Справа № 627/24/25
28.04.2025 с-ще Краснокутськ
Краснокутський районний суд Харківської області у складі
головуючої Вовк Л. В.
з участю секретаря судового засідання Тішакіної Л.В.,
учасники справи :
позивачка ОСОБА_1 ,
представник позивачки , адвокат Святець О.М.,
відповідач ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Краснокутськ Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В січні 2025 року ОСОБА_1 (далі -позивач) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - відповідач або ІНФОРМАЦІЯ_1 ), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 974/7493-п від 18.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі- КУпАП) та накладеного на неї адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 34 000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 № 974/7493-п від 18.12.2024 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП за те, що нею, як директором КП «Джерело», не було оповіщено військовозобов'язаних працівників підприємства та в свою чергу не повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_3 про результати оповіщення , чим порушила вимоги п.13 Порядку проведення призиву на військову службу під час мобілізації на особливий період , затвердженого постановою КМ України від 16.05.2024 №560 , абз.7 ч.1 ст.21 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Позивачка не погоджується з цією постановою, просить її скасувати , оскільки вона виконала свій обов'язок щодо здійснення мобілізаційних заходів та забезпечила оповіщення працівників підприємства та їх прибуття до РТЦК , а тому на думку позивачки, в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення , передбачений ч.3 ст.210-1 КУпАП.
На позовну заяву 14.03.2025 відповідач подав відзив , в якому просить відмовити в позові ОСОБА_1 та зазначив , що своєю бездіяльністю ОСОБА_1 порушила вимоги п.13 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період , затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 , абз.7 ч.1 ст.21 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію » та вчинила правопорушення , передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Заяви, клопотання учасників справи.
У судовому засіданні позивачка та її представник підтримали позов , просять задовольнити.
Представник відповідача до суду не з'явився , просить розглянути справу у його відсутність ,позов не визнав , просить відмовити в позові .
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).
Процесуальні дії у справі.
Відповідно до ухвали суду від 10.01.2025 позовну заяву залишено без руху та 13.01.2025 позивачкою усунуто недоліки.
Ухвалою суду від 14.01.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд на 22.01.2025, яке за клопотанням позивачки відкладено на 17.02.2025.
Обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, норми права, які застосовує суд, мотиви суду.
Судом встановлено , що 09.12.2024 на адресу Краснокутської селищної ради Богодухівського району Харківської області надійшло розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 № 4836 від 09.12.2024 для доведення директору КП « Джерело» ОСОБА_1 щодо оповіщення та забезпечення в подальшому прибуття на 11.12.2024 військовозобов'язаних працівників підприємства, а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ( а.с. 61)
На підставі вище зазначеного розпорядження № 4836 від 09.12.2024 , наказом директора КП « Джерело» ОСОБА_1 видано наказ № 200-к від 10.12.2024 щодо виклику працівників підприємства до ІНФОРМАЦІЯ_3 . ( а.с.4).
Відповідальна особа за ведення військового обліку на підприємстві ОСОБА_9 оповістила осіб , зазначених в розпорядженні , щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_3 , під особистий підпис у наказі по КП « Джерело» № 200-к від 10.12.2024 .
Листом директора КП « Джерело» ОСОБА_1 від 10.12.2024 № 01-28/160 повідомлено ІНФОРМАЦІЯ_3 про результати оповіщення працівників підприємства від 10.12.2024 №200-к із витягом наказу , про свідчить підпис працівника РТЦК від 10.12.2024 про прийняття повідомлення . ( а.с. 12)
12.12.2024 начальником відділення обліку мобілізаційної роботи - заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_10 складено протокол №4907 від 12.12.2024 про адміністративне правопорушення (далі -адміністративний протокол), зі змісту якого вбачається, що 12.12.2024, о 16:30 , директор КП « Джерело» ОСОБА_1 письмово не повідомила у триденний строк ІНФОРМАЦІЯ_3 про результати оповіщення військовозобов'язаних працівників , згідно з розпорядженням № 4836 від 09.12.2024 , чим порушила п.13 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 , ст.21 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність за частиною третьою статті 210-1 КУпАП. ( а.с. 60)
Позивачка ознайомилася зі змістом протоколу, правами та обов'язками, передбаченими статтею 268 КУпАП, а також із інформацією про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться 18.12.2024 , о 15:00 , в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить її підпис у відповідних графах протоколу. При цьому, в адміністративному протоколі, ОСОБА_1 зазначено , що працівників оповіщено про виклик .
18.12.2024 відбувся розгляд справи про адміністративне правопорушення, за результатами якої начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 винесено постанову № 974/7493-п , якою позивачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП та накладено штраф у сумі 34 000,00 грн.
Не погоджуючись із даною постановою відповідача , позивачка звернуласяя до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч. 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 7 КУпАП України визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Процес притягнення до адміністративної відповідальності передбачає дотримання прав особи, яку притягують до такої відповідальності.
Відповідно до статті 235 КУпАП військові комісаріати розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення військовозобов'язаними чи призовниками законодавства про військовий обов'язок і військову службу, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про неявку на виклик у військовий комісаріат. (статті 210, 210-1, 211 - 211-6).
Від імені військових комісаріатів розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право районні (міські) військові комісари.
Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Як вбачається з матеріалів справи, в оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивачка порушила приписи ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях чи бездіяльності відповідного складу правопорушення.
Суд зазначає, що диспозиція ч. 3 ст. 210-1 КУпАП передбачає порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період. Зазначена норма є бланкетною, тобто при її застосуванні необхідно застосовувати законодавчі акти, які визначають, зокрема, правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 7 ст.21 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію ( далі- Закон) встановлює обов'язок забезпечувати своєчасне оповіщення і прибуття працівників, які залучаються до виконання обов'язку щодо мобілізації у порядку, визначеному частинами третьою - п'ятою статті 22 цього Закону, на збірні пункти шляхом вжиття відповідних інформаційних та організаційно-технічних заходів із подальшою компенсацією витрат за здійснення такого процесу з Державного бюджету України, яка здійснюється не пізніше ніж через місяць після подання відповідного звернення у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
За п. 13 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2024 №560 керівники підприємств, установ, організацій з отриманням розпорядження про проведення заходів мобілізації чи виклик резервістів та військовозобов'язаних ТЦК:
1) видають наказ про проведення оповіщення резервістів та військовозобов'язаних, у якому зазначають:
1.підставу та мету видання,
2.перелік осіб, які підлягають оповіщенню,
3.дата, час та місце їх прибуття,
4.способи доставки до ТЦК та СП, який надіслав розпорядження,
5.відповідальних осіб за здійснення оповіщення,
6.порядок здійснення контролю за оповіщенням та прибуттям військовозобов'язаних, інші питання;
2) організовують через відповідальних осіб оповіщення у робочий час працівників шляхом вручення повісток під їх особистий підпис;
3) здійснюють інформаційне забезпечення призову резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації;
4) повідомляють письмово у триденний строк ТЦК та СП про результати оповіщення та виконання резервістами та військовозобов'язаними вимог законодавства;
5) забезпечують прибуття резервістів та військовозобов'язаних шляхом їх перевезення від підприємства (установи, організації) до пунктів збору ТЦК та СП або військових частин чи звільнення їх від виконання обов'язків з урахуванням часу, необхідного для прибуття до ТЦК та СП, та, у разі потреби, часу на зворотній шлях;
6) невідкладно інформують ТЦК та СП про працівників, які відмовилися від отримання повісток, та працівників, які написали заяви про звільнення.
У розумінні ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 283 КУпАП, постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб'єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об'єкт; об'єктивна сторона; суб'єкт; та суб'єктивна сторона.
Суб'єктивна сторона - це внутрішня сторона проступку, психічний стан суб'єкта проступку, що характеризує його волю, яка виявляється в протиправній дії, його ставлення до дії, яку він вчинив.
Ознаками суб'єктивної сторони проступку є вина, мотив і мета правопорушення.
Об'єктивна сторона правопорушення - це сукупність ознак, що характеризують зовнішню сторону складу правопорушення, тобто об'єктивні ознаки зовнішнього прояву правопорушення й об'єктивних умов його здійснення.
Крім діяння, ознаками об'єктивної сторони правопорушення є місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя здійснення діяння.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Отже, особа, яка уповноважена розглядати справу про адміністративне правопорушення зобов'язана по-перше, встановити склад правопорушення, яким згідно статті 9 КУпАП протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність, по-друге, дослідити докази та оцінити їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, посилання на докази, якими він керувався при ухваленні відповідного рішення. Дотримання даних вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови у судовому порядку.
Згідно з п. 1 статті 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Таким чином, суд вважає, що відповідач, ухвалюючи спірну постанову, всупереч імперативних вимог статей 7, 9, 247, 251, 252 , тощо КУпАП, не дослідив обставини справи, не встановив наявність складу адміністративного правопорушення, не зібрав доказів на підтвердження власної позиції щодо допущення позивачкою інкримінованого правопорушення та не надав оцінку повідомленим позивачем обставинам (стосовно того, що вона виконала свій обов'язок щодо оповіщення та забезпечення прибуття військовозобов'язаних працівників підприємства за викликом ,згідно розпорядження до ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Виконання позивачкою розпорядження № 4836 від 09.12.2024 про здійснення оповіщення 5 військовозобов'язаних , які перебувають на військовому обліку в КП « Джерело» щодо прибуття їх до РТЦК та повідомлення про результати оповіщення , доведено належними та допустимими доказами.
З огляду на викладене, відповідач не виконав обов'язок доказування, який на нього покладено ,згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, та відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача, а тому наявність підстав для притягнення позивачки до адміністративної відповідальності не доведена.
Таким чином, суд приходить до висновку про безпідставність притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за порушення вимог п.13 Порядку проведення призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 , ст.21 Закону України « Про Мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що постанову в справі про адміністративне правопорушення № 974/7493-п від 18.12.2024 необхідно скасувати та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення , у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.
При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимогст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення із звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивач сплатив за подання позову 1211,20 грн. Водночас, суд зауважує, що законодавчо встановлений розмір судового збору за подання позовної заяви у 2025 році становить 605,60 грн, отже, на користь позивачки за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 605,60 грн судового збору.
На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 6, 9, 72-77, 241-246,250-251,255,295,297 КАС України, суд
Задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №974/7493-п від 18.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 34000,00 грн, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 сплачений судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять гривень ) грн 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів, безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування ( ім'я) сторін :
Позивачка : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживаюча та зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП : НОМЕР_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_2 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя Л.В. Вовк