13 березня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/1302/24
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання С.М.Сулеймановій
за участю представників:
від прокуратури - Григорян Е.Р.,
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
від третіх осіб:
1) Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"- не з'явився,
2) Миколаївської обласної державної адміністрації - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) до Коблівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" та Миколаївська обласна державна адміністрація, про витребування земельної ділянки, -
Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) до Коблівської сільської ради про витребування на користь держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача земельної ділянки площею 0,0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541, яка розташована на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2021, про що вчинено запис № 43339909.
В обґрунтування позову прокурор посилається на порушення відповідачем вимог законодавства під час використання земель державного лісового фонду. Зокрема, як вказує прокурор, розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 22.03.2013 № 75 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,1 га в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області для індивідуального дачного будівництва.
Як вказує прокурор, на підставі вказаного розпорядження сільської ради реєстраційною службою Березанського районного управління юстиції 27.04.2013 ОСОБА_1 видано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 . Згодом, за договором купівлі-продажу від 13.12.2013 № 244 вказану земельну ділянку відчужено на користь ОСОБА_2 , про що в цей же день в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 3843542.
За ствердженням прокурора, вказана земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду, розташовані в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, та перебували у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ", а тому, на думку прокурора, не могли бути вилучені та передані у власність зі зміною цільового призначення.
З огляду на це Миколаївською обласною прокуратурою до Березанського районного суду Миколаївської області пред'явлено позов в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ДП «Очаківське ЛМГ» про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 22.03.2013 № 75, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 27.04.2013 № 3040360 та витребування земельної ділянки державного лісового фонду.
Прокурор зауважує, що рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 12.01.2017 у справі № 469/775/16-ц у задоволенні вказаного позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду, прокурор звернувся до апеляційного суду Миколаївської області з апеляційною скаргою. Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 469/775/16-ц, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 17.12.2019, позов прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа - ДП «Очаківське лісомисливське господарство» задоволено у повному обсязі, визнано незаконним розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 22.03.2013 № 75, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 27.04.2013 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 та витребувано від ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
Як вказує прокурор, задовольняючи позов суди погодилися з доводами прокурора про незаконність розпорядження Березанської районної державної адміністрації, оскільки спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду та була незаконно вилучена з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» зі зміною цільового призначення..
Прокурор зазначає, що на підставі вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, право державної власності на земельну ділянку площею 0,0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 20282220. Відтак, прокурор стверджує, що судове рішення було виконано, а саме поновлено права держави та користувача ДП "Очаківське ЛМГ" на постійне користування спірною земельною ділянкою, як на землі лісогосподарського призначення.
Наразі прокурор стверджує, що факт належності зазначеної земельної ділянки до земель держлісфонду підтверджується також інформацією філії "Південний лісовий офіс" Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" від 04.06.2024 № 60/33.5-ВЛ, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 станом на 2003 рік належала до земель державного лісового фонду та повністю була розташована у кварталі № 41 виділ 15 урочища «Рибаківка» Березанського лісництва. Вказаний виділ відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства описується, як пляж.
Разом з тим прокурор зазначає, що на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304 державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 06.08.2021 р. зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541, про що вчинено запис № 43339909. При цьому, зазначена ділянка зареєстрована у реєстрі, як земля рекреаційного призначення (індивідуальне дачне будівництво), оскільки її цільове призначення було незаконно визначено первісним розпорядженням Березанської районної державної адміністрації, яке в подальшому було визнано судом незаконним та скасовано.
Так, прокурор із посиланням на ч.3 ст. 122 ЗК України зазначає, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства; будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті; індивідуального дачного будівництва.
Також прокурор зауважує, що згідно ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» Розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом, а саме з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук). Відтак, на думку прокурора, на законодавчому рівні встановлена пряма заборона на перехід права власності (із державної у комунальну) на землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.
За ствердженням прокурора, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 належить до земель лісового фонду державної власності (квартал 41 Березанського лісництва) та перебувала у постійному користуванні ДП "Очаківське ЛМГ" (на цей час - ДСГП "Ліси України") на підставі державного акту на право користування землею від 15.11.1964, ця обставина, на думку прокурора, підтверджена судовими рішеннями у справі № 469/775/16-ц, які набрали законної сили.
Відтак, прокурор вважає, що на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304 вказана земельна ділянка державного лісового фонду перейшла до комунальної власності всупереч встановленої законом заборони, та одночасно із незаконною зміною її цільового призначення - із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення.
Прокурор із посиланням на ст. 141, 149 ЗК України вказує, що однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень. Вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.
Наразі прокурор вказує, що за інформацією Миколаївської районної державної адміністрації від 03.05.2024 № 05-67/1163/5-24, розпорядження про припинення права постійного користування ДП "Очаківське ЛМГ" земельною ділянкою державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 або її вилучення з постійного користування не приймались.
Отже, на думку прокурора, Коблівською сільською радою, не дивлячись на пряму законодавчу заборону та встановлені судом у справі № 469/775/16-ц обставини належності спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації та постійного землекористувача - ДП "Очаківське лісомисливське господарство" (на цей час - ДСГП "Ліси України") ділянку із земель лісогосподарського призначення державної власності та прийнято її у комунальну власність із зміною цільового призначення - як землі рекреаційного призначення.
Відтак, прокурор стверджує, що клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304, в частині прийняття до комунальної власності спірної земельної ділянки, прийнято з порушенням вимог ст.ст. 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст. 11 ЛК України; порушує інтереси держави, що, на думку прокурора, є підставою для визнання його судом незаконним та скасуванню.
Прокурор, із посиланням на правові висновки, наведені Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, зазначає, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Також прокурор, із посиланням на ст. 152 ЗК України, вказує. що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Прокурор зауважує, що п. 4 ч.2 ст. 16 ЦК України передбачений такий спосіб захисту, як відновлення становища, яке існувало до порушення, а ст. ст. 387, 388 ЦК України передбачено право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння.
Як зазначає прокурор, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 по справі №359/3373/16-ц викладені правові висновки саме з приводу ефективного способу захисту прав власника земель лісогосподарського призначення. Так, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Віндикація майна, його витребування в особи, яка незаконного або самовільно порушила чуже володіння, має легітимну мету, яка полягає в забезпеченні права інших осіб мирно володіти своїм майном. Така мета відповідає загальним інтересам суспільства. Повернення державі земельної ділянки, незаконно переданої у комунальну власність із зміною цільового призначення, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом спірної земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.
Прокурор зауважує, що у п. 146, 148 вказаної постанови Великої Палати Верховного Суду виснувало, що набуття особою володіння нерухомим майном полягає у внесенні запису про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за цією особою. Якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від (стягнення з) цієї особи нерухомого майна. Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно; такий запис вноситься у разі, якщо право власності на нерухоме майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Власник може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування майна з чужого володіння вправі посилатися, зокрема, на незаконність рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, без заявлення вимоги про визнання його недійсним; таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване.
Наразі прокурор, посилаючись на висновки, викладені у ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №369/473/15-ц, зазначає, що зміну володільця земельної ділянки лісогосподарського призначення засвідчує державна реєстрація права власності на неї за іншою особою, ніж власник. У разі державної реєстрації права власності за володільцем відповідачем, власник, який вважає, що його право власності порушує такий володілець, має право заявити вимогу про витребування відповідного нерухомого майна від того, за ким на останнє зареєстроване право власності. Допоки реєстрація такого права за іншою, ніж власник, особою не відбулася (навіть за наявності рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, що допускає можливість провести цю державну реєстрацію), земельна ділянка лісогосподарського призначення не вважається такою, що вибула з володіння власника.
Відтак, прокурор стверджує, що оскільки наявна державна реєстрація права власності Коблівської сільської ради на спірну ділянку державного лісового фонду, то згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, зазначеною в ухвалі від 08.11.2023 №369/473/15-ц, законний власник - Миколаївська районна державна адміністрація, повинна заявити вимогу про витребування цієї землі і спірна земельна ділянка має бути витребувана у Коблівської сільської ради на підставі ст. 387 ЦК України.
Як вказує прокурор, внаслідок адміністративно-територіальної реформи та на підставі постанови Верховної Ради України «Про утворення та ліквідацію районів» від 17.07.2020№ 807-IX, розпорядження Кабінету Міністрів України «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» № 1635-р від 16.12.2020, ліквідовано Березанський район Миколаївської області та його територію включено до утвореного Миколаївського району, а Березанську районну державну адміністрацію ліквідовано шляхом приєднання до Миколаївської районної державної адміністрації. На виконання вказаних положень законодавства, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 04.06.2021 вчинено запис про припинення державної реєстрації Березанської районної державної адміністрації. Також прокурор зауважує, що 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423, яким внесено зміни до ст.ст. 122, 149 ЗК України, згідно з якими повноваження щодо розпорядження (передачі, вилучення) землями державної власності лісогосподарського призначення передані від Кабінету Міністрів України до державних адміністрацій відповідно рівня в залежності від місця розташування ділянки. Зокрема, ч. 3 ст. 122 ЗК України установлено, що розпорядження землями державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб належить до повноважень районних державних адміністрацій.
Відтак, на думку прокурора, оскільки спірна ділянка державного лісового фонду на цей час розташована в межах села Рибаківка Миколаївського району, її власником (розпорядником) є Миколаївська районна державна адміністрація. Отже, враховуючи обставини справи та характер спірних правовідносин, на думку прокурора, ефективним способом захисту інтересів держави у даному випадку є витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541, площею 0,0999 га у теперішнього володільця - Коблівської сільської ради.
Щодо представництва прокурором інтересів держави суді заявник зазначає наступне.
Згідно із ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави у випадках та порядку, встановлених законом. Відповідно до ч.3 ст.23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Частиною 3 ст.4, ч.4 ст.53 ГПК України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, зокрема - прокурор. Так, у відповідності до ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. В силу ч.ч. 4, 5 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Як вказує прокурор, поняття «інтереси держави» на даний час в законі не закріплене, проте таке визначення міститься в рішенні Конституційного суду України від 08.04.1999 № 3- рп/99, згідно з яким поняття «інтереси держави» є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор або його заступник самостійно визначає, з посиланням на законодавство, підстави подання позову, вказує в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Так, п. 3 вказаного Рішення суд в загальному, не пов'язуючи поняття з конкретними нормами, які підлягають тлумаченню, вказує, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих за захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Втручання держави в право власності та користування юридичної особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого надається державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння та користування майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.
Як вказує прокурор, з огляду ст. 14 Конституції України, ст. 373 ЦК України та ст. 1 ЛК України, землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для ведення сільського господарства.
Відтак, враховуючи положення чинного законодавства, прокурор вважає, що в даній справі прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням суспільного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур реалізації прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти суспільного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості при реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб'єктів цивільних правовідносин. У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх передача у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.
На думку прокурора, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Незаконне формування та реєстрація спірної земельної ділянки як ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісового фонду порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.ст. 13, 19 Конституції України).
Відтак, прокурор стверджує, що охорона та використання лісів повинні здійснюватися з урахуванням їх ролі у забезпеченні формування екомережі як єдиної територіальної системи, яка утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного різноманіття та біорізноманіття в лісах, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні.
За таких обставин, на думку прокурора, «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - незаконного вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх передачі у комунальну власність, недопущення можливості розпорядження у майбутньому спірною ділянкою неуповноваженим суб'єктом - Коблівською сільською радою. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісового фонду, захист такого права шляхом скасування незаконних наказів та державної реєстрації земельної ділянки. Відтак, за ствердженням прокурора, вказане є підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення цього позову. Отже, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.
Як стверджує прокурор, на даний час розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної земельної ділянки площею 0,0999 га, є Миколаївська районна державна адміністрація.
Прокурор зауважує, що на підставі п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України та ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», він може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
Відтак, на думку прокурора, Миколаївська районна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства дотепер нею не вжито. Зокрема, окружною прокуратурою скеровано до Миколаївської районної державної адміністрації запити від 23.04.2024 р. № 50-2783вих-24 та від 14.05.2024 р. № 50-3298вих-24, в яких зазначено про конкретні порушення законодавства при вилученні Коблівською сільською радою спірної ділянки державного лісового фонду та реєстрації права комунальної власності на неї та запропоновано надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідною позовною заявою. У відповідь на вказані запити Миколаївською районною державною адміністрацією листами від 25.04.2024 р. та 21.05.2024 р. проінформовано про те, що заходи до відновлення порушених інтересів держави у спірних відносинах у судовому порядку не вживалися у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань на сплату судового збору та остання не заперечує щодо пред'явлення органами прокуратури відповідного позову.
Відтак, на думку прокурора, оскільки спірна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Миколаївською районною державною адміністрацією протягом розумного строку заходів до їх поновлення, є підставою звернення прокурора до суду.
Також прокурор зауважує, що згідно із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.
Із посиланням на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені, зокрема, у постановах від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, прокурор зазначає, що виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.
Як вказує прокурор, не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів, відповідний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 61), від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від 22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц.
На думку прокурора, Коблівська сільська рада, будучи стороною у справі № 469/775/16-ц, була обізнана, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду та перебуває у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства, а тому за жодних умов не могла належати до земель комунальної власності та використовуватись для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Крім того, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну земельну ділянку державного лісового фонду було зареєстровано за Березанською районною державною адміністрацією на підставі вищевказаного судового рішення. Відтак прокурор вважає, що вищевказане свідчить про недобросовісне набуття сільською радою права комунальної власності на землі державного лісового фонду.
Як зазначає прокурор, із посиланням на постанову від 23.11.2021 Великої Палати Верховного Суду у справі № 359/3373/16-ц, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням ст.1 Першого протоколу до Конвенції.
Отже, за ствердженням прокурора, у даному випадку повернення державі майна шляхом витребування у недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Крім того, у позовній заяві прокурор зазначив про необхідність залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на боці позивача, Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Так, прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка на момент реєстрації права комунальної власності на неї перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ». Однак відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 678 ДП «Очаківське ЛМГ» припинено шляхом приєднання до ДП «Миколаївське лісове господарство».
Відповідно до п. п. 6, 7 вказаного наказу ДП «Миколаївське ЛГ» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Очаківське ЛМГ», термін припинення якого визначено до 31.01.2022.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, у тому числі і ДП «Миколаївське ЛГ».
Пунктами 4, 5 вказаної Постанови утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства. Також установлено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником: майна, прав та обов'язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування тощо.
На виконання вказаної Постанови наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 утворено ДСГП «Ліси України».
У подальшому наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 987 припинено ДП «Миколаївське ЛГ» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДСГП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034); визначено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Миколаївське ЛГ».
Відтак, прокурор вважає, що оскільки спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДСГП "Ліси України", то рішення по даній справі може вплинути на його права та обов'язки.
Разом із позовною заявою заступником керівника Миколаївської окружної прокуратури подано до господарського суду заяву про забезпечення позову, відповідно до якої заявник просив суд вжити заходів забезпечення позову, а саме:
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 площею 0,0999 га;
- заборонити Коблівській сільській раді вчиняти із земельною ділянкою площею 1,256 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1541, розташованою в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об'єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2024 р. заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури про забезпечення позову (вх. № 12784/24 від 22.10.2024р.) задоволено, а саме: заборонено органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 площею 0,0999 га; заборонено Коблівській сільській раді вчиняти із земельною ділянкою площею 0,0999 га, кадастровий номер 4820983900:09:000:1541, розташованою в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об'єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.
Також ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 24.10.2024 р. вказану позовну заяву заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1302/24, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 14.11.2024 р. о 14:00. Вказаною ухвалою суду залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України".
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.11.2024 р. до участі у справі № 915/1302/24в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Миколаївську обласну державну адміністрацію, підготовче засідання відкладено на 09.12.2024 р. о 13:00.
04.12.2024 р. від Миколаївської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС до господарського суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 15239/24) щодо тотожності юридичної особи Миколаївської районної державної адміністрації до Миколаївської районної військової адміністрації.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.12.2024 р. по справі № 915/1302/24 відкладено підготовче засідання на 23.12.2024 р. з огляду на неявку представників сторін та третіх осіб у підготовче засідання
13.12.2024 р. від Миколаївської окружної прокуратури до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про виконання вимог ухвали суду від 14.11.2024 р., до якої надано докази надіслання копії позовної заяви з додатками на адресу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Миколаївській обласній державній адміністрації(вх. № 15743/24).
16.12.2024 р. від представника позивача - Миколаївської районної державної адміністрації Філімонової А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 15826/24), в якій заявник зазначає, що позивач позовні вимоги визнає повністю.
17.12.2024 року від представника ДП "Ліси України" Середи Н.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про розгляд справи №915/1302/24 без участі представника третьої особи Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" за наявними в справі матеріалами (вх. № 15929/24), в якій третя особа позовні вимоги прокурора підтримує в повному обсязі.
23.12.2024 року від представника Миколаївської обласної державної адміністрації -Матяж Л.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшли пояснення (вх. № 16145/24), згідно з якими третя особа повідомляє, що на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 469/775/16-ц, право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 20282220. Проте, на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304 було зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541, про що вчинено запис № 43339909. Третя особа стверджує, що вказана земельна ділянка державного лісового фонду перейшла до комунальної власності всупереч вимогам чинного законодавства та одночасно із незаконною зміною її цільового призначення - із земель лісогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення та має бути витребувана у Коблівської сільської ради на підставі статті 387 Цивільного кодексу України. Відтак, третя особа підтримує позовні вимоги прокурора в повному обсязі та просить їх задовольнити. Також третя особа зазначає, що за інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13.05.2024 № 10-14-0.130-2183/2-24 земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 увійшла до меж села Рибаківка Березанського району (нині - Миколаївського району) Миколаївської області. Межі села встановлено згідно з проектом землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Рибаківка Березанського району Миколаївської області, затвердженого рішенням Миколаївської районної ради від 22.12.2021 № 9. Враховуючи, що спірна ділянка державного лісового фонду на цей час розташована в межах села Рибаківка Миколаївського району, повноваження щодо розпорядження цією земельною ділянкою належать Миколаївській районній державній адміністрації (з 24.02.2024 - Миколаївській районній військовій адміністрації), у зв'язку з цим рішення суду у справі № 915/1302/24 може вплинути на права або обов'язки саме Миколаївської районної державної адміністрації і не впливатиме на права та обов'язки Миколаївської обласної державної адміністрації.
Також 23.12.2024 від представника третьої особи - Миколаївської обласної державної адміністрації Матяж Л.О. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про розгляд справи без участі представника третьої особи (вх. № 16145/24).
Під час підготовчого засідання 23.12.2024 року судом з'ясовано, що подана16.12.2024 р. від імені позивача представником Філімоновою А.В. заява (вх. № 15826/24) підписана неповноважною особою, оскільки Філімонова А.В. при поданні вказаної заяви діяла на підставі довіреності у порядку передоручення, яка сформована в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС, тоді як інтереси позивача в даній справі, яка розглядається в порядку загального позовного провадження, може представляти особа виключно адвокат або особа у порядку самопредставництва, виходячи зі змісту положень ст.ст. 56, 58, 60 ГПК України. Однак, відповідних доказів наявності у Філімонової А.В. повноважень представляти інтереси Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) у цій справі в порядку самопредставництва суду не надано. З огляду на вказане, судом залишено без розгляду зазначену заяву, подану від імені позивача Філімоновою А.В. з порушенням приписів ч. 2 ст. 170 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 23.12.2024 р.у справі №915/1302/24 підготовче засідання відкладено на 20.01.2025 р. о 09:40 з огляду неявку представників сторін та третьої особи в підготовче засідання.
06.01.2025 р. від представника позивача - Миколаївської районної державної адміністрації Філімонової А.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 121/25), в якій заявник зазначає, що позивач позовні вимоги визнає повністю. На підтвердження повноважень на підписання вказаної заяви представником позивача надано виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, згідно з якою Філімонова А.В. включена до переліку осіб, які мають право представляти інтереси Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації).
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 20.01.2025 р. у справі №915/1302/24 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні 13.02.2025 року о 10:00.
13.02.2025 р. від представника третьої особи - Миколаївської обласної державної адміністрації Джос О.В. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява (вх. № 2227/25), в якій заявник просив здійснювати розгляд справи без участі представника третьої особи за наявними у справі матеріалами та зазначає, що третя особа в повному обсязі підтримує позовні вимоги, викладені в позові.
У судовому засіданні господарського суду 13 лютого 2025 року по справі №915/1302/24 за участю прокурора судом було протокольно оголошено перерву до 03 березня 2025 р. о 12:00 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 13.02.2025 року в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін і третіх осіб.
Так, у судовому засіданні господарського суду 03 березня 2025 року по справі №915/1302/24 за участю прокурора судом було протокольно оголошено перерву до 13 березня 2025 р. о 15:30 в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 03.03.2025 року в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено сторін і третіх осіб.
У судове засідання 13.03.2025 р., представники сторін та третіх осіб не з'явились.
Про дату, час і місце розгляду учасники справи повідомлялись судом належним чином шляхом надсилання ухвал суду до наявних електронних кабінетів, зареєстрованих в підсистемі "Електронний суд" ЄСІТС в порядку ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цієї статтею.
Виходячи з вищевикладених положень ГПК України та встановлених обставин щодо порядку викликів і повідомлень відповідачів, суд вважає, що відповідач є належним чином повідомленим про час та місце судового розгляду, що наділяє суд правом розглядати справу без його участі.
На думку суду, процесуальна поведінка відповідача при розгляді даної справи в суді свідчить про відсутність реальної зацікавленості у вирішенні даного спору у встановлений процесуальним законом строк та відповідно до положень ст. 2 ГПК України.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
З огляду на ненадання відповідачем відзиву, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Заслухавши пояснення прокурора, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 12.01.2017 у справі № 469/775/16-ц у задоволенні позову Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ДП «Очаківське ЛМГ» про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 22.03.2013 № 75, визнання недійсним свідоцтва про право власності від 27.04.2013 № 3040360 та витребування земельної ділянки державного лісового фонду відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, прокурор звернувся до апеляційного суду Миколаївської області з апеляційною скаргою.
Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 469/775/16-ц, яке залишено без змін постановою Верховного Суду від 17.12.2019 позов прокурора Миколаївської області в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 третя особа - ДП «Очаківське лісомисливське господарство» задоволено у повному обсязі. Судом визнано незаконним розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 22.03.2013 № 75, визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності № НОМЕР_1 , видане 27.04.2013 на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 та витребувано від ОСОБА_2 у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га, розташовану за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради Березанського району Миколаївської області.
У вказаних судових рішеннях суди погодилися з доводами прокурора про незаконність розпорядження Березанської районної державної адміністрації, оскільки спірна земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду та була незаконно вилучена з постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» зі зміною цільового призначення.
У відповідності до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, вищевказаним судовим рішенням у справі № 469/775/16-ц, яке набрало законної сили, встановлено належність спірної земельної ділянки до державної власності, її цільове призначення - землі лісогосподарського призначення, а також входження такої земельної ділянки в межі прибережної захисної смуги моря, як наслідок, неможливість її вилучення із державної власності.
В подальшому на підставі рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі №469/775/16-ц, право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 20282220.
Проте, як вбачається з інформації, яка міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка № 399073533 від 14.10.2024), на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304, державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 03.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 за Коблівською сільською радою, про що вчинено запис № 43339909, при цьому зазначена ділянка зареєстрована у реєстрі як земля для індивідуального дачного будівництва.
Як вже зазначалось вище, в рішенні суду у справі №469/775/16-ц від 21.03.2017, яке набрало законної сили, встановлено факт належності земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 до земель державного лісового фонду та перебування її у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство».
Вказані обставини також підтверджуються інформацією філії «Південний лісовий офіс» ДСГП «Ліси України» Державного агентства лісових ресурсів України від 04.06.2024 р. № 60/33.5-ВЛ, відповідно до якої земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 згідно наявної інформації лісовпорядкування 2003 року, а саме планшету №2 та проекту організації та розвитку лісового господарства 2003 року належала до земель державного лісового фонду та розташована в кварталі 41 виділ 15 урочища «Рибаківка» Березанського лісництва. Вказаний виділ в проекті організації та розвитку лісового господарства описується як пляж.
Відповідно до інформації Миколаївської районної державної адміністрації, яка міститься в листі від 03.05.2024 № 05-67/1163/5-24, розпорядження щодо припинення або вилучення із постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» (правонаступник «ДП «Миколаївське лісове господарство»), зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541, відведення вказаної земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність чи користування або зміни її цільового призначення не приймалось.
За ствердженнями прокурора, спірна земельна ділянка вилучена поза волею постійного землекористувача із земель лісогосподарського призначення державної власності та безпідставно зареєстрована за Коблівською сільською радою як землі комунальної власності із цільовим призначенням «для індивідуального дачного будівництва». Вказані обставини стали підставою для звернення прокурора до суду із заявленим позовом про витребування спірної земельної ділянки на користь держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави у суді прокурором.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто, зазначене конституційне положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.
Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону на прокуратуру покладається функція з представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Виходячи з аналізу наведених правових норм, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" визначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України).
Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Одночасно, організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються законом.
Частиною 3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Правовий висновок щодо застосування ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
Так, за п.76-77 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Згідно із п.80 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі № 912/2385/18 невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Нездійснення позивачем протягом тривалого часу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, не звернення до суду із відповідним позовом протягом тривалого часу після звернення до відповідача, надає право прокурору на звернення до суду з даним позовом.
Статтею 14 Конституції України та ст.373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Згідно ст.1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для житлової та громадської забудови (для будівництва і обслуговування об'єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування).
Прокурор вказує, що незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення, їх передача у комунальну власність як земель рекреаційного призначення, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.
Незаконне вилучення земельної ділянки державного лісового фонду, реєстрація права комунальної власності на неї, порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 13, 19 Конституції України).
Прокурор зауважує, що питання збереження та відтворення лісів, що розташовані в межах прибережної захисної смуги Чорного моря як природних комплексів є актуальним як для області, так і держави в цілому.
У відповідності до ст.324 Цивільного кодексу України, від імені українського народу права власності здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ст.17 Цивільного кодексу України, орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом. Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду.
Як зазначає прокурор, Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація) має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник спірної земельної ділянки.
Прокурором в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» скеровано до Миколаївської районної військової (державної) адміністрації запити від 23.04.2024 р. № 50-2783вих-24 та від 14.05.2024 р. № 50-3298вих-24, де зазначено про порушення законодавства при вилученні Коблівською сільською радою спірної земельної ділянки державного лісового фонду та реєстрації права комунальної власності на неї та запропоновано надати інформацію про вжиті або заплановані заходи, у тому числі шляхом звернення до суду з відповідним позовом про повернення у власність держави земельної ділянки з кадастром номером 4820983900:09:000:1541.
У відповідь на вказані запити Миколаївська районна державна (військова) адміністрація листами від 25.04.2024 р. № 1679/02-19-24 та від 21.05.2024 р. № 2058/02-19-24 проінформувала, що нею не вживались заходи щодо повернення земельної ділянки у власність держави у зв'язку з відсутністю відповідних асигнувань на сплату судового збору та просить вжити заходи прокурорського реагування з метою захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, шляхом звернення до суду.
Прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду, які перебувають під особливою охороною держави, невжиття Миколаївською районною державною адміністрацією протягом розумного строку заходів до її повернення, є підставою звернення прокурора до суду.
Як зазначено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18, сам факт незвернення до суду обраного прокурором позивача з відповідним позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У постанові від 26.07.2018 по справі №926/1111/15 Верховний Суд зазначив, що прокурор, встановивши не усунуті порушення інтересів держави, має не тільки законне право, а й обов'язок здійснити захист таких інтересів, обравши при цьому один із способів захисту.
Отже, прокурор, у відповідності з вимогами ст.1311 Конституції України, ст.53 ГПК України, має всі правові підстави для звернення до суду з даним позовом з метою забезпечення належного та своєчасного захисту порушених інтересів держави.
Миколаївська обласна прокуратура направила Миколаївській районній державній (військовій) адміністрації повідомлення №50-6742вих-24 від 16.10.2024, яким повідомила про здійснення Миколаївською обласною прокуратурою представництва інтересів держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації шляхом пред'явлення позову до суду.
З огляду на зазначене та враховуючи дотримання прокурором визначеної національним законодавством процедури представництва інтересів держави в суді, суд вважає, що наданими прокурором доказами підтверджено наявність підстав для представництва в суді інтересів держави у спірних правовідносинах в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації).
Щодо заявлених прокурором позовних вимог по суті суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч.1 ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
У відповідності до статті 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення та землі водного фонду.
Відповідно до ст. 55 Земельного кодексу України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.
Частиною 2 ст.1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Статтею 5 Лісового кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.
Згідно зі ст.7 Земельного кодексу України ліси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб'єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.
Відповідно до ст.8 Лісового кодексу України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.
Як було встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 належить до земель державного лісового фонду. При цьому на момент здійснення відповідачем реєстрації права комунальної власності на вказану земельну ділянка остання перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство». Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 678 ДП «Очаківське ЛМГ» припинено шляхом приєднання до ДП «Миколаївське лісове господарство».
Відповідно до п. п. 6, 7 вказаного наказу ДП «Миколаївське ЛГ» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Очаківське ЛМГ», термін припинення якого визначено до31.01.2022.
Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.09.2022 № 1003 ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Державного агентства лісових ресурсів, у тому числі і ДП «Миколаївське ЛГ».
Пунктами 4, 5 вказаної постанови утворено Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» та приєднано до нього спеціалізовані державні лісогосподарські підприємства. Також установлено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником майна, прав та обов'язків спеціалізованих державних лісогосподарських підприємств, які належать до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів, що реорганізуються; права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, затверджених матеріалів лісовпорядкування тощо.
На виконання вказаної постанови наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 утворено ДСГП «Ліси України».
У подальшому наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 987 припинено ДП «Миколаївське ЛГ» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДСГП «Ліси України» (код ЄДРПОУ 44768034); визначено, що ДСГП «Ліси України» є правонаступником прав та обов'язків ДП «Миколаївське ЛГ».
Отже, вказане свідчить, що на теперішній час спірна земельна ділянка перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».
Слід зазначити, що частиною 5 ст. 116 Земельного Кодексу України визначено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У відповідності до ч.2 ст.117 Земельного кодексу України, до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, зокрема, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, крім випадків передачі таких об'єктів у комунальну власність.
Відповідно до вимог статей 57 Лісового кодексу України, зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов'язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України.
Частиною 1 ст.149 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, що здійснюють розпорядження земельними ділянками відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу з урахуванням вимог статті 150 цього Кодексу.
Передача земельних ділянок із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб, відповідно до ч.5 ст.122 Земельного кодексу України, належить до повноважень обласних державних адміністрацій.
Відповідно до інформації Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації, яка міститься в листі від 03.05.2024 № 05-67/1163/5-24, розпорядження щодо припинення або вилучення із постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» (правонаступник «ДП «Миколаївське лісове господарство»), зокрема, земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541, відведення вказаної земельної ділянки фізичним або юридичним особам у власність чи користування або зміни її цільового призначення не видавались.
Також Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» Розділ Х «Перехідні положення» ЗК України доповнено пунктом 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом (з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, що використовуються державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Таким чином, на законодавчому рівні встановлена пряма заборона на перехід права власності (із державної у комунальну) на землі лісового фонду, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств.
До того ж відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №318-р від 11.02.2010, з метою збереження об'єктів державної власності та недопущення здійснення неправомірних дій щодо заволодіння ними, Державний комітет із земельних ресурсів, центральні органи виконавчої влади та інших суб'єктів управління об'єктами державної власності зобов'язано не допускати погодження документів, прийняття рішень, на підставі яких може здійснюватися відчуження з державної власності земельних ділянок, наданих у постійне користування державним підприємствам, установам та організаціям.
Відтак, усупереч встановленої законом заборони, за відсутності рішення власника (розпорядника) - Миколаївської районної державної адміністрації, спірна земельна ділянка незаконно вилучена поза волею постійного землекористувача - Державного підприємства "Очаківське лісомисливське господарство", правонаступником якого є Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України", із земель лісогосподарського призначення державної власності та безпідставно зареєстрована за Коблівською сільською радою як земля комунальної власності із зміною цільового призначення - землі рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення).
Враховуючи викладене, суд погоджується з доводами прокурора, що спірна земельна ділянка, будучи землею лісогосподарського призначення, яка входить у прибережну захисну смугу Чорного моря, та надана у постійне користування Державному підприємству "Очаківське лісомисливське господарство", правонаступником якого є ДСГП «Ліси України», не може належати до комунальної власності, тому порушення прав держави щодо цієї ділянки не пов'язані із позбавленням володіння та підлягають захисту шляхом витребування спірної земельної ділянки (віндікаційний позов).
За змістом ст. 330 Цивільного кодексу України,якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 Цивільного кодексу України).
Згідно ст. 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати належне йому майно і у добросовісного користувача.
Витребування власником свого майна з чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Предметом віндикаційного позову є вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення індивідуально-визначеного майна з чужого незаконного володіння. Предметом доказування у справах за такими позовами є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, як-то обставини, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, у тому числі не з його волі, перебування його в натурі у відповідача тощо. Власник вправі витребувати своє майно від особи, у якої воно фактично знаходиться у незаконному володінні.
Вказаний спосіб захисту орієнтований на захист безпосередньо права власності і не пов'язаний з будь-якими конкретними зобов'язаннями між власником і порушником.
У п. 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 року у справі № 359/3373/16-ц) сформульовані такі висновки: "…Велика Палата Верховного Суду підтверджує свій висновок про те, що вимога про витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту права власності".
Вказану правову позицію підтверджено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 року у справі № 488/2807/17.
Отже, належним та ефективним способом захисту у зв'язку з протиправним вибуттям земельної ділянки лісового фонду з володіння держави є віндикаційний позов про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.
При цьому Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на необхідності оцінки наявності або відсутності добросовісності володільця нерухомого майна, зокрема, у пункті 51 постанови від 26.06.2019 у справі № 669/927/16-ц (провадження № 14-192цс19), пункті 46.1 постанови від 01.04.2020 року у справі №610/1030/18 (провадження № 14-436цс19). Такими обставинами можуть бути, зокрема, підстави та процедури набуття майна, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо.
Тобто виправданість втручання у право власності особи напряму корелюється із законністю набуття нею майна, поведінкою під час його придбання та наявністю суспільного інтересу, з метою задоволення якого таке втручання здійснюється.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано захист права на мирне володіння майном тільки тій особі, яка законним шляхом, добросовісно набула його у власність, у зв'язку з чим для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення особи майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність.
Велика Палата Верховного Суду вказує, що не може вважатися добросовісною особа, яка знала чи мала знати про набуття нею майна всупереч закону, що ставить її добросовісність під час набуття земельної ділянки у власність під обґрунтований сумнів. Відповідний правовий висновок у подібних правовідносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 61), від 15.05.2018 у справі № 372/2180/15-ц, від22.05.2018 у справі № 469/1203/15-ц, від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16-ц.
В даному випадку суд погоджується з доводами прокурора про те, що Коблівська сільська рада, будучи стороною у справі № 469/775/16-ц, була обізнана, що спірна земельна ділянка належить до земель державного лісового фонду та перебуває у постійному користуванні спеціалізованого лісогосподарського підприємства, а тому за жодних умов не могла належати до земель комунальної власності та використовуватись для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення. Відповідач будь-яких доказів на спростування вищезазначеного до суду не надав.
Крім того, відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на спірну земельну ділянку державного лісового фонду було зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією на підставі судового рішення.
Вказане свідчить про недобросовісне набуття сільською радою права комунальної власності на землі державного лісового фонду.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц наголошено на тому, що недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням ст. 1 Першого протоколу до Конвенції.
Таким чином, у даному випадку повернення державі майна шляхом витребування у недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
При цьому суд зазначає, що відповідно до змісту ст.80, 84 Земельного Кодексу України суб'єктом права власності на землю є, зокрема, держава, яка реалізує це право через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Як свідчать матеріали справи, до виникнення спірних правовідносин щодо здійснення реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 0,0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 за відповідачем 06.08.2021 р., вказана земельна ділянка за рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 21.03.2017 у справі № 469/775/16-ц була зареєстрована за державою в особі Миколаївської обласної державної адміністрації, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис за № 20282220.
Однак, 27.05.2021 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423, яким внесено зміни до ст.ст. 122, 149 ЗК України, згідно з якими повноваження щодо розпорядження (передачі, вилучення) землями державної власності лісогосподарського призначення передані від Кабінету Міністрів України до державних адміністрацій відповідно рівня в залежності від місця розташування ділянки. Зокрема, ч. 3 ст. 122 ЗК України (в редакції Закону від 28.04.2021 № 1423) установлено, що розпорядження землями державної власності у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб належить до повноважень районних державних адміністрацій.
За інформацією Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13.05.2024 № 10-14-0.130-2183/2-24 земельна ділянка з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 увійшла до меж села Рибаківка, Березанського району Миколаївської області. Межі села встановлено згідно проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Рибаківка Березанського району Миколаївської області, затвердженого рішенням Миколаївської районної ради від 22.12.2021 № 9.
Оскільки спірна ділянка державного лісового фонду на цей час розташована в межах села Рибаківка Миколаївського району, її власником (розпорядником) з 22.12.2021 є Миколаївська районна державна адміністрація, на користь якої від імені держави земельна ділянка підлягає витребуванню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази в сукупності, враховуючи встановлені судом обставини порушення земельного законодавства з боку Коблівської сільської ради щодо вилучення з державної власності та оформлення права комунальної власності земельної ділянки площею 0,0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541 зі зміною цільового призначення, суд вважає, що заявлені прокурором позовні вимоги про витребування на користь держави в особі позивача з незаконного володіння відповідача вказаної земельної ділянки, яка розташована на території Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку здійснено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2021, про що вчинено запис № 43339909, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось на користь позивача, від імені якого прокурором пред'явлено позов в інтересах держави, у відповідності зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені прокуратурою під час звернення до суду з даним позовом в розмірі 3633,40 грн., покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) до Коблівської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України та Миколаївська обласна державна адміністрація, про витребування земельної ділянки задовольнити.
2. Витребувати на користь держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) (Миколаївської районної військової адміністрації) (54036, м. Миколаїв, Одеське шосе, 18А, e-mail: nikolaev@mk.gov.ua; код ЄДРПОУ 04056500) з незаконного володіння Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська область, с. Коблеве, вул. Одеська, 4; e-mail: koblevorada@ukr.net; код ЄДРПОУ 04375748) земельну ділянку площею 0,0999 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1541, яка розташована в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку вчинено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.08.2021, про що вчинено запис за № 43339909.
3. СТЯГНУТИ з Коблівської сільської ради (57453, Миколаївська область, с. Коблеве, вул. Одеська, 4; e-mail: koblevorada@ukr.net; код ЄДРПОУ 04375748) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28; код ЄДРПОУ 02910048, банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3633/три тисячі шістсот тридцять три/грн. 40 коп.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 25 квітня 2025 р.
Суддя Л.М. Ільєва