65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про залишення заяви
про відкриття провадження у справі без руху
"28" квітня 2025 р. м. Одеса № 916/1573/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
дослідивши матеріали заяви (вх. № 1612/25 від 22.04.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
Фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Одеської області із заявою від 16.04.2025 (вх. № 1612/25 від 22.04.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Ч. 1 ст. 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Дослідивши заяву фізичної особи ОСОБА_1 про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність суд встановив, що вона не може бути прийнята до розгляду та підлягає залишенню без руху з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 115 КУзПБ боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
Пункт 1 частини другої статті 115 виключено на підставі Закону № 2971-IX від 20.03.2023}
2) боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
3) у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
Пункт 3 частини другої статті 115 в редакції Закону № 2971-IX від 20.03.2023}
4) наявні ознаки загрози неплатоспроможності.
Пункт 4 частини другої статті 115 в редакції Закону № 3985-IX від 19.09.2024}
Ч. 2 ст. 116 КУзПБ встановлено, що у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначається, зокрема, виклад обставин, що стали підставою для звернення до суду.
У п. 14 ч. 3 ст. 116 КУзПБ вказано, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність повинен надати документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.
Отже, звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізична особа повинна зазначити конкретні (а не загальновідомі) обставини, які безпосередньо вплинули на заявника та вказують на настання загрози його неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому), та надати на підтвердження зазначеного відповідні докази.
У заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 посилається на положення п. п. 2, 4 ст. 115 КУзПБ, кредитну історію станом на 27.03.2025, практику Верховного Суду без обґрунтування природи і причин неплатоспроможності.
Заявник не надав доказів на підтвердження наведених ним обставин, які спричинили його неплатоспроможність.
Оскільки відкриття провадження у справі про неплатоспроможність має відповідні правові наслідки процесуального та майнового характеру, то на фізичну особу-боржника (як єдиного суб'єкта звернення із заявою про відкриття провадження у такій справі) покладається обов'язок підтверджувати обставини його неплатоспроможності чи її загрози доказами у відповідному (достатньому) обсязі, у тому числі первинними документами, задля забезпечення перевірки господарським судом підстав та моменту виникнення зазначених боржником грошових вимог кредиторів, встановлення їх характеру та розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23.
Надані заявником у якості доказів кредитні договори можуть свідчити про домовленість сторін та можуть бути доказами у справі про наявність дійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами, які заявником не додані до заяви на підтвердження факту отримання кредитних коштів.
Кредитний звіт із сайту Українського бюро кредитних історій не може бути належним, допустимим та достатнім доказом, що підтверджує обставини про суми грошових вимог кредиторів (заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстави виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із договорами.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Ст. 116 цього Кодексу встановлено, зокрема, які відомості зазначаються у заяві про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та перелік документів, що додаються до заяви.
Додані до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність список кредиторів та боржників, опис майна, відомості про всі наявні рахунки боржника, підписані адвокатом Савченко (Войтович Л.В.), не можуть бути прийняті судом, оскільки мають бути підписані саме боржником, а не його представником, якому надано право на підписання заяви про відкриття провадження, процесуальних та інших документів правового характеру, а не доказів у справі; такі докази за змістом є доказами, що підтверджують відомості щодо фінансового стану боржника, як цього вимагає Кодекс України з процедур банкрутства.
Приймаючи до уваги те, що формування та підписання доказів покладено саме на заявника, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржником не додано всіх документів, визначених нормами Кодексу України з процедур банкрутства, оформлених відповідно до законодавства, а саме:
1) конкретизованого списку кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором.
2) опису майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна або відомості про відсутність такого;
3) відомостей про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях.
П. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ передбачено, що до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією за три місяці виконання повноважень.
Положеннями ч. 2 ст. 30 КУзПБ встановлено, що розмір основної грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень керуючого реструктуризацією становить п'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожен місяць виконання арбітражним керуючим повноважень.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 01 січня 2025 р. складає 3028 грн.
Таким чином, розмір авансування винагороди арбітражному керуючому за три місяці виконання повноважень, який повинен сплатити боржник на депозитний рахунок суду складає 45 420 грн.
П. 1-6 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ встановлено, що стосовно боржника справу про банкрутство (неплатоспроможність) може бути відкрито без здійснення авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду. У такому разі до заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність) додається копія укладеної заявником угоди з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття з виплатою на умовах, визначених цією угодою, винагороди в розмірі, що не має перевищувати розмір, встановлений цим Кодексом. Господарський суд, відкриваючи провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) відповідно до цього пункту, призначає розпорядником майна або керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого, з яким заявником укладено угоду.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, у зв'язку з чим, сторони вказаного договору не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності.
Тобто, при зверненні до суду із заявою про неплатоспроможність боржника фізичної особи заявник альтернативно може або здійснити авансування передбаченої цим Кодексом винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду та надати відповідні докази такого авансування у виконання п. 12 ч. 3 ст. 116 КУзПБ, або без здійснення такого авансування надати до заяви копію угоди, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим.
При цьому, суд зазначає, що відповідна угода повинна бути укладена в порядку, визначеному Цивільним кодексом України, із дотриманням умов, визначених КУзПБ.
До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додано угоду від 16.04.2025, укладену між арбітражним керуючим Каратун Євгеном Євгеновичем та ОСОБА_1 , за умовами якої виплата винагороди здійснюється замовником безготівковим платежем на поточний рахунок (картковий рахунок) Арбітражного керуючого, зазначений в розділі VI цієї Угоди або в іншому обумовленому сторонами порядку (п. 2 р. ІІІ).
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У свою чергу, ст. 6 ЦК України, зокрема, визначено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
З наведеного можна зробити висновок, що особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
Приписи ч. 2 та 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства і договором. Допустимість конкуренції між актами цивільного законодавства і договором випливає з того, що вказані норми передбачають ситуації, коли сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити.
Свобода договору, як одна з принципових засад цивільного законодавства, є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Водночас сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий в силу прямої вказівки акта законодавства, а також якщо відносини сторін регулюються імперативними нормами.
Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов'язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим ст. 3 ЦК України, які обмежують свободу договору. Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення.
Законодавством не передбачено жодних альтернативних можливостей авансуванню на депозитний рахунок суду оплати послуг арбітражного керуючого.
Проаналізувавши зазначене у сукупності із абз. 7 п. 1-6 Прикінцевих та перехідних положень КУзПБ, суд дійшов висновку, що законодавцем надано право особі подати відповідну угоду лише в частині умов виплати арбітражному керуючому грошової винагороди, у зв'язку з чим, сторони вказаної угоди не можуть відступити від положень КУзПБ у цій частині в силу їх імперативності.
Положеннями Кодексу України з процедур банкрутства чітко встановлено, що суд може прийняти угоду з обраним ним арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про банкрутство (неплатоспроможність) до її закриття, тоді як у відповідності до п. 1 р. V угода набуває чинності з дня її підписання сторонами та дії до повного відновлення платоспроможності заявника.
Таким чином, заявником не виконано вимог п. 1-6 Прикінцевих та Перехідних положень КУзПБ стосовно надання копії угоди з арбітражним керуючим про виконання арбітражним керуючим повноважень у справі про неплатоспроможність до її закриття у випадку відсутності авансування передбаченої винагороди арбітражному керуючому на депозитний рахунок суду або доказів авансування заявником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією у розмірі 45 420, 00 грн.
Кодекс України з процедур банкрутства містить застереження щодо боржника, який ініціює своє банкрутство, а саме, боржник подає заяву до господарського суду за наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних із провадженням у справі, якщо інше не передбачено цим Кодексом (ч. 5 ст. 34 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, нормами Кодексу України з процедур банкрутства передбачено додаткову вимогу щодо заяви боржника, у разі ініціювання ним провадження у справі про власне банкрутство (неплатоспроможність) - обов'язкову наявність у такого заявника майна, достатнього для покриття судових витрат, пов'язаних із здійсненням провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи. У визначенні таких витрат слід враховувати, зокрема, оплату винагороди арбітражному керуючому у мінімальному розмірі не менше ніж за 120 днів в процедурі реструктуризації боргів боржника; в процедурі погашення боргів боржника; відшкодування судового збору, сплаченого кредиторами за подачу грошових вимог, згідно переліку кредиторів, який визнає боржник та їх правової допомоги, тощо.
Однак, таких доказів заявником не надано.
Відповідно до ч. 3 ст. 37 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд залишає без руху заяву про відкриття провадження у справі з підстав, передбачених статтею 174 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог цього Кодексу.
Ч. 1 ст. 174 ГПК передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Керуючись ч. 3 ст. 37, ст. 115, ч. 3 ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Залишити без руху заяву (вх. № 1612/25 від 22.04.2025) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
2. Зобов'язати фізичну особу ОСОБА_1 надати у десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення заяви про відкриття провадження у справі без руху заяву про усунення недоліків,
в якій має бути вказано:
- обґрунтування наявності підстав звернення до суду у відповідності до ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства (обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредиторів, та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами, з підтверджуючими доказами);
до якої додано:
- належні та допустимі докази, які стали підставою для виникнення грошових зобов'язань і підтверджують розмір заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені) по кожному кредитору (у тому числі виписки за картковими рахунками; правочини; первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань;
- конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов'язанням та суми неустойки (штрафу, пені - окремо), підстав виникнення зобов'язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором за підписом боржника;
- опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна;
- відомості про всі наявні рахунки/електронні гаманці боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах, небанківських надавачах платіжних послуг, емітентах електронних грошей в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках, електронних гаманцях;
- докази авансування боржником на депозитний рахунок суду винагороди керуючому реструктуризацією або угоду, укладену між заявником та обраним ним арбітражним керуючим із дотриманням умов, визначених Кодексом України з процедур банкрутства;
- докази наявності майна, достатнього для покриття витрат, пов'язаних із провадженням у справі боржника або відомості про відсутність такого.
Ухвала набирає законної сили 28 квітня 2025 року та оскарженню не підлягає.
Копію ухвали надіслати до електронного кабінету користувача підсистеми "Електронний суд": представнику ОСОБА_1. Савченко (Войтович) Л.В.
Копію ухвали надіслати на електронну адресу: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).
Суддя О.О. Мусієнко