доларів США, Замовник зобов'язується виплатити Виконавцю суму в гривнях, еквівалентну 1 000 доларів США за курсом продажу долару США на готівковому ринку, зазначеному на день оплати на сайті: minfin.com.ua.
Відповідно до п. 4.1 Договору послуги Виконавця вважаються наданими з моменту, коли Замовник підписав акт прийому-передачі послуг (Додаток №1 до Договору).
Пунктом 4.3 Договору передбачено, що оплата послуг Виконавця проводиться у розмірі 100 % від суми, зазначеної у п. 4.2 цього Договору, в день підписання Замовником/особами, зазначеними у п. 2.4 цього Договору, документа про придбання (в тому числі про намір придбання у майбутньому) права власності чи інших майнових прав на об'єкт нерухомості, знайдений Виконавцем.
Згідно з п. 4.4 Договору підтвердженням придбання Замовником/особами, зазначеними в п. 2.4 цього Договору, прав на об'єкт нерухомості, зафіксований в додатку № 1, є, зокрема, підписання Замовником/особами, зазначеними в п. 2.4 цього Договору, документа про придбання (в тому числі, про намір придбання в майбутньому) права власності чи інших майнових правна об'єкт нерухомості, знайдений Виконавцем (договору купівлі-продажу, договору про наміри, попереднього договору купівлі-продажу майнових прав, договору про участь (членство) в кооперативі, договору про участь у фонді фінансування будівництва, інвестиційного договору, придбання цінних паперів і т.п.).
Відповідно до п. 5.1 Договору зобов'язання Виконавця, що випливають з цього Договору, вважаються виконаними після підписання Замовником акту передачі наданих послуг (Додаток № 1 до Договору).
Пунктами 6.1 та 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником умов і строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,01 % від суми, що підлягає виплаті, за кожний день прострочення протягом перших 10 (десяти) календарних днів прострочення, і 0,2 % за кожен наступний календарний день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки Національного банку України. Керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовилися, що в разі прострочення оплати Замовником вартості послуг Виконавця Замовник додатково сплачує Виконавцю відсотки з розрахунку 19% річних від простроченої суми. У разі, якщо Замовник не оплатив Виконавцю вартість послуг за Договором, з Замовника в судовому порядку стягується сума, зазначена в п. 4.2 Договору, разом зі штрафними санкціями і відсотками річних.
Відповідно до Договору купівлі продажу від 04.10.2024 року ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою АДРЕСА_5 .
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК).
Відповідно до вимог статті 629 ЦК, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Тлумачення статті 629 ЦК свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов'язковість договору (принцип «pacta sunt servanda»). Тобто з укладенням договору та виникненням зобов'язання його сторони набувають обов'язки (а не лише суб'єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов'язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов'язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору про надання послуг, який у розумінні статей 11, 509 ЦК є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 63 ЦК.
Частиною 1 статті 901 ЦК визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК).
Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно зі статтею 177 ЦК послуга є самостійним об'єктом цивільних прав.
Визнання послуги об'єктом цивільних прав (цивільних правовідносин) зумовлює наявність договірних зобов'язань, предметом виконання яких є здійснення виконавцем певної дії, обумовленої договором, нематеріальний результат якої споживається замовником у процесі її надання.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).
Стаття 610 ЦК передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК).
Як зазначалось судом вище, відповідно до п. 2.4 Договору підставою для оплати послуг Виконавця буде підписання Замовником або його родичами, членами сім'ї, близькими особами (незалежно від факту перебування у шлюбі із Замовником), знайомими особами, іншими третіми особами в інтересах Замовника, його близьких осіб, родичів, членів його сім'ї, його близьких чи знайомих осіб, в своїх інтересах або в інтересах інших третіх осіб документа про придбання (у тому числі про намір придбання у майбутньому) права власності чи інших майнових прав на об'єкт нерухомості, знайдений Виконавцем (договору купівлі-продажу, договору про наміри, попереднього договору купівлі-продажу, договору купівлі-продажу майнових прав, договору про участь (членство) в кооперативі, договору про участь у фонді фінансування будівництва, інвестиційного договору, придбання цінних паперів, тощо).
Згідно з п. 4.1 Договору послуги Виконавця вважаються наданими з моменту, коли Замовник підписав акт прийому-передачі послуг (Додаток №1 до Договору).
Умовами п. 4.3 Договору передбачено, що оплата послуг Виконавця проводиться: 100% від суми, зазначеної в пункті 4.2 цього Договору, в день підписання Замовником/особами, зазначеними в п. 24 цього Договору, документа про придбання (в тому числі, про намір придбання в майбутньому) права власності чи інших майнових прав на об'єкт нерухомості, знайдений Виконавцем.
У відповідності до п. 4.4 Договору підтвердженням придбання Замовником/особами, зазначеними в п. 2.4 цього Договору, прав на об'єкт нерухомості, зафіксований в додатку № 1, є, зокрема, підписання Замовником/особами, зазначеними в п. 2.4 цього Договору, документа про придбання (в тому числі, про намір придбання в майбутньому) права власності чи інших майнових правна об'єкт нерухомості, знайдений Виконавцем (договору купівлі-продажу, договору про наміри, попереднього договору купівлі-продажу майнових прав, договору про участь (членство) в кооперативі, договору про участь у фонді фінансування будівництва, інвестиційного договору, придбання цінних паперів і т.п.).
Як вбачається з Акту прийому-передачі наданих послуг, останній був підписаний Замовником. Відповідно до цього акту 27.09.2024 позивач здійснив відповідачу показ квартири за адресою АДРЕСА_5 .
Замовник підтвердив своїм власним підписом, що об'єкт нерухомості, зазначений в цьому акті, представлений йому вперше, з умовами Договору ознайомлений.
При цьому, як вбачається з Договору купівлі продажу від 04.10.2024 року ОСОБА_1 придбала квартиру за адресою АДРЕСА_5 .
Таким чином, вказані обставини свідчать про те, що позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання належним чином.
Водночас, відповідач порушив взяті на себе за умовами п.п. 4.2., 4.3. Договору зобов'язання та у встановлений строк не сплатив вартість наданих позивачем послуг у розмірі 1 000, 00 доларів США, що за курсом офіційним курсом долара США складає 41 489, 70 грн.
Враховуючи те, що сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором, яка становить 41 489, 70 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і відповідач не надав документів, які свідчать про погашення наведеної заборгованості перед позивачем, яка існує на момент розгляду справи, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення вказаної суми боргу.
Згідно з частиною 1 статті 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Положеннями статті 549 ЦК визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 6.1 та 6.2 Договору передбачено, що у разі порушення Замовником умов і строків оплати, передбачених цим Договором, Замовник виплачує Виконавцю пеню в розмірі 0,01 % від суми, що підлягає виплаті, за кожний день прострочення протягом перших 10 (десяти) календарних днів прострочення, і 0,2 % за кожен наступний календарний день прострочення, проте не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 3 815, 57 грн., суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає нормам чинного законодавства.
Крім того, статтею 625 ЦК передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов'язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.
За змістом частини 2 статті 625 ЦК нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Проценти, передбачені статтею 625 ЦК за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто, такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов'язань.
При цьому, стаття 625 ЦК надає можливість кредитору боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, встановити інший, ніж три проценти річних, розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.
Отже, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили іншого розміру процентів річних.
Згідно з п. 6.1. Договору керуючись ст. 625 Цивільного кодексу України, сторони домовилися, що в разі прострочення оплати Замовником вартості послуг Виконавця Замовник додатково сплачує Виконавцю відсотки з розрахунку 19% річних від простроченої суми. У разі, якщо Замовник не оплатив Виконавцю вартість послуг за Договором, із Замовника в судовому порядку стягується сума, зазначена в п. 4.2 Договору, разом зі штрафними санкціями і відсотками річних.
Таким чином, сторони у Договорі збільшили розмір процентів річних до 19%.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 19 % річних в сумі 2 716, 08 грн., нарахованих на суму боргу 41 489, 70 грн. за період з 05.10.2024 року по 07.02.2025 року, суд вважає його арифметично вірним та таким, що відповідає положенням чинного законодавства.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 12 ЦПК учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 12 ЦПК цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Положеннями частин 1 та 3 статті 83 ЦПК унормовано, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Відповідач, повинен подати суду докази разом з поданням відзиву.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частина 4 статті 83 ЦПК).
Разом з цим відповідач не скористався правом на подання відзиву на позов впродовж встановленого строку. При цьому, в матеріалах справи відсутні докази в підтвердження того, що відповідач був позбавлені можливості у порядку частини 4 статті 83 ЦПК письмово та завчасно повідомити суд про неможливість подання у встановлений законом строк доказів та об'єктивних причини, з яких такі докази не могли бути подані у зазначений в ухвалі про відкриття провадження у справі строк.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (частина 7 статті 81 ЦПК).
При цьому, за приписами частини 4 статті 12 ЦПК кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем.
За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням наведеного.
Відповідно до ст. 141 ЦПК витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Що стосується витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Статтею 246 ЦПК визначено, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.
У резолютивній частині рішення суду вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дату, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру понесених нею судових витрат (п. 5 ч. 7 ст. 265 ЦПК).
За таких обставин, оскільки представник позивача відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК зробив заяву про те, що докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу будуть подані ним протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, суд вважає за необхідне призначити судове засідання для вирішення питання про витрати позивача на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 76, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КИТ ЮА» задовольнити.
2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КИТ ЮА» заборгованість за договором на інформаційно-консультаційне обслуговування від 27 вересня 2024 у розмірі 41 489 (сорок одну тисячу чотириста вісімдесят дев'ять) грн. 70 коп., пеню у розмірі 3 815 (три тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 57 коп., 19 відсотків річних у розмірі 2 716 (дві тисячі сімсот шістнадцять) грн. 08 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
3. Відповідно до статті 246, пункту 5 частини 7 статті 265 ЦПК України призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на професійну правничу допомогу на 12.05.2025 року о 10:15 год. Засідання відбудеться у приміщенні Московського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, пр. Ювілейний, буд. 38-Є, каб. № 48.
4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «КИТ ЮА» протягом п'яти днів після ухвалення рішення надати суду докази понесення витрат на професійну правничу допомогу.
5. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
6. Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
7. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
8. Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КИТ ЮА» (м. Харків, вул. Алчевських, буд. 31, код ЄДРПОУ 41157249).
9. Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; АДРЕСА_4 ).
Повне рішення складено 28.04.2025 року.
Суддя Н.В. Новіченко